1.3. Валютний контроль: зміст і завдання

ПОНЯТТЯ ТА ЦІЛІ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ

Валютний контроль для країн із перехідною економі-кою та для країн, що розвиваються, є невід’ємною складовою їх-ньої валютної політики. Із розвитком економіки країн та їхніх фі-нансових ринків, а також зміцненням зв’язків із міжнародними валютно-фінансовими установами значення валютного контролю зменшується, оскільки регулювання руху капіталу здебільшого забезпечується шляхом застосування ринкових механізмів та ін-струментів грошово-кредитної політики. Проте деякі елементи валютного контролю, зокрема статистичний облік та аналіз даних щодо фінансових і комерційних угод та їхніх учасників, існують і в промислово розвинених країнах. Крім того, у зв’язку з пробле-мами боротьби із «відмиванням грошей» знову актуалізується питання щодо необхідності впровадження валютного контролю. Отже, валютний контроль слід розглядати: по-перше, як вимуше-ний захід, впроваджуваний державою з метою захисту фінансової самостійності країни (шляхом забезпечення стабільності грошо-вої системи); по-друге, як механізм контролю за дотриманням ак-тів валютного законодавства.

Валютний контроль — діяльність уповноважених органів щодо здійснення адміністративних та організаційних захо-дів із метою реалізації порядку проведення валютних опера-цій та перевірки дотримання, виявлення і запобігання пору-шенням цього порядку.

Виходячи з визначення, цілями валютного контролю є:

1. захист економіки країни від різких коливань грошово-кредитної системи, які спричиняє рух капіталу, та забезпечення національної економічної безпеки;

2. забезпечення дотримання валютного законодавства;
3. забезпечення достовірності й повноти обліку та звітності щодо здійснення валютних операцій.

СУБ’ЄКТИ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ

Система валютного контролю розробляється на націо-нальному рівні і закріплюється національним законодавством. В Україні організація та функціонування системи валютного контролю регламентується ДКМ «Про систему валютного регулю-вання і валютного контролю» та Положенням про валютний контроль . Згідно із ДКМ, головним органом валютного контро-лю є НБУ (ст. 13), агентами валютного контролю є уповноважені банки, Державна податкова інспекція України, Міністерство зв’язку України, Державний митний комітет України

Національний банк України здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом до компетенції інших дер-жавних органів, та забезпечує виконання уповноваженими бан-ками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно із ДКМ та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними опе-раціями, які провадять резиденти і нерезиденти через ці банки. У Положенні про валютний контроль ( п. 1.2. ст. 1) чітко визначено функції агента валютного контролю.

Функції агента валютного контролю — обов’язки уповноваженого банку щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

Змістом валютного контролю є запобігання уповноваженими банками проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій та своєчасне інформування відпо-відних державних органів про порушення резидентами і нерези-дентами законодавства, пов’язаного з проведенням ними валют-них операцій.

Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, які провадять резиденти і нерезиденти на території України. Міністерство зв’язку України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Державний митний комітет України здійснює контроль за дотри-манням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

ОБ’ЄКТИ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ

Перелік об ’єктів валютного контролю залежить від особливостей та рівня розвитку економіки кожної країни. Найважливіші об’єкти валютного контролю подано на рис. 1.3. Основ-ними напрямами валютного контролю є юридичний, бухгалтерський та статистичний контроль.

Юридичний напрям передбачає контроль за дотриманням но-рмативних документів валютного законодавства і застосування санкцій у разі їх порушення. Цей напрям передбачає контроль за резидентами, нерезидентами щодо дотримання валютного зако-нодавства й уповноваженими банками щодо виконаннями ними функцій агентів валютного контролю. Бухгалтерський напрям передбачає контроль за достовірністю і повнотою обліку та звіт-ності щодо здійснення валютних операцій. Статистичний передбачає збирання та обмін інформацією між уповноваженими орга-нами валютного контролю.