2.1. Центральний банк як головний орган валют-ного регулювання та валютного контролю

МІСЦЕ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ В СИСТЕМІ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЮ

З урахуванням процесу інтеграції України у світову економіку, зокрема перспектив вступу до СОТ, дедалі актуальні-шою є вимога підвищення прозорості системи валютного регу-лювання. Вдосконалення й оптимізація валютного регулювання — це важливий чинник розвитку національної економіки й міжна-родної економічної співпраці України.

Завдання забезпечення реалізації єдиної державної валютної політики та стабільності внутрішнього валютного ринку в Украї-ні покладається на:

• Кабінет Міністрів України;
• Національний банк України;

• Державний митний комітет (контролює дотримання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України);
• Міністерство зв’язку України (контролює дотримання пра-вил поштових переказів і пересилання валютних цінностей через державний кордон).

У визначенні цілей та завдань валютної політики на певний період також беруть участь Секретаріат Президента та Верховна Рада України. Зазначені державні органи та комерційні банки створюють інфраструктуру валютної системи, у центрі якої пере-буває НБУ як головний орган державного валютного регулюван-ня і контролю.

Уряд і Національний банк України здійснюють валютну полі-тику відповідно до принципів загальної економічної політики України. Метою валютної політики є забезпечення макроеконо-мічної стабільності й створення умов довіри внутрішніх та інозем-них інвесторів до національної валюти, стимулювання розвитку експорту тощо.

На короткостроковому інтервалі метою валютної політики є забезпечення стабільного функціонування національної валютної системи, сприяння збалансованості платіжного балансу, гармоні-зації інтересів експортерів та імпортерів. Заходи валютної полі-тики передбачають такі дії з боку НБУ:

— поточне регулювання системи валютних обмежень та си-стеми економічних нормативів;

— створення сприятливих умов для внутрішніх та іноземних інвестицій у національну економіку;

— оперативне регулювання валютно-ринкової кон’юнктури за допомогою валютних інтервенцій з метою зменшення спекулятив-ного тиску на валютний ринок;

— удосконалення правової й організаційної структури валют-ного ринку;

— контроль за капітальними операціями резидентів та нерези-дентів на валютному ринку України;

— удосконалення контролю за експортно-імпортними опера-ціями шляхом налагодження тіснішої взаємодії всіх органів ва-лютного контролю;

— удосконалення міждержавних розрахунків та опрацювання можливостей різноманітних форм інтеграції (зокрема створення платіжних та валютних союзів);

— удосконалення механізму курсоутворення відповідно до струк-турних змін в економіці;

— проведення курсової політики, ґрунтованої на цільових по-казниках грошово-кредитної сфери.

Нормативні документи, і передусім Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного конт-ролю» визначають місце та роль Центрального банку в системі валютного регулювання і контролю, а також закріплюють відпо-відні повноваження центрального банку.

Регламентація валютних відносин економічних суб’єктів На-ціональним банком України тією чи іншою мірою поширюєть-ся на всі складові валютних відносин і валютного ринку, й на-самперед на:

1)процес курсоутворення;

2)виконання платіжної функції валютою на внутрішніх ринках країни;

3)діяльність комерційних банків та інших структур на валют-ному ринку;

4)здійснення міжнародних платежів за поточними операціями платіжного балансу;

5)здійснення міжнародних платежів за капітальними операці-ями платіжного балансу та розвиток іноземних інвестицій в еко-номіку країни;

6)ввезення та вивезення валютних цінностей через державний кордон;

7)кредитні відносини резидентів із нерезидентами;

8)формування та використання золотовалютних резервів. Регламентація валютних відносин за вказаними напрямами значною мірою залежить від кількості та рівня певних обмежень щодо кожного з них. Через введення чи посилення , скасування чи послаблення таких обмежень Центральний банк як орган ва-лютного регулювання має можливість скеровувати валютні по-токи в найвигідніших для національної економіки напрямах та обсягах.

Здійснюючи валютну політику, Центральний банк координує її напрями зі стратегічними цілями монетарної політики взагалі, сприяючи тим самим зростанню зайнятості та виробництва ВВП, стабілізації цін. Механізм валютної політики пов’язаний також із проміжними й тактичними цілями монетарної політики централь-ного банку. Так, Центральний банк має можливість впливати своїми інструментами на основні монетарні індикатори — масу грошей в обігу та відсоткову ставку.

Пам’ятаючи про необхідність досягати загальних монетарних цілей, Центральний банк має змогу реалізовувати специфічні цілі у валютній сфері, які також справляють істотний вплив на розви-ток реального сектору економіки. Це, зокрема:

— лібералізація валютних відносин у країні;

— забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабіль-них джерел надходження іноземної валюти на національний ринок;

— забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти;

— захист іноземних та національних інвестицій у країні;

— забезпечення стабільності курсу національної валюти. Досягнення цілей Центрального банку у валютній сфері економіки забезпечується законодавчим регулюванням валютних від-носин (валютним регулюванням) і контролем за виконанням уста-новлених вимог, норм і правил (валютним контролем).

Основним документом, який визначає режим здійснення ва-лютних операцій на території України, загальні принципи валют-ного регулювання, повноваження Національного банку України, функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов’язки суб’єктів ва-лютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, від-повідальність за порушення валютного законодавства, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулюван-ня і валютного контролю».

Головним органом валютного контролю в Україні є Національ-ний банк України, який:

— здійснює контроль за виконанням правил регулювання ва-лютних операцій на території України з усіх питань, не віднесе-них до компетенції інших державних органів;

— забезпечує виконання уповноваженими банками функцій що-до здійснення валютного контролю згідно із валютним законо-давством України.

Частину функцій з валютного регулювання і валютного конт-ролю НБУ має право делегувати обраним комерційним банкам, надавши їм ліцензії на здійснення валютних операцій і статус агентів з валютного контролю (уповноважених банків).

Уповноважені банки контролюють валютні операції резиден-тів і нерезидентів, що здійснюються через ці банки. До сфери ва-лютного контролю належить все, що підлягає валютному конт-ролю відповідно до чинного валютного законодавства, а саме: валютні операції, які здійснюються резидентами України і нере-зидентами на її території, а також зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, що пере-бувають за межами України.

НБУ в процесі здійсненні валютного контролю має право ви-магати й отримувати від резидентів і нерезидентів повну інфор-мацію стосовно здійснення ними валютних операцій, стану бан-ківських рахунків в іноземній валюті у межах своїх повноважень, а також майна, котре підлягає декларуванню.

Обов’язки щодо здійснення контролю за валютними операці-ями резидентів України НБУ виконує на основі:

1. здійснення власних, силами працівників Центрального апарату та обласних управлінь НБУ, перевірок уповноважених банків стосовно дотримання ними норм і правил валютного за-конодавства;

2. тісної взаємодії з державними органами, уповноваженими контролювати дотримання резидентами України чинного валют-ного законодавства;

3. надання інформації державним органам України, що є од-ним із напрямів співпраці з метою посилення валютного контро-лю шляхом узагальнення й аналізу інформації про стан розраху-нків за зовнішньоекономічними операціями резидентів, передбачених чинними законодавчими актами;

4. адміністративних заходів, спрямованих на посилення валютного контролю на підставі пропозицій, розроблення та прийняття нових нормативних актів Національного банку України та до-повнень до наявних, а також шляхом розроблення законодавчих актів з питань валютного регулювання і контролю;

1. аналізу звітності за валютними операціями, форми якої вста-новлено Національним банком України.

Як головний орган валютного регулювання і контролю НБУ може з метою впливу на курс національної грошової одиниці безпосередньо втручатися у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти. Банк скуповує інвалю-ту, коли існує надлишкова пропозиція і валютний курс перебуває на достатньо низькому рівні, та продає її, коли пропозиція інозем-ної валюти недостатня і валютний курс високий. При цьому по-пит та пропозиція на іноземну валюту врівноважуються, відпові-дно обмежуються рівні коливань курсу національної грошової одиниці.

Вибір валюти, що використовується Центральним банком під час валютної інтервенції, залежить від мети інтервенції, інститу-ціонального середовища, в межах якого вона проводиться, та від ролі валюти, яку використовують для інтервенції, в міжнародній або регіональній валютній системі. Так, долар США традиційно ви-користовується більшістю центральних банків країн світу, включно з НБУ.

Використання валютних інтервенцій має певні межі, адже во-ни ефективні лише за незначної неврівноваженості платіжних ба-лансів, яка характеризується періодичною зміною активного та пасивного сальдо. Через обмеженість розмірів офіційних валют-них резервів продаж іноземної валюти має чергуватися з її купів-лею, інакше резерви можуть бути вичерпані. З огляду на це тра-диційно валютні інтервенції застосовують паралельно з валютними обмеженнями.

В арсеналі центральних банків, в тому числі й НБУ, є також методи девальвації (офіційного зниження курсу національної гро-шової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних роз-рахункових одиниць) та ревальвації (офіційного підвищення кур-су національної грошової одиниці відносно іноземних валют та міжнародних розрахункових одиниць).

Окреме місце в діяльності НБУ як органу валютного регулю-вання посідає традиційний ринковий інструмент регулювання ва-лютного курсу — дисконтна політика. Вона застосовується з ме-тою впливу на міжнародний рух капіталу, динаміку внутрішніх кредитів, структуру грошової маси, рівень цін.

Змінюючи розмір облікової ставки, Центральний банк справ-ляє певний вплив на приплив чи відплив капіталів, а отже, і на валютний курс. Підвищення ставки сприяє підтриманню курсу, оскільки стимулює попит на дану валюту, а її зниження послаб-лює валюту. Якщо відплив капіталів із країни спричинений економічною та політичною нестабільністю, то підвищення облікової ставки не може його зупинити. Тому дисконтна полі-тика не завжди ефективна . Негативним моментом використан-ня дисконтної політики є зростання ціни внутрішніх кредитів унаслідок підвищення облікової ставки, що гальмує розвиток виробництва.

Як орган валютного регулювання центральний банк може ви-користовувати управління офіційними валютними резервами. Офі-ційні валютні резерви складаються із золота, іноземних валют, спеціальних прав запозичення (СПЗ), а також із квоти країни в капіталі Міжнародного валютного фонду. Чинники, що вплива-ють на рівень офіційних валютних резервів країни, унаочнює рис. 2.1.

Управління валютними резервами передбачає формування їхньої оптимальної структури й раціональне розміщення активів країни за кордоном, зокрема через визначення строкової структури валютних резервів і валютного кошика, із чим пов’язаний вибір інструментарію. Будь-який центральний банк, оцінюючи інстру-ментарій управління валютними резервами, керується критеріями ліквідності, рентабельності, наявністю державних гарантій. Роз-міщуючи валютні резерви, центральні банки, як правило, вдаються до розміщення валютних коштів у депозити в закордонних банках або у цінні папери, а також до операцій на ринку FOREX.

Вибір стратегічних напрямів управління валютними резерва-ми залежить від конкретної економічної ситуації та цілої низки чинників: напрямів грошово-кредитної політики, рівня інфляції, розміру державного боргу тощо. За умови хронічного значного дефіциту торговельного балансу Центральний банк може засто-совувати різні форми валютних обмежень . Наприклад , встанов-люється певний розмір продажу валютних надходжень експорте-рів, ліцензується продаж іноземної валюти імпортерам, або забороняється ввезення та вивезення валютних цінностей без спе-ціальних дозволів. Іноді обмежуються права фізичних осіб щодо операцій з іноземною валютою.

Отже, валютне регулювання і валютний контроль з боку дер-жави є об’єктивною економічною необхідністю, яка зумовлена міжнародною економічною інтеграцією України до світової спіль-ноти й пов’язана з міжнародною кооперацією виробництва і роз-ширенням міжнародної торгівлі, а Центральний банк посідає в цій сфері головне місце.

ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ ЯК ГОЛОВНОГО ОРГАНУ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮ-ВАННЯ ТА КОНТРОЛЮ

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему ва-лютного регулювання і валютного контролю» визначає і закріп-лює повноваження центрального банку у сфері валютного регу-лювання і контролю.

До повноважень Національного банку України як головного органу валютного регулювання в Україні належать:

1)встановлення режиму валютного курсу, який застосовується в Україні;

2)визначення порядку встановлення й використання офіційно-го курсу гривні до іноземних валют та банківських металів, а та-кож його встановлення та оприлюднення;

3)визначення переліку валютних операцій та вимоги до їх проведення, які можуть здійснюватися уповноваженими фінан-совими установами, а також уповноваженими спеціалізованими організаціями;

4)ліцензування валютних операцій у межах, передбачених статтею 6 цього Декрету, та реєстрація укладених резидентами із нерезидентами договорів відповідно до чинного законодавства;

5)регулювання імпорту та експорту капіталу;

6)встановлення лімітів відкритої валютної позиції для суб’єктів валютного ринку, що здійснюють торгівлю іноземною валютою та банківськими металами;

7)оприлюднення переліку уповноважених банків, уповнова-жених фінансових установ та уповноважених спеціалізованих ор-ганізацій, а також переліку валютних операцій, які вони можуть здійснювати на підставі генеральної ліцензії;

8)оприлюднення переліку уповноважених банків, уповнова-жених фінансових установ та уповноважених спеціалізованих ор-ганізацій, яким зупинено дію впродовж певного часу або анульо-вано генеральну ліцензію;

9)забезпечення публікації статистичних даних щодо валютних операцій згідно з прийнятими міжнародними стандартами.

У межах покладених на нього повноважень Національний банк видає нормативно-правові акти щодо порядку та умов здійснення валютних операцій, запровадження обмежень на здійснення окремих валютних операцій, порядку відкриття та використання рахунків (включно зі спеціальними) під час здійснення таких операцій, видачі генеральних ліцензій, зупинення їх дії впродовж певного часу та анулювання виданих генераль-них ліцензій, видачі та анулювання виданих індивідуальних ліцензій.

Відповідно до валютного законодавства Національний банк України є також головним органом валютного контролю. До кон-кретних завдань НБУ під час виконання покладених на нього обов’язків належать:

1)видання обов’язкових для виконання нормативно-правових актів щодо здійснення валютного контролю;

2)здійснення контролю за дотриманням уповноваженими бан-ками вимоги щодо реєстрації договорів, які передбачають вико-нання боргових зобов’язань перед нерезидентами щодо залуче-них від нерезидентів кредитів , позик (поворотної фінансової допомоги) у грошовій формі або банківських металах;

3)здійснення контролю за виконанням резидентами й нерези-дентами, які отримали індивідуальну ліцензію або генеральну лі-цензію, вимог валютного законодавства України;

4)забезпечення виконання уповноваженими банками, уповно-важеними фінансовими установами, уповноваженими спеціалізо-ваними організаціями та Державним казначейством контролю за валютними операціями, які здійснюють резиденти й нерезиденти через них;

5) накладання санкцій за порушення валютного законодав-ства;

6)у разі виявлення фактів порушення порядку здійснення зов-нішньоекономічної діяльності в частині експортно-імпортних опе-рацій резидентів та нерезидентів, подання до центрального орга-ну виконавчої влади з питань економічної політики щодо застосування до резидентів чи нерезидентів індивідуального ре-жиму ліцензування або тимчасового зупинення зовнішньоеконо-мічної діяльності;

7)перевірка дотримання вимог валютного законодавства Укра-їни за інформацією, наданою органами та агентами валютного контролю або іншими державними органами;

8)здійснення обліку, оброблення й узагальнення інформації, отриманої відповідно до валютного законодавства від агентів ва-лютного контролю;

9)забезпечення взаємодії шляхом обміну інформацією про ви-явлені порушення валютного законодавства з правоохоронними органами, які після розгляду повідомлень інформують Націона-льний банк України про результати їх розгляду.

Порядок такого обміну інформацією встановлює Національний банк України разом із відповідними правоохоронними органами; 10)надання роз’яснення щодо порядку застосування норматив-но-правових актів з питань валютного регулювання та валютного контролю.