Педагогічна технологія — це сукупність методичних прийомів, що застосовуються в освіті. Одним із провідних положень теорії діяльності для ефективного навчання вважається така її організація, коли студент сам оперує навчальним змістом, і тоді тільки він засвоює матеріал свідомо і міцно. Серед комплексних інноваційних підходів до організації навчального процесу у вищій школі досить доцільним, на нашу думку, буде застосування блочної технології навчання. Блочний зміст навчання — це методичні прийоми, спрямовані на формування в студентів цілісного уявлення про блок навчального матеріалу, що вивчається, системності знань, можливості розуміти та виокремлювати головне. Блок — це логічно закінчений, дидактично обґрунтований навчальний матеріал, який поєднує кілька питань і розрахований на 5—7 годин (залежно від теми чи розділу, що вивчається). Процес засвоєння знань під час блочного навчання відбувається поетапно: від простого до складнішого.
Ключові слова: навчання, вища школа, студенти.
У психолого-педагогічній літературі останнім часом приділяється велике значення новим підходам до відбору і конструюванню змісту основ науки, щоб зробити навчання продуктивнішим. У даний час у педагогічний лексикон увійшло поняття педагогічні технології. Під такими технологіями вчені розуміють сукупність прийомів, які застосовуються в освіті. Однак педагогічні технології науковці трактують неоднозначно:
1. Педагогічна технологія — сукупність психолого-педагогічних установ, які визначають спеціальні форми, методи, способи, прийоми навчання, виховні засоби; вона є організаційно-методичним інструментом педагогічного процесу (Б. Т. Ліхачов).
2. Педагогічна технологія — це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В. П. Беспалько).
3. Педагогічна технологія — це процес досягнення запланованих результатів навчання (І. П. Волков).
4. Технологія — це мистецтво, майстерність, уміння, сукупність методів, зміна стану (В. М. Шепель).
5. Технологія навчання — це складова процесуальна частина дидактичної системи (М. Чошанов).
6. Педагогічна технологія — це детально продумана модель спільної педагогічної діяльності із проектування, організації і проведення навчального процесу із безперечним забезпеченням належних умов для учителів і учнів (В. М. Монахов).
7. Педагогічна технологія — це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання та засвоєння знань з урахуванням технічних і людських резервів та їх взаємодія, перед якою постає завдання оптимізації видів навчання (ЮНЕСКО).
8. Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, які використовуються для досягнення педагогічних цілей (М. В. Кларін).
В загальному випадку під педагогічними технологіями вбачається узагальнене визначення, яке вбирає в себе зміст усіх визначень різних авторів.
Г. К. Селевко вважає, що поняття «педагогічна технологія» може бути визначена трьома аспектами: ? науковим: педагогічна технологія — частина педагогічної науки, яка вивчає та розробляє цілі, зміст і методи навчання та проектує педагогічні процеси; ? процесуально-описові: опис процесу, сукупність цілей, змісту, методів і засобів для досягнення запланованих результатів; ? процесуально-дійові: здійснення педагогічного процесу, функціонування всіх особистісних, методологічних педагогічних засобів.
Отже, Г. К. Селевко стверджує, що педагогічна технологія функціонує як наука, яка досліджує найбільш раціональні шляхи навчання, і як система способів, принципів, які застосовуються в навчанні [3].
Одним із провідних положень теорії діяльності для ефективного навчання вважається така її організація, коли студент чи учень сам оперує навчальним змістом, і тоді тільки він засвоює матеріал свідомо та міцно. Серед комплексних інноваційних підходів до організації сучасної вищої школи є блочна технологія навчання.
Педагоги-дослідники Т. А. Алексеєнко, Ю. К. Бабанський, Н. П. Гузик, П. М. Ерднієв, М. А. Чошанов та ін. відзначають, що в умовах великого накопичення інформації доцільною є подача навчального матеріалу не дрібними частинами, а великими блоками, щоб студенти спершу мали бодай певне уявлення про зміст кількох уроків (теми, розділу). Блочний зміст навчання — це методичні прийоми, спрямовані на формування у студентів цілісного уявлення про блок навчального матеріалу, що вивчається, системності знань, можливості розуміти та виокремлювати головне [2].
Ефективні технології блочного навчання побудовано на використанні методу укрупнення (П. М. Ерднієв), методів концентрованого навчання (П. І. Ібрагімов), методу поринання (М. Г. Щетинін) та ін. У всіх цих технологіях на основі психолого-педагогічних закономірностей сприйняття пам’яті, мислення відбувається ніби подрібнення (квантування) навчально-пізнавальної діяльності студентів і розгортання її у вигляді укрупненого блоку різних навчальних занять. Система навчання, побудована на блочному принципі, дозволяє «стискувати» навчальну інформацію та заощаджувати навчальний час. Так, П. М. Ерднієв твердить, що «...цілеспрямоване використання навчального матеріалу за принципом укрупнення дає можливість заощадити до 20 % навчального часу на відміну від загальноприйнятих норм». Завдяки виокремленню «теоретичного ядра», звільнює час, необхідний для глибокого і всебічного засвоєння навчального матеріалу. При цьому викладач виокремлює не лише основні ідеї курсу, а й розумові операції, які потрібно сформувати у студентів, щоб забезпечити засвоєння даного матеріалу.
Блок — це логічно закінчений, дидактично обґрунтований навчальний матеріал. Блок поєднує кілька питань і розрахований на 5—7 годин (залежно від теми чи розділу, що вивчається) [2].
Процес засвоєння знань під час блочного навчання відбувається поетапно. Блоки формуються навколо провідних теорій, які покладено в основу навчального курсу, і включають інформацію: ? закони, правила, принципи, формули навчального предмета; ? факти, які підлягають узагальненню з метою виявлення закономірностей; ? навчальну інформацію, що демонструє той чи інший зразок практичного застосування законів, правил, принципів.
Сформовані блоки навчальної інформації розташовані за принципом від найпростішого до найскладнішого: ? заняття з розбору теоретичного ядра блоку навчальної інформації; ? заняття із засвоєння стандартної теоретичної інформації і набуття практичних умінь та навичок у межах змісту даного блоку навчальної інформації (фронтальне опрацювання матеріалу); ? заняття із засвоєння теоретичних і практичних знань, вироблення умінь та навичок за допомогою індуктивних фактів (аналізу наукових понять); ? заняття із засвоєння інформації теоретичних і практичних знань, набуття умінь та навичок (внутрішньопредметне узагальнення і систематизація матеріалу); ? заняття із міжпредметного узагальнення матеріалу; ? залікові заняття, на яких перевіряються досягнення студентами творчого рівня оволодіння знаннями, уміннями та навичками в межах даного навчального предмета.
Одна з умов підвищення рівня викладання — розширення тематичного діапазону кожного заняття. Не завжди виправдане подрібнення навчальної теми та її вивчення частинами на окремих заняттях. Викладач хоче одержати від своєї роботи результат якнайшвидше: пояснив новий матеріал, а наступного дня вже проводить опитування, перевіряючи, як його засвоєно. Здебільшого студенти ще не встигли його опанувати, для цього їм потрібен не лише час, а й відповідна робота кожного студента, якої не було. Тому виправдовує себе планування і проведення занять з багаторазовим опрацюванням студентами всієї теми на кількох занятт ях, об’єднаних логікою та загальними навчально-виховними цілями, тобто блоками. Ознайомлення з навчальним матеріалом відбувається вже на першому занятті. На наступних даний матеріал знову розглядається в цілому, але вже поглибленіше. Етапи блочної технології навчання можуть бути такими:
1. На першому занятті з теми пояснюється її зміст у цілому. Заняття проводиться у вигляді лекції. Лекція — це усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу. На лекції викладач здійснює ґрунтовний виклад навчального матеріалу, використовуючи при цьому засоби унаочнення, емоційні відступи, окремі запитання — звернення до студентів тощо.
Готуючись до лекції, викладач має: скласти чіткий план; підібрати основний матеріал, який змістовно розкриє тему; залучити наочний матеріал для демонстрування студентам дослідів тощо.
Пізнавальна активність студентів підвищується, якщо під час пояснення викладач звертається до них з проблемними запитаннями. На деякі з них відповідають студенти, складніші розкриває викладач на семінарських заняттях.
Усний виклад великими обсягами є ніби вступом до самостійної роботи з підручником і додатковою літературою, спрямованої на глибоке розуміння (осмислення) знань. Під час такого попереднього сприйняття усного викладу (лекції) студенти усвідомлюють і запам’ятовують основний зміст навчального матеріалу, передусім факти, ознаки, властивості предметів, явищ і процесів, зовнішні зв’язки між ними. Отже, для початкового викла ду необхідно підібрати такий навчальний матеріал, який відображав би цілісну систему знань.
Для кращого запам’ятовування навчального матеріалу В. О. Онищук рекомендує застосовувати різні прийоми, зокрема фіксацію на дошці, спеціальному плакаті чи за допомогою проектування кодоскопом опорних змістових пунктів-понять, термінів, основних дат, назв, схем тощо. Під час подальшої самостійної роботи з підручником студенти доповнюють ці змістові опорні пункти чи фіксують у вигляді плану.
Таким чином лекція протягом однієї години дозволяє донести до студентів значний масив нових знань і вивільняє час для проведення навчання на семінарських заняттях.
2. Другим етапом блочного викладу навчального матеріалу є проведення низки семінарських занять, кількість яких залежить від складності та обсягу теми, що вивчається. Семінарська форма занять передбачає обговорення проблем, що стосуються раніше прочитаної лекції. Готуючись до семінару, студенти можуть працювати над повідомленнями з окремих питань, опрацьовувати додаткову літературу.
Під час заняття окремі студенти виступають з доповідями та повідомленнями, інші доповнюють їх виступи, ставлять запитання, беруть участь у дискусії. На такому занятті викладач спрямовує обговорення доповідей, ставить проблемні запитання, на які відповідають студенти.
Семінарське заняття можна організувати і таким чином: усі студенти готують питання і виступають з повідомленнями за бажанням. Семінарське заняття характеризується насамперед значним ступенем самостійності студентів у набутті знань. Семінари можна поділити на класичні та робочі. До класичних належать такі форми занять, які базуються на здобутті знань з різноманітних джерел інформації переважно в позаадутиторний час. Тематику класичних семінарів і завдань до них студентам повідомляють заздалегідь. Якісна підготовка студентами таких семінарів потребує певних витрат часу — від двох тижнів до двох місяців [2].
Від класичних семінарів робочі відрізняються тим, що викладачі заздалегідь не ознайомлюють студентів із планом і завданнями семінару. На такому занятті відбувається усна перевірка набутих знань і їх практичне застосування в процесі виконання тренувальних вправ, розв’язування задач тощо.
3. Третій етап блочного навчання — формування експериментальних умінь і навичок за вивченою темою у вигляді лабораторного практикуму (на заняттях із фізики, біології, хімії). На уроках цього типу студенти, спираючись на одержані знання, самостійно виконують лабораторні чи практичні роботи, проводять вимірювання, експериментальні розрахунки тощо. Під час таких занять студенти звертаються до підручників, довідкової літератури — при цьому не лише вдосконалюються навчальні вміння за окремими розділами програми, а й формуються загальні вміння роботи з приладами, відпрацьовуються алгоритми дій. Студенти, отримуючи знання, вчаться планувати свою діяльність на певний період, здійснювати самоконтроль.
4. Четвертий етап — поринання і виконання завдань. Його мета — поглиблення знань з даної теми.
5. П’ятий етап блочного навчання — перевірка навчального матеріалу у формі проведення заліків. Окремим компонентом діяльності взагалі і навчальної зокрема є оцінювання результатів діяльності. Навчальним заняттям, що дозволяє досить повно перевірити й оцінити результат роботи студентів під час блочного навчання, є залікове заняття. Залік — це форма перевірки якості знань і вмінь, набутих студентами в результаті вивчення логічно завершеної частини навчального матеріалу (теми, розділу, курсу).
Теоретичні запитання заліку стають відомими студентам вже на початку вивчення нової теми — вони входять до переліку базових знань. Кожний студент одержує залікову оцінку з вивченої теми.
6. Шостий — застосування вивченого матеріалу на заняттях цікавих повідомлень.
На всіх етапах блочного навчання доцільним є проводити поточні та підсумкові консультації, які допомагає проводити студент-консультант.
Відчутну допомогу у піднесенні рівня знань і вмінь надають алгоритми: карткиінструкції, методичні поради, опорні схеми-конспекти, пам’ятки, опорні схемиконспекти тощо ефективно зарекомендували себе. Вони містять стислу навчальну інформацію, якою користуються студенти для відтворення змісту теми чи під час виконання певних завдань.
Консультантом обирається студент, який досяг успіху із даної навчальної дисципліни і зацікавлено ставиться до її вивчення, виявляє бажання допомогти товаришам у навчанні, вміє знаходити контакт з іншими студентами, вимогливий до себе та товаришів. До того ж, консультант повинен володіти організаторськими вміннями. Він має вміти дохідливо пояснювати навчальний матеріал, об’єктивно оцінювати знання товаришів, обґрунтувати виставлену оцінку, тактовно виправляти помилки, яких припустилися члени групи.
На початку вивчення теми необхідно ознайомити студентів із переліками знань та умінь. Це сфокусує їхню увагу на вивченні нової теми, в разі необхідності дозволить самостійно опрацювати певний матері ал, побачити й усунути прогалини в знаннях та вміннях. Усі перераховані знання та вміння перевіряються консультантом і викладачем.
Завдяки переліку знань і вмінь перед консультантом та членами групи відразу постане обсяг і складність матеріалу, що вивчається. А це дозволить студентам
