Суб’єктна структура ринку банківських позик вельми складна, що пояснюється: по-перше, можливістю надання однакових кредитних послуг різними фінансовими інститутами; по-друге, існуванням групи послуг кредитного характеру, які можуть бути причиною виникнення послуги з кредитування, але разом із тим мають власну вартість та споживчу цінність як послуги з хеджування ризику (плата за ризик невиконання клієнтом своїх зобов’язань).
Суб’єктами ринку банківських позик є такі учасники (рис. 10.2).
Рис. 10.2. Суб’єктна структура ринку позикового капіталу
До кредиторів на ринку банківських позичок необхідно віднести банківські інституції. В окремих випадках цивільним законодавством можуть встановлюватися обмеження (вікові, економічні тощо) на використання кредитних послуг, проте причиною їх появи зазвичай є обмежена дієздатність суб’єкта.
До суб’єктів, що надають послуги з хеджування ризику на ринку банківських позик, відносять банківські інститути, факторингові та форфейтингові компанії, фінансові компанії тощо. Хоча небанківські кредитні інститути є суб’єктами ринку позикового капіталу, їх можна розглядати і як суб’єктів ринку банківських позик, оскільки їхні послуги є чинником виникнення банківського кредитування або відповідних послуг з хеджування ризику.
Зазначимо, що поняття «кредитна установа» було запроваджене в банківському праві ЄС ще у 1-й Банківській Директиві з метою охоплення різних видів банків, визначення яких різнилося у праві держав — членів ЄС. Консолідована Банківська Директива визначала поняття «кредитна установа» як: а) підприємство, звичайною та основною діяльністю якого є отримання депозитів та інших коштів від широкої громадськості під зобов’язання їх повернення та надання кредитів за власний рахунок; а також б) будь-яке державне чи приватне підприємство чи установа (включно з їхніми філіями) з третьої держави, що отримали дозвіл на здійснення банківської діяльності, та їхні філії, які відповідають визначенню «кредитної установи» в пункті (а) вище; в) дочірня установа та філія кредитної установи ЄС у третіх країнах.
Спільними для права ЄС та держав — членів ЄС ознаками кредитних установ є:
• належність до класу фінансових установ;
• прийняття депозитів та інших коштів під зобов’язання їх повернення від необмеженого кола осіб;
• надання кредитів за власний рахунок;
• прийняття депозитів та надання кредитів є основними видами діяльності установи;
• ліцензування як передумова здійснення специфічної банківської діяльності;
• винятковість банківської діяльності (неприпустимість здійснення інших видів підприємницької діяльності).
Попри широту такого підходу до визначення кредитної установи ним не охоплюються багато установ, що надають банківські послуги, зокрема такі, що приймають депозити від обмеженого кола осіб або надають кредити без використання залучених депозитних ресурсів, або залучають кошти та надають кредити як другорядну діяльність. Неможливість охопити одним визначенням усі підприємства, що здійснюють банківську діяльність в Європейському Союзі, свідчить про відміни в законодавстві та формах організації банківської справи у різних державах — членах ЄС.
10.3. Інструменти грошового ринку Інструментальна характеристика грошового ринку
До загальних ознак фінансових інструментів грошового ринку можна віднести такі:
— короткостроковий характер — термін обігу або погашення інструментів
— до одного року;
— з позиції емітента або інвестора (споживачів фінансових послуг) головна мета залучення й використання фінансових ресурсів за рахунок операцій з інструментами грошового ринку — управління їхнім обіговим капіталом.
При цьому особливістю окремих сек’юритизованих фінансових інструментів грошового ринку є те, що значна кількість з них (у першу чергу — платіжні інструменти — векселі та чеки) можуть безпосередньо виступати замінниками грошей при здійсненні розрахунків. Така можливість певною мірою зумовлена надвисоким рівнем регламентації процедур випуску та обігу цих інструментів (у тому числі на рівні міжнародних правових актів), що перетворює ці інструменти на безспірні та абстрактні фінансові зобов’язання.
Водночас складна система забезпечення прав та обов’язків учасників обігу цих платіжних інструментів призводить до виникнення специфічних ризиків, пов’язаних з порушенням окремих правил їх випуску або обігу.
Основними інструментами грошового ринку є:
• векселі (у тому числі казначейські векселі);
• депозитні (ощадні) сертифікати;
• комерційні папери;
• банківські акцепти;
• РЕПО;
• короткострокові кредитні та депозитні договори.
