Міжнародний обмін товарами, послугами і ка піталом утягує у свою орбіту валютний ринок. Курсові співвідношення між національною і іноземними валютами відіграють особливу роль у системі макроекономічних показників. Вони безпосередньо пов’язані з торговельним балансом і зовнішнім фінансуванням. Зі зміною валютних курсів змінюється динаміка товарних і фінансових потоків, стан платіжного балансу, валютні ре зерви, міжйнародна інвестиціна позиція країни. Нестабільність валютних курсів впливає на динаміку внутрішніх цін і тарифів, на внутрішню інфляцію, на структуру виробництва і споживання, на реальні доходи і життєвий рівень населення. Саме тому валютний курс використовують як один з дієвих засобів державного регулювання платіжних дисбалансів і макроеконо мічної рівноваги.
Вирізняють номінальний, реальний готівковий і реальний ефективний валютні курси. Номінальний обмінний курс — це ціна національної валюти відносно будь-якої іншої валюти, яка фіксується за некомерційними (здебільшого готівковими) операціями комерційних банків.
Реальний готівковий валютний курс (РОК) — це номінальний ний ефективний ва лютний курс (РЕОК) враховує співвідношення індексів внутрішніх і зовнішніх цін, через те розглядається як ін
дикатор знецінення або подорожчання валюти проти середньозваженого кошика валют.
РЕОК оцінює конкурентоспроможність країни на світовому ринку товарів і послуг. Зростання його означає, що товари за кордоном стали дорожчими і споживачі віддають перевагу вітчизняним товарам. Зниження РЕОК, навпаки, свідчить про те, що товари і послуги подорожчали і втрачають конку рентоспроможність.
В міжнародних порівняннях МВФ і Світовий банк використовують паритет купівельної спроможності валют (ПКС). За прямого котирування купівельна спроможність національної валюти визначається відношенням вартості стандартного кошика, тобто набору загальнодоступних і найбільш вживаних товарів і послуг відповідно в національній та іноземній валютах. Згідно з критерієм ПКС курс валют є об ґрунтованим, якщо купівельна спроможність валюти в обох країнах однакова. В іншому випадку курс для одн недооціненим. ієї з країн вважається переоціненим, а для іншої —
Чи відображає паритет купівельної спроможності співвідношення цін на внутрішньому та зовнішньому ринках? Аналітики
1 вважають, що курс гривні виглядає недооціненим як за експортом, так і за імпортом. Недооцінка гривні виявляється, зокрема, у низькій ціні виставлених на приватизацію українських активів.
У розвиненій ринковій економіці обмінний курс валюти відхиляється від паритету купівельної спроможності (ПКС) на 10
— 20%. Для країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою сер едній рівень валютного курсу останнім часом приблизно такий, що внутрішні ціни за переведення в долари виявляються вдвічі нижчими за ПКС 2 . На рис. 5.7 подано співвідношення паритету купівельної спроможності валют до офіційного обмінного курсу в країнах з перехідною економікою (країни Східної Європи та країни СНД, які прагнуть створити Єдиний економічний простір).
Як видно з даних, рівень внутрішніх цін в Україні 2001 р. становив 20% від рівня цін у США, тобто був на йнижчим з-поміж країн-сусідів з перехідною економікою. У наступні роки це співвідношення збереглося.
1
Кияк А. Реальний ефективний обмінний курс гривні як показник конкурентоспроможності національної економіки // Тенденції української економіки. — 2001. — № 3. — С. 60—68.
2
Федякина Л.Н. Мировая внешняя задолженность: теория и практика урегулирования. — М.: Дело и сервис, 1998. — С. 226.
Білорусь
0,5
Болгарія
Польща
0,4
0,3
0,2
КазахстанЧехія
0,1
0
Україна
Угорщина
Росія
Словаччина
Румунія
Рис. 5.7. Співвідношення ПКС і офіційного обмінного курсу валют (2001 р.)
Як свідчить світовий досвід, у країнах зі значним рівнем відкритості економіки рівень внутрішніх цін має тенденцію до зближення з цінами світового ринку . Це дає підстави стверджувати, що найближчими роками реальний обмінний курс гривні може зростати. Для збереження стабільного реального обмінного курсу за умов помірної девальвації номінального обмінного курсу у співвідношенні попит у і пропозиції: збільшу о посилення контролю за валютними операціями. та інфляції на рівні 6—7% цілком виправданим вважають середньорічний курс на рівні 5,33 грн за один долар 2 .
Номінальний обмінний курс залишається ціновим якорем для економіки та цільовим орієнтиром для реалізації грошовокредитної політики. Зв’язок між номінальним валютним курсом і станом платіжного балансу обернений. Якщо платіжний баланс активний, зростає попит на національну валюту і, як наслідок, підвищується її курс. І навпаки, коли стан платіжного балансу погіршується (зростає від’ємне сальдо), то це тягне за собою зміни ється пр опозиція національної валюти і зростає попит на іноземну валюту. Погіршення стану платіжного балансу вимагає вживання заходів валютного контролю з боку національного уряду, що веде д
1
Вахненко Т.П. Платоспроможність держави у контексті обслуговування зовнішнього боргу // Економіка і прогнозування. — 2003.
— № 4.
— С. 52
—61. 7.
2
Мельничук М., Крючкова І. Реальний ефективний обмінний курс гривні: тенденції та перспективи // Вісник НБУ.
— С. 33—35.
— 2002. — №
Одним з дієвих інструментів валютної політики офіційних органів є валютні інтервенції центрального банку з метою коригування динаміки валютного курсу. Коригування може бути разовим чи регулярним і набувати форми девальвації (вартість національної валюти падає) чи ревальвації (надмірне підвищення валютного курсу).
Курсові співвідношення між національною й іноземними валютами впливають передусім на обсяги і збал ансованість експортноімпортних операцій: підвищення курсу сприяє імпорту, зниження створює вигідні умови для експорту товарів та залучення іноземного капіталу. Коефіцієнт кореляції між сукупним торговельним сальдо і курсом UAH/USD за квартальними даними становить 0,94.
З 2000 р. спостерігається стабілізація номінального обмінного курсу гривні. Вона має ґрунтовну загальноекономічну основу зуВ умо та скорочення боргових вип лат перевищення пропозиції іноземної ого курсу за ста , мовлену насампере д позитивним торговельним балансом. вах формування суттєвого надлишку торговельного балансу валюти над попитом впливало на зміцнення валютного курсу гривні. Діючи в умовах надлишку пропозиції валюти, НБУ зосереджував зусилля на тому, щоб не допустити надмірної ревальвації курсу гривні.
Стабільність гривні пев ною мірою стримувала інфляцію.
Зв’язок між темпами девальвації (ревальвації) номінального курсу і темпами інфляції виявляється з одиничним лагом, що можна простежити за даними табл. 5.7. Динаміка реальн більного номінального курсу і незначної інфляції не загальмувала зростання українського експорту і не прискорила збільшення імпортного сегмента на внутрішньому ринк у.
Таблиця 5.7
ДИНАМІКА ТЕМПІВ ДЕВАЛЬВАЦІЇ (РЕВАЛЬВАЦІЇ) НОМІНАЛЬНОГО КУРСУ
ГРИВНІ ТА ІНФЛЯЦІЇ за 1999—2002 рр.
Показник 1999 2000 2001 2002
Темп девальвації, ревальвації (–) курсу гривні
24,52 4,26 – 1,49 0,57
Темп інфляції, дефляції (–) 8,4 14,3 3,5 – 3,3
Джерело: Финансовые риски.
— 2002. — № 3 (30).
Незважаючи на значне додатне сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу, за період 2000
—2003 рр. вартість гривні в
реа лотовалютні резерви НБУ за своєчасного погаш 75, юр ї економіки, зокрема країни Східної Європи, Ба льної спроможності національної валюти, сприяє тінізації економіки. Щоб протидіяти негативним наслідкам доларизації, потрібна перших кроків її інфляції і недовіру до карбованця ст здваламіно іноземною TACIS/UEPLAC уже на почат вемнлюрев 4ша динаміка доларизації, коливання її рівня залежалнсовогоку, яційні девальваційних очікувань, зовнішніх шоків. ня іноземної валюти є льному вираженні (на основі ІСЦ) суттєво не зросла і залишається значно нижчою від докризового рівня щодо євро і російського рубля.
Стабільність національної валюти дала змогу проводити активну монетарну політику, завдяки їй: ? збільшилися зо ення зовнішнього боргу; ? зросли обсяги кредитів у реальний сектор економіки, оскільки, здійснюючи політику стабілізації обмінного курсу, НБУ фактично хеджував усі ризики, пов’язані з кредитуванням; ? підвищилась довіра до банківської системи, завдяки чому зросли обсяги депозитів у іноземній валюті (фізичних осіб на идичних — на 34%), яка раніше зберігалася поза банками і не включалась у розрахунок монетарних показників; ? істотно послаблена роль американського долара як засобу нагромадження; продаж валюти населенням перевищує купівлю; ? зменшився рівень неофіційної доларизації економіки.
Доларизацією називають процес проникнення у внутрішній грошовий обіг країни іноземних конвертованих валют. Це об’єктивний процес, якого не змогла уникнути більшість країн на етапі трансформаці лтії і СНД. Заміна національної валюти іноземною зумовлена комплексом зовнішніх і внутрішніх чинників. Зовнішні чинники пов’язані пе редусім з відкритістю національної економіки, внутрішні — з її макроекономічною нестабільністю. Надпланове, непрогнозоване використання іноземних валют у комерційноторговельних і фінансових трансакціях спричиняє диспропорції на фінансовому ринку, веде до зниження купіве інформація щодо масштабу і тенденцій розвитку цьо го явища.
Неофіційна доларизація української економіки розпочалася з становлення. Через високий рівень упоно-крімкоійснюася за йог валютою. За оцінками ок 1994 р. частка трансакцій
0%. Подаль інозих ватах пеищила и від стабільності фіна ринінфлих
Традиційними джерелами надходжен перш за все зовнішня торгівля, іноземні інвестиції, кредити міжнародних фінансових організацій та банків, приватні трансферти.
Накопичення іноземної валюти здійснювалось як у банківській системі, так і домашніми господарствами. На кінець 2003 р. вартість валютних депозитів на банківських рахунках становила 6,6 мл проаналізуємо механізм форя долариоких грошей рд USD, накопичення домашніх господарств за наближеними оцінками сягало 6 млрд. USD. Тож мування доларизації, покажемо взаємозв’язок її з іншими макроекономічними показниками.
Оскільки обіг доларової готівки в межах націо нальної економіки перебуває поза офіційним контролем, оцінити її масу досить складно. Тому в міжнародній практиці для вимірюванн зації використовують доступнішу статистичну інформацію про депозити в іноземній валюті. Основними індикаторами доларизації грошового обігу є: ? відношення депозитів у іноземній валюті до шир ;100 FCD V?
2M ? відношення депозитів у іноземній валюті до загальної суми депозитів ,100 CDFCD FCD W ? ? де FCD — депозити в іноземній валюті, перераховані за обмінним курсом, який є середнім між біржовим курсом та курсом за неторговельними операціями; CD — депозити в національній валюті; М2 — грошовий агрегат
Очевидний взаємозв’язок цих індикаторів. Доларизацію грошової маси V можна подати як добуток рівня доларизації за депозитами W і частки депо зитів у грошовій масі Р, тобто: .
За умови незначної зміни частки депозитів у грошовій масі характер динаміки цих індикаторів буде однаковим, що видно на рис. 5.2. По тому як поступово затухало відлуння фінансової кризи 1998 р., доларизація української економіки зменшувалася й
останніми роками стабілізувалася на рівні V = 20% і W = 35%.
Утім феномен стійкої доларизації спостерігається в усіх країнах, де еко номічним агентам дозволено тримати валютні рахунки. У більшості країн Східної Європи та СНД навіть в умовах макроекономічної стабілізації та розвитку фінансового ринку доларизація зберігається на рівні 15
—20%. останніми роками стабілізувалася на рівні V = 20% і W = 35%.
Утім феномен стійкої доларизації спостерігається в усіх країнах, де еко номічним агентам дозволено тримати валютні рахунки. У більшості країн Східної Європи та СНД навіть в умовах макроекономічної стабілізації та розвитку фінансового ринку доларизація зберігається на рівні 15
—20%.
0,7
0,6
Коефіцієнти икою МВФ економіка країни вважається високодола
0,5
0,4
0,3
0,2
0,1
0
19981999200020012002
Роки
Рис. 5.4. Динаміка доларизації української економіки за 1998—2002 рр.
За метод
ризованою, якщо V > 30%. Отже, економіку України за Vкоефіцієнтом можна класифікувати як помірно доларизовану.
Проведений аналіз стосується макроекономічної доларизації і практично не враховує накопичення валютних коштів домогосподарствами. Процес накопичення валюти домашніми господарствами можна проаналізувати за даними її купівлі-продажу в банкаДох та обмінн их пунктах. 1999 р. обсяги купівлі валюти значно перевищували обсяги її продажу. За нашими оцінками, накопичення відбувалося практично з постійною швидкістю —
84 млн USD за місяць (з певними відхиленнями в пер номічних кр таннім часом земною валютою зменшилися, а сальдо ку півлі валюти домогосподарствами стало від’ємним. Проте, на думку аналітиків , обсяги готівкових операцій з валютою реально не зменшилися, просто перемістились у тінь.
Ступінь доларизації грошового обігу зменшується за стабільного курсу національної валюти і зростає за підвищення валютного курсу. Залежність між ними можна простежити на рис. 5.4, де наведено поквартальну динаміку ступеня доларизації і реальризованою, якщо V > 30%. Отже, економіку України за Vкоефіцієнтом можна класифікувати як помірно доларизовану. іоди літніх відпусток та екориз) і на кінець 2002 . сягнуло рівня
6 млрд USD. Осм за дании UEPLAC обсяги торгівлі іно
Проведений аналіз стосується макроекономічної доларизації і практично не враховує накопичення валютних коштів домогосподарствами. Процес накопичення валюти домашніми господарствами можна проаналізувати за даними її купівлі-продажу в банкаДох та обмінн их пунктах. 1999 р. обсяги купівлі валюти значно перевищували обсяги її продажу. За нашими оцінками, накопичення відбувалося практично з постійною швидкістю —
84 млн USD за місяць (з певними відхиленнями в пер номічних кр таннім часом земною валютою зменшилися, а сальдо ку півлі валюти домогосподарствами стало від’ємним. Проте, на думку аналітиків , обсяги готівкових операцій з валютою реально не зменшилися, просто перемістились у тінь.
Ступінь доларизації грошового обігу зменшується за стабільного курсу національної валюти і зростає за підвищення валютного курсу. Залежність між ними можна простежити на рис. 5.4, де наведено поквартальну динаміку ступеня доларизації і реаль
1
Скрипник А., Варваренко Г. Доларизація економіки тадинаміка валютни активів домашніх господарств // Вісник НБУ. — 2003. — № 7.
— С х . 8
—15.
ного готівкового валютного курсу UAH/USD за період з Q4 1998 р. до Q4 2001 р. Коефіцієнт кореляції між ними становить 0,8698. Можна припустити, що це є результатом дії спільного для них макроекономічного фактора, який визначав ситуацію на фінансовому, зокрема валютному, ринку. Таким фактором найвірогідніше був стан платіжного балансу.
5 Q4
50 %
4
40
3
30
2
20
1
10
0
0
98999999990000000001010101 Q1Q2Q3Q4Q1Q2Q3Q4Q1Q2Q3Q4 UAH/USD
Рис. 5.4. Взаємозв’язок динаміки валютного курсу і доларизації
Для вимірювання взаємозв’язку між ступенем доларизації й обмінним курсом валют використаємо регресійну модель: де параметр b
1 — показує, як змінюється ступінь доларизації зі зростанням обмінного курсу на одиницю, b
2 — оцінює інтенсивність динаміки ступеня доларизації за рахунок інших факторів (середньорічний абсолютний приріст), a
1 — показує різницю в
рівнях доларизації в період стабільності національної валюти (u = 0) і в період її девальвації (u = 1). Розрахунки здійснено за процедурами модуля Мultiple Regression у системі Statistica, параметри моделі подано в табл. 5.8.
Значення параметрів моделі свідчать, що зі зростанням обмінного курсу на одиницю рівень доларизації збільшується на 3,6%, інші фактори, окрім дина міки національної валюти, сприяють зниженню рівня доларизації (b
2 = – 0,534). Отже, в період стабільності валютних курсів можна очікувати зменшення рівня неофіційної доларизації (a
1 = 7,0%). Усі параметри моделі істотні. і в період її девальвації (u = 1). Розрахунки здійснено за процедурами модуля Мultiple Regression у системі Statistica, параметри моделі подано в табл. 5.8.
Значення параметрів моделі свідчать, що зі зростанням обмінного курсу на одиницю рівень доларизації збільшується на 3,6%, інші фактори, окрім дина міки національної валюти, сприяють зниженню рівня доларизації (b
2 = – 0,534). Отже, в період стабільності валютних курсів можна очікувати зменшення рівня неофіційної доларизації (a
1 = 7,0%). Усі параметри моделі істотні. зниженню рівня доларизації (b
2 = – 0,534). Отже, в період стабільності валютних курсів можна очікувати зменшення рівня неофіційної доларизації (a
1 = 7,0%). Усі параметри моделі істотні. офіційної доларизації (a
1 = 7,0%). Усі параметри моделі істотні. рівнях доларизації в період стабільності національної валюти (u = 0) і в період її девальвації (u = 1). Розрахунки здійснено за процедурами модуля Мultiple Regression у системі Statistica, параметри моделі подано в табл. 5.8.
Значення параметрів моделі свідчать, що зі зростанням обмінного курсу на одиницю рівень доларизації збільшується на 3,6%, інші фактори, окрім дина міки національної валюти, сприяють зниженню рівня доларизації (b
2 = – 0,534). Отже, в період стабільності валютних курсів можна очікувати зменшення рівня неофіційної доларизації (a
1 = 7,0%). Усі параметри моделі істотні.
Таблиця 5.8
ПАРАМЕТРИ РЕГРЕСІЙНОЇ МОДЕЛІ ДОЛАРИЗАЦІЇ ГРОШОВОГО ОБІГУ
| Regression Summary for Dependent Variable: VARD |
|
| R=,9302 R 2 =,86525 Adjusted R 2 =,8440 |
|
|
| F(3,19)=40,669 p<,00000 Std.Error of estimate: 2,2884 |
|
| |
Пріоритетом валютно-курсової політики НБУ тривалий час залишалося забезпечення стабільності національної грошової одиниці, що давало змогу утримувати інфляцію та уникати зовнішніх шоків, збільши за умови своєчас-ити золотовалютні резерв ного погашення зовнішнього боргу попри зростання світових цін на енергоносії та динамічне зростання монетарних агрегатів.
Проте фіксація обмінного курсу гривні щодо долара СШ
А в умовах послаблення його курсової позиції на світових ринках може дестабілізувати курс гривні відносно до валют провідних країн світу і торгових партнерів України.
За існуючого співвідношення між золотовалютними резервами і грошовою базою (117%) реально забезпечити достатній запас міцності гривні без виникнення загрози валютної дестабілізації. Ревальвація обмінного курсу гривні послабит ь перекоси у валютно-фінансовій системі та реальному секторі економіки, сприятиме більш динамічному розвитку галузей, орієнтованих на внутрішній ринок, позитивно вплине на купівельну спроможність населення, здешевить обслуговування зовнішнього боргу.
5.4. Платоспроможність України: тенденції і п і спроможність їх обслуговувати визначають платоспроможність кожної окремої країі залежитьз одного боку, від стану платіжного балансу, а з другого — від стану державного б поточнимипераціями платіжного балансу і водночас бути неспроможним обслу говувати зовнішні боровх хронічдетного дефіциту.
Обсяги зовнішніх боргових зобов’язань ни. Ступінь платоспроможност, юджету. Можна мати значний надлишок за о ги в уманого бюж пи світ борговукрих рокХ ст. оказни і , ться с вування відно з ням зо м ішнього йог родуктом ) товарі , дох в та ми де уг. вного (імпо
Саме бюджетно-податкові проблеми країн Латинської Америки сричинилову зу 80-ів Х
Для оцінки рівня платоспроможності використовують низку пківякі розраховуюпівшенвн боргу витрат на о обслуго валовивнутрішнім подаржа бюджету, експортомртомпосл ношв огодо характеризуєь боргоої заті відшньогоннндно бо експорту тота п сжнраїнритргованість вими миерспек тиви
Від в ення зо лежнос нішнь націонал боргу ьної економіки
ВВП ступін фі зовні ансува промо я, а ві ість к шення и пок ргу до и забо варів алютн ослуг — дохода від експорту.
Важливим індикатором платоспроможності є коефіцієнт норми обслуговування боргу — відношення платежів з обслуговування боргу до експорту товарів та послуг. Якщо значення цього коефіцієнта перевищує 20%, кр аїна вважається неплатоспроможною. Інший показник платоспроможності спирається на резервні активи. Співвідношення золотовалютних резервів центрального банку країни і загальної суми імпорту товарів та послуг розглядається як міжнародна валютна ліквідність. Поряд з ліквідністю важливим індикатором платоспроможності країни слугує відношення резервів R до су ми зовнішнього боргу W. Він показує, чи здатна країна покривати борги за рахунок валютних резервів.
Безперечно, показники боргового навантаження економіки і валютної ліквідності взаємозв’язані: , Z X X W W R Z R ??? де R — золотовалютні резерви, X — експорт, Z — імпорт, W — зовнішній борг;
Х W — боргове навантаження на експорт, Z R —
Х — коефіцієнт покриття імпорту експортом. ку, яка набуває форму балової оцінки.
міжнародна валютна ліквідність, Z
Спираючись на взаємозв’язок, можна за допомогою багатофакторної індексної моделі оцінити вплив індикаторів боргового навантаження на динаміку валютної ліквідності.
До індикаторів рівня платоспроможності країни належить також відношення сальдо боргових виплат і доходів бюджету. У разі коли дохідна частина бюджету не відповідає фінансовим зобов’язанням уряду, вдаються до пря мих кредитів центрального банку, унаслідок чого офіційні резерви стають джерелом погашення й обслуговування зовнішнього боргу. У разі реалізації зазначеної схеми зов анішній боргзаміщується внутрішнім, загальний державний борг не зменшується.
Уряд може залучити ресурси, необхідні для неттопогашення й обслуговування зовнішнього боргу через механізм внутрішнього запозичення. Мобілізов ані таким чином кошти використовуються для викуплення надлишку іноземної валюти на ринку. Однак і така схема веде до заміщення зовнішнього боргу внутрішнім.
Для виконання своїх зобов’язань перед зовнішніми кредиторами уряд має провадити жорстку бюджетно-податкову політику і зводити бюджет із суттєвим профіцитом. Перевищення доходів бюджету над видатками конвертується в іноземну ва люту і спрямовується на виплату зовнішніх боргів.
Взаємозв’язок названих індикаторів платоспроможності в системі макроекономічних показників схематично зображено на рис.5.5.
Взаємозв’язок показників свідчить, що підтримка адекватного рівня валютних резервів і зміцнення платоспроможності країни передбачають передусім забезпечення сталої динаміки обсягів експорту, рівноваги торговельного балансу та доходів бюд жету.
Кожний з розглянутих показників характеризує один аспект платоспроможності країни. У порівняльному аналізі платоспроможності країн з метою визначення траєкторії зміни платоспроможності окремої країни в часі певна множина показників об’єднується в одну інтегральну оцін будови інтегральних оц інок, з-поміж яких багатовимірні середні, таксономічні показники, моделі факторного аналізу тощо.
У статистичному аналізі використовують різні методики поацк ,
Оскільки інформія про зовнішньоекономічну діяльність раїни подається у вигляді взаємозв’язаних динамічних рядівдля
визначення інтегральної оцінки миважаємо адекватною модель головних компонент. в Імпорт товарів і поуг (Z)сл
Сальдо торговельного балансу (X – Z)
Забезпечення боргу резервами (R : V)
Відношення резервів до імпорту (R : Z )
Валові реервніиви (R з акт )
Норма обслуговування боргу (W : X)
Боргове навантаження на економіку (V : Q)
Зовнішній борг до eкспорту (V : X)
Витрати з обслуговування зовнішнього боргу в доходах бюджету (W : D)
Доходи державного бюджету (D)
Валютний курс
Експорт товарів і послуг (X)
Сальдо платіжного балансу, % до ВВП
ВВП (Q)
Обсяг зовнішнього боргу (V)
Витрати з обслуговування зовнішнього боргу (W)
Рис. 5.5. Система індикаторів платоспроможності країни Ідея визначення комплексної, інтегральної оцінки платоспроможтомуності ґрунтується на , що частинні показники платоспроможності є лише зовнішнім виразом реального її рівня, який не піддається безпосередньому спостереженню і вимірюванню. Кількісною мірою платоспроможності є найбільш інформативна компонента G, подана як лінійна комбінація певної множини стандартизованих значень частинних показників х і : ,
1 ? ? m ii zaG де z i
— стандартизовані значення і-го частинного показника з одиничними дисперсіями; сумарна дисперсія дорівнює кіль
кості показників m; а i — факторне навантаження, яке характеризує щільність зв’язку між і-м показником і компонентою G, і ябудь-яка міра щільності зв’язку змінюється в межах від 0 до ±1.
Математичною основою моделі головних компонент слугує кореляційна матриця R з одиницями на головній діагоналі. Недіагональні елементи матриці — це парні коефіцієнти кореляції r ik , які оцінюють не причинно-наслідкові, а супутні зв’язки між ознаками х і та х k , зумовлені дією спільних причин їхньої варіації. За наявності однієї спільної причини алгебраїчним її еквівалентом буде саме перша компонента G
1 з максимальною дисперсією ?
1 .
У термінах матричної алгебри дисперсія ?
1 — це максимальне властиве число кореляційної матриці R, якому відповідає властивий вектор V
1 . Факторні навантаження компоненти а i
— не що інше, як унормовані значення властивого вектора: к .
1 ? i Va
Дисперсія компоненти дорівнює сумі квадратів факторних навантажень ?а внесок компоненти в сумарну дисперсію визначаєтьсяенням ?
2 , відношки (1997—2003 рр.) таких показників: х
1 ? ? m i a
1
1 : m.
За допомогою моделі головних компонент визначена інтегральна оцінка платоспроможності України на основі поквартальної динамі ахунку ю матрицею (табл.5.9).
— сальдо р поточних операцій, % до ВВП; х
1
— зовнішній борг, % до ВВП; х
2
— витрати на обслуговування зовнішнього боргу, % до експорту; х
3
— відношення резервних активів до імпорту; х
— валютний курс UAH/USD.
4
5
Включені в модель показники характеризують збалансованість поточних платежів, боргове навантаження і норму обслуговування боргу, міжнародну валютну ліквідність і ціну національної валюти. Зв’язки між ними подано кореляційно динаміки показників. Саме такою першопричиною є платоспроможність країни. На основі моделі головних компонент визна
Значення всіх коефіцієнтів кореляції близькі до одиниці, що свідчить про наявність однієї першопричини формування рівнів і
чаються балові оцінки платоспроможності (зі знаком плюс або мінус).
Таблиця 5.9
КОРЕЛЯЦІЙНА МАТРИЦЯ R
| |
х 1 |
х 2 |
х 3 |
х 4 |
х 5 |
| х 1 1 |
|
0,938 |
0,968 |
0,948 |
0,948 |
| х 2 0,938 |
|
1 |
0,933 |
0,948 |
0,899 |
| х 3 |
0,968 |
0,933 1 0,980 |
|
|
0,994 |
| х 4 |
0,948 |
0,947 |
0,980 1 0,956 |
|
|
| х 5 |
0,948 0,899 |
|
0,994 0,956 |
|
1 |
Розрахунки здійснено в інтегрованій системі обробки даних Statistica за процедурами методу Principal components модуля Factor Analysis. Факторні навантаженн компоненти G
1 і внесок її в сумарну дисперсію наведено в табл. 5.10. Дисперсія компонея
нти ?
1 = 4,811, ступінь факторизації моделі (4,811 : 5) = 0,962, тобто чен перша компонента пояснює 96,2% варіації значень вклюих у модель показників. нти ?
1 = 4,811, ступінь факторизації моделі (4,811 : 5) = 0,962, тобто чен перша компонента пояснює 96,2% варіації значень вклюих у модель показників.
Таблиця 5.10
ФАКТОРНІ НАВАНТАЖЕННЯ МОДЕЛІ
1998 рр.) характерні від’ємні значення інтегральної оцінки. Це результат спаду виробництва, хронічної кризи неплат лансованості зовнішнливу кон’юнктуру на зовнішніх товарних ринках, зниження конкурентоспроможності товарів унаслідок погіршення ум торгівресурс і фінансової від кногорту. ежів, незбаьої торгівлі через несприят овлі, ної залежностіритич імпо -0,5 -0,4 -0,3 -0,2
0,3
0,2
0,1
0
1997 Інтегральна -0,1
199819992000200120022003оцінка
Рис. 5.6. Поквартальна динаміка платоспроможності
України зуються зміною від’ємних і дод ) до 0,17. Вихід інтегрально на зміцнення платоспроможності до зростання інтегральна оц одної фаї і вро м го виборвиод ня и платіж рівноваг у кті забезп стика п но м визначити поточнь еходу дтійкого ая є вплив ституці рівноваг х чинни
З 1999 року коливання інтегральної оцінки платоспроможності характериатних значень у діапазоні від (– 0,16ї оцінки в область додатних значень вказує країни, але чіткої тенденції інка не виявляє.
Зміцнення міжнарінансової позиції Укрни реалізація стратегії єпейськоу можливі за умови ху на ціональної еконоіки на траєкторію стійкого економічного зростання та підтриманрівновагного балансу у гармонійному поєднанні із внутрішньоюою.
Отже, онтексечення зрівноважегоекономічного розвитку статилатіжного балансу ає, яка динаміка сальдоого рахунку є оптималною з погляду перо секономічного зростнн і наскільки дієвим нау інструментів економічної політики та інйників.
рис. 5.6. Виділяються два періоди. Для першого (1997—
