Ключові поняття і терміни: внутрішнє середовище підприємств; мікросередовище; макросередовище; споживачі; постачальники; посередники; найближчі конкуренти; агросервісні підприємства; PEST-аналіз.
Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете ЗНАТИ: сутність внутрішнього середовища, основні його якісні характеристики та сучасний стан цього середовища в аграрних і переробних підприємствах; загальне трактування зовнішнього середовища та фактори, що визначають його складність; сутність мікросередовища підприємств, його складники (ланки) та характер їх впливу на діяльність підприємств АПК на сучасному етапі функціонування; основні ланки макросередовища та вузлові проблеми в його еволюції, з якими стикаються аграрні і переробні підприємства; методичні основи PEST-аналізу, а також УМІТИ: ? аналізувати результати взаємодії підприємства зі споживачами його продукції за показниками обсягу реалізації окремих видів продукції, фактичних цін її реалізації та коефіцієнтів випередження; ? аналізувати та оцінювати за даними статистичної звітності взаємодію підприємства з банками та іншими фінансовими установами, а також з державними установами; ? здійснювати PEST-аналіз і оцінку зовнішнього середовища підприємств (окремо аграрних і переробних) за чотирма групами факторів: політичними, економічними, соціальними і технологічними.
4.1. Поняття внутрішнього і зовнішнього середовища господарювання підприємств
Стан розвитку економіки підприємств, його конкурентоспроможність значною мірою визначаються внутрішнім середовищем, під яким розуміють сукупність тих чинників, які безпосередньо можуть контролюватися підприємством: ресурси, їх формування і використання; персонал, його кваліфікація, лояльність до підприємства; менеджмент і формування служб підприємства, їх підприємства та виробничого напряму його діяльності; формування корпоративної культури, цінової політики тощо.
Внутрішнє середовище характеризується також потребою та можливостями здійснення інвестицій, диверсифікації діяльності, а також якістю прийняття рішень, що безпосередньо залежить від персонального складу управлінської ланки, його цілеспрямованості і спроможності правильно визначати сферу інтересів бізнесу і логіку ринкового поводження підприємства в конкурентному середовищі.
Внутрішнє середовище може істотно відрізнятися по підприємствах галузі та підприємствах однієї і тієї ж організаційно-правової форми; таке середовище може змінюватися і на одних і тих же підприємствах як в бік його поліпшення, так і в бік погіршення. Тому важливо здійснювати оцінку внутрішнього середовища за різними напрямами. Це й імідж підприємства, його розміри, обсяги виробництва продукції, її якість та частка в ринку, прибутковість і ліквідність підприємства, розміри заборгованості, інвестиції, кваліфікація персоналу і рівень доходів працівників, організаційна культура на підприємстві (трудова дисципліна, психологічний клімат, мораль) тощо.
У 2012 р. внутрішнє середовище значної кількості аграрних підприємств характеризувалося низкою негативних чинників. Серед них можна виділити низьку мотивацію персоналу сільськогосподарських підприємств у результатах своєї праці; руйнування ресурсного потенціалу в багатьох підприємствах і неспроможність його оновлення через слабкий їх фінансово-економічний стан та недоступність кредитів; гостра нестача кваліфікованих кадрів на селі, спроможних високоефективно використовувати сучасну складну техніку і дотримуватись вимог новітніх технологій; низький рівень менеджменту в багатьох підприємствах через недостатню професійну підготовку, зокрема, фермерів, керівників приватних підприємств; неефективний маркетинг, включаючи і невигідні умови договору на продаж продукції; втрати від нераціонального використання робочого часу.
Внутрішнє середовище переробних підприємств на вказаний період часу відзначалось значною неоднорідністю. Поряд із потужними переробними підприємствами, що, як правило, є в складі вертикально інтегрованих структур і мають значний ресурсний і фінансовий потенціал, новітню техніку і технології, водночас функціонує чимало переробних підприємств із несприятливим внутрішнім середовищем — високим рівнем зношеності основного капіталу, низьким рівнем використання виробничих потужностей через нестачу сировини, застарілими технологіями, низьким рівнем оплати праці персоналу, невідповідністю якості продукції сучасним вимогам споживачів та неможливістю у зв’язку з цим виходу на міжнародні ринки її збуту.
Разом з тим кожне підприємство здійснює свою діяльність не ізольовано, а в певному контакті із зовнішнім середовищем, яке представлене відомими силами, що діють за його межами.
Ці сили з різним ступенем активності, безпосередньо або опосередковано, швидко або повільно, передбачувано або непередбачувано впливають на дія-до певного ступеня впливати, намагаючись скоригувати їх дію в своїх інтересах, проте інші є повністю неконтрольованими. Незважаючи на неоднаковий характер дії зовнішніх сил, підприємство не може не рахуватися з ними в процесі своєї діяльності, бо інше призводитиме до негативних наслідків.
Складність зовнішнього середовища визначається такими факторами: ? кількістю зовнішніх сил, які впливають на підприємство і на які воно повинне реагувати; ? ступенем впливу відповідних зовнішніх сил на діяльність підприємства та їх взаємозв’язком: посилюючим, коли зміна ступеня впливу однієї з ланок (сил) зовнішнього середовища посилює вплив іншої (інших) ланок; нейтральний; послаблюючий, за якого посилення (послаблення) впливу однієї ланки зменшує вплив іншої (інших) ланки зовнішнього середовища; ? варіативністю зовнішніх сил і швидкістю, з якою можуть проходити зміни в ступені їх впливу на діяльність підприємства. Більш висока варіативність (динамічність) зовнішнього середовища характерна для підприємств галузей, орієнтованих на швидке застосування досягнень наукового техніко-технологічного прогресу (електронна, фармацевтична, хімічна промисловості).
Важливою є й та обставина, що динамічність зовнішнього середовища неоднаково стосується різних підрозділів підприємства, а отже, по-різному позначується на їх діяльності. Наприклад, маркетинговий підрозділ, інноваційна ланка постійно стикається зі змінами зовнішнього середовища, що вимагає оперативного реагування на такі зміни; ? ступенем невизначеності зовнішнього середовища для підприємства, що зменшується зі збільшенням кількості достовірної інформації, якою воно володіє, і навпаки. Велику роль тут відіграє і кваліфікація персоналу підприємства, який аналізує й оцінює дану інформацію.
Загалом існує така закономірність: чим невизначеніше зовнішнє середовище, тим складніше приймати ефективні рішення. Проте за всіх обставин для прийняття обґрунтованих рішень важливо здійснювати прогнозування зовнішнього середовища, тобто передбачувати можливі зміни його і виникнення вірогідних подій під впливом такої зміни.
Отже, будь-які зовнішні сили, з якими зіштовхується підприємство в процесі прийняття рішень, є ланками (складниками) зовнішнього середовища, яке ніколи не буває стабільним за всіма формами його вияву. Тому кожне підприємство повинно вміти своєчасно й адекватно реагувати на природу змін таких сил. Звідси стає очевидним, що хоча й існує межа, яка відокремлює підприємство (організацію) від її зовнішнього оточення, все ж внутрішнє середовище фірми значною мірою формується під впливом зовнішнього середовища.
Будь-які вагомі рішення — тактичні і стратегічні, які приймає підприємство, враховують характер зовнішнього середовища, його динаміку. Це, наприклад, стосується рішень щодо забезпечення необхідними матеріальними ресурсами, формування кадрової політики, генерування і розподілу грошових потоків, організації збуту продукції і доведення товарів та послуг до споживача, здійснення інвестиційних програм тощо. ти конкурентних переваг залежать від ступеня реалізації своїх внутрішніх і зовнішніх можливостей, що досягаються за постійного вивчення і врахування змін зовнішнього середовища та створення ефективного внутрішнього середовища, яке хоч і складається з контрольованих підприємством факторів, але вимагає забезпечення їх раціонального балансу і комплексності. Іншими словами, ключові фактори успіху підприємства криються у внутрішньому та зовнішньому середовищах. При цьому потрібно брати до уваги, що внутрішні негативні чинники, як правило, загострюють дію зовнішніх негативних чинників. Тому економісти справедливо вважають, що досягти підприємством впродовж багатьох років сталого розвитку, бути конкурентоспроможним під тиском і вимогами окремих ланок зовнішнього і внутрішнього середовищ є справжнім мистецтвом ведення бізнесу.
Рельєфно виражена неоднорідність зовнішнього середовища, що оточує підприємства агропромислового комплексу, дає змогу визначити два його види: зовнішнє ближнє середовище, або мікросередовище, і зовнішнє дальнє середовище — макросередовище.
