1.3.3. Трансєвропейські мережі

Матеріальною основою інфраструктурного забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталу , робочої сили, без сумніву, є транс’європейські мережі, до яких, згідно зі ст. 154 ДЄСп відносять транспортні та телекомунікаційні сполучення, а також енергетичний комплекс. При цьому слід зауважити, що основою виділення такої складової спільного ринку є так званий мережевий підхід, адже створення розгалуженої системи комунікацій, з одного боку, слугуватиме доланню диспропорцій у Європейському Союзі, з іншого — поліпшить мобільність чинників виробництва. З огляду на це транс’європейські мережі можна розглядати як ще одну європейську свободу руху — інформаційну.

Основна мета створення та функціонування транс’європейських мереж, яка була поставлена в ДЄСпах, стосується насамперед «просування взаємозв’язків і взаємодії національних мереж…» та відповідного доступу до них. Для цього передбачалося, що співтовариство:

• розробить низку напрямів, які охоплюють завдання, принципи, пріоритети та заходи;

• здійснить заходи щодо взаємодії мереж і їх технічної стандартизації;

• підтримуватиме проекти, які становлять спільний інтерес. Фінансовими інструментами, що сприяють реалізації цієї діяльності, можуть бути Фонд згуртування та Європейський Фонд регіонального розвитку, діяльність яких ще донедавна була націлена на країниаутсайдери, а з 2007 р. його реципієнтами стали усі держави ЄС, а також Європейського інвестиційного фонду (детальніше їх діяльність буде розглянута в наступному розділі).

1.3.4. Наслідки створення спільного (єдиного) ринку

Більшість сучасних дослідників (Н. Мусис, 2005; А. Янг, Г. Волес, 2004) уважає, що остаточне завершення створення спільного (єдиного) ринку відбулося наприкінці 90х років ХХ ст. Основними ознаками того, що цей процес відбувся, можна вважати:

1) завершення реалізації політики «чотирьох свобод»;

2) заборона дискримінації громадян та компаній ЄС у будьякій сфері;

3) посилення ефекту «перепливу» на всі політики Європейського Союзу;

4) домінування позитивного ефекту впливу єдиного ринку на ефективність роботи компаній. (За даними Єврокомісії (1999), великі компанії з кількістю працівників понад 250 осіб відзначали позитивний ефект спільного ринку у 41 % випадків (негативний — 3 %), середніх компаніях (50—250 працівників) відповідно, 28 % та 7 %, у дрібних (менше ніж 50 осіб) 23 % та 8 %);

5) створення нових робочих місць. За оціночними даними Єврокомісії^*, їх додатково з’явилося від 300 до 900 тис. тільки за рахунок так званого синергетичного ефекту спільного (єдиного) ринку;

6) додаткове зростання ВНП впродовж 1987—1993 рр. на 1,1—1,5 %;

7) зростання обсягів прямих іноземних інвестицій (якщо на поч. 80х років на країни ЄЕС припадало лише 28 % світових ПІІ, то вже напочатку 90х — 44 %);

8) потужна соціальноекономічна конвергенція активних і депресивних регіонів ЄС;

9) збільшення обсягів торгівлі між країнамичленами;

10) рівень інфляції виявився на 1—1,5 відсотка нижчим, ніж той, який існував би за відсутності єдиного ринку.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Що спільного та відмінного є в класифікації етапів інтеграції В. та Г. Волесів і А. Янга, Г. Зіберта й А. Філіпенка?

2. Назвіть основні ознаки спільного ринку.
3. Уявіть, що Вам потрібно пояснити першокурсникові факультету міжнародної економіки різницю між спільним та єдиним ринком. З чого ви розпочнете?

4. Охарактеризуйте основні заходи, спрямовані на формування спільного ринку.

5. Чи змогла б Україна скористатися прикладом «Cassis de Dijon» в експорті до ЄС своїх лікерів? Поясність свою думку.