З моменту проголошення Україною незалежності розпочався якісно новий період її діяльності в ООН, і цю діяльність було визначено одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики.
установ. Очолює УВКБ Верховний комісар, якого обирає Генеральна Асамблея на п’ять років. Виконавчий комітет збирається на свої засідання один раз на рік у Женеві.
Україна була однією з держав-засновниць Організації та стала повноправним членом ООН із дня її заснування. Співробітництво України з ООН умовно можна поділити на два етапи: перший — коли вона була союзною республікою у складі Радянського Союзу, другий — після набуття незалежності в 1991 р.
Протягом усього часу існування Організації Об’єднаних Націй Україна брала найактивнішу участь у її діяльності, адже до здобуття реального суверенітету ООН була чи не єдиною трибуною, з якої наша держава могла донести світові інформацію про Україну.
На першому етапі діяльність української дипломатії в ООН була жорстко обмежена рамками єдиної зовнішньої політики, яку проводив СРСР. Власної зовнішньої політики Україна в цей період не мала, хоча й мала власне представництво в ООН на рівні незалежної держави. Впродовж цього періоду ООН був майже єдиним впливовим міжнародним засобом, завдяки якому світова громадськість дізнавалася про Україну. Фактор багаторічного членства України в ООН позитивно вплинув на процес прискорення міжнародного визнання її незалежності в 1991 році.
Другий етап позначився зростанням значення ООН для України. З проголошенням незалежності в 1991 р. розпочався новий період діяльності України в цій Організації. Якщо раніше військова могутність СРСР гарантувала безпеку Україні, то за нових обставин ООН стала чи не єдиною міжнародною структурою з підтримання миру, яка в разі необхідності могла б надати Україні допомогу. Активна діяльність нашої держави в цій Організації є одним із дієвих засобів реалізації національних інтересів. У той же час Україна робить великий внесок в усі сфери її діяльності, в т.ч. підтримання міжнародного миру та безпеки, роззброєння, економічний та соціальний розвиток, захист прав людини, зміцнення міжнародного права.
Україна є членом таких головних та допоміжних органів ООН, як Рада ООН із прав людини, Комітет із внесків, Комісія із соціального розвитку, Комісія із запобігання злочинності та кримінального правосуддя, Комісія з наркотичних засобів, Статистична комісія, Комісія з народонаселення та розвитку, Виконавча рада Всесвітньої продовольчої програми (ВПП), Виконавча рада Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), Виконавча рада Програми розвитку ООН (ПРООН)/Фонду ООН у галузі народонаселення (ЮНФПА). Надаючи пріоритетну увагу втіленню в життя рішень Всесвітнього саміту-2005 у галузі розвитку, в 2006 році наша країна головувала у Виконавчій Раді ПРООН/ЮНФПА.
Постановою Верховної Ради України від 2 липня 1993 року «Про основні напрями зовнішньої політики України» визначено, що «активна участь в ООН та її спеціалізованих установах є пріоритетним напрямом діяльності України у всесвітніх міжнародних організаціях». Така позиція зумовлена тим, що ООН є унікальною міжнародною організацією світового масштабу, єдиним форумом, здатним зібрати глав держав та урядів усіх країн світу. Україна задекларувала намір спрямовувати свої зусилля на використання можливостей ООН і її спеціалізованих установ для забезпечення фінансової та експертної підтримки здійснюваних у нашій країні реформ.
Україна як одна з держав-фундаторів ООН надає виняткового значення діяльності ООН із підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у цій діяльності як важливий чинник своєї зовнішньої політики. У вищезгаданій Постанові ВРУ участі України в миротворчій діяльності ООН, спрямованій на відвернення та врегулювання міжнародних конфліктів, «надається першочергове значення». Крім того, участь держави в операціях ООН з підтримання миру регулюється законом України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» (квітень 1999 р.), який усебічно відображає сучасні тенденції розвитку міжнародної миротворчої діяльності та забезпечує Україну широкими можливостями участі в миротворчих операціях з урахуванням, насамперед, національних інтересів України в певному регіоні.
Операції з підтримання миру є міжнародною багатосторонньою діяльністю під егідою ООН, яка проводиться на підставі чіткого мандата ООН та під її політичним контролем. Сили, задіяні в миротворчих операціях, повинні бути багатонаціональними.
У 2008 році в рамках діяльності Групи друзів ООН проти зміни клімату в Постійному представництві України при ООН відбулася зустріч, у якій взяли участь всесвітньо відомий економіст, професор Колумбійського університету Джеффрі Сакс, заступник Генерального Секретаря ООН з питань стратегічного планування Роберт Орр та Голова групи зі зміни клімату в системі ООН Янош Паштор. Під час зустрічі були обговорені подальші заходи, спрямовані на продовження переговорного процесу в рамках підготовки нової пост-Кіотської угоди про зменшення шкідливих викидів в атмосферу, сприяння в передаванні новітніх технологій та фінансування природоохоронних заходів. Представники Секретаріату ООН поінформували про наміри Генерального секретаря Пан Гі-Муна всіляко сприяти досягненню прогресу в межах
У тому ж році на пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН відбулися вибори до Ради з прав людини. Україна була переобрана до цього провідного органу ООН, отримавши велику підтримку країн-членів. Переобрання нашої держави до Ради з прав людини є свідченням світового визнання відданості України захистові громадських свобод як у своєму суспільстві, так і в регіоні Центрально-Східної Європи. Вітаючи Україну з перемогою, делегації держав-членів ООН відзначили, що за порівняно короткий період з часу відновлення незалежності держава досягла вагомих результатів у забезпеченні прав і свобод людини. Схвальна оцінка надавалася відкритості нашої країни до співробітництва з механізмами ООН у галузі прав людини, а також зусиллям українського Уряду, спрямованим на запровадження у країні міжнародних стандартів із забезпечення й захисту прав і основних свобод людини.
За час свого членства в ООН Україна тричі обиралася непостійним членом Ради Безпеки (1948—1949, 1984—1985, 2000— 2001 рр.), п’ять разів — членом Економічної та Соціальної Ради (останній раз — на період 2002—2004 рр.). Представники України обиралися на керівні посади головних комітетів сесій Генеральної Асамблеї, зокрема, Другого (економічні та фінансові питання), Третього (соціальні, культурні й гуманітарні питання, питання прав людини) та Четвертого (спеціальні політичні питання та питання деколонізації).
У 1997 р. Міністра закордонних справ України Г. Й. Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесії Генасамблеї — найвищу керівну посаду в ООН. Предметом особливої гордості України є те, що саме 52-га сесія ГА ООН, яка увійшла в історію як «сесія реформ», ухвалила всеосяжну програму реформування Організації, запропоновану її Генеральним секретарем К. Аннаном, і надала потужного імпульсу широкомасштабному оновленню ООН.
Одним із найважливіших підтверджень визнання авторитету й ролі нашої держави на міжнародній арені, послідовності та неупередженості її зовнішньої політики, відданості принципам демократії та верховенства права стало обрання України до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН на період 2000
—2001 рр. Уперше наша держава була членом органу, на який покладено головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та
Рамкової конвенції про зміну клімату. Україна входить до складу представницької Групи друзів проти зміни клімату, яка об’єднує 26 представників впливових країн-членів ООН.
Напрями роботи України в системі ООН:
1. Подолання викликів нового тисячоліття.
Наша держава надає великого значення питанню зміцнення ООН як центру багатосторонніх зусиль у подоланні складних та комплексних викликів нового тисячоліття. Україна виходить із необхідності забезпечення реалізації Декларації тисячоліття ООН (2000 р.).
Настільки ж важливими для нашої держави є питання реформування Ради Безпеки. Україна виступає за розширення членського складу РБ, підтримуючи збільшення кількості як постійних, так i непостійних членів. Неодмінною передумовою підтримки нашою державою будь-якого варіанта реформування РБ ООН є забезпечення адекватного рівня представленості в цьому органі країн Східноєвропейської регіональної групи. Позиція України базується також на розумінні того, що інститут права вето не відповідає сучасним міжнародним реаліям. Належна увага приділяється забезпеченню подальшого прогресу в посиленні транспарентності та вдосконаленні методів роботи РБ ООН.
2. Боротьба з тероризмом.
Виходячи з нагальної необхідності розроблення світовою спільнотою ефективних заходів боротьби з тероризмом, Україна приєдналася до глобальної антитерористичної коаліції, підтвердила свою готовність докласти максимальних зусиль для спільної боротьби з міжнародним тероризмом, насамперед у рамках ООН. На 56-й сесії Генасамблеї та засіданнях Ради Безпеки ООН делегацією України було виголошено низку ініціатив, спрямованих на активізацію міжнародного співробітництва в цій сфері. Під час Всесвітнього саміту 2005 Україна поряд із США, Росією, Канадою та Францією увійшла до першої п’ятірки держав, які підписали Міжнародну конвенцію про боротьбу з актами ядерного тероризму. Наразі наша держава є учасником усіх універсальних антитерористичних міжнародних договорів.
3. Підтримання міжнародного миру та безпеки.
безпеки у світі, як незалежна держава. За час членства в Раді Безпеки Україна переконливо довела свою спроможність бути активним учасником її діяльності, здійснювати ефективний вплив на процес прийняття в РБ доленосних рішень та робити власний практичний внесок у їх реалізацію. Кульмінацією членства України в Раді Безпеки ООН стало її головування в цьому органі в березні 2001 року, коли РБ предметно розглянула ряд найбільш актуальних світових проблем, зокрема, кризові ситуації на Балканах та на Близькому Сході.
Україна як одна з держав-фундаторів ООН надає особливого значення діяльності ООН із підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики.
Починаючи з липня 1992 р. Україна виступає як значний контрибутор військових підрозділів та персоналу до операцій ООН із підтримання миру (ОПМ). За період незалежності в понад 20 миротворчих операціях узяли участь близько 28 тисяч українських військових. Сьогодні понад 550 військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ представляють Україну в семи миротворчих операціях ООН, зокрема, у Грузії, Ефіопії та Еритреї, Демократичній республіці Конго, Косово, Ліберії, Судані та Тиморі-Лешті. Наша держава активно долучилася до процесу реформування миротворчості, щоб зробити її більш ефективною та адекватною сучасним викликам. У 1994 р. Україна стала ініціатором Конвенції з безпеки персоналу ООН та пов’язаного з нею персоналу, а у вересні 2006 р. Міністр закордонних справ України підписав Факультативний протокол до цієї Конвенції. У грудні 2002 р. на 57-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було одностайно схвалено внесену делегацією України резолюцію, якою 29 травня було проголошено Міжнародним днем миротворців ООН.
4. Економічний та гуманітарний напрями.
Діяльність України на економічному та гуманітарному напрямах роботи ООН відбувається насамперед у Другому комітеті Генеральної Асамблеї (економічно-фінансові питання). Зусилля спрямовуються на розширення міжнародної фінансової та технічної допомоги для вирішення завдань економічного й соціального розвитку України. Результатом, зокрема, є включення до низки важливих рішень Генеральної Асамблеї та інших органів положень щодо надання міжнародним співтовариством фінансової, технічної та консультативної допомоги країнам із перехідною економікою.
Одним із пріоритетних напрямів діяльності нашої держави в ООН є співробітництво з метою пом’якшення та мінімізації довготермінових наслідків Чорнобильської катастрофи. Починаючи з 1990 р. за ініціативи України, Білорусі та Російської Федерації Генеральною Асамблеєю ООН схвалюється резолюція «Зміцнення міжнародного співробітництва та координація зусиль у справі вивчення, пом’якшення та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи» (з 1993 р. — на дворічній основі). 55-ю сесією ГА ООН у грудні 2000 р. було ухвалено резолюцію «Закриття Чорнобильської АЕС», у якій Генеральна Асамблея привітала рішен-
5. Захист прав людини.
Україна є активним учасником діяльності органів системи ООН у сфері прав людини.
Наша держава є стороною всіх основних міжнародно-правових документів ООН із прав людини, найважливішими з яких є Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права, Факультативні протоколи до них, Міжнародна конвенція з ліквідації всіх форм расової дискримінації. Як учасниця цих міжнародних договорів Україна подає періодичні доповіді про їх виконання на розгляд відповідних конвенційних органів.
Обрання України 9 травня 2006 року до складу Ради ООН із прав людини стало черговим красномовним свідченням міжнародного авторитету нашої держави, визнанням її практичного внеску та значного потенціалу у сфері забезпечення дотримання й поваги до прав і свобод людини у світі. Дотримуючись своїх зобов’язань країни-члена ООН щодо забезпечення прав людини, Україна досягла суттєвого прогресу у приведенні законодавства у відповідність із міжнародними нормами та стандартами, посиленні засобів правового захисту на національному рівні, реформуванні судової системи, зміцненні ролі правозахисних організацій, підвищенні рівня правової культури.
У ході 58-ї сесії ГА ООН у 2003 р. Україна ініціювала Спільну заяву з нагоди 70-ї річниці Голодомору 1932—1933 рр. в Україні, яку було розповсюджено як офіційний документ 58-ї сесії ГА ООН у рамках пункту порядку денного «Питання прав людини». Співавторами Спільної заяви стали 36 держав-членів ООН, її підтримали також Австралія, Ізраїль, Сербія і Чорногорія, 15 країнчленів ЄС та 10 країн, які на той час очікували отримання статусу повноправного члена ЄС.
6. Охорона навколишнього середовища.
На сьогодні Україна є стороною понад 40 міжнародних конвенцій та угод, учасником багатьох програм і проектів ООН, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища. Прикладом визнання активності України на екологічному напрямі стало успішне проведення в Києві у травні 2003 р. П’ятої кон-
ня Уряду України про закриття станції. На початку 1990-х років відповідні резолюції та рішення щодо Чорнобиля схвалювалися також у рамках Економічної та Соціальної Ради і Дитячого фонду ООН. 28 квітня 2006 р. за ініціативи делегації України відбулося спеціальне пам’ятне засідання ГА ООН з нагоди 20-х роковин Чорнобильської трагедії.
У лютому 2004 року Україна приєдналася до найважливішої міжнародної екологічної угоди — Кіотського протоколу.
