Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 3.9. Розвиток сільськогосподарської кооперації та її організаційні форми


< Попередня  Змiст  Наступна >

3.9. Розвиток сільськогосподарської кооперації та її організаційні форми


Кооперація в сільському господарстві бере свій початок з 1850-х років, коли у Пруссії Ф. Райффейзеном була започаткована селянська кооперація у формі товариства допомоги сільським господарям і благодійного товариства. З часом у деяких країнах Європи під впливом потреб внутрішнього і зовнішнього продовольчих ринків стали виникати, а пізніше інтенсивно розповсюджуватися кооперативи з переробки сільськогосподарської продукції, відбувається широке за масштабами кооперування фермерських господарств у збутовій і постачальницькій сферах діяльності.

Нині в країнах Заходу, у США, Канаді та інших розвинутих державах сільськогосподарською кооперацією охоплено майже всі основні сфери діяльності фермерських господарств. Зокрема, успішно функціонують такі види кооперативів: обслуговуючі, збутові, кооперативи з фінансово-кредитного та страхового забезпечення, кооперативи з соціального обслуговування, з менеджменту.

Як бачимо, у сільському господарстві зарубіжних країн розвиваються різні форми кооперативів, які безпосередньо створюються фермерськими господарствами для досягнення більш високих результатів господарювання та захисту в конкурентній боротьбі з монопольними структурами у сфері переробки продук- ринках. Тому невипадково найбільшого поширення набули кооперативи саме з організації збуту сільськогосподарської продукції та її промислової переробки. Як свідчить досвід США, країн Західної Європи, тимчасом фермерські господарства не створюють кооперативів з виробництва сільськогосподарської продукції, вважаючи, що приватне господарювання в цій сфері діяльності є більш ефективним і самодостатнім для них.

Сільськогосподарська кооперація в нашій країні в сучасному її розумінні почала розвиватися за часів столипінської реформи. Проте в роки Громадянської війни і запровадження політики «воєнного комунізму» розвиток кооперативного руху зовсім припинився. З введенням нової економічної політики (неп) сільськогосподарські кооперативи стали відроджуватися і швидко розвиватися. В 1922 р. в Україні працювало 4 тис. багатофункціональних кооперативів, 1191 — кооператив буряководів, 390 — молочних і м’ясних кооперативів, 102 — кооперативи у птахівництві, 691 — кредитне товариство.

Проте з проведенням масової насильницької колективізації і створенням колгоспів ці сільськогосподарські кооперативи припинили своє існування. Колгоспи за своєю економічною природою не були кооперативними підприємствами, бо створювали їх примусово. Колгоспники не були власниками виробленої продукції й одержаних доходів, вони не мали права залишити колективне господарство, забравши належну їм частку майна. Управління колгоспами було одержавленим. Лише з прийняттям у травні 1988 р. Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР» кооперативний рух набув нового імпу льсу для свого розвитку. Але цей процес майже не торкнувся сільського господарства, а створені кооперативи в інших сферах діяльності орієнтувалися на одержання прибутку, що не відповідало загальновизнаним у світі принципам організації кооперативних підприємств.

Поштовхом для розвитку сільськогосподарських кооперативів уже в роки незалежної України стало прийняття 13 серпня 1997 р. Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». Цим Законом, з урахуванням подальших змін і доповнень до нього, а також Господарським кодексом України визначаються правові, організаційні, економічні та соціальні умови діяльності кооперативів у сільському господарстві та їх об’єднань.

Закон визначає сільськогосподарський кооператив як юридичну особу, утворену фізичними і/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.

Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) — це юридична особа, утворена шляхом добровільного об’єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції

1

Визначення наведені відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"» від 2 листопаду 2000 р. участі в процесі виробництва. Як випливає з наведеного визначення, членами цього кооперативу можуть бути лише фізичні особи.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив

— це юридична особа, створена для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності.

При цьому питома вага послуг, наданих іншим особам, не повинна перевищувати 20 % загального обороту кооперативу. При обслуговуванні членів кооперативу не ставиться мета отримання прибутку. Членами даного кооперативу можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які користуються його послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу.

Залежно від форми їх діяльності розрізняють такі види обслуговуючих кооперативів: ? переробні — займаються переробкою сільськогосподарської сировини, виробництвом продовольчих товарів; ? заготівельно-збутові — здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо; ? постачальницькі — закуповують і постачають матеріально-технічні ресурси, необхідні для сільськогосподарського виробництва; ? сервісні — надають різні послуги — меліоративні, ре монтні, будівельні, ветеринарні, науково-консультативні тощо. ? багатофункціональні кооперативи, які поєднують кілька видів діяльності.

Членом кооперативу може бути фізична чи юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внесок у передбачених статутом розмірах, дотримується вимог його статуту, визнає цілі і принципи діяльності кооперативу.

Вступний внесок здійснюється у грошовій формі для організаційного забезпечення діяльності кооперативу. Він зараховується у неподільний фонд і в разі виходу з кооперативу не повертається. Пайовий внесок може бути зроблений шляхом передання кооперативу майна, майнових прав на земельну ділянку. При перетворенні КСП на кооперативи колишні члени КСП здійснювали майнові внески своїми майновими паями. Член кооперативу користується правом ухвального голосу. Ним за власним бажанням може бути внесений до пайового фонду додатковий пай понад обов’язковий пай.

До складу кооперативу можуть входити асоційовані члени. Це фізичні та юридичні особи, які здійснювали лише пайові внески. Вони можуть не брати трудової участі в діяльності кооперативу і користуються правом дорадчого голосу.

Основними принципами діяльності кооперативів є добровільність членства в кооперативі та безперешкодний вихід з нього; обов’язковість трудової участі в діяльності виробничого кооперативу і обов’язковість участі членів в господарській діяльності обслуговуючого кооперативу; відкритість і доступність членства в кооперативі для тих, хто визнає його статут; демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом: один член кооперативу — один голос; обмеження виплат часток доходу на паї; розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у діяльності кооперативу. Кількість членів кооперативу не може бути меншою за трьох осіб. Кооператив є юридичною особою. Основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є його статут, який приймається засновниками на установчих зборах.

Члени кооперативу мають право брати участь в управлінні справами кооперативу, обирати і бути обраними до органів управління, одержувати частку доходу на пай, отримувати кооперативні виплати, забирати свій пай у разі виходу з кооперативу. Асоційовані члени мають право на отримання частки доходу на пай. У разі ліквідації кооперативу вони мають першочергове право на отримання свого майнового паю та відповідних часток доходу.

Управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування. Його вищим органом є загальні збори, на яких обирають голову кооперативу, членів правління та членів ревізійної комісії на термін, що не перевищує трьох років. Голова кооперативу може обиратися і правлінням. Порядок обрання голови кооперативу та його функції визначаються статутом. Між зборами управління кооперативом здійснює правління, яке очолює голова правління.

У разі потреби кооператив наймає виконавчого директора й утворює спостережну раду. Виконавчий директор здійснює свою діяльність на умовах контракту, який укладає з ним правління кооперативу, формує виконавчу дирекцію. Спостережна рада обирається з членів кооперативу в складі трьох — п’яти осіб за умови, що кількість членів кооперативу становить не менше 50 осіб.

Головна функція спостережної ради — контроль за діяльністю виконавчого органу. Контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативу здійснює ревізійна комісія (якщо членів кооперативу менше як 10 осіб, то функції цієї комісії виконує одна особа — ревізор).

Майно сільськогосподарського виробничого кооперативу відповідно до його статуту поділяється на неподільний і пайовий фонди.

Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків членів кооперативу.

Пайовий фонд кооперативу формується з пайових майнових внесків членів кооперативу та його асоційованих членів.

Ці фонди можуть поповнюватися за рахунок примноженої матеріалізованої власності — приросту майна в натуральній або іншій формі, наприклад, цінних паперів. Пропорції розподілу приросту майна між указаними фондами встановлюються щорічно за рішенням загальних зборів кооперативу. За рахунок одержаного доходу кооператив може утворити резервний фонд, фонд матеріального заохочення та соціального розвитку.

Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в користування, а також придбаних ділянок у приватну власність . Члени кооперативу передають право користування належною їм земельною ділянкою кооперативу за відповідну плату згідно з договором у розмірах, визначених загальними зборами. За претензіями кредиторів звернення стягнення на земельні ділянки, надані кооперативу в користування, не допускаються.

1

Таке придбання стане можливим з прийняттям Закону України «Про ринок землі». кооперативу — лише в межах свого майнового внеску. У разі, коли член кооперативу чи його асоційований член виходить зі складу кооперативу, їм повертається майновий пай натурою, грошима або цінними паперами в розмірі, що відповідає вартості паю на момент виходу. Земельна ділянка повертається в натурі (на місцевості).

Кооператив самостійно визначає напрями господарської діяльності, на власний розсуд вибирає партнерів — споживачів, постачальників, фінансові установи та ін., реалізує продукцію і надає послуги за цінами, що встановлюються ним самостійно або на договірній основі.

Дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття витрат (матеріальних і до них прирівняних та витрат на оплату праці).

Дохід розподіляється на виплату передбачених чинним законодавством податків і зборів до відповідних бюджетів, погашення кредитів, покриття збитків, проведення відрахувань до фондів кооперативу, виплат доходу на паї. При цьому розмір доходу, що спрямовується на паї, не повинен перевищувати 20 % від визначеного до розподілу. Статутом кооперативу може бути передбачений різний відсоток часток доходу на паї для членів та асоційованих членів.

У сільськогосподарських виробничих кооперативах передбачаються кооперативні виплати членам кооперативу. З цією метою при розподілі доходу його певна частка за рішенням загальних зборів спрямовується до фонду матеріального стимулювання за кінцевими результатами діяльності. Розподіл кооперативних виплат з цього фонду між членами кооперативу здійснюється пропорційно одержаній ними заробітній платі у звітному році.

Кооператив самостійно визначає форми і системи оплати праці членів кооперативу і найманих працівників у відповідності до чинного законодавства. Кооперативні виплати і виплата часток доходу на паї до оплати праці не належать. За рішенням загальних зборів кооператив може входити в різні об’єднання (чи виходити з них),зберігаючи статус юридичної особи.

Виробничий сільськогосподарський кооператив може реорганізуватися в підприємства інших організаційних форм господарювання. Ліквідація кооперативу можлива в разі ухвалення відповідного рішення суду в загальному порядку ліквідації суб’єкта господарювання.

У процесі реорганізації КСП виникло 3325 виробничих сільськогосподарських кооперативів. Членами таких кооперативів ставали працездатні члени колишнього КСП, а асоційованими членами — пенсіонери. Тому засновниками сільськогосподарських виробничих кооперативів ставало багато осіб, нерідко до 300 і більше.

Це послужило для окремих фахівців і відповідальних працівників підставою вважати, що такі кооперативи не є ринковими структурами і робився висновок про необхідність їх перетворення на інші організаційні форми господарювання. За період 2000 — 2011 рр. дійсно кількість кооперативів істотно зменшилася до 952, багато з них реорганізувалися в інші типи підприємств, як правило, у приватні підприємства і ТОВ. що нижчих фінансово-економічних показників діяльності. Але тут потрібно брати до уваги таку надзвичайно важливу обставину. Сільськогосподарські виробничі кооперативи мають докорінну відмінність від інших організаційноправових форм господарювання на селі — господарських товариств, приватних товариств, холдингових структур — вони є соціально-орієнтованими підприємствами, оскільки їх діяльність спрямована на максимальне задоволення інтересів членів кооперативу, соціальний розвиток сільської громади, піднесення культурного та освітнього рівня селян.

Певна унікальність соціально-орієнтованих підприємств виявляється і в демократичній структурі управління та в обов’язковій трудовій участі членів кооперативу в його діяльності, що стає бар’єром на шляху посилення безробіття на селі. Через кооперацію і, зокрема, СВК значною мірою формується соціальний капітал, оскільки в них соціально-трудові відносини консолідуються і спрямовуються на захист інтересів членів кооперативу. Є підстави вважати, що нижчі економічні показники діяльності багатьох СВК порівняно з іншими формуваннями зумовлені насамперед додатковими витратами, пов’язаними з виконанням ними соціальних функцій і забезпеченням розвитку сільських територій.

Як показує практика, в багатьох регіонах є чимало СВК, які досягають значно вищих показників господарської діяльності порівняно з іншими типами агроформувань, які нерідко навіть ігнорують виконання соціальних функцій бізнесу. Це свідчить про істотний потенціал цих організаційно-правових форм господарювання, що значною мірою базуються на великих масштабах виробництва та схильності багатьох працівників до колективної праці.

У 2012 р. існувала особливо нагальна потреба в розвитку сільськогосподарських обслуговуючих виробничих кооперативів. Основними їх завданнями є витіснення комерційних посередницьких структур і взяття на себе функцій збуту багатьох видів сільськогосподарської продукції, що дасть змогу підвищити частку аграрних товаровиробників у вартості кінцевого продукту; протидія монополізму переробних підприємств шляхом створення кооперативних переробних виробництв; використання переваг великомасштабного виробництва; надання послуг за мінімальними цінами і сприяння завдяки цьому зниженню собівартості сільськогосподарської продукції; зменшення трансакційних витрат; створення нових робочих місць і сприяння розвитку сільських територій.

У 2011 р. функціонувало лише 746 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (у 2005 р. — 1127), що зовсім не відповідає потребам і можливостям їх створення. Адже в Україні є великий потенціал (живильне середовище) для розвитку цієї форми кооперування, зокрема, є близько 28 тис. населених пунктів, 4750 тис. особистих селянських господарств, з яких понад 300 тис. виробляють товарну продукцію, 41,7 тис. фермерських господарств, 13 286 великих аграрних підприємств.

Для прискореного розвитку сільськогосподарських обслуговуючих коопера-України «Про державну цільову програму підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 р.» від 3 червня р. 2010 № 557 передбачено істотне фінансування розвитку таких кооперативів в обсязі 7 млрд грн. Це дасть змогу створити до 10 тис. кооперативів і 100 тис. нових робочих місць, збільшити товарообіг сільськогосподарської продукції через кооперативи на 20 %.

Для стимулювання розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів потрібно також на законодавчому рівні закріпити їх неприбутковий статус, забезпечити підготовку кадрів — лідерів кооперативного руху, посилити просвітницьку роботу серед сільського населення щодо переваг кооперативної моделі сільського підприємництва.

Питання для самоконтролю

1. Узагальнене та конкретне господарсько-правове трактування підприємства.

2. Поняття аграрного підприємства та його особлива соціальна функція.

3. Види підприємств як організаційно-правової форми господарювання: сутнісний аспект.

4. Класифікація підприємств за способом утворення статутного капіталу і за розміром.

5. Еволюція підприємств агропромислового комплексу у 1990

— 2012 рр.

6. Об’єднання підприємств: мета, види, переваги. Холдинги в агропромисловому виробництві.

7. Форми вияву та методика визначення ефекту масштабу.

8. Спільні підходи та відмінності в створенні та організаційно-економічних засадах функціонування різних видів господарських товариств.

9. Особливості створення фермерських господарств і складнощі їх становлення та розвитку.

10. Сільськогосподарські виробничі та обслуговуючі кооперативи: сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
4.2. Мікросередовище діяльності підприємств агропромислового комплексу
4.3. Макросередовище функціонування підприємств агропромислового комплексу
4.4. Методичні підходи до аналізу та оцінювання зовнішнього середовища підприємств
Тема 5. РИНОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ І ПРОДОВОЛЬСТВА
5.2. Інфраструктура аграрного ринку
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)