СИСТЕМОЛОГІЯ МОНІТОРИНГУ

Вивчивши матеріал цього розділу, ви ЗНАТИМЕТЕ: історію розвитку моніторингу; концептуальні засади побудови й організації моніторингу; класифікацію систем моніторингу; функції, задачі та принципи організації моніторингу; інформаційно-аналітичну технологію моніторингу, а також УМІТИМЕТЕ: сформулювати концепцію побудови моніторингу; розрізняти системи моніторингу за їхніми класифікаційними ознаками; формулювати комплекси задач моніторингу конкретних об’єктів; визначати склад і структуру моніторингу конкретних об’єктів.

1.1. ГЕНЕЗИС МОНІТОРИНГУ

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується різким зростанням ролі та значення інформації як важливішого стратегічного ресурсу в управлінні. Наявність повної своєчасної та достовірної інформації про процеси, що відбуваються в соціальноекономічних системах, є необхідною умовою організації ефективного управління їх розвитком. Від міри достовірності й повноти отриманої інформації залежить вибір управлінського рішення і, зрештою, траєкторія розвитку будь-якої системи.Історичний аналіз розвитку контрольних технологій свідчить, що саме фаза контролю в процесі управління найгостріше реагує на негативні тенденції в економіці, а шляхом розширення функціональної частини контролю сприяє запобіганню або зниженню їх.

Так, несприятливі наслідки економічної депресії 1930-х років у США продемонстрували значимість управлінського обліку і планування, розвитку системного контролю для виживання підприємств. Наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років хвиля банкрутств в Європі підштовхнула підприємців до розроблення й упровадження інформаційних систем для забезпечення менеджменту оперативною достовірною інформацією про стан підприємства та окремих аспектів його діяльності при прийнятті управлінських рішень, а також посилення функції внутрішнього аудиту.

Низка скандалів у світовому бізнесі на початку ХХІ ст., пов’язаних із банкрутством великих фірм, призвела до перегляду підходів до корпоративного контролю — були законодавчо визначені і посилені вимоги і відповідальність за спотворення фінансової звітності, формування ефективної системи контролю та його значущості у системі управління.

Хвиля банкрутств у Європі дала поштовх розвитку в комерційних організаціях періодичного моніторингу у формі внутрішнього аудиту. Поряд з кризовими явищами в економіці цьому сприяло формування об’єктивних передумов відокремлення і розвитку функції внутрішнього аудиту: зростання масштабів і розмаїття видів діяльності компаній, можливість їх кооперування, розширення шляхом виходу на нові ринки, виникнення нових видів діяльності, збільшення обсягу операцій, злиття, зростання асортименту продукції, залучення зовнішнього капіталу; ускладнення організаційної структури фірм, включно з розвитком мереж філій, дочірніх компаній, їхньої територіальної роз’єднаності; поширення організаційно-правової форми «акціонерне товариство» і деяких інших, що зумовили організаційне відокремлення функції внутрішнього аудиту відповідно до вимог законодавства (формування ревізійних комісій в акціонерних товариствах, підрозділів внутрішнього контролю в банках, страхових компаніях тощо); розвиток інформаційних технологій управління, комп’ютеризація й інформатизація фінансово-господарської діяльності;розвиток процесу поділу прав та функцій власників і менеджерів, усвідомлення необхідності контролю менеджменту з боку власників, акціонерів, а також усвідомлення керівництвом великих компаній значення ефективності контролю, отримання об’єктивної й незалежної оцінки дій менеджерів усіх рівнів управління.

У зв’язку з цим можна окреслити коло проблем, що стоять перед органами управління: створення ефективної системи збирання інформації. Стан соціально-економічної системи характеризується великою кількістю різнорідних показників, зрештою мають повинні визначити єдину картину розвитку суспільства. Щоб зібрати й обробити якомога повнішу інформацію про об’єкт або процес, необхідні великі людські й технічні ресурси, а також фахівці, здатні зорганізувати їхню роботу; розв’язання проблеми об’єктивного оцінювання змін, що відбуваються, а також прогнозування їх розвитку; створення системи своєчасного вироблення управлінських впливів, спрямованих на підтримку позитивних і ослаблення негативних тенденцій розвитку. Для розв’язання зазначених проблем доцільно створити єдину систему спостереження, аналізу та управління за об’єктами і процесами, що відбуваються в суспільстві й у зовнішньому середовищі.

Комплексне розв’язання будь-яких проблем пов’язане з необхідністю створення системи, цілями якої є збирання й аналіз інформації про стан об’єкта та підготовка рекомендацій органам управління для прийняття рішень. Таку систему в сучасній науковій літературі заведено називати моніторингом.

У сучасній літературі поняття «моніторинг» дедалі частіше вживається поряд, а часто і замість таких понять як контроль, контролінг, що створює певну термінологічну плутанину.

Походження слова «моніторинг», як правило, пов’язують з англійським monitoring від латинського слова monitor — «наглядач». «Monitor» означає «спостерігати на відстані руки», «нагадувати», «наглядати», «наставляти», «радити» або «контролювати і перевіряти».

Поняття «система моніторингу» (англ. — monitoring) започатковане конференцією ЮНЕСКО, що відбулася в Парижі 1968 року, на якій було обговорено основні пункти програми «Людина і біосфера» (Man and Biosphere — MAB). MAB включала розроблення рекомендацій з організації міжнародної програми спостережень за змінами навколишнього середовища. Її головне за-вдання полягало у виявленні та запобіганні шкідливим антропогенним змінам у стані природного середовища, які можуть завдати прямої або побічної шкоди людству.

У 1971 році при підготовці до першої міжнародної конференції ООН з навколишнього середовища (Стокгольм, 1972) експертами комісії Наукового комітету з проблем навколишнього середовища було запропоновано поняття «моніторинг навколишнього природного середовища». Цей термін вирішили використовувати для позначення системи повторних спостережень одного і більше елементів природного середовища у просторі та часі з певними цілями і відповідно до заздалегідь підготовленої програми. Авторство належало члену комісії американському вченому Р. Манну, який у 1973 році вперше описав основні елементи цієї системи [120]. Важливим рішенням Стокгольмської конференції була рекомендація щодо створення Глобальної системи моніторингу навколишнього середовища (Global Environmental Monitoring Systems — GEMS).

Перше значення поняття «моніторинг» ототожнювалося тільки з наглядом, оцінюванням і прогнозом стану навколишнього середовища для вивчення змін у зв’язку з антропогенною діяльністю [53; 96]. Оскільки цей вид моніторингу започаткував розвиток загальної теорії систем моніторингу, йому необхідно приділити особливу увагу. Тим паче, що головні положення цієї теорії стосовно визначення і призначення моніторингу, його ролі, структури, функцій, методів і засобів реалізації були закладені саме в межах екологічного моніторингу.

У сучасній термінології система екологічного моніторингу (моніторингу навколишнього середовища) являє собою розподілену у просторі багаторівневу інформаційну систему, призначену для спостереження, вимірювання, аналізу, узагальнення та візуалізації даних про екологічну обстановку, оцінювання екологічного середовища, оперативного обміну даними в самій системі та із зовнішніми системами, завчасного виявлення можливих тенденцій його змін і підготовки варіантів раціональних управлінських рішень щодо їх урахування.

Прикладом масштабної системи екологічного моніторингу є створена в СРСР у 1972 році. Загальнодержавна служба спостережень і контролю за рівнем забруднень об’єктів навколишнього середовища, яка охоплювала великі регіони (союзні республіки, краї, області), промислово розвинені центри, водні об’єкти та сільськогосподарські зони, що піддані наслідкам природного та антропогенного впливу. Але цю службу не можна називати систе-мою моніторингу в повному розумінні даного терміна, оскільки вона виконувала лише функції спостереження, контролю й оцінювання рівнів забруднення екологічних об’єктів, залишаючи поза увагою питання оцінювання можливих змін їх у майбутньому.

В Україні створення системи екологічного моніторингу регламентоване Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», який встановлює, що завданням охорони навколишнього природного середовища є регулювання відносин у сфері охорони, використання й відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історикокультурною спадщиною. Крім того, правові засади окремих підсистем екологічного моніторингу в Україні закріплені Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Лісовим кодексом України, законами України «Про охорону атмосферного повітря», «Про рослинний світ», «Про природно-заповідний фонд України», «Про курорти», «Про тваринний світ», «Про відходи», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та в деяких інших законодавчих актах.

Порядок проведення державного екологічного моніторингу регулюється Положенням про державну систему моніторингу довкілля, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р., а також нормативно-правовими актами, що регулюють порядок здійснення моніторингу окремих природних ресурсів і певних типів об’єктів. Це, зокрема, Положення про моніторинг земель, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 р., Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, затверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 26 лютого 2004 р., Порядок здійснення державного моніторингу вод, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р., Порядок організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 р., Положення про моніторинг потенційно небезпечних об’єктів, затверджене наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 26 грудня 2003 року.

Важливим завданням цих нормативних актів є створення механізму регулювання природокористування, зокрема: формування системи екологічних обмежень за регіонами та екосистемами (лімітів шкідливих викидів, нормативів розміщення небезпечних речовин, лімітів використання природних ресурсів тощо); створення системи економічно обґрунтованих нормативів відшкодування за забруднення навколишнього природного середовища та нормативів використання природних ресурсів; розвиток системи економічного стимулювання заходів зі збереження навколишнього середовища, пільгового оподаткування, кредитування, екологічного страхування тощо; створення системи фінансування природоохоронних заходів і позабюджетних природоохоронних фондів органів управління різних рівнів.

Організація екологічного моніторингу передбачає створення трьох його ступенів (видів): біоекологічного (санітарногігієнічного), геосистемного (природно-господарського) і біосферного (глобального).

Розрізняють такі підсистеми екологічного моніторингу, як геофізичний, що досліджує метеорологічні та гідрологічні дані середовища, а також вивчає елементи неживої складової біосфери, у тому числі й об’єктів, створених людиною, кліматичний, що охоплює ту частину біосфери, яка впливає на формування клімату (атмосферу, океан, крижаний покрив тощо), біологічний, заснований на спостереженні за реакцією живих організмів на забруднення навколишнього середовища, моніторинг здоров’я населення (система заходів із спостереження, аналізу, оцінювання і прогнозу стану фізичного здоров’я населення) тощо.

Назагал процес екологічного моніторингу можна відобразити схемою: навколишнє середовище (або конкретний об’єкт навколишнього середовища) — вимірювання параметрів різними підсистемами моніторингу — збирання та передання інформації — оброблення і подання даних (формування узагальнених оцінок), прогнозування. Інформація про стан навколишнього середовища, отримана в системі екологічного моніторингу, використовується системою управління об’єктом для запобігання або усунення негативної екологічної ситуації, для оцінювання несприятливих наслідків зміни стану навколишнього середовища, а також для розроблення прогнозів соціально-економічного розвитку, розроблення програм у сфері екологічного розвитку та охорони довкілля.

Підсистеми екологічного моніторингу розрізняють за об’єктами спостереження. Оскільки компонентами навколишнього середовища є повітря, вода, мінерально-сировинні та енергетичні ресурси, ґрунт тощо, вирізняють відповідні їм підсистеми моніторингу. Однак підсистеми моніторингу не мають єдиної системи показників, єдиного районування територій, єдності в періодичності спостереження тощо, що унеможливлює вживання адекватних заходів при управлінні розвитком та екологічним станом територій [101]. Тому при прийнятті рішень важливо орієнтуватися не лише на дані «часткових систем» моніторингу (гідрометеослужби, моніторингу ресурсів тощо), а й створювати на їх основі комплексні системи екологічного моніторингу.

Моніторинг є багаторівневою системою. Зазвичай виокремлюють системи (або підсистеми) детального, локального, регіонального, національного і глобального рівнів [38; 39].

Нижнім ієрархічним рівнем є рівень детального моніторингу, реалізованого у межах невеликих територій, ділянок тощо.

При об’єднанні систем детального моніторингу у більшу мережу (наприклад, у межах) утворюється система моніторингу локального рівня. Локальний моніторинг призначений забезпечити оцінювання змін системи на більшій площі.

Локальні системи можуть об’єднуватися у більші — системи регіонального моніторингу, що охоплюють території регіонів у межах краю, області або в межах кількох із них. Подібні системи регіонального моніторингу, інтегруючи дані мереж спостережень, що різняться за підходами, параметрами, територіями відстеження та періодичністю, дають змогу адекватно формувати комплексні оцінки стану територій та здійснювати прогнози їхнього розвитку.

Системи регіонального моніторингу можуть об’єднуватися в межах держави в єдину національну мережу моніторингу. Прикладом такої системи була «Єдина державна система екологічного моніторингу Російської Федерації» та її територіальні підсистеми, створювані у 90-ті роки ХХ століття для адекватного вирішення задач управління територіями. Однак у 2002 році вона була ліквідована, і зараз в Росії є лише відомчо розрізнені мережі спостережень, що стає на заваді адекватному виконанню стратегічних завдань управління територіями з урахуванням екологічного чинника.

У межах екологічної програми ООН поставлено завдання об’єднання національних систем моніторингу в єдину міждержавну мережу — «Глобальну систему моніторингу довкілля» як вищий глобальний рівень організації системи екологічного моні-

торингу. Її призначення — здійснення моніторингу за змінами в навколишньому середовищі на Землі та її ресурсами у загалом. Глобальний моніторинг — це система спостереження за станом і прогнозування можливих змін загальносвітових процесів і явищ, включно з антропогенними впливами на біосферу всієї Землі. Поки створення такої системи у повному обсязі, що діє під егідою ООН, є завданням майбутнього, адже чимало держав не мають національних систем екологічного моніторингу.

Глобальна система моніторингу навколишнього середовища і ресурсів покликана розв’язувати загальнолюдські екологічні проблеми в межах всього світу (глобальне потепління клімату, проблема збереження озонового шару, прогноз землетрусів, збереження лісів, глобальне спустелювання й ерозія ґрунтів, повені, запаси харчових й енергетичних ресурсів тощо).

Науково обґрунтований моніторинг довкілля здійснюють за спеціальною програмою, яка має включати загальні цілі організації, конкретні стратегії його проведення та механізми реалізації.

Складовими програми моніторингу довкілля є: перелік об’єктів, що перебувають під контролем з територіальною прив’язкою їх (хорологічна організація моніторингу); перелік показників контролю і допустимих областей їх зміни (параметрична організація моніторингу); часові масштаби — періодичність відбору проб, частота і час подання даних (хронологічна організація моніторингу).

Крім того, в додатку до програми моніторингу передбачається наведення схем, карт, таблиць із зазначенням місця, дати та методу відбору проб і подання даних. Інтерпретація даних екологічного моніторингу, навіть отриманих від добре виваженої програми, часто є неоднозначною. Незрідка трапляються результати «упереджених результатів» моніторингу чи вельми спірне використання статистики, що не сприяє реалістичності оцінювання результату.

У сучасних програмах моніторингу навколишнього середовища розроблено низку показників якості з метою інтегрування значних обсягів оброблюваних даних, їх класифікації й інтерпретації змісту інтегральних оцінок.

Ефективне функціонування різноманітних систем екологічного моніторингу послугувало поштовхом для створення систем моніторингу в інших сферах людської діяльності. У загальному значенні термін «моніторинг» почали широко застосовувати у 90-х роках ХХ століття, про що свідчать численні публікації стосовно визначень конкретних видів моніторингу (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

СУТНІСТЬ МОНІТОРИНГУ В ОКРЕМИХ СФЕРАХ ДІЯЛЬНОСТІ

Назва	Визначення
12
Глобальний (фоновий) моніторинг	Відстежувальна система контролю за загальними змінами в біосфері, які пов’язані з діяльністю людини, що забезпечує спостереження, контроль і прогноз можливих змін у біосфері як середовищі всього людства та її змін, викликаних його діяльністю [24]
Економічний моніторинг	Система основних макроекономічних показників та рейтингів країни, а також огляду й аналізу ключових заходів економічної політики та статистичних даних, що оприлюднені протягом попереднього періоду [27; 64]
Соціальний моніторинг	Система, яка дає змогу фіксувати, зберігати і здійснювати первинний аналіз одержаних даних про динаміку соціальних процесів, що відбуваються в конкретному об’єкті [97]
Соціальноекономічний моніторинг	Спеціально організоване систематичне спостереження за об’єктами, явищами, процесами дослідження, систематизація отриманих даних для подальшого аналізу, діагностики, виявлення тенденції розвитку та прогнозування з метою прийняття управлінських рішень [116]. Сукупність прийомів з відстеження, аналізу, оцінювання і прогнозування соціально-економічних процесів, пов’язаних зреформами, а також збирання, оброблення інформації та підготовка рекомендацій щодо розвитку реформ [93]
Соціологічний моніторинг	Системна сукупність регулярно повторюваних досліджень з метою надання науково-інформаційної допомоги зацікавленим організаціям у реалізації соціальних програм, відповідних соціокультурним характеристикам й особливостям масової свідомості різних поколінь населення [65]
Статистичний моніторинг	Процес спостереження за економічними та соціальними явищами на базі статистичної інформації [89]
Фінансовий моніторинг	Підсистема систем управління різних рівнів економіки, задачами якої є отримання об’єктивної і своєчасної інформації про фінансові потоки, про зміни внутрішніх і зовнішніх щодо об’єкта управління умов, необхідних для прийняття ефективних управлінських рішень [32]. Сукупність запобіжних заходів щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом [110]

Продовження табл. 1.1

12
Банківський моніторинг	Система постійного спостереження за всіма контрольованими лімітами і нормативами, визначення розмірів і причин відхилення фактичних показників від нормативних, причин цих відхилень і прийняття управлінських рішень [4]
Моніторинг виробничої системи	Спеціально організоване спостереження, що дає змогу перманентно відстежувати динаміку процесів розвитку виробничої системи, оцінюючи адекватним чином значущі наслідки від реалізації будь-яких управлінських впливів у межах реалізації стратегії, та ідентифікувати сталий напрям її розвитку [78]

ний моніторинг	Послідовний процес вимірювання інформації про стан об’єкта, передання інформації каналом зв’язку з перекодуванням і перетворенням на нові форми подання, декодування й аналізу переданої інформації локальними або системно-аналітичними засобами, використання результатів аналізу в системах підготовки прийняття рішень [115]
	Система отримання інформації про статичні й динамічні характеристики об’єкта будівництва, технологічних

Техніч

Моніторинг у будівництві

процесів і засобів будівельного виробництва із подальшим її обробленням для підготовки та прийняття організаційно-управлінських рішень [95]

Моніторинг транспорту	Система спостереження за рухомими об’єктами, побудована на підставі систем супутникової навігації, обладнання та технологій стільникового і / або радіозв’язку, обчислювальної техніки та цифрових карт, що використовується для виконання завдань транспортної логістики в системах управління перевезеннями та в автоматизованих системах управління автопарком [98]
Моніторинг інноваційного розвитку	Система оперативного відстеження й первинного аналізу змін в інноваційному розвитку економічних систем, що забезпечує формування та збереження регулярно систематизованої стратегічної й економічної інформації про поточні значення показників виробничо-господарської діяльності економічних систем, показника рівня інноваційного потенціалу і реалізації інноваційної стратегії [12]
Моніторинг інвестиційного забезпечення підприємства	Система забезпечення менеджменту підприємств і всіх зацікавлених суб’єктів управління повною, своєчасною та достовірною інформацією, необхідною для вироблення комплексу заходів з ефективного залучення, трансформації й використання інвестиційних ресурсів у реалізацію інвестиційної стратегії підприємства [55]

Продовження табл. 1.1

12
Регіональний моніторинг	Система формування інформаційної бази з метою визначення та вироблення державної політики регулювання територіального розвитку, а також визначення пріоритетів для вжиття заходів з державної підтримки регіонів

[108]

Моніторинг проекту (програми)	Процес відстеження, перевірки і регулювання виконання для досягнення цілей, визначених у плані реалізації проекту або програми [45; 66]
Моніторинг науковотехнічного потенціалу	Діяльність з інформаційного забезпечення процесів управління науково-технічним розвитком, ґрунтована на збиранні, збереженні, оброблені і переданні інформації з метою її використання для виконання завдань з визначення наявних ресурсів і досягнутих результатів науково-технічного розвитку, виявлення проблем науково-технічного розвитку й розроблення ефективної політики для їх подолання, формування переліку можливих напрямів розвитку науки, техніки і технологій, а також прогноз їх реалізації [37]
Моніторинг конкурентного середовища	Система спостереження й оцінювання поточного стану, аналізу закономірностей і короткострокового прогнозування тенденцій розвитку конкурентного середовища [114]
Моніторинг економічної безпеки підприємства	Система оперативного відстеження й аналізу змін у науково-технічному, технологічному, виробничому і кадровому потенціалі підприємства з метою формування управлінських рішень щодо захисту від прямих (активних) або непрямих (пасивних) економічних загроз, пов’язаних з неефективною науковопромисловою політикою держави або формуванням несприятливого зовнішнього середовища, та його відтворенням [7]
Моніторинг національної безпеки	Система спостереження за впливом на національну безпеку процесів, що відбуваються в політичній, соціальній, економічній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, воєнній та інших сферах, релігійному середовищі, міжетнічних стосунках; прогнозування змін, що відбуваються в них, та потенційних загроз національній безпеці [36]
Моніторинг надзвичайних ситуацій	Система виявлення джерел надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру, прогнозування їх виникнення, можливих масштабів і характеру їх розвитку для вжиття необхідних заходів щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, мінімізації їх соціально-економічних наслідків [94]

Продовження табл. 1.1

12

Моніторинг освіти	Система збирання, оброблення, збереження та поширення інформації про освітню систему або окремі її елементи, зорієнтована на інформаційне забезпечення управління, що дає підстави судити про стан об’єкта в будь-який момент і дає прогноз його розвитку [57; 59]
Моніторинг зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)	Моніторинг інформатизації суспільства	Система формування інформаційної бази, яка дає можливість відстежувати зміни, що відбуваються у сфері ЗЕД та галузях, задіяних у ній, на підставі аналізу ретроспективних даних, забезпечувати інформаційну підтримку учасників ЗЕД у питаннях оцінювання зовнішньоекономічного потенціалу, митного оформлення, наявності спеціалізованих агентств зі сприяння ЗЕД і інформацію про всіх учасників внутрішньоекономічної діяльності, пошуку торгових партнерів, ціноутворення на світових товарних ринках тощо [11]
		Система спостереження за виконанням Національної програми інформатизації в частині виконання її основних завдань: формування правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних та гуманітарних передумов розвитку інформатизації; створення загальнодержавних систем інформаційноаналітичної підтримки діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування; застосування та розвиток сучасних інформаційних технологій у відповідних сферах суспільного життя; формування системи національних інформаційних ресурсів; створення загальнодержавної мережі інформаційного забезпечення галузей; підвищення ефективності вітчизняного виробництва шляхом широкого використання інформаційних технологій; формування й підтримка ринку інформаційних продуктів та послуг; інтеграція України у світовий інформаційний простір [35]

оніторинг інформаційних технологій

Система постійного спостереження за об’єктами ІТсередовища організації з метою виявлення відповідності їх певному очікуваному результату [18]

Правовий моніторинг

Діяльність з узагальнення і систематизації інформації, необхідної для оцінювання, аналізу і прогнозування стану й динаміки законодавства і практики його застосування з метою виявлення його відповідності планованому результату правового регулювання, а також очікуванням учасників законодавчого процесу, посадових осіб виконавчих, судових та інших органів усіх рівнів влади, інститутів громадянського суспільства, громадян [31]

М

Закінчення табл. 1.1

12
Моніторинг якості життя населення		Система забезпечення органів влади повною, достовірною, систематизованою, своєчасною інформацією про основні процеси й тенденції, які спостерігаються у різних сферах економіки, про формування соціальної ситуації, стан довкілля та їхній вплив на якість життя населення [6]
Моніторинг засобів масової інформації	Система відстеження повідомлень ЗМІ, відповідних заданій тематиці, що використовуються для вивчення ефективності PR* і рекламних кампаній, складання формованого ЗМІ «портрета» організації або персоналії, оцінювання суспільного резонансу тієї чи іншої дії, відстеження дій

інших компаній або індивідів [105]

Моніторинг ризику

Процес функціонування регулярної системи оцінювання й контролю за ризиком із механізмом зворотного зв’язку [54]

* PR

— public relations (паблік рілейшнз — зв’язки з громадськістю) дів моніторингу або функціонують у складі економічної системи, або перебувають під впливом економічного середовища.

Безумовно, наведений перелік видів моніторингу не є остаточним, існує моніторинг багатьох інших видів діяльності і процесів. Понад те, розвиток інформаційного суспільства неодмінно ініціюватиме виникнення нових видів моніторингу. Із наведеного переліку видів моніторингу можна бачити, що більшість із них належить до сфери економічної діяльності або залежить від неї. Це й недивно, адже всі об’єкти розглянутих ви

Незважаючи на відмінності наведених тлумачень поняття моніторингу, їх об’єднує те, що він призначений для вивчення, дослідження певного об’єкта шляхом спостереження за його станом і нагромадження відповідної інформації. Спільним для всіх визначень слід вважати необхідність оцінювання стану об’єкта в межах проведення його моніторингу. Оцінити стан будь-якого об’єкта можна за результатами аналізу сформованої інформаційної бази. У цьому зв’язку відмітним елементом системи моніторингу має стати аналіз й оцінювання результатів спостереження.

Оскільки спостереження — це метод емпіричного дослідження об’єктів і явищ, а аналіз належить до загальнологічних методів і прийомів дослідження, моніторинг поєднує обидва ці методи.

Усім технологіям, зорієнтованим на моніторинг наслідків порушень рівноваги об’єкта (постмоніторинг), властивий розрив у

часі між виникненням відхилень або порушень діяльності об’єкта і часом їх виявлення й усунення. При цьому часовий розрив може бути дуже значним через неможливість частого проведення моніторингу із використанням сучасних технологій через їхню високу вартість, що зростає з мірою збільшення масштабів об’єкта. Таким чином, зростають ризики несвоєчасного виявлення відхилень і порушень, які можуть завдати істотної шкоди об’єкту й призвести до суттєвих матеріальних збитків, що підтверджується серією кризових явищ та банкрутств фірм останніми роками. Інформаційна революція, що розвивається в сучасному світі, та пов’язаний з нею перехід до інформаційного суспільства стає головним чинником переходу від цієї традиційної контрольної парадигми до нової, ґрунтованої на використанні систем моніторингу на базі інформаційних телекомунікаційних технологій (ІТКТ), які є найважливішим чинником розвитку суспільства й економіки у ХХІ столітті. Вони допомагають організувати оперативне управління процесом функціонування великих об’єктів з мережею філій і представництв у різних регіонах країни та світу й управляти роботою розподілених у просторі учасників спільної значення як еволюційного етапу розвитку контрольних технологій. Моніторинг відображає новий історичний етап розвитку контролю на базі новітніх інформаційних технологій.

діяльності.

Використання ІТКТ для збирання, збереження й оброблення інформації, створення локальних і глобальних інформаційних мереж для її передання дає змогу значно підвищити оперативність і якість моніторингу.

На підставі історичного аналізу розвитку моніторингу можна дійти висновку про те, що за сучасних умов істотно зростає його