11.2. Забезпечення діяльності банку під впливом уражаючих факторів екстремальних ситуацій

Найбільш поширеними ситуаціями, які виникають у діяльності банків, можуть бути ситуації, пов’язані з ідеологічними диверсіями проти них. Під екстремальною ситуацією, створеною в результаті ідеологічної диверсії, розуміють нагнітання моральної і психологічної обстановки навколо банку або в його колективах з метою створення високого емоційного напруження в роботі і поведінці персоналу, пониження довіри кліє нтів і партнерів до банку, провокування його керівництва до непродуманих рішень і дій. Серед дій, які спрямовані на проведення ідеологічних диверсій можуть бути: ? тиск на банк з використанням засобів масової інформації через передання або публікацію інформації, яка ганьбить банк чи його керівництво, перекручення об’єктивних відомостей, оприлюднення неправдивих відомостей чи таких,

? тиск на банк з використанням можливостей органів державного управління, контролю і нагляду безпідставним проведенням численних перевірок і ревізій, вимог надання різноманітних довідок, прийняття рішень, які суттєво обмежують діяльність банку; ? поширення негативних чуток навколо банку; ? підбурювання до агресивної поведінки щодо банк у його клієнтів, партнерів, акціонерів та персоналу; ? поширення інформації, яка сприяє виникненню конфліктних ситуацій у колективах банку.

Основними видами ідеологічних диверсій можуть бути провокації, дискредитація, а також поширення негативних чуток про банк.

У процесі провокацій здійснюються дії, спрямовані на підбурювання клієнтів, акціонерів, працівників банку до колективних чи масових виступів, де монстрацій, мітингів, спрямованих проти власників, керівників або взагалі діяльності банку. Тут же можуть мати місце заклики до недовіри банку чи його керівництву, необґрунтовані звинувачення, масова відмова від його послуг. В окремих випадках можна бачити провокаційну поведінку, виступи в ЗМІ лідерів певних соціальних груп, окремих особистостей чи окремих його працівників, по різних каналах по ширюється інформація, що викликає страх, недовіру, депресію особливо у клієнтів, конфлікти у колективах банку.

У процесі дискредитації банку в ЗМІ та через неформальне спілкування поширюється інформація, що ганьбить банк чи його власників або керівництво, з’являються відомості про кримінальну їх поведінку, зв’язок із сумнівними суб’єктами чи організаціями. У такій ситу ації можуть активно поширюватися відомості, що компрометують окремих працівників банку, у ЗМІ з’являються різного роду прогнози розвитку ситуації навколо банку, як правило, з негативними наслідками. В інформаційному середовищі досить часто мають місце відомості, які самостійно чи в сукупності з уже відомими вводять його суб’єктів в оману щодо об’єк тивності ситуації навколо банку. Як правило, такі відомості подаються викривлено, неповно, під вигідним для суб’єктів диверсій кутом зору, хоча зазначені відомості і можуть базуватися на дійсних фактах але об’єктивний характер їх є іншим.

За певних умов ідеологічні диверсії можуть створювати для банків досить суттєві та тривалі екстремальні ситуації, вихід із яких, як правило, здійснюється болісно, із втратою іміджу, а інколи і з матеріальними втратами. Тому основними заходами захисту банку від ідеологічних диверсій будуть заходи упереджувального характеру. Враховуючи таке, банками напрацьовано відповідний досвід щодо протидії ід еологічним диверсіям. Такі заходи умовно можна розділити на заходи організаційного та заходи спеціального характеру. До першої групи відносять: ? періодичні публікації, виступи представників банку про його стан і діяльність у засобах масової інформації. Звикнувши до отримання об’єктивної інформації про банк клієнти, інші громадяни можуть з недовірою поставитися до появи іншої інформац ії, яка характеризує банк або керівництво у негативному плані; ? періодичні зустрічі керівництва банку з представниками засобів масової інформації. Такі зустрічі дадуть змогу мати більш тісні стосунки з журналістами, які за певних умов з метою перевірки можуть звернутися до банку у разі надходження до них негативної для банку інформації. Більше то го, у банку завжди буде змога більш ефективно впливати на інформаційне оточення банку, формувати у нього позитивний імідж, знаходити порозуміння з представниками «мас-медіа»; ? контроль публікацій, виступів у засобах масової інформації, в яких згадується банк за будь-яких підстав, визначення причин появи таких публікацій (виступів) і відповідна реакція на них. При чому реакція має бути як щодо засобів масової інформації, так і стосовно авторів публікацій, виступів, незалежно від того, позитивно чи негативно згадується банк у них; ? підтримка в колективах банку доброзичливої обстановки, заснованої на засадах взаємної довіри і нормах службової етики, контроль морального стану колективів установи банку; ? постійний аналіз сфери діял ьності банку, своєчасне виявлення появи загроз йому, у тому числі й ідеологічного характеру, вжиття заходів щодо недопущення їх реалізації та нейтралізації наслідків; ? періодичне проведення перевірок роботи персоналу, його атестації, виявлення та облік факторів, які сприяють створенню конфліктних або яки ? хось інших негативних ситуацій у колективах банку;

? установлення і підтримання порозуміння та добросусідських взаємовідносин із місцевими органами влади та правопорядку; ? постійне проведення роботи щодо недопущення створення умов, за яких можуть бути скоєні порушення встановлених правил роботи, зловживання або злочинні дії персоналом банку; ? активне відстоювання інтересів банку і захист своїх працівників у всіх інстанціях незалежно від хар актеру протидії.

Заходи спеціального характеру, у свою чергу, поділяються на заходи активного характеру ? протидії і заходи пасивного характеру ? захисту.

Активними заходами є: установлення авторства і замовників негативних і неправдивих публікацій, виступів (надання інформації), організація та проведення компанії антидиверсій щодо них; збір фактів недобросовісної поведінки щодо банку з бо ку джерел ідеологічних загроз (диверсій), доведення до них вимог про припинення негативних дій проти банку та спростування неправдивої інформації з одночасною загрозою оприлюднити такі факти; організація надання позитивної для банку інформації від імені третіх осіб, особливо тих, які користуються авторитетом у споживачів інформації або таких, що є керівниками відповідних держа вних і недержавних установ і органів; проведення роботи з представниками засобів масової інформації та організація протидії виходу у світ неправдивих про банк відомостей; оприлюднення інформації про наявність (появу) у банку суттєвого супротивника (на ринку банківських послуг або в іншій сфері), дії якого направлено на заподіяння банку моральної та матеріальної шкоди, пон иження його іміджу і використання такої ситуації з певною метою.

До пасивних заходів відносять: ? викриття вигаданого і неправдивого характеру негативної інформації про банк або окремих його працівників, яка з’явилася в його інформаційному просторі; ? звернення до суду щодо дій окремих осіб та організацій, установ, які поширюють негативну, н аклепницьку інформацію про банк; ? звернення до відповідних державних структур з вимогою перетинання свавілля, яке коїться навколо банку, особливо, коли встановлено, що до таких дій причетні державні службовці;

? вжиття заходів щодо обмеження каналів подання негативної інформації, впливу її на персонал і клієнтів банку, недопущення доступу такої інформації в банк; ? вжиття заходів щодо зміни об’єкта ідеологічних диверсій, модифікації інформації, яка створює негативну ситуацію навколо банку, доведення такої інформації додатковими чутками, виступами, публікаціями до зовсім безглуздої і на цій осн ові демонстрація безпідставності відомостей, які подаються в інформаційне середовище банку.

Важливе місце у протидії ідеологічним диверсіям займає робота з нейтралізації чуток, що негативно впливають на банк. У загальному вигляді під чутками розуміють усну інформацію з невизначеним ступенем достовірності, яка стихійно поширюється учасниками комунікаційної системи (членами колективів банку) і відповідає направленості їхніх пот реб.

Ознаками чуток вважаються: невизначена достовірність інформації, чутки спрямовані на задоволення якої-небудь потреби людей, незадоволеної іншим способом, колективне авторство та анонімність чуток, усний характер чуток, яскравість чуток. Як правило, чутки є відповіддю на громадське бажання, уявлення щодо тих чи тих характеристик стану діяльності банку або їх змін. З цих поз ицій несприйняття чуток або ігнорування їх системою безпеки є невиправданим.

Основними причинами виникнення чуток можуть бути невизначеність ситуації, в якій опинився банк чи колектив за певних умов його діяльності. Саме така ситуація може викликати невпевненість і тривогу людей і породжувати різноманітні чутки.

Близькою до цієї причини є недостатня інформованість людей про ві дповідні події та рішення, які приймаються керівництвом банку. Важливою психологічною закономірністю, що сприяє поширенню чуток є те, що вони є відповідною компенсацією емоційної недостатності в процесі сприйняття і відображення подій і фактів, які мають місце в банку та навколо нього. Людина, яка передає чутки, отримує задоволення від реакції слухачів на її повідо млення, а останні ? від сприйняття нової, раніше невідомої інформації.

Причинами чуток також можуть бути необхідність в утвердженні особистості в колективі, бажання людей попередити про небезпеку на основі передання неповної (невідомої) інформації, вороже ставлення стосовно членів колективу один до одного, бездіяльність, одноманітність, нудьга в організації

роботи, недоліки управління колективами і людьми (деяка затримка в прийнятті рішень, недостатня координація дій виконавців, наявність конфліктів і т. і.).

Чутки небезпечні тим, що можуть впливати на ефективність роботи персоналу банку, поведінку його клієнтів, партнерів. Особливо небезпечними є чутки, пов’язані з негативними характеристиками діяльності банку та його керівництва, саме поширення таких чуток мо же сприйматися як ідеологічна диверсія проти банку.

Важливим елементом боротьби з чутками є профілактика та протидія їх поширенню. Серед заходів щодо профілактики чуток слід виділити такі: попередження зростання високого рівня невизначеності і тривоги в колективах банку та його клієнтів; створення і підтримка на необхідному рівні системи інформування, яка володіє відповідним ім іджем, високою надійністю і достовірністю; створення стійкого зворотного зв’язку від колективів, клієнтів, партнерів до джерел інформації, своєчасне реагування на потреби і запити людей; формування емоційного середовища, яке виключало б можливість поширення чуток.

У протидії чуткам можуть бути використані такі заходи: подавлення чуток фактами, бе з прямого спростування самих чуток; виступи офіційних осіб зі спростуванням чуток; зустрічне поширення протилежної інформації; дискредитація відомого «автора» чуток фактами його причетності до поширення таких чуток.

Водночас за певних умов одним із методів протидії чуткам є їх підтвердження. Тут слід зауважити, що переважна кількість чуток містить, по суті, об’єктивну, хо ч і дещо змінену інформацію. Якщо це так, то спростовувати правду не треба. Підтвердження чуток є умовою їх припинення.

Отже, чутки є відображенням відповідних змін в інформаційному просторі. Тому неуважне ставлення до них сил безпеки може залишити непомітним появу загроз банку і в наступному значно ускладнити ситуацію як у ба нку, так і навколо нього. Чутки не будуть небезпечними, якщо є знання їх природи, причин і вжито відповідних дій щодо профілактики їх поширення в банку, протидії їм та нейтралізації наслідків їх появи.

На межі ідеологічних і економічних диверсій існує ще одна небезпека, яка, як правило, є непомітною і тому неперевершеною за своєю підступністю і безжалісністю. Ім’я їй ? саботаж. Екстремальні ситуації, створені в результаті саботажу, є найбільш негативними для іміджу та економічної безпеки банку.

Під саботажем слід розуміти всілякі усвідомлені дії, які явн о призводять до порушення і дезорганізації встановленого порядку, норм і правил роботи банку. На даний час саботаж є одним з так званих «м’яких» методів конкурентної боротьби суб’єктів підприємницької діяльності. У своїй спрямованості він найчастіше орієнтується на руйнування зв’язків і взаємодії між суб’єктами банківської діяльності, тобто клієнтами, партнерами, акціонерами, п ерсоналом. Тут використовуються непомітні на перший погляд методи, які маскуються під звичайний розвиток подій.

Саботаж ? досить складна діяльність, яка потребує знання або розроблення спеціальних методик, значної кваліфікації його організаторів і виконавців, серйозної підготовчої роботи та залучення великих ресурсів. Тому його проведення здійснюється тільки в особливі періоди загострення конкуренції, вих оді банків на нові ринки, залученні ресурсних клієнтів та в інших ситуаціях посилення агресивної поведінки суб’єктів ринку.

Виходячи з критеріїв походження саботажу його можна розділити на: ? стихійний ? виникає спонтанно, без підготовки, не ставить перед собою конкретної мети, як правило, виходить з самого банку (банківської системи), некерований, випадковий у проявах. Частіше за все він є реакцією на відпо відну напруженість, яка виникає у самому банку (банківській системі). Такий саботаж також може спонтанно і припинитися; ? організований ? виникає штучно, готується заздалегідь, має конкретну мету, виходить як із самого банку, так і з його оточення. У таких випадках явища, які виникають у ра мках саботажу, пов’язані між собою та з іншими видами негативних дій щодо банку.

По видах дій, які застосовуються при проведені саботажу, його акції можна розділити на: а) організаційні ? спрямовані на прийняття помилкових управлінських рішень; б) моральнопсихологічні ? спрямовані на погіршення загального моральнопсихологічного стану в колективах банку або в окремих його працівників; в) технічні ? спрямова ні на організацію збоїв у роботі обладнання та технічних засобів, які використовуються у

банку; г) технологічні ? спрямовані на погіршення якості послуг банку та неефективне проведення банківських операцій.

На жаль, як показує досвід, саботаж складно або ж взагалі неможливо попередити. Але за таких умов, необхідно бути готовим до застосування його проти банку і вжити заходів щодо зменшення втрат від нього. Тут, важливим є виявлення озн ак настання саботажу. Серед таких ознак можуть бути: зростання збоїв у роботі банку (неефективне проведення операцій, втрата важливих для банку клієнтів, звільнення з роботи провідних фахівців та ін.), яка до останнього часу була стабільною; штучне обмеження сфери діяльності банку нормативними актами місцевих органів влади, поява негативних чуток про банк, підвищений інтерес до бан ку органів нагляду та контролю і т. п. Наявність деякої сукупності таких ознак, періодичне повторення та послідовність їх настання може говорити, що проти банку проводяться акти саботажу. Тут слід докласти зусиль щодо встановлення джерел та причин саботажу і одночасно вжити протисаботажних заходів загального характеру:

• перекривається несанкціонований доступ до колективів, технологій, інформації банку, у тому числі і для осіб, які працюють у банку, але безпосередньо не причетні до конкретних видів робіт, технологій, інформації;

• визначаються та приводяться в дію засоби за допомогою яких здійснюються дублюючі функції окремих технологій, операцій, послуг і систем комунікації;

• посилюються методи контролю за станом діяльності банку і окремими його установами та підрозділами, збільшується кількість показників стану та характеристик діяльності установ і підрозділів банку, зменшуються терміни між контрольними заходами.

Після встановлення джерел та причин саботажу може виникнути можливість з’ясувати кінцеву його мету. Це дозволить конкретизувати і посилити протисаботажні заходи, зокрема:

• організувати удавані об’єкти саботажу для розпорошення сил і ресурсів його ініціаторів;

• за відповідних умов блокувати чи нейтралізувати діяльність виконавців саботажних акцій або перенацілити їх діяльність проти удаваних об’єктів;

• створити уявлення про досягнення ініціатором саботажу своєї мети.

Слід зазначити, що практика українських банків та інших комерційних підприємств з боротьби з саботажем ще досить

незначна і вони тільки набувають такого досвіду. Тому виникнення екстремальних ситуацій, створених у результаті акцій саботажу, переживаються ними дуже важко, зі значними матеріальними і моральними втратами.

Поряд з ідеологічними диверсіями, спрямованими проти банку, достатньо поширеним є психологічний вплив на конкретних працівників банку, особливо керівного складу та провідних менеджерів. В окремих випадках таки й вплив може здійснюватись у формі психологічних диверсій. Під останніми розуміють активне використання засобів комунікації, механізмів соціально-психологічного впливу, медичних препаратів та інших засобів з метою підпорядкування дій людини суб’єктам зазначених диверсій або створення сприятливих умов для реалізації їх задумів і рішень. Основними видами психологічних диверсій є: шантаж ? залякування через загрозу оприлюднення компрометуючих фактів чи матеріалів, які ганьблять певну особу з метою примушування її до відповідних дій чи поведінки; застосування психотехнічних комунікацій ? вплив на людину через використання її переконань, звичок, слабких рис характеру, особливостей психохарактеристик колективу для формування необхідної позиції чи поведінки (людини, колективу); зомбіювання ? штучне введення людини у стан трансу і програмування її поведінки в інтересах досягнення відповідної мети, яку ставлять перед собою суб’єкти психологічної диверсії; застосування психотропних речовин ? штучне (на хімічному чи біологічному рівні) обмеження інтелектуальних можливостей людини з метою примушення її до несвідомого виконання необхідних суб’єктам психологічних диверсій дій; поширення чуток ? поширення в інформаційному середовищі певної особи відомостей, достовірність яких невідома, про саму особу або її оточення (виробничий колектив, сім’ю, близьких) з метою приведення їх до напруженого емоційного стану.

Ознаки екстремальної ситуації, зумовленої психологічним тиском (психологічною диверсією), наведено на рис. 11.2.

Рис. 11.2. Ознаки наступу екстремальної ситуації, викликаної психологічним тиском (психологічною диверсією)

У системі захисту від уражаючих факторів психологічних диверсій важливим є грамотна поведінка особи. Так, у разі спроби шантажу компрометуючою інформацією чи матеріалами слід показати шантажисту, що компромат, який ним використовується, зовсім не сприймається таким, не треба проявляти зацікавленість щодо походження такого компромату. Водночас, коли компрометуюча інформація (матеріали) дійсно небезпечна або ж вона по дається в агресивній формі доцільно буде вимагати ознайомитися (побачити, прочитати, прослухати) з нею, отримати конкретну відповідь, перед ким шантажист хоче скомпрометувати, яким способом та коли. У процесі оцінювання факту компрометації слід пригадати, чи відбувалися події, випадки, дії, факти, якими чи через які шантажист хоче скомпрометувати, визначитися, наскільки реальною може бу ти компрометація і якими можуть бути її наслідки. Тут також доцільно визначитися, кому може бути вигідно компрометувати саме у такий спосіб, а також, як може сприйняти компрометуючий матеріал особа, перед якою шантажист прагне скомпрометувати. У процесі спроби шантажу необхідно також

визначити обсяг часу, який є для нейтралізації ситуації до моменту надання компромату, і порядок дій щодо захисту від негативних наслідків шантажу. Щодо змісту цих дій, то вони можуть бути такими:

• категорично відмовитися від подальшого спілкування з шантажистом і сприйняття повідомлення як компрометуючого у разі, якщо подій, фактів, якими прагнуть компрометувати, не було і є змога це довести;

• вжити заходів щодо недопущення передання компрометуючих матеріалів особі, перед якою хочуть скомпрометувати;

• вжити заходів щодо попередження шкідливих наслідків передання компрометуючих матеріалів, інформації;

• довести ситуацію до особи, перед якою хочуть скомпрометувати, подавши себе як жертву;

• тимчасово вийти із ситуації (виїхати у відрядження, піти у відпустку, лягти в лікарню і т. п.);

• у разі, якщо відомо особу шантажиста, вдатися до компромату проти неї і т. п.

За всіх умов в ситуації шантажу як і за інших видів психологічного впливу, необхідно залишатися, наскільки це можливо, урівноваженим, тримати себе у стані, який дає змогу нормально думати і діяти. Опинившись в такій ситуації, завжди доцільно зробити її аналіз та ви значити своє місце в ній (ситуація створена проти вас, проти колег, рідних, близьких, потрапили в ситуацію випадково). Важливим тут буде оцінка ситуації, чим і наскільки вона небезпечна, кому може бути вигідне її створення і яку мету ставлять особи, якими створено ситуацію. Після аналізу та оцінювання ситуації необхідно визначити тактик у своєї поведінки в ситуації психологічної диверсії.

Значне емоційне напруження та скрутне становище виникає, коли екстремальні ситуації створюються в результаті терористичних актів (загроза підриву або підрив вибухового пристрою, захват заручників, погроза насильством та насильницькі дії аж до знищення окремих фізичних осіб).

Ураховуючи особливу небезпеку терористичних актів, банки повинні вживати додаткових захо дів безпеки у разі отримання інформації або виявлення ознак загрози терористичного акту, зокрема: посилити охорону об’єктів; установити оперативний зв’язок з правоохоронними органами і доповісти про виниклі підозри;

уточнити заходи плану кризових дій; створити резерв автотранспорту на випадок проведення евакуаційних робіт; вжити заходів щодо захисту персоналу банку, попередити працівників про можливість роботи банку в умовах загрози або настання екстремальної ситуації; привести в готовність до негайних дій евакуаційні команди та команди рятівників; перевірити роботу резервних засобів зв’язк у; привести в готовність до негайної роботи групу управління діяльністю банку в екстремальних ситуаціях.

Найбільш поширеними з терористичних актів проти банківських установ, як показує досвід іноземних банків, є загроза підриву або підрив вибухового пристрою в установах чи на території банків. Такі загрози створюють обстановку страху, невпевненості, посиленого емоційного на пруження, стресу як для працівників банку, так і для їх клієнтів. Цим злочинці добиваються своєї основної мети ? залякують не тільки персонал банку, а й членів їхніх сімей, партнерів і клієнтів банку.

Крім того, метою такого терористичного акту може бути демонстрація серйозності намірів конкурентів, злочинців, шантаж керівників банку, заподіяння моральної і матері альної шкоди, помста, знищення конкурентів та ін.

Загроза підриву вибухового пристрою може визначатися через повідомлення про таке, а також рядом інших ознак, серед яких: посилення безкомпромісної конфронтації конкурентів; спроби застосування сили щодо банку та його працівників в інших формах; попередження про наступне застосування більш серйозних заходів; спроби несанкціонованого проникнення до банк у; посилення негативів криміногенної ситуації та наявність зазначених вище умов нестабільності.

За таких умов до банку можуть надходити підозрілі (без зворотної адреси або від невідомих відправників) посилки, бандеролі, листи, передачі. Можуть зустрічатися підозрілі пакунки, як правило, у приміщеннях загального користування або в коридорах, несподівано з’являтись сліди ремонтних робіт, там, де їх не план увалося, чужі сумки, портфелі, коробки, інші предмети.

Вибухові пристрої можуть маскуватися в дитячих візках, транспортних засобах, інвалідних візках, телефонних апаратах, фото- та відеоапаратурі. Особливу небезпеку становлять так звані міни-сюрпризи, які комуфлюються під привабливі речі: гаманці,

авторучки, запальнички, плеєри, радіоприймачі тощо. Такі вибухові пристрої спрацьовують при торканні чи використанні їх.

Кожен працівник банку обов’язково повинен звертати увагу на такі явища та предмети, повідомляти про них підрозділ безпеки. Ніхто не має права чіпати такі предмети, переміщувати або якимось чином розкривати їх, не можна використовувати засоби радіозв’язку, у то му числі й мобільні телефони, поблизу таких предметів. Представники підрозділу безпеки, отримавши повідомлення про підозрілий предмет, ізолюють його від можливої дії щодо нього працівників банку, обмежують рух навколо предмета, візуально обстежують його, у разі необхідності забезпечують охорону підозрілих предметів до прибуття відповідних фахівців та доповідають керівникові банку. За його рішенням, викликають фахівців щодо знеш кодження вибухових пристроїв, які опитують особу, котра першою знайшла даний предмет. За рішенням керівника банку або фахівців, які прибули для знешкодження можливого вибухового пристрою, проводиться евакуація персоналу установи банку (усього або його частини). У приміщенні, де містяться підозрілі предмети, відкривають вікна і двері для зниження ефекту вибухової хви лі та небезпеки ураження осколками конструкцій будівель, скла, предметів інтер’єру.

Про виявлений предмет та загрозу підриву вибухового пристрою до відповідного рішення керівника банку нікого з осіб, котрі перебувають у його приміщеннях, не повідомляють, аби не викликати паніки.

Таблиця 11.1

НЕБЕЗПЕЧНІ ВІДСТАНІ ПРИ ВИБУХУ РІЗНИХ ВИДІВ ВИБУХОВИХ

ПРИСТРОЇВ

У разі підриву вибухового пристрою всі працівники банку незалежно від того де вони перебувають (у місці підриву чи в іншому місці), повинні за можливості зберігати самовладання, уточнити, чи є можливість самостійно покинути установу банку.

Якщо це неможливо, то вжити заходів щодо подання сигналів про своє місцезнаходження.

Підрозділ безпеки у таких випадках повинен:

• зафіксувати час і місце вибуху;

• разом з командами рятівників вжити заходів щодо надання першої медичної допомоги пораненим, ураженим та особам, які перебувають у стані психічного розладу, евакуації працівників банку з небезпечної зони;

• зібрати осіб, які спостерігали вибух, для опитування працівниками правоохоронних органів;

• виставити додаткові пости охорони в усіх входах до банку, місцях найбільшої концентрації людей, зосередження цінностей і грошей;

• заборонити всім присутнім торкатись предметів, які перебувають у зоні вибуху, виключити можливість перебування там сторонніх осіб;

• вжити заходів щодо фіксації слідів і охорони місця події, після закінчення огляду місця вибуху правоохоронними органами взяти участь у ліквідації наслідків підриву вибухового пристрою;

• у разі виникнення пожежі вжити заходів щодо її гасіння.

Крім того, існують певні рекомендації щодо поведінки персоналу та інших осіб, які опинилися в зоні вибуху або поблизу нього. Насамперед не слід допускати скупчення людей у місці вибуху, оскільки може спрацювати інший вибуховий пристрій. Через небезпеку вибуху газової суміші, яка може накопичитись у зр уйнованих і пошкоджених приміщеннях, не слід користуватися відкритим полум’ям (сірниками, запальничками, свічками, факелами і т. п.). Пересуватися слід обережно, не торкаючись пошкоджених конструкцій будівлі і будь-яких дротів. У задимленому приміщенні треба прикрити органи дихання мокрою тканиною. У разі ізоляції в окремих приміщеннях голосом або стукотом привертати увагу до се бе інших людей.

З метою попередження терористичних актів з підривом вибухового пристрою необхідно в підвальних приміщеннях та на горищах банківських будівель установити міцні двері та надійні

замки, установити огорожу будівлі, що виключає легкий в’їзд автомобіля-бомби в будівлю банку, постійно перевіряти всі порожні приміщення. Періодично проводити огляд і по можливості віддаляти підозрілі автомобілі, що перебувають поблизу банку. Місця паркування автомобілів повинні бути якомога подалі від будівлі банку. Працівникам банку даються рекомендації звертати увагу на підозрілих людей, нез вичну їх поведінку, необхідність ідентифікувати їх особистість.

Усі службові приміщення, приміщення, в яких розташовані технічні установки, сходові площадки мають бути вільними від зайвих предметів. У банку має бути запроваджено щоденне винесення сміття з приміщень та його території, сміттєві контейнери мають бути встановлені за межами будівель банку.

Для фіксування анонімних телефонних дзвінків пере дбачити спеціальні контрольні прилади для виявлення телефонного апарату, з якого може телефонувати зловмисник. Усі телефони, зазначені в офіційних довідниках, доцільно обладнати автоматичними пристроями для визначення номера телефона абонента та звукозаписуючими пристроями. Обов’язково слід провести інструктаж персоналу банку щодо дій у разі отримання повідомлення про загрозу підриву вибухового пристрою.