Отже, можна констатувати, що нині в Україні назріла нагальна потреба модернізації та розвитку підготовки економістів стратегічного спрямування, здатних прийняти виклики ХХІ століття, якими є зростання інформаційного «напруження» в соціальноекономічному середовищі країни і світу, глобалізація та збільшення мобільності вітчизняних підприємств і компаній, ускладнення конкурентного середовища як такого. Відповідно перед вищою школою, яка має забезпечити підготовку фахівців нової формації, виникають нові завдання. На цьому шляху головну увагу доцільно приділити зміщенню акцентів на посилення й активізацію ролі студента як повноправного суб’єкта навчального процесу шляхом посилення організації самостійної роботи, зміни концепції навчально-методичного забезпечення й активного запровадження новітніх дисциплін, передусім спрямованих на формування стратегічного мислення та компетенцій сучасного економіста. Дотримання зазначених рекомендацій, на наше переконання, сприятиме скорішому та якомога повнішому переходу України до нової формації економічного середовища, а саме до економіки знань. Управління розвитком економічної організації (компанії, підприємства, фірми тощо) сьогодні є надзвичайно актуальним напрямом дослідження як для академічних кіл, так і для представників бізнес-середовища.
Як об’єкт дослідження управління розвитком компанії визнається перспективним передусім унаслідок трансдисциплінарної природи. Для його інтерпретації потрібен синтез підходів і концепцій різних управлінських дисциплін — від теорії фірми і стратегічного управління до організаційної поведінки і управління людськими ресурсами.
Як відносно молода сфера досліджень управління розвитком компанії являє собою привабливе поле із чималою кількістю «білих плям». Стан наукового знання в цій предметній сфері нині слід визнати слабко структурованим, а синтетична природа феномена розвитку економічної організації та управління ним зумовлює існування різноманітних підходів щодо його визначення та вивчення. Тому доцільно приділити увагу виявленню й окресленню переліку питань, що позначають проблемне поле досліджень з управління розвитком компанії.
На наше переконання, описання проблемного поля певної предметної сфери — архіскладне наукове завдання, що підтверджується таким. По-перше, всі три об’єкти предметної сфери — компанія (або ширше — економічна організація), розвиток, управління — залишаються поліаспектними категоріями, наукове «становлення» яких не припинилося, а емпіричні дані підтверджують їх складну, неоднозначну природу (особливо за сучасних умов формування нової економічної й управлінської парадигми). По-друге, виявлення спектра проблем управління розвитком організацій зумовлює необхідність застосування трансдисциплінарного підходу, що відбивається в залученні теоретичних, методологічних, методичних засад та прикладних інструментів багатьох наукових дисциплін: філософії, психології, соціології, економіки, наукового менеджменту. По-третє, в процесі окреслення проблемного поля управління розвитком компанії окрім суто теоретичних і методологічних ускладнень суттєвий негативний вплив справляють висока непередбачуваність соціально-політико-економічних процесів в економіці країни та надзвичайна непрозорість й інформаційна асиметричність вітчизняного бізнес-середовища. Не претендуючи на досконалість та всеосяжність, вважаємо за можливе представити авторське бачення проблемного поля навчальної дисципліни «Управління розвитком компанії». При цьому виходитимемо з припущення про можливість декомпозиції предметної сфери за трьома семантичними зонами, котрі, на нашу думку, віддзеркалюють теоретико-методичний і прикладний фокус дисципліни, а саме: 1) висвітлення природи сучасної компанії та її середовища; 2) уточнення вихідних засад розвитку компанії; 3) розкриття змісту та способів здійснення управління розвитком компанії (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Проблемне поле дисципліни «Управління розвитком компанії»
У такому поданні проблемне поле дисципліни «Управління розвитком компанії» можна окреслити певним переліком питань, логічне впорядкування яких зумовлює структуру навчальної дисципліни. Прокоментуємо це.
Логічно розпочинати розгляд проблем дисципліни з уточнення поглядів на природу компанії як економічної організації, виявлення вихідних умов її функціонування та розвитку в сучасній економічній системі та окреслення якісних трансформацій у способах організації бізнесу сучасної компанії. Зазначимо, що в по-дальшому термін «компанія» використовується в широкому сенсі — для позначення будь-якого суб’єкта господарювання незалежно від його масштабу, типу, форми власності, рівню спеціалізації та організаційно-правових засад функціонування. До того ж у контексті течій економічної теорії компанія розглядатиметься з позицій системно-інтеграційної концепції, що має не лише консолідувати різні погляди на природу економічної організації (підприємства, компанії, фірми), й зменшити розрив між двома крайніми підходами: «макропідходом», згідно з яким підприємство розглядається як безструктурна «скринька», що рефлекторно реагує на зміни оточення, та «мікропідходом», за яким підприємство — складний багатоклітинний організм, що має не тільки пам’ять і чутливість до багатьох зовнішніх чинників, а й наділений своєрідною «душею», що надає діяльності підприємства активності та цілеспрямованості, забезпечує його прагненням гармонійного функціонування та розвитку. Методологічні засади системно-інтеграційної концепції підприємства напрочуд широкі й універсальні, завдяки чому цей підхід дає змогу:
— сформувати структурно-функціональну модель підприємства, що відображає дію всіх найважливіших середовищ підприємства (технологічного, інституціонального, культурного, ментального тощо);
— інтегрувати еволюційний, подійний, процесний та організаційно-інституціональний аспекти функціонування та структури підприємства [5].
Крім того, задля уточнення предметної сфери дисципліни «Управління розвитком компанії» важливо акцентувати увагу на нових формах організації бізнесу та нових умовах господарювання економічних організацій, що позначаються у:
• глобалізації, внаслідок якої зникають кордони між державами як економічними системами, відкривається доступ на нові ринки, зменшуються розбіжності між виробниками та їхніми товарами;
• зростанні ролі інформації й інформаційних ресурсів у процесі створення споживчої вартості;
• зміщенні акцентів з матеріальних складових підприємства як системи у бік його нематеріальних активів, зокрема таких, як знання, компетенції та динамічні можливості організації, репутаційний і клієнтський капітал тощо;
• необхідності дотримання принципу клієнтоорієнтованості для компаній, які прагнуть досягти успіху в довгостроковій перспективі; • зміні природи конкуренції, поширенні принципів співконкуренції та партнерської взаємодії між учасниками ринку.
Однак при вивченні проблеми управління розвитком компанії в поле зору дослідника потрапляє не так економічна організація, як процеси, що віддзеркалюють її якісні незворотні зміни у просторі та часі. Отже, на особливу увагу заслуговують питання сутності розвитку як філософської категорії, його форм, видів та закономірностей, джерел, рушійних сил та моделей розвитку компанії як складної техніко-технологічної та соціально-економічної системи.
Проте фокус уваги дослідників управління розвитком компанії спрямований на виявлення можливостей та розвинення технологій цілеспрямованого управлінського впливу з боку менеджменту на окремі елементи та систему компанії загалом задля впровадження незворотних якісних поліпшень, що зумовлюють довгостроковий успіх компанії на ринку. У такому контексті особливої уваги варті дві групи питань: 1) проблеми методологічного підґрунтя управління розвитком компанії, що складається з концепцій, методів та управлінських технологій управління розвитком, способів оцінювання результативності розвитку компанії як концентрованого відображення якості управлінської діяльності; 2) питання практичного забезпечення управління розвитком через формування, розвинення та вдосконалення в загальній системі управління компанії спеціальної підсистеми управління її розвитком, створення механізму її функціонування, зокрема шляхом інформаційної та консультаційної підтримки управлінських дій, а також вивчення й опанування передового досвіду в сфері управління розвитком компаній.
