Складні і багато в чому суперечливі процеси становлення ринкової економіки в Україні зумовили необхідність якісного осмислення нових економічних і соціальних явищ. Відбулися істотні зміни у характері та умовах здійснення інвестиційної діяльності. З’явилися нові організаційно-правові форми господарювання, підприємництво отримало свободу використання власних фінансових ресурсів, створені правові й економі чні умови для залучення внутрішнього та іноземного капіталу в українську економіку, виникли нові фінансові інструменти та важелі, які мають докорінно реформувати механізм інвестування. Це, у свою чергу, вимагає кардинальних змін у методології управління фінансовими інвестиціями, її оперативному і достовірному інформаційному забезпеченні.
Суттєвим чинником економічного піднесення в багатьох країнах стала акт ивізація фінансового інвестування через універсалізацію діяльності банківських інститутів і зростання ролі небанківських фінансових установ (страхових компаній, інститутів спільного інвестування і недержавних пенсійних фондів). На відміну від індивідуальних інвесторів, ці структури провадять різні види професійної фінансової діяльності, опікуються капіталом своїх вклад ників, шукаючи при цьому оптимальні з точки зору дохідності й ризику схеми розміщення нагромадженого капіталу.
Розвиток фінансового інвестування в Україні протягом останніх років залишається мало динамічним і здебільшого хаотичним, що пояснюється недоліками у його нормативно-правовому та інформативному забезпеченні.
До того ж, часто відбувається автоматичне копіювання
7різноманітних західних методик щодо процесу управління інвестиціями фінансових інститутів та компаній без урахування сучасного стану розвитку української економіки, що не завжди дає очікуваний результат.
Зважаючи на значний світовий прогрес у розробленні новітніх фінансових інструментів і методів інвестування коштів, низка питань, пов’язаних з діяльністю інвесторів на фінансовому ринку України, не достатньо вивчена вітчизняними фахівцями і потребує подальших досліджень у частині теоретико-методологічних засад і практики здійснення фінансового інвестування. Зокрема, це стосується чіткого визначення ролі інвесторів у розбудові фінансового ринку, впровадження сучасних методів управління фінансовими інвестиціями, розширення інструментарію, прийнятного для інвестування коштів, удосконалення регулятивної бази фінансового інвестування в Україні.
Вказане сві дчить про необхідність вивчення процесу управління фінансовими інвестиціями в контексті розвитку цієї важливої форми інвестування з метою повноцінної інтеграції фінансового сектору України в міжнародний ринок капіталу, що й зумовлює актуальність даного підручника. «Фінансові інвестиції» — одна з провідних навчальних дисциплін з підготовки магістрів за спеціальністю «Фінанси», «Банківська справа». Цю дисципліну започатковано як логічний розвиток курсів «Інвестування» та «Інвестиційний аналіз» у частині фінансових інвестицій, які вивчають під час підготовки бакалаврів з економіки та підприємництва.
Першою особливістю підручника є його практична спрямованість, що ґрунтується на багатому зарубіжному досвіді фінансового інвестування і вітчизняній нормативно-правовій базі. Він р озрахований передусім на професійних менеджерів, які управляють активами комерційних банків, страхових компаній, пенсійних фондів, інститутів спільного інвестування промислових підприємств та інших суб’єктів господарювання.
Друга важлива особливість полягає у всебічному висвітленні інструментів власності, боргових фінансових інструментів, деривативів та інструментів іпотечного ринку, що є надзвича йно актуальним з точки зору їх використання в процесі управління фінансовими інвестиціями.
У першому розділі досліджено сутність фінансових інвестицій та напрями здійснення фінансового інвестування. Запропоновано їх класифікацію за різними ознаками. Особлива увага приділяється інструментам фінансового ринку, в тому числі цінним паперам,
8їх інвестиційним якостям і вартісним оцінкам. Описано етапи здійснення процесу управління фінансовими інвестиціями різними групами інвесторів.
У другому розділі здійснено оцінювання інструментів власності з основним акцентом на акції. Розглянуто роль фундаментального і технічного аналізу в оцінюванні цих цінних паперів. Розглянуто сутність фондових індексів та можливості їх застосування в інвест иційній діяльності.
Третій розділ присвячено аналізу боргових фінансових інструментів (облігацій, ощадних (депозитних) сертифікатів, казначейських зобов’язань, векселів). Визначено сутність облігацій з використанням їх класифікаційних ознак та рейтингової системи оцінювання. Розглянуто визначення курсової вартості і дохідності боргових цінних паперів. Особливу увагу приділено управлінню портфелем облігацій.
У четвертому ро зділі вивчаються проблеми управління інструментами іпотечного ринку. Зокрема, охарактеризовано основні моделі організації іпотечного ринку. Розглянуто іпотечні цінні папери первинного ринку та інструменти рефінансування довгострокових іпотечних кредитів. Здійснено оцінювання застосування дпохідних іпотечних інструментів як засіб мінімізації ризиків та підтримки ліквідності банків.
П’ятий розділ стосується використання деривативів у процесі управління фінансови ми інвестиціями. Розглянуто механізм строкових угод і строкового ринку. Подано оцінку різним видам деривативів — ф’ючерсам, опціонам, варантам і свопам.
Шостий розділ присвячено сутності портфеля фінансових інвестицій та принципам його формування. Розглянуто традиційні підходи до портфельного управління і сучасну портфельну теорію. Особливу увагу приділено визначенню очікуваної дохі дності і ризику портфеля на базі портфельної теорії Г. Марковіца. Визначено необхідність диверсифікації портфеля і вибору ефективного портфеля.
У сьомому розділі розглянуто теорію ринку капіталу і модель оцінювання капітальних активів. Наведено основні припущення і положення цієї моделі з її критичним переосмисленням. Проаналізовано модель Блека з нульовою «бетою», багатофактор ну модель Мертона, а також модель теорії арбітражного ціноутворення. Доведено доцільність пошуку чинників, що пояснюють систематичні дохідності.
Восьмий розділ стосується портфельного управління і вибору цінних паперів. Подано відмінності між активним і пасивним
9управлінням фінансовими інвестиціями. Розглянуто методику інвестиційних стилів під час формування портфелів цінних паперів, а також фіксоване, стратегічне, динамічне і тактичне розміщення активів. На особливу увагу заслуговують моделі оптимізації розміщення ресурсів.
Дев’ятий розділ присвячено виміру й оцінюванню ефективності управління інвестиціями. Розглянуто стандарти Асоціації інвестиційного менеджменту і дослід жень США, а також міжнародні стандарти з ефективності інвестування. Подано оцінку ефективності управління інвестиціями. Зазначимо, що в українській практиці фінансового інвестування ці положення мають обмежене застосування, оскільки здебільшого здійснюється оцінювання дохідності і ризику інвестицій без урахування внеску інвестиційного менеджера у кінцевий результат.
У десятому розділі наведено стратегії підприємств на фінансовому ринку. Розглянуто специфіку управління портфел ем фінансових інвестицій підприємства. Особливу увагу акцентовано на корпоративному управлінні та його необхідності в сучасних умовах. З точки зору бухгалтерського обліку наведено методи оцінювання та обліку фінансових інвестицій підприємств. Подано операції домогосподарств з фінансовими інструментами, що є особливо актуально в сучасних ум овах.
Одинадцятий розділ стосується участі комерційних банків у фінансовому інвестуванні. Зокрема, розглянуто моделі організації ринку цінних паперів за участю банків; механізми регулювання банківських ризиків на макро-, мезо- і мікрорівнях; міжнародні стандарти банківського капіталу. З точки зору практики подано механізм формування та управління банківським інвестиційним портфелем в Україні. Всебічно ро зглянуто сутність інвестиційних банків та напрями їх діяльності.
У дванадцятому розділі вивчається діяльність страхових компаній у сфері інвестицій, що ґрунтується на зарубіжному досвіді. Визначено роль страхових компаній у кредитній системі і фінансуванні економіки. Розглянуто фінансовий потенціал страхової компанії в інвестиційній діяльності з визначенням страхових ризиків, а також її інвестиційну по літику і стратегію. Проаналізовано підходи до формування та управління інвестиційним портфелем через розміщення страхових резервів.
Тринадцятий розділ присвячено інвестиційній діяльності пенсійних фондів з виділенням недержавних фондів як провідних інституційних інвесторів. Розглянуто діяльність і організаційну структуру цих фондів на розвинутих ринках. Описано процес
10управління фінансовими інвестиціями пенсійних фондів. Проаналізовано систему недержавного пенсійного забезпечення в Україні.
Чотирнадцятий розділ стосується переваг інвестування активів через систему інститутів спільного інвестування. Розглянуто організаційні структури інститутів спільного інвестування та їх інвестиційну політику. Особливу увагу приділено витратам на інвестування у взаємні фонди і показникам результативності спільного інвестування в захі дній практиці. Проаналізовано діяльність інвестиційних фондів в Україні і можливості здійснення ними фінансового інвестування. Здійснено оцінювання венчурних фондів як фінансових інститутів, які працюють у зоні найвищого ризику.
У цілому можна зробити висновок, що підручник базується на: системному аналізі окремих напрямів досліджень у межах управління фінансовими інвестиціями; використанні загального понятійного апарату і єдин их умовних позначень; сучасних організаційно-методичних підходах, адаптованих до типових методик здійснення фінансових інвестицій, реальних економічних ситуацій.
Автори сподіваються, що цей підручник стане в пригоді не лише студентам вищих навчальних закладів і аспірантам, а й фахівцям-практикам з управління активами, інвесторам і професіоналам фінансового ринку, ус ім, хто зацікавлений у розв’язанні безлічі висвітлених у підручнику питань.
Співавторами підручника є О.Н. Андрєєва (розд. 4), К.С. Дитинчук (розд. 5), С.В. Урванцева (розд. 10), В. В. Зубленко, О.О. Артимюк (розд. 11).
