1.1. Загальна характеристика системи планування і контролю діяльності підприємства.
1.2. Формування інтегрованої системи планування і контролю на підприємстві.
1.3. Базові комплекси (підсистеми) планування та їх координація.
1.4. Сучасний інструментарій управління реалізацією планових рішень. Після опанування матеріалів теми студенти повинні знати: місце та роль планування і контролю в системі управління діяльністю підприємства; зміст базових комплексів (підсистем) планування; основні способи узгодження планів та методи координації їх розроблення на підприємстві. Також студенти повинні вміти: формувати загальні контури системи планування й контролю діяльності підприємства; збалансовувати цільову орієнтацію підприємства; налагоджувати координацію розроблення планів на підприємстві.
1.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Планування є органічною складовою процесу управління, що задає напрямки й параметри майбутнього розвитку підприємства. Планування діяльності підприємства в широкому сенсі передба
чає комплексний розгляд низки виробничо-господарських, організаційно-управлінських, фінансово-економічних та багатьох інших проблем, що дає підстави вважати його основою всієї економічної системи господарювання на підприємстві. Це означає, що у процесі планування має використовуватися системний підхід до розв’язання проблем, які виникають у ході його діяльності. При цьому жодна виробнича чи підприємницька проблема не повинна розглядатись ізольовано від інших, і кожна з них має формулюватись з урахуванням її приналежності до системи взаємопов’язаних цілей.
Плани є основою організаційної діяльності, оскільки без них неможливо забезпечити узгодженість усіх складових підприємства, взаємозв’язки з ринковою інфраструктурою; контролювати процеси; визначати потребу в ресурсах; стимулювати трудову активність працівників підприємства. Важливою рисою планування в сучасних умовах господарювання є те, що воно з дискретного складання планів як документів перетворюється на безперервний процес розроблення й використання нових шляхів і способів удосконалення роботи за рахунок виявлених можливостей зовнішнього середовища та сильних сторін підприємства, нових умов та чинників.
Зміст планування як функції управління чіткіше розкривається через уявлення загального процесу управління підприємством. Класична його схема є досить формалізованою, а послідовність включає шість основних фаз, як це подано на рис. 1.1.
Перша фаза — постановка проблеми. Сутність її полягає у визначенні задачі, що вимагає рішення (проблеми). Для цього порівнянням фактичного стану з бажаним виявляють проблему; аналізують причини, що її викликали; з’ясовують і визначають загальні цілі, що є значущими для постановки проблеми на рівні підприємства, а також деталізовані задачі та підзадачі для її розв’язання з урахуванням наявних обмежень.
Друга фаза — пошук альтернативних рішень. На цій фазі визначають можливі дії (альтернативи): підбирають варіанти можливих рішень; формують уявлення про вплив чинників за кожною з альтернатив і спільних для них усіх; вибирають ті альтернативи, що підлягають докладному вивченню.
Третя фаза — оцінювання. Тут оцінюють альтернативи за критерієм досяжності ними найважливіших цілей; оцінюють альтернативи в аспекті їх впливу на досягнення цілей за умов передбачуваності, а також за умов неоднозначних очікувань майбутньої ситуації в зовнішньому середовищі; моделюють наслідки реалізації альтернатив за умови зміни самих цілей та обмежень.
Рис. 1.1. Порядок здійснення планування у процесі управління на підприємстві (Адаптовано за [10, с. 32])
Четверта фаза — прийняття рішення. На цій фазі вибирають альтернативу, що підлягатиме реалізації: зіставляють і аналізують оцінені альтернативи, ураховують результати моделювання; вибирають для реалізації одну з альтернатив, що забезпечує досягнення мети найбільшою мірою.
П’ята фаза — реалізація. Для здійснення обраної альтернативи докладно розробляють план реалізації: віддають розпорядження про реалізацію, і вона розпочинається.
Шоста — контроль. На цій фазі з’ясовують успіх реалізації: визначають результати виконання плану; порівнюють фактичні результати із запланованими; аналізують результати відхилень; у разі потреби приймають рішення про новий цикл розгляду проблеми.
Змістове наповнення окремих фаз процесу управління є різним, але серед них слід виокремити фази 1—4 як суто управлінські, що утворюють комплекс операцій із підготовки рішення. Що стосується фаз 5—6, то вони значною мірою належать до сфери оперативних рішень, пов’язаних із реалізацією поставлених завдань.
Викладений вище методологічний підхід, який ґрунтується на системному аналізі, дозволяє уточнити місце планування як функції управління підприємством. Планування у вузькому розумінні можна визначити лише як підготовку рішень (фази 1—3). Якщо ж рішення приймаються без систематичної підготовки, інтуїтивно, то цей процес охоплює частково фази 1—2, фазу 4. Плануванням у широкому розумінні слід вважати процес прийняття управлінських рішень, які пов’язані з майбутніми подіями та які здійснюються на основі систематичної підготовки. За своїм змістом це фази 1
—4, а саме: систематична постановка цілей та підготовка необхідних для їх здійснення заходів.
Водночас планування як функція управління нерозривно пов’язане з контролем (фаза 6), завданням якого є кількісне та якісне оцінювання й облік результатів роботи підприємства. Обидва напрямки контролю, а саме, контроль за виконанням робіт, накреслених планом, та здійснення заходів із коригування всіх значних відхилень від плану або самого плану забезпечують зворотний зв’язок і дозволяють безперервно повторювати циклічний процес планування, а також загалом і управління.
Розвиток зв’язку функцій планування й контролю відкрив можливості їх особливій інтеграції завдяки концепції контролінгу. Таке уявлення цього системного зв’язку отримало назву інтегрованої системи планування й контролю на підприємстві.
Звертає на себе увагу той факт, що зміст планування в аспекті управлінської діяльності, на думку провідних фахівців із планування, не зводиться лише до розроблення управлінських рішень. За переконанням одного з найвизначніших методологів у галузі планування Рассела Лінкольна Акоффа, планування має бути безперервним і передбачувати взаємодію між усіма частинами організації. Воно має складатись з 5 фаз: 1) формування «проблемного місива» (система, що утворена пакетом з двох або більшої кількості взаємозв’язаних проблем); 2) визначення цілей; 3) вибору засобів їх досягнення; 4) планування отримання й розподілу ресурсів, які потрібні для використання вибраних засобів; 5) проектування реалізації цих засобів і контролю за їх реалізацією й ефективність. Таким чином, план повинен бути чимось більшим, аніж сукупністю незалежно отриманих рішень для окремих проблем. Він повинен мати справу з системою взаємопов’язаних проблем.
Розроблена Акоффом сутність поняття планування краще усвідомлюється через його протиставлення іншим поняттям, передусім через часову орієнтованість. Так, в одних плановиків переважає орієнтація на минулий час — реактивна (reactive), у інших —
на нинішній — інактивна (inactive), у третіх — на майбутній — випередження, або преактивізм (proactive). Четвертий різновид орієнтації — на взаємодію, тобто інтерактивізм (interactive), що враховує минуле, нинішнє й майбутнє підприємства як різні, але нероздільні аспекти системи проблем, більше того, дозволяє враховувати всі аспекти, у протилежному випадку розвиток буде ускладненим.
Сучасне планування діяльності підприємства полягає у визначенні майбутнього бажаного становища всього підприємства, окремих виробничих систем, економічних показників або інших кінцевих результатів, а також тих доцільних рішень, котрі треба здійснити, щоб вивести об’єкт (підприємство) з поточного становища в нове передбачуване, бажане (заплановане). Механізм планування на підприємстві базується на взаємодії процесів мікроекономічного дослідження нинішнього становища підприємства й моделювання прогнозованого рівня його розвитку в майбутньому. Тому до процесу планування слід включати також як вибір цілей, визначення конкретних завдань, так і встановлення необхідних шляхів їх досягнення та контроль за їх виконанням. Таким чином, планування діяльності підприємства утворює основу таких функцій менеджменту, як організація, облік, контроль, регулювання та стимулювання.
