Певні особливості має функціонування державних (комунальних) господарських об’єднань. Так, управління державним (комунальним) господарським об’єднанням здійснюють правління об’єднання і генеральний директор об’єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що ухвалив рішення про створення об’єднання. Склад правління визначається статутом об’єднання. Підприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об’єднання, не має права без згоди об’єднання виходити з його складу, а також об’єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб’єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності. Вихід підприємства зі складу державного (комунального) господарського об’єднання здійснюється за рішенням органу, що ухвалив рішення про створення об’єднання.
Повноваженнями щодо забезпечення практичної реалізації державної промислової політики в Україні наділена низка державних органів на вищому, центральному та місцевому рівнях.
На вищому рівні органами державного управління в галузі промисловості є Президент України та Кабінет Міністрів України.
Як випливає з аналізу положень ст. 106 Конституції України та Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 р., повноваження Президента України як суб’єкта державного управління у галузі промисловості обмежені питаннями, що стосуються національної безпеки, оскільки відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України здійснює керівництво у сфері національної безпеки. Коло питань, з яких Президент України може брати участь в державному управлінні промисловістю, окреслено в ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», де визначено основні загрози національним інтересам та національній безпеці у сфері економіки, в тому числі й у промисловості. Це, зокрема:
— зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного й технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку;
— критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, загострення проблеми підтримання в належному технічному стані ядерних об’єктів на території України;
— недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці, передусім у промисловості;
— критична залежність національної економіки від кон’юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;
— нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості;
— небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки, зокрема у промисловості;
— неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та
відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави.
Органом, наділеним найширшими повноваженнями в галузі промисловості, є Кабінет Міністрів України. Так, судячи з аналізу положень ст. 116 Конституції України, функціями Уряду України, що безпосередньо стосуються промисловості, є такі:
— забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, екологічної безпеки і природокористування, зокрема й у промисловому секторі економіки;
— розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного розвитку України;
— забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності;
— здійснення управління об’єктами державної власності, зокрема промисловими підприємствами;
— здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України;
— організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
— спрямування і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади.
Детальніше повноваження Кабінету Міністрів України у сфері реалізації державної промислової політики викладено у ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 р. Так, зокрема, відповідно до вказаної статті повноваженнями Уряду України, що стосуються промислового сектора економіки, можна вважати:
— проведення державної промислової політики, визначення пріоритетних галузей промисловості, які потребують прискореного розвитку;
— розроблення і виконання програм структурної перебудови галузей національної економіки та інноваційного розвитку;
— здійснення заходів, пов’язаних з реструктуризацією та санацією підприємств і організацій;
— захист та підтримка національного товаровиробника;
— здійснення управління об’єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами, делегування в установленому законом порядку окремих повноважень щодо управління зазначеними об’єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб’єктам господарювання;
— забезпечення розроблення і виконання державних програм приватизації, подання Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;
— визначення обсягів продукції (робіт, послуг) для державних потреб, порядку формування та розміщення державного замовлення на її виробництво.
Повноваження Кабінету Міністрів України щодо управління в галузі промисловості можуть закріплюватися і в інших законодавчих актах. Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 р. Кабінет Міністрів України:
— приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію казенних підприємств і визначає центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать;
— призначає позапланові ревізії та перевірки фінансовогосподарської діяльності підприємств державного сектора економіки, які стосуються використання об’єктів державної власності.
На центральному рівні в системі органів державного управління промисловістю провідну роль відіграють три промислові міністерства, а саме: Міністерство промислової політики України, Міністерство палива та енергетики України, Міністерство вугільної промисловості України.
Міністерство промислової політики України відповідно до Положення про цей орган, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1538, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної промислової політики. На Міністерство промислової політики України покладено такі основні завдання:
— підготовка пропозицій щодо формування державної промислової політики, а також розроблення механізмів її реалізації;
— розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання функціонування промислового сектора економіки;
— розроблення та реалізація державних програм розвитку промисловості України;
— визначення напрямів розвитку науково-технічного потенціалу промислового сектора економіки;
— розроблення прогнозів виробничо-технічного та фінансово-економічного розвитку промислового виробництва;
— створення сприятливих умов для розбудови високорозвиненого промислового сектора економіки;
— участь у формуванні й реалізації державної регіональної промислової політики;
— забезпечення реалізації державної інноваційної політики у сфері промисловості.
Важливою складовою промислового сектора економіки є паливно-енергетичний комплекс, розвиток якого справляє значний вплив на функціонування інших галузей народного господарства. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство палива та енергетики України» від 02.11.2006 р. № 1540 Мінпаливенерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому та нафтогазовому комплексах (далі — паливно-енергетичний комплекс).
На Міністерство палива та енергетики України покладено такі основні завдання:
— державне управління паливно-енергетичним комплексом;
— забезпечення реалізації державної політики в паливноенергетичному комплексі;
— забезпечення енергетичної безпеки держави;
— розроблення пропозицій щодо вдосконалення економічних важелів стимулювання розвитку паливно-енергетичного комплексу;
— участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку паливно-енергетичних ресурсів.
Ураховуючи важливе місце вугільної промисловості в паливно-енергетичному комплексі України, для управління цією галуззю паливно-енергетичного комплексу створено окреме міністерство — Міністерство вугільної промисловості України. Відповідно до Положення про Міністерство вугільної промисловості України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1527, це міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній і торфодобувній галузі. На зазначене міністерство покладено такі завдання:
— участь у формуванні та забезпечення проведення державної політики у вугільній галузі;
— здійснення структурної перебудови вугільної галузі та підвищення ефективності управління нею;
— створення сприятливих умов для здійснення приватизації підприємств вугільної галузі;
— формування балансу вугілля та вугільної продукції;
— вивчення поточної й перспективної потреби у вугіллі (за марками та сортами) на внутрішньому і зовнішньому ринку, прогнозування напрямів розвитку вугільної галузі щодо видобутку вугілля та його переробки;
— участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку вугільної продукції;
— проведення єдиної науково-технічної політики щодо охорони праці на підприємствах вугільної галузі.
На місцевому (обласному та районному) рівні державне управління в галузі промисловості здійснюється відповідними місцевими державними адміністраціями. Для здійснення повноважень щодо управління промисловістю регіонів у структурі місцевих державних адміністрацій створюються відповідні структурні підрозділи. Так, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження рекомендаційних переліків управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій» від 01.08.2007 р. № 996 у структурі обласних державних адміністрацій рекомендовано створення головних управлінь промисловості та розвитку інфраструктури.
Державно-управлінські повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі промисловості визначено в ст.ст.17 — 19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. Згідно із зазначеними статтями місцева державна адміністрація:
— подає місцевій раді висновки щодо доцільності розміщення на відповідній території нових підприємств та інших об’єктів незалежно від форм власності;
— розглядає та приймає рішення за пропозиціями органів місцевого самоврядування щодо проектів планів та заходів підприємств, розташованих на відповідній території;
— розробляє та вносить пропозиції до проектів державних програм соціального й економічного розвитку України, а також довгострокових прогнозів та проектів індикативних планів розвитку відповідних галузей народного господарства, фінансовоекономічного забезпечення їх;
— отримує від усіх суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності інформацію, передбачену актами законодавства для складання і виконання бюджету;
— у спільних інтересах територіальних громад об’єднує на договірних засадах бюджетні кошти з коштами підприємств, установ, організацій та населення для будівництва, розширення, реконструкції, ремонту й утримання виробничих підприємств,
транспорту, мереж тепло-, водо-, газо-, енергозабезпечення та фінансує здійснення цих заходів;
— здійснює на відповідній території управління об’єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад;
— забезпечує реалізацію державної політики сприяння розвитку малого бізнесу, надає допомогу підприємцям, які здійснюють розроблення та впровадження інноваційних проектів, виробляють товари народного споживання, будівельні матеріали тощо.
Управління галузями та підгалузями промисловості організовується, як правило, за триланковою системою: міністерство — обласне управління — підприємство.
У деяких випадках (в разі управління великими промисловими утвореннями — об’єднаннями або при управлінні підприємствами, які мають особливо важливе значення для народного господарства) використовується дволанкова система: міністерство — промислове підприємство чи об’єднання.
При управлінні невеликими підприємствами кількість управлінських ланок зростає і може мати такі схеми: міністерство — обласне управління — управління райдержадміністрації — підприємство [1, c. 128].
