1.3. СПІЛЬНИЙ РИНОК

1.3.2. Вільний рух товарів, послуг, капіталу, робітників

1.3.2.1. Вільний рух товарів

1.3.2.2. Вільний рух послуг

1.3.2.3. Вільний рух капіталу

1.3.2.4. Вільний рух робочої сили

1.3.3. Транс’європейські мережі 

1.3.4. Результати створення спільного (єдиного) ринку

Питання для самоконтролю

Основна література

Додаткова література

1.3.2.1. Ідентифікація поняття «спільний ринок»

У сучасній науковій літературі поняття «спільний ринок» має доволі різну інтерпретацію насамперед тому, що типовими є розбіжності у його тлумаченні та перекладі українською та російською мовами.

Ще за радянських часів були визначені, як тоді здавалося, чіткі етапи еволюції європейської інтеграції, низинними елементами якої вважалися зона преференційної торгівлі (що, до речі, не всіма авторами, як це буде продемонстровано далі, визнавалася як початкова стадія), зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз, після чого йшла повна економічна інтеграція. Більшість науковців при цьому спиралася на відому працю Б. Баласси «Теорія економічної інтеграції», яка побачила світ 1961 року. Вважалося, що саме ці ідеї науковця щодо системної еволюції були такими, які цілковито виправдовували себе, а відтак вони були взяті на озброєння основними європейськими структурами. Період 70—80х років ХХ ст. визначався радянськими дослідниками як етап створення і функціонування «Спільного ринку», адже після офіційного визнання Митного Союзу у 1968 році почав здійснюватися новий етап інтеграційного процесу, відомий під англійською назвою «Common market». Усі суперечності того часу були добре відомі в Європі як «торговельні війни». Здебільшого вони визнавалися непереборними суперечностями європейського капіталізму, які мали б розвалити все Європейське економічне співробітництво відкинувши, отже всю Західну Європу на рівень митного союзу , який попри все, як це випливає з попереднього розділу, був зрештою організаційно оформлений лише після ратифікації державами—учасницями Маастрихтського договору (1993). Тож, можна передбачити, що впродовж 1968—1993 рр. відбувалося формування Спільного ринку (Common market) разом із доланням відповідних перешкод у ньому (пригадайте боротьбу із формальностями на митних кордонах у 70—80х роках).

У 80—90х роках у численних працях європейських та американських економістів та політологів з ’явилося чимало уточнень щодо моделі Б. Баласси, адже вона досить нечітко визначала суть повної економічної інтеграції, чимало дискусій викликала інтерпретація наслідків і досліджень «позитивної» та «негативної» інтеграції Я. Тінбергена. У багатьох працях почали з’являтися терміни «Internal market» (H. Siebert, 1990), який перекладається українською як «внутрішній ринок», та «Single market» (P. Cecchini, 1988), який слід розуміти як «єдиний ринок». Унаслідок цієї диференціації з’явилися й різні тлумачення понять «спільний ринок» та «єдиний ринок», які нерідко розуміють як синоніми, що є неправильним і некоректним. Зауважимо також , що така розбіжність спостерігається і в західних економістів, кожний з яких вибудовує свою власну модель еволюції, чітко виокремлюючи при цьому роль та значення Спільного ринку в еволюційній моделі розвитку ЄС. Наведемо три найцікавіші, на нашу думку, підходи до ідентифікації спільного ринку. У табл. 1.3.1 наведено бачення спільного ринку В. і Г. Волесами та А. Р . Янгом, який, на їхній погляд відрізняється від внутрішнього ринку товарів вільним рухом послуг, капіталу та робочої сили.

Німецький дослідник європейської інтеграції Г. Зіберт (2007) пішов далі і виокремив такі стадії європейської інтеграції:

• угода про преференційну торгівлю;
• зона вільної торгівлі;
• митний союз;
• спільний економічний простір;
• монетарний союз;
• економічний союз.

Таблиця 1.3.1

ЕТАПИ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ за В. та Г. Волесами, А. Янг (2004, с. 164)

Подібної до Зібертової думки дотримується вітчизняний дослідник А. Філіпенко (2008), типи інтеграції, за ним, мають таку послідовність: преференційна зона, зона вільної торгівлі, частковий митний союз, митний союз, спільний ринок, економічний союз, повна економічна інтеграція.

Зауважимо при цьому, що виокремлення терміна «монетарний» союз та «економічний» союз є не досить доцільним, адже необхідність створення Економічного і Монетарного Союзу (Economic and Monetary Union, EMU) була чітко визначена у Маастрихтському договорі і передбачала (ДелорІ, ДелорІІ) три мікроетапи системної конвергенції, яка закінчиться для дванадцяти країн ЄС створенням у 1999 році економічної та монетарної спільноти. 1 січня 2002 року ні в кого вже не залишилося сумнівів у тому, що існує монетарний союз усередині ЄС, проте він не може претендувати на те, щоб називатися тотальним для всіх країн— учасниць цього економічного угруповання.