Першочерговим завданням у період становлення фінансових відносин в Україні є забезпечення безперервності процесу формування і використання фінансових ресурсів у країні та за її межами. Стрімкий розвиток національної фінансової системи та її інтеграція в глобальну економіку піднімає
8на якісно новий рівень питання побудови фінансового ринку в
Україні, пошуку його ефективної моделі і, як наслідок, пожвавлює наукову дискусію і дослідницький процес у цій сфері.
У широкому розумінні фінансовий ринок — це місце, де зустрічаються ті, у кого в процесі господарської діяльності виникає потреба в коштах для розширення діяльності, і ті, у кого є нагромад ження, що можуть бути використані для інвестування. Таким чином, саме на цьому ринку відбувається переливання коштів від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій.
Як економічна категорія фінансовий ринок забезпечує економічні відносини між суб’єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживної вартості, ві дтвореної у фінансових активах. Аналіз цього ринку як сфери торгівлі фінансовими активами є усталеним серед представників різних наукових шкіл, і в основі економічної категорії «фінансовий ринок» лежать такі поняття, як «фінансові активи», «фінансові інструменти», «фінансові послуги», «фінансове посередництво» тощо.
Фінансові активи — це специфічні активи, тобто законні вимоги власників цих активів щодо отриман ня певного доходу в майбутньому. Наприклад, у системі національних рахунків вони визначаються як об’єкти, що мають вартість і знаходяться у власності економічних суб’єктів, від яких слід очікувати в майбутньому одержання прибутку або інших доходів. У цілому, термін «актив» (об’єкт власності) можна використовувати для визначення предмета уго ди, дво- чи багатосторонньої, коли його конкретний різновид не має окремого суттєвого значення. Ціна на будь-який актив відображає збалансування пропозиції й попиту на нього залежно від ринкової кон’юнктури.
Згідно з українським чинним законодавством, фінансові активи складаються з коштів (грошей), цінних паперів, боргов их зобов’язань та прав вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів. Тож для формування фінансових активів важливого значення набуває якісний стан інструментів, які представляють на ринку ці активи.
Фінансові інструменти є різноманітними фінансовими документами, що обертаються на ринку і мають грошову вартість.
Вони поділяються на різні ви ди залежно від способів, цілей, методів, форм нагромадження коштів і відіграють найбільшу роль в організації фінансового ринку.
У сучасній економічній літературі наведено багато визначень фінансових інструментів, основними з яких є такі:
9• фінансовий інструмент — це узаконений сертифікат, що належить його власнику та засвідчує вкладення коштів або майна з метою одержання доходу виключно за рахунок господарської діяльності інших;
• фінансовий інструмент — це будь-який документ, пов’язаний з виникненням права на грошові або інші цінності, що не можуть бути реалізованими або переданими іншій особі без наявності подібного документу;
• фінансові інструменти — це будь-які грошові документи, включаючи цінні папери чи операції з ними;
• фінансові інструменти — це контракти, результатом яких є поява певної статті в активах одного суб’єкта і статті в пасивах іншого суб’єкта інвестування;
• фінансові інструменти — це різноманітні форми фінансових зобов’язань (для короткострокового та довгострокового інвестування), торгівля якими здійснюється на фінансовому ринку.
Вони включають грошові кошти і цінні папери. Інструменти фінансового ринку є інструментами фінансового інвестування, оскільки передбачають одержання доходів у вигляді відсотків, дивідендів і курсової різниці. Однак наведені вище визначення фінансови х інструментів не повною мірою відповідають напрямам здійснення фінансових інвестицій, які мають включати інвестиційні операції з цінними паперами (традиційними та похідними), депозитні операції компаній і вкладення у статутні капітали юридичних осіб. Вони також не враховують і мету здійснення цього інвестування.
Під інструментарієм фінансового інвестуваннями слід розуміти сукупність грошових док ументів, що засвідчують вкладення коштів у цінні папери (традиційні та похідні), банківські депозити, статутні капітали юридичних осіб з метою одержання прибутку (доходу) і/або зростання вартості капіталу.
Залежно від строку обігу фінансових інструментів більшість дослідників сегментують фінансовий ринок на грошовий ринок і ринок капіталів. На грошовому ринку здійснюються переважно короткостро кові (від одного дня до одного року) депозитноощадні операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і фізичних осіб. На ринку капіталів продають і купують довгострокові кредитні ресурси, а також цінні папери зі строком обігу більше року (рис. 1.3).

10
Рис. 1.3. Структура фінансового ринку за строками обігу фінансових інструментів
Грошовий ринок не тотожний ринку короткострокових інструментів, а ринок капіталів оперує не тільки довгостроковими активами. Метою руху фінансових активів (не тільки грошей) у короткостроковому періоді є забезпечення ліквідності ринку, а в довгостроковому — забезпечення потреб у розміщенні (інвестуванні) коштів. Для вирішення цих проблем можуть бути використані активи будь-якого вид у — безвідносно щодо їхньої строкової характеристики.
Таким чином, оскільки на ринку цінних паперів обертаються фінансові інструменти різних строків обігу, цей ринок є невід’ємною частиною і ринку грошей, і ринку капіталів. На підтвердження цього ми пропонуємо власну сегментацію фінансового ринку (рис. 1.4).
Підкреслимо, що більшість економістів ототожнюють фондовий ринок з ринко м цінних паперів. Ми поділяємо погляди тих, хто розмежовує ці ринки. Ринок цінних паперів складається з фондового ринку та сфери обігу боргових інструментів з різними строками погашення. Отже, ринок цінних паперів ширше за фондовий, хоча значення останнього є величезним.
11
Фінансовий ринок
Кредитний ринокФондовий ринокГрошовий ринок
Готівка і депозитні рахунки
Ринок цінних паперів
Боргові зобов’язання угоди: