3.4. Регулювання діяльності банків на валютному ринку

ПОРЯДОК ТА УМОВИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ

Операції банків з іноземною валютою є важливою не-від’ємною частиною їхньої діяльності. Як видно з рис. 3.7, частка вітчизняних банків, які здійснюють операції з іноземною валютою, має сталу тенденцію до зростання. На 01.01.2005 року серед 185 зареєстрованих в Україні банків 159 мали ліцензію на здійснення операцій з іноземною валютою (частка банків, які мають ліцензію на здійснення операцій з іноземною валютою, становила 86%).

Переважна частина українських банків, які мають ліцензію Національного банку України на проведення операцій з інозем-ною валютою, є активними учасниками на міжбанківському рин-ку України. Наголосимо, що вітчизняні банки , відповідно до чинної в Україні системи проведення валютних операцій, вико-нують як клієнтські замовлення, так і операції за власний раху-нок на придбання та продаж іноземної валюти. Банки мають пра-во здійснювати торгівлю іноземною валютою винятково у випадках і в порядку, передбачених Правилами торгівлі іноземною валютою.

Уповноважені банки, які отримали право відповідно до бан-ківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями (генеральної ліцен-зії) та відкриття кореспондентських рахунків у банках-нерезидентах в іноземній валюті та проведення операції за ними, зобов’язані купувати та продавати іноземну валюту самостійно, без посередництва інших уповноважених банків.

Банки зобов’язані здійснювати продаж іноземної валюти, що належить клієнтові, за його дорученням, крім тих надходжень в іноземній валюті на користь клієнта, які згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України підлягають про-дажу в повній сумі впродовж терміну, встановленого в пункті 13 розділу IV Правил, тобто банк зобов’язаний продати без дору-чення клієнтів ті надходження на їхню користь в іноземній валю-ті, які згідно з нормативно-правовими актами Національного ба-нку України підлягають продажу в повній сумі. Такі надходження підлягають продажу впродовж п’яти робочих днів, починаючи від дня зарахування на розподільчий рахунок.

Важливою є можливість банку в разі наявності у його клієнтів зобов’язань за зовнішньоекономічними договорами в іноземній валюті за згодою клієнта здійснювати за кошти клієнта купівлю іншої іноземної валюти, яка надалі на підставі договору банків-ського рахунка, що передбачає надання клієнтові комісійних по-слуг, використовуватиметься для обміну на потрібну клієнтові іноземну валюту на міжнародному валютному ринку.

Суб’єкти ринку в разі продажу клієнтом іноземної валюти мають право за згодою клієнта на підставі договору банківського рахунка, який передбачає надання клієнтові комісійних послуг, здійснити обмін цієї валюти на міжнародному валютному ринку з подальшим продажем обміненої іноземної валюти.

Уповноважені банки, які є членами міжнародних платіжних систем, мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання власних зобов’язань за операціями, пов’язаними з організацією та забезпеченням розрахунків із ви-користанням платіжних карток міжнародних платіжних систем.

Купувати, обмінювати іноземну валюту для організації та за-безпечення розрахунків із міжнародними платіжними системами банку можна на підставі виписки з кореспондентського рахунка банку (про здійснення розрахунку відповідної міжнародної пла-тіжної системи з банком за операціями з платіжними картками). Для придбання чи обміну іноземної валюти з метою закриття від-критої валютної позиції банку достатньо представити розрахунки.

Банки мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання власних зобов’язань за операціями, пов’язаними зі сплатою коштів банкам-кореспондентам, міжнародним систе-мам зв’язку, інформаційним агенціям REUTERS, BLOOMBERG за користування їхніми послугами, на підставі виписки з корес-пондентського рахунка банку про списання іноземної валюти та/або рахунка-фактури. Уповноважені банки також мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою формування ре-зервів під заборгованість в іноземній валюті для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями на підставі розрахун-ку банку.

Уповноважені банки мають право купувати іноземну валюту з кореспондентських рахунків банків-нерезидентів, відкритих в уповноважених банках, за дорученням цих банків-нерезидентів згідно з вимогами розділу 4 Положення про відкриття та функ-ціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів та не-резидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.03.1998 року № 118 і зареєст-рованого в Міністерстві юстиції України 10.04.1998 за №231/2671.

ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ ТА РЕЖИМ КОРЕСПОНДЕ-НТСЬКИХ РАХУНКІВ

Згідно зі ст. 344 ГКУ міжнародні розрахунки здійсню-ються через установи банків, між якими є кореспондентські від-носини (банки, що мають домовленість про проведення платежів і розрахунків за взаємним дорученням).

Порядок відкриття та ведення кореспондентських рахунків банками України регламентується Положенням про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків бан-ків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях.

Згідно з Положенням на кореспондентський рахунок банку-нерезидента в іноземній валюті, який відкритий в банку України, зараховуються кошти в іноземній валюті, що надходять на ко-ристь клієнтів-нерезидентів та на користь самого банку-нерезидента. На рахунок зараховуються отримані банком нарахо-вані відсотки, в тому числі за залишком коштів на кореспондент-ському рахунку, якщо це передбачено Угодою, а також зараху-вання з власного кореспондентського рахунка в іноземній валюті, відкритого в іншому уповноваженому банку України. Це можуть бути зарахування за міжбанківськими операціями, за неторговель-ними платежами та за іншими операціями, які не суперечать чинному законодавству України.

На кореспондентський рахунок банку-резидента в іноземній валюті, відкритого в уповноваженому банку України, зарахову-ються кошти в іноземній валюті, які надходять на користь самого банку та його клієнтів, як резидентів, так і нерезидентів.

За власними операціями банку на рахунок зараховуються отримані банком нараховані відсотки, в тому числі за залишком коштів на кореспондентському рахунку, якщо це передбачено Угодою, та готівка для поповнення кореспондентського рахунка. Крім цього, зараховуються на рахунок кошти за міжбанківськими операціями щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародних грошових ринках та за неторговельними та іншими операціями згідно з чинним зако-нодавством України.

З кореспондентського рахунка банку-нерезидента можуть здій-снюються такі операції:

— власні операції самого банку-нерезидента щодо переказу іноземної валюти за обслуговування кореспондентського рахунка та переказу на власний кореспондентський рахунок, відкритий в іншому уповноваженому банку України;

— платежі за дорученням клієнтів банків-нерезидентів як на користь резидентів, так і на користь нерезидентів;

— міжбанківські операції з іншими банками-нерезидентами через їхні власні кореспондентські рахунки, та банками України, які мають право на здійснення цих операцій;

— продаж іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України згідно з чинним законодавством України та відпо-відно до порядку торгівлі валютними цінностями, встановленого Національним банком України;

— перерахування за неторговельними операціями згідно з чинним законодавством України.

З кореспондентського рахунка банку-резидента здійснюються власні операції самого банку, які він має право здійснювати, між-банківські операції з продажу іноземної валюти на міжбанківсь-кому валютному ринку України і на міжнародних грошових рин-ках та перекази за неторговельними операціями. Крім власних операцій, з рахунка здійснюються платежі за дорученням клієн-тів-резидентів та платежі за дорученням нерезидентів.

Платежі за дорученням клієнтів-резидентів можуть здійсню-ватися на користь нерезидента та резидента, а також на власний рахунок в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України та для здійснення продажу іноземної валюти на міжбан-ківському валютному ринку України.

Слід зауважити, що операції за дебетом кореспондентського рахунка здійснюються за розпорядженням власника рахунка, за винятком випадків здійснення банком (який обслуговує цей ко-респондентський рахунок) операцій щодо отримання комісійної винагороди, якщо це передбачено Угодою, або відповідно до чинного законодавства України. Платіжні доручення на переказ коштів в іноземній валюті через кореспондентські рахунки обов’язково мають містити запис про призначення платежу, який чітко визначає зміст операції (товари, послуги тощо), та назву країни—отримувача коштів.

За кореспондентськими рахунками уповноважених банків України, відкритими в іноземних банках відповідно до ліцензії Національного банку України, дозволяється проводити такі само операції, що й за кореспондентськими рахунками банків-нерезиденті, відкритих в уповноважених банках України.

З кореспондентського рахунка за дорученням банку-нерезидента здійснюються такі операції в гривнях:

1. Переказ коштів за дорученням клієнтів банку-нерезидента на користь резидентів (якщо відповідно до законодавства Украї-ни не заборонено здійснювати розрахунки в гривнях): за товари (роботи, послуги); за рішенням судових органів на підставі вико-навчих документів або згідно зі статтею 8 Господарського проце-суального кодексу України (у разі визнання боржником претен-зії) з питань спорів сторін щодо виконання експортно-імпортних договорів (контрактів) та договорів, що забезпечують їх виконання; у разі розірвання або внесення до експортно-імпортних договорів (контрактів) та договорів, що забезпечують їх виконання, змін за наявності підтверджувальних документів.

2. Власні операції самого банку-нерезидента: переказ коштів за обслуговування кореспондентського рахунка, якщо це передбаче-но Угодою; переказ на власний кореспондентський рахунок, від-критий в іншому уповноваженому банку України; переказ впро-довж календарного місяця до 60 тисяч гривень включно на рахунок типу «Н», відкритий власному представництву в Україні.

3. Міжбанківські операції з іншими банками-нерезидентами через їхні кореспондентські рахунки, відкриті в уповноважених банках України.

4. Купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України лише через банк, в якому відкритий кореспондент-ський рахунок банку-нерезидента в гривнях:

а)банк-нерезидент має право за рахунок коштів його клієнтів на кореспондентському рахунку цього банку в гривнях в уповно-важеному банку України купити на міжбанківському валютному ринку України іноземну валюту тільки в разі пред’явлення цьому уповноваженому банку документів, що беззаперечно підтвер-джують отримання нерезидентом на зазначений кореспондентсь-кий рахунок коштів у гривнях внаслідок експорту в Україну то-варів (робіт, послуг). Такими документами є: засвідчений у встановленому порядку зовнішньоекономічний договір (конт-ракт); оригінал ввізної вантажної митної декларації; оригінал ак-та про виконані роботи або надані послуги матеріального харак-теру тощо.

Уповноважений банк України, який купує іноземну валюту, ставить відмітку на оригіналах усіх зазначених документів про факт здійснення операції. Копії усіх наданих документів залиша-ються в уповноваженому банку, який здійснив купівлю іноземної валюти. У разі, якщо банк-нерезидент перевів кореспондентський рахунок в інший уповноважений банк України і бажає купити іно-земну валюту на міжбанківському валютному ринку України, він зобов’язаний надати банку, до якого переведено рахунок, довідку із попереднього уповноваженого банку України, яка підтверджує, що за цим контрактом іноземна валюта не купувалася;

б)уповноважений банк України має право купити на міжбан-ківському валютному ринку України іноземну валюту за доручен-ням банку-нерезидента і за рахунок його коштів у гривнях, що перебувають на власному кореспондентському рахунку в цьому банку України, в тому разі, якщо уповноваженим банком України нараховані та зараховані на цей кореспондентський рахунок від-сотки за розміщені депозити та за залишком коштів на цьому ра-хунку. Купівля іноземної валюти здійснюється лише на суму за-рахованих зазначених відсотків;

в)кошти в іноземній валюті, які були куплені на міжбанківсь-кому валютному ринку України, зараховуються в іноземній ва-люті на власний кореспондентський рахунок банку-нерезидента, відкритий в уповноваженому банку України, або переказуються за межі України;

г)уповноважений банк України виконує функції агента валют-ного контролю за операціями купівлі іноземної валюти банками-нерезидентами з їхніх кореспондентських рахунків;

д)купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на суму відсотків за розміщені депозити здійсню-ється лише через уповноважений банк, в якому був відкритий де-позитний рахунок банку-нерезидента в гривнях і нараховані від-сотки. Кошти в іноземній валюті, які були куплені на міжбанківському валютному ринку України, зараховуються в іноземній валюті на власний кореспондентський рахунок банку-нерезидента, відкритий в уповноваженому банку України, або переказуються за межі України. Зазначена в цьому пункті купівля іноземної валюти за рахунок наявних гривень на кореспондент-ському рахунку банку-нерезидента здійснюється за таких умов: купується іноземна валюта лише тієї країни, в якій зареєстрова-ний цей банк-нерезидент; переказ іноземної валюти здійснюється винятково на власний кореспондентський рахунок в іноземній валюті цього банку-нерезидента.

Зважаючи на вимоги законодавства деяких країн СНД та Бал-тії (за умови звернення Центрального банку відповідної країни до Національного банку України) щодо потреби сплати до бюджету резидентами цих країн податків та неоподатковуваних платежів в іноземній валюті, у тому числі в гривнях, було дозволено упов-новаженим банкам України, в яких відкриті кореспондентські ра-хунки в гривнях банків і Центрального банку цих країн, перека-зувати кошти з кореспондентського рахунка Центрального банку відповідної країни СНД та Балтії на кореспондентські рахунки банків цієї країни.

ВСТАНОВЛЕННЯ ЛІМІТІВ НА ЗДІЙСНЕННЯ БАНКАМИ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Уповноважені банки мають право здійснювати опера-ції з обміну іноземної валюти за кошти, що їм належать, у межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції та за дорученням і за кошти клієнтів-резидентів, які є суб’єктами господарювання, на підставі договору банківського рахунку, який передбачає надання клієнтові комісійних послуг.

Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов’язань (балансових і позабалансо-вих) банку в кожній іноземній валюті та в кожному банків-ському металі. За їх рівності позиція вважається закри-тою, за нерівності — відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов’язань.

Національний банк з метою зменшення валютного ризику в діяльності банків установлює норматив ризику загальної відкри-тої (довгої/короткої) валютної позиції банку. Встановлення лімі-ту відкритої валютної позиції для банків України було запрова-джено у травні 1995 року (до цього часу банкам було заборонено мати відкриті позиції) постановою Правління НБУ «Про заходи щодо лібералізації валютного ринку України» від 16.05.1995 року за № 119. Тоді ліміти відкритої валютної позиції встановлювали-ся кожному банку у відсотковому співвідношенні від загального обсягу власних коштів у доларовому еквіваленті. Від 1998 року відповідно до Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяль-

ності комерційних банків, затвердженою постановою НБУ від 14.04.1998 року № 141¹, управління валютною позицією комер-ційного банку здійснювалося за нормативами:

Н15 — ліміт загальної відкритої валютної позиції банку; Н16 — ліміт довгої відкритої валютної позиції у вільноконвер-тованій валюті; Н17 — ліміт короткої відкритої валютної позиції у вільноконвертованій валюті; Н18 — ліміт довгої (короткої) відкритої валютної позиції у неконвертованій валюті.

Тепер НБУ відмовився від практики встановлення лімітів від-критих валютних позицій окремо для вільноконвертованих та неконвертованих валют. Згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні від 28.08.2001 року № 368 Національний банк України встановив норматив ризику загальної відкритої (дов-гої/короткої) валютної позиції банку (Н13), з обмеженням ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) та ризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення загальної вели-чини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валюта-ми у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку:

Н13 = Вп / К × 100 %,

де Вп — загальна відкрита валютна позиція банку за балансови-ми та позабалансовими активами та зобов’язаннями банку за всі-ма іноземними валютами у гривневому еквіваленті;

К — регулятивний капітал банку¹.

Величина загальної відкритої валютної позиції банку визнача-ється як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкри-тих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами. Нормативне значення загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку

(Н13) не має перевищувати 30 %.

У цьому разі встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

- загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) не має пере-вищувати 20 %;

- загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) не має пе-ревищувати 10 %².

Крім цього, Національним банком України³ окремо встанов-лені ліміти на проведення валютних операцій за гривні з інозем-ною валютою 1-ї групи Класифікатора на умовах «форвард», з метою хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо гривні. Ці операції здійснюються в межах лімітів відкритої валют-ної позиції уповноваженого банку за умови, що довга (коротка) позиція банку за такими операціями не перевищує 10% регуляти-вного капіталу банку.

Уповноважений банк набуває права на відкриту валютну по-зицію від дати отримання ним від Національного банку України дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями, і втра-чає це право від дати відкликання ліцензії Національним банком України та/або припинення дозволу на здійснення операцій із ва-лютними цінностями.

У межах установлених значень нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:

купівлю іноземної валюти та банківських металів для вико-нання зобов’язань перед нерезидентами за власними зовнішньо економічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов’язань за виданими гарантіями, поручительствами, векселями;

купівлю іноземної валюти або банківських металів на між-банківському валютному ринку України за гривні без наявності зобов’язань;

купівлю банківських металів без наявності зобов’язань на міжнародному ринку за рахунок власної іноземної валюти або за рахунок купленої іноземної валюти на міжбанківському валют-ному ринку за гривні;

купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їхніх зобов’язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та зареєстро-ваними Національним банком України кредитами (позиками), отриманими резидентами від уповноважених банків та уповно-важених фінансових установ, а також від нерезидентів;

купівлю іноземної валюти для виконання зобов’язань перед клієнтами за неторговельними операціями;

купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і то-варно-матеріальних цінностей;

залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);

з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання здійснюється з відпо-відного рахунка витрат);

за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку, та нарахованими, але не відшкодованими власними ви-тратами банку, а також з отримання (сплати) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат;

з організації безготівкових розрахунків уповноважених бан-ків із міжнародними платіжними системами за платіжними карт-ками.

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоден-но, окремо щодо кожної іноземної валюти та кожного банківсь-кого металу. На розмір відкритої валютної позиції уповноваже-ного банку впливають:

- купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валю-ти та банківських металів, поточні й строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон тощо), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах та в банківських металах, неза-лежно від способів і форм розрахунків за ними;

- отримання (сплата) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

- купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

- надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду; погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання якої здійснюється з відповідного рахунка витрат);

- інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, зокрема в національній, що призводять до зміни структури акти-вів за незмінності пасивів, і навпаки).

Департамент валютного регулювання залежно від ситуації на внутрішньому та зовнішньому грошово-кредитних ринках визна-чає особливості щодо окремих напрямів діяльності уповноваже-них банків, які пов’язані зі здійсненням операцій на міжбанківсь-кому валютному ринку України.

У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі обмеження ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) та ризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2) Департамент валютного регулювання та Департамент ва-лютного контролю та ліцензування Національного банку України можуть вносити певні обмеження щодо регулювання окремих ак-тивних операцій із валютними цінностями уповноважених бан-ків, що пов’язані з питанням курсоутворення національної валю-ти та створення чіткішого й прозорішого механізму контролю за валютними операціями окремих банків.

ЗДІЙСНЕННЯ УПОВНОВАЖЕНИМИ БАНКАМИ ФУНКЦІЙ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ ЧЕРЕЗ КОРЕСПОНДЕНТСЬКІ РАХУНКИ

На уповноважені банки України покладаються функції контролю за здійсненням операцій через кореспондентські раху-нки банків в іноземній валюті та банків-нерезидентів у гривнях. Функції контролю за операціями, які здійснюють через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях, рахунки яких обслуговуються Державним казначейством України, поклада-ються на Операційне й територіальні управління Національного банку України.

Відповідно до Розділу 6 Положення про відкриття та функ-ціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях банки мають право вимагати від резидентів документи та інформацію, що під-тверджують здійснення платежів через кореспондентські рахунки в іноземній валюті та кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях, а також мають право вимагати від упов-новажених банків інформацію, що підтверджує дотримання ними чинного законодавства України.

У разі переказу коштів на користь нерезидентів через корес-пондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях уповноваже-ний банк, який обслуговує платника цих коштів, виконує такі функції:

- перевіряє наявність документів, що засвідчують правомір-ність платежу (копії договорів/контрактів, вантажно-митні де-кларації, виконавчі документи тощо);

- перевіряє наявність у платіжному дорученні посилання на зовнішньоекономічний договір (угоду), що засвідчує правомірність операції; перевіряє правильність оформлення платіжного доручення, в якому зазначаються такі обов’язкові реквізити: код операції, код країни; назва операції: за товари (роботи, послуги) тощо.

Якщо платіж на користь нерезидента здійснюється через коре-спондентські рахунки кількох українських уповноважених бан-ків, то ці банки також перевіряють (крім банку, що обслуговує платника) правильність оформлення платіжних доручень. Якщо платіжне доручення оформлено неправильно, банк зобов’язаний повернути його без виконання, вказавши мотиви цього повер-нення.

Контрольні функції уповноважених банків за надходження коштів на користь резидентів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях полягають у перевірці правомір-ності здійснення операцій і достовірності поданих документів , на підставі яких здійснюються операції через кореспондентські ра-хунки.

Якщо поточний рахунок резидента в гривнях відкрито в іншо-му українському уповноваженому банку, то уповноважений банк, в якому відкрито кореспондентський рахунок банку-нерезидента у гривнях, перевіряє:

- чи є банк отримувача коштів уповноваженим банком України;

- наявність у платіжному дорученні посилання на зовнішньо-економічний договір (угоду), що засвідчує правомірність операції; правильність оформлення платіжного доручення, в якому зазначаються такі обов’язкові реквізити: код операції, код країни;

- назва операції: за товари (роботи, послуги) тощо.

Якщо уповноважений банк України обслуговує рахунок рези-дента, на користь якого надійшли кошти в гривнях, то він має пе-ревірити наявність у платіжному дорученні посилання на зовні-шньоекономічний договір (угоду), що засвідчує правомірність операцій, та правильність оформлення платіжного доручення, в якому зазначаються такі обов’язкові реквізити: код операції, код країни; назва операції: за товари (роботи, послуги) тощо. Після зарахування коштів на розподільчий рахунок банк має вимагати від клієнта—отримувача коштів документи, що підтверджують правомірність надходження цих коштів. До таких документів на-лежать копії договорів/контрактів, індивідуальні ліцензії тощо.

У разі отримання платіжних доручень від банку-нерезидента—власника кореспондентського рахунка для здійс-нення власних операцій уповноважений банк перевіряє:

а)правомірність здійснення операцій;

б)наявність у платіжному дорученні посилання на зовнішньо-економічний договір (угоду), що засвідчує правомірність операції; в)перевіряє правильність оформлення платіжного доручення, в якому зазначаються такі обов’язкові реквізити: код операції, код країни; назва операції, назва країни тощо.

У разі невиконання уповноваженим банком контрольних фун-кцій, у результаті чого була проведена неправомірна валютна операція, цей уповноважений банк несе відповідальність за не-здійснення функцій щодо валютного контролю.

Запитання для самоконтролю

• Що таке валютні операції?
• За якими ознаками класифікують валютні операції?
• Які операції відносять до поточних валютних операцій?
• У чому полягає сутність капітальних валютних операцій? Які операції відносять до валютно-обмінних операцій з іно-земною валютою?