2. Система та адміністративно-правовий статус органів державного регулювання у сфері фінансових послуг

I. Адміністративне регулювання:

Як випливає з положень ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

— щодо ринку банківських послуг — Національним банком України;

— щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів — Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

— щодо інших ринків фінансових послуг — спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, вказаним та іншими законами України.

Відповідно до ст. 99 Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України — гривні. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також у межах своїх повноважень — цінової стабільності.

бухгалтерського обліку банками України операцій з чеками в іноземній валюті» від 04.09.2009 р. № 530, «Про затвердження Положення про рефінансування та надання Національним банком України кредитів банкам України з метою стимулювання кредитування економіки України на період її виходу на докризові параметри» від 04.02.2010 р. № 47, «Про затвердження Спеціального порядку здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків» від 01.12.2008 р. № 405, Про стимулювання кредитування економіки України вiд 03.11.2009 р. № 650, Про регулювання грошово-кредитного ринку вiд 12.06.2009 р. № 343.

Крім цього, Національний банк України згідно зі ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» виконує такі функції:

— відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

— монопольно здійснює емісію національної валюти України й організує її обіг;

— виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

— встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

— організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

— визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

— визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

— здійснює банківське регулювання та нагляд;

— веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

— веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

— здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

— складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

— представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співпраця здійснюється на рівні центральних банків;

— здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

— забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

— аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

— організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

— реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

— бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

— визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

— вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;

— здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

— здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом;

— за спрощеною процедурою здійснює довгострокове рефінансування комерційних банків під заставу іпотечних кредитів, наданих цими банками населенню на інвестування будівництва житла в розмірі не менш як 80 відсотків номінальної вартості пулу іпотечних кредитів, наданого у забезпечення відповідним банкам.

Виступаючи центральним банком держави, Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу згідно зі ст. 3 Закону України «Про Національний банк України» становить 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а за необхідності

— Державний бюджет України. Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених законом випадках — також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності й перебуває у його повному господарському віданні. Національний банк не відповідає за зобов’язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов’язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів, формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їхніх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Як випливає з положень ст. 7 цього Закону, основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

— координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

— здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їхніх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування;

— захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

— сприяння розвитку ринку цінних паперів;

— узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків інших фінансових послуг (крім ринків банківських та ринків торгівлі цінних паперів) є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Правовий статус цього центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом визначено Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також Положенням про цей орган, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 р. № 157. Як випливає з положень ст.ст. 27, 28 зазначеного Закону, основними завданнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України є:

— розроблення стратегії й реалізації розвитку та вирішення системних питань функціонування ринків фінансових послуг в Україні;

зобов’язання. Національний банк не відповідає за зобов’язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов’язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання.

— здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у цій сфері;

— захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг;

— узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх удосконалення;

— розроблення і затвердження обов’язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;

— координація діяльності з іншими державними органами;

— запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України може створювати та ліквідовувати територіальні управління для здійснення своїх повноважень. Територіальні управління Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення, що затверджується Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Чинне законодавство покладає на органи, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, низку обов’язків з метою забезпечення їхньої співпраці й координації. Так, згідно зі ст. 22 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України за допомогою засобів зв’язку, що дозволяють фіксувати інформацію, своєчасно повідомляють один одному про будь-які спостереження та висновки, які є необхідними для виконання покладених на них обов’язків. Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України мають право на доступ до інформаційних баз даних одне одного, які ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг.

Голова державного органу, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, або уповноважена ним особа бере участь в роботі інших органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, із правом дорадчого голосу, коли на

Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України з метою співпраці й координації своєї діяльності зобов’язані проводити оперативні наради не рідше одного разу на квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів. За результатами зазначених нарад складаються відповідні протоколи та/або укладаються міжвідомчі угоди. Рішення, які містяться в зазначених протоколах та угодах, обов’язкові для розгляду та впровадження кожним із органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.