8.2.Як створити економічну гру

У практиці економічного навчання викладач не завжди має можливість використовувати опубліковані в літературі готові розробки тренінгів або ділових ігор. Це залежить від цілого ряду причин, серед яких

Підходи до розроблення економічних ігор

А. Панфілова виділяє такі: відсутність популярних видань, де має місце теоретична інформація та практичні розробки; більшість посібників, як правило, присвячені тільки теоретичним питанням ігрових мето дів навчання або містять у собі набір ілюстрацій, в яких важко розібратись і неможливо впровадити в практику (особливо це стосується молодих викладачів економічних дисциплін, які ще не володіють теорією і не зовсім упевнені під час роботи з групами студентів); якщо в літературі і зустрічаються корисні описи ігор, вони, як правило, видаються мал им тиражем і не розраховані на широкого споживача.

Крім того, відсутність авторських прав на тренінги та ігри приводить до плагіату і некоректного їх використання у викривленому вигляді, без посилань на автора і т. д. Це не дозволяє авторам-розробникам опубліковувати ігри, що мають попит на ринку освітянських послуг. (Ми повністю поділяємо цю думку, тому що стикаємось з цим дуже часто.) !

У зв’язку зі згаданим вище іноді викладачу легше розробити власну методику проведення ігрового заняття як авторську розробку, компіляцію з різних ігор або адаптацію конкретної гри, ніж витрачати час на пошуки.

Таким чином, ігротехніком або тренером можна вважати тільки такого викладача, який володіє вміннями розроблення, організації і проведення ігрових занять. Виб ір методики (або як інші називають технології) залежить від змісту конкретної економічної дисципліни, ресурсу часу, міжпредметних і внутрипредметних зв’язків, а головне — навчальних цілей і потреб тих, хто навчається. Існує два принципові підходи до розроблення ігор: німецький та американський. Перший характеризується високим ступенем адекватності процесу, створенням складної, але точної моделі. Другий поляг ає в тому, що моделюються тільки генеральні закономірності.

Я не прихильниця німецького підходу: дуже ускладнюючи гру, ми хоч-не-хоч ризикуємо потонути в деталях. Американський підхід спрямований на те, щоб гра навчала мислити. За американського методу спочатку аналізуються кілька кращих підручників, з них вибирається кілька проблемних питань. Потім створюють основні мо делі цих питань, описують їх основні характеристики та потрібну стратегію вирішення.

Розробляючи гру або тренінг, треба весь процес навчання подати як цілісну систему, кінцевою метою якої є вирішення принципових завдань навчання:

1) яким має бути учень;

2) що він має знати;

3) що він має вміти.

Йдеться про необхідний комплекс особистісних та професійних якостей, заданих метою навчання. І саме ця мета є головним системоутворювальним чинником у виборі тих чи інших занять.

Будь-які ігри передбачають наявність таких основних етапів:

1) вступна частина (мета ігрового заняття);

Етапи розроблення ігор

2) підготовча частина (правила гри);

3) гра (постановка завдань, с?ме гра);

4) аналіз результатів, підбиття підсумків.

Ділові ігри можна будувати по-різному: кожен гравець перед грою отримує точні інструкції або лише приблизний перелік того, що йому доведеться зробити. Орієнтовно процедуру розроблення гри зображено на рис. 8.2.

Взагалі нео бов’язково дотримуватись якоїсь чіткої процедури. Проте до опису навчальної (ділової) гри мають увійти такі обов’язкові елементи:

1) об’єкт імітації та його перетворення, яке досягається в результаті гри;

2) мета й завдання гри;

3) галузь застосування гри, на кого її розраховано;

4) суть проблемної (конфліктної) ситуації;

5) комплект ро лей та функцій гравців;

6) правила та умови гри, її документальне забезпечення;

7) система ігрових оцінок.

У викладача економіки є дві можливості: ? розробити власні ігрові заняття та тренінги; ? адаптувати вже відомі ігри.

Безумовно, є і третя можливість — взагалі не використовувати ігор, але цей посібник не для таких викладачів.

Про першу можливість ми вже говорили. Коли ви дочитали підручник до цього місця, то могли пересвідчитися, що створення ігрових форм навчання — надто складний і трудомісткий процес. А за наявними даними вартість розроблення комплексної гри на З аході сягає декількох десятків тис. дол. США.

ЕТАПИ РОЗРОБЛЕННЯ ДІЛОВОЇ

Обрунтуйте вибір ділової гриґ

Точно визначте цілі

Виберіть методи

Вигадайте сюжет ділової гри

Визначте склад гравців

Визначте завдання гравців

Розробіть методи прийняття рішень

Визначте послідовність подій і структуру взаємозв’язку

Визначте критерії успішних дій

Складіть керівництво для ведучого

Стадія гри

Стадія оцінки

Стадія модифікації

Складіть керівництво для учасників гри

ГРИ

Визначте можливості учасників

Визначне систему проблемних ситуацій

Встановіть правила гри

Рис. 8.2. Етапи розроблення ділової гри

Адаптація гри — справа простіша й дешевша, але вона теж потребує від викладача великої педагогічної майстерності, творчого підходу та справжнього професіоналізму. У процесі адаптації ділових ігор потрібно враховувати етнопсихологічні чинники, тому що «вестернізація» ігор не дає бажаного ефекту.

Адаптація гри

Економічна та соціальна перебудова в країні значно підвищує вимоги до професійної підготовки економічних кадрів. У цих умовах потрібна більш гнучка, побудована за модульним принципом система навчання в цілому та ігрового навчання зокрема. Вибираючи принципи використання навчальних ігор в економічному вищому навчальному закладі, перевагу, на наш погляд, треба надавати іграм «відкритого типу», організаційно-діяльнісним іграм, коли у гру можна вводити будьякий фактичний матеріал для ан алізу й вирішення виробничих проблем в ігровій формі.

У ділових іграх має бути реальна конфліктна ситуація, елемент змагання та можливість використання різних сполучень економічних методів управління. Оцінювати треба не тільки дії гравців, а й якість моделювання економічних методів управління. За збалансованості умовних та реальних компонентів навчально-виробнича ситуація сприймається і як навчальна, і як реальна. Гра сп рияє розвиткові особистості спеціаліста. В іграх на замовлення підприємств створюються реальні умови опрацювання студентами професійних вмінь, а участь працівників підприємств дозволяє останнім краще оцінювати якість підготовки студентів у вищих навчальних закладах освіти.

У процесі конструювання і проведення ділових ігор можна виділити такі принципи:

1) наочність і простота к онструкції — моделі гри;

2) автономність тем і фрагментів гри;

3) можливість подальшого вдосконалення гри;

4) раціональне поєднання вдосконалення гри;

5) максимальне звільнення учасників гри від рутинних процедур;

6) використання готових розробок (програм ЕОМ за відповідної конструкції гри, економіко-математичних моделей, масивів інформації, організаційно-правових документів тощо);

7) спрямування всіх елементів гри на розв’яз ок проблеми, що вивчається.

Проведення гри має допомагати розв’язувати певні фахові проблеми в засвоєнні базових знань і навичок одного курсу або мати міжпредметний характер. Тому в економічній підготовці дуже ефективно відбуваються міжпредметні фахові ігри, що моделюють основні складові фахової компетентності студентів. !