2.1. Ведення господарства та перші підрахунки в доісторичні часи.
2.2. Початок обліку в країнах Стародавнього Сходу.
2.3. Господарський облік у Античному світі.
2.4. Облік у ранньому Середньовіччі.
Резюме
Термінологічний словник
Питання для перевірки знань
Тести для самоконтролю
Матриця відповідей на тести
Література для поглибленого вивчення матеріалу
Вивчивши матеріал цього розділу ви будете знати:
• найдревніші системи числення;
• методи ведення господарських підрахунків у доісторичний період;
• економічний устрій та облік у Стародавньому Єгипті;
• ведення обліку у Древньому Шумері та Вавилоні;
• здобутки Древньогрецьких учених-філософів у сфері бухгалтерського обліку;
• методи обліку Древнього Риму та значення Римського права для подальшого розвитку економіки;
• рівень обліку та його історичні чинники у Ранньому Середньовіччі, уміти: аналізувати значення здобутків учених попередніх епох для облікової науки сьогодення; орієнтуватись у наукових працях античних авторів, що зробили значний вплив на подальший розвиток обліку.
2.1. Ведення господарства та перші підрахунки в доісторичні часи
На зорі виникнення цивілізації, одночасно із появою «Homo Sapiens» — людини розумної, яка тільки но почала усвідомлювати себе в оточуючому середовищі, виник первісний облік. Неможливо точно вказати період його виникнення, але можливо стверджувати, що він збігається в часі із появою людської свідомості. Вчені-археологи назвали цей період палеолітом.
Спершу всі факти повинен був запам’ятовувати вождь племені, або делегована ним особа. Для рахунку використовувались пальці рук, ніг. Коли пальців не вистарчало, кількість позначали словом «багато».
Облік здатні були вести лише найздібніші. Такі люди вважались чаклунами і користувались авторитетом серед співплемінників. Їм приписувалась здатність впливати на природні явища. Община утримувала їх, адже облікова інформація дозволяла їй вижити. Перші професійні управлінці-обліковці базуючись на інформації із попередніх років і власному досвіді керували господарським життям племені. Вони вирішували, коли необхідно заготовити запаси, які і скільки; коли мігрувати.
Облік, організація людського суспільства були не лише життєвою необхідністю, а й сукупністю його культури.
Облікова наука розвивались поступово. На першому етапі кількість невіддільна від форми: предмет сприймається на дотик і візуально. Рахунок починається із освоєння якісної відмінності об’єктів. Відомі племена, що до сьогодні використовують різні чисельники для номінації однієї і тієї ж кількості об’єктів.
Спершу виникає двоїста система обчислення. З часом вона ускладнюється. Виникає система рахівництва кратна 4 і 8 — 4 кінцівки, 4 сторони світу, 4 вітри. Інша система була кратна 3. Проте, самими поширеними були системи з основами 5 і 10. В «Одисеї», наприклад, слово «п’ятерити» використовується синонімом слова «рахувати». Із плином часу у процесі рахування почали використовуватись підручні засоби — камінці, палички і тому подібні предмети. У буквальному перекладі із латині «калькуляція» означає «рахунок камінцями». «Calcul» — камінець.
Наступною важливою подією на шляху розвитку обліку став запис обчислень. У древніх облікових «документах» прослідковується впорядковане розташування знаків. Наприклад, у 1856 році археологом Буше де Пертом було знайдено кості тварин, на яких були насічки числом від 20 до 50. Причому, на одній із костей насічки були зішкрябані. Бухгалтер пояснив би цей запис, як списання продукту.
У самих древніх документах не були виведені підсумки та відсутні облік у часі, найменування об’єктів та інші якісні характеристики. Символи підсумків і поденний облік також з’явились набагато пізніше.
На всіх знайдених документах можемо спостерігати впорядковані однотипні знаки, у деяких випадках — різних видів. За деякими версіями вид і розміщення знаків на носії відповідало приналежності продукту відповідному власнику та місцю зберігання.
Знахідки археологів свідчать, що древня людина мала уяву про числа. Так, знайдений у Моравії кістяний «документ» 300 сторіччя до н.е. містив ряд однакових зарубок, сформованих у групи, після яких ішли зарубки іншого написання та горизонтальні риски. Можливо, в кінці запису таким чином були зафіксовані підсумки.
Узагальнена назва, якою користуються археологи та інші науковці для всіх древніх носіїв інформації, — «рахункові бирки». Такі рахункові бирки із дерева використовувались аж до XIX сторіччя, навіть коли у всьому світі вже була розповсюджена подвійна бухгалтерія. Дерев’яні бирки слугували борговою розпискою. Нанісши зарубки бирку розколювали навпіл. Одна видавалась боржнику, інша залишалась у кредитора. Коли борг було погашено — бирки спалювали.
Цивілізація, і, як її частина, економіка, продовжувала стрімко розвиватись. Для фіксації інформації необхідна була стабільна система обчислення. Вперше такі системи з’явились у Древньому Єгипті, в Шумері, у державі Майя та інших державах. Найпоширенішою була десятинна система обчислення.
При розкопках Дворіччя знайдено глиняні і кам’яні циліндри, кульки, диски та конуси, що відносяться до VIII—V тисячоліття до н.е. Є теорія, що ці предмети використовувались для підрахунку господарських засобів, продуктів, худоби і кожен з них означав конкретний предмет. Наприклад: циліндр — це коза, конус — глечик олії.
При дослідженні древньоєгипетської системи рахунку було виявлено, що різні записи робились кольоровими фарбами. По наскальним малюнкам, зробленим близько 6000 років тому, можна зробити висновок, що прибуток і видаток харчів зображали різними кольорами. Інки використовували у своєму обчислювальному знарядді (квіпусі) шнури різних кольорів. При цьому один шнур слугував основою, решта — на ньому закріплялись. Кожен новий вузол на шнурі — це своєрідний запис про обліковий об’єкт. Комбінуючи кількість вузлів, колір шнурів і їх розташування інки здійснювали облікові записи.
Подібний вузловий запис господарських подій застосовувався у племен Африки, в Японії, Китаї, Бенгалії. Буде помилкою вважати квіпус рахунковим приладом. Це засіб фіксації та зберігання господарської інформації, даних обліку, фактів із життя, історичних подій.
Недоліком вузлового запису було те, що ним неможливо було передавати текстові документи.
Принципово важливим кроком у розвитку цивілізації було винайдення письма. Воно не лише дозволило передавати текст, а й могло слугувати універсальним міжнародним засобом передачі інформації.
Перші зразки письма у великій кількості та досить добре збережені дійшли до нас із Древнього Єгипту. Спочатку кожне окреме слово позначали малюнком
—ієрогліфом, які потім спростились до знаків. Рядок виписувався справа наліво, пропускаючи голосні.
У Шумері місце ієрогліфів з часом зайняв клинопис, що використовувався близько 3000 років.
Тексти записувались на різноманітних носіях. У Древньому Єгипті — на папірусі; у Шумері — на кам’яних плитах, навощених або вибілених дерев’яних таблицях; у Древній Греції теж використовувались керамічні та дерев’яні таблиці.
Якщо підсумувати здобутки людської цивілізації на шляху до бухгалтерського обліку за перших десять тисяч років її існування, слід виділити найголовніші з них. Фіксація підрахунків і підбиття їх підсумків; винайдення письма та записи подій і господарських підрахунків на носіях, що збереглися до нашого часу і дали нам змогу досліджувати тогочасний облік. Проте, враховуючи, що в давні часи не було єдиної методології обробки інформації, її дуже важко розшифровувати та класифікувати.
