Економіка підприємств агропромислового комплексу (далі — економіка підприємств), як і політична економія, макроекономіка і мікроекономіка, є економічною наукою. Між ними багато спільного, але існують значимі відмінності. Спільним для цих понять є те, що всі вони досліджують виробничі відносини між людьми й дію економічних законів і закономірностей у процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ. Істотна різниця між політекономією і макроекономікою, з одного боку, і економікою підприємств — з другого, полягає в різних рівнях здійснюваного ними аналізу. Макроекономіка і політекономія досліджують економіку в цілому клад, валовий внутрішній продукт, загальна сума витрат і доходів, сукупний рівень цін і сукупний попит тощо. Образно говорячи, ці науки дають змогу пізнати економіку з висоти космічного польоту.
Мікроекономіка й економіка підприємств досліджують конкретні економічні суб’єкти — окремі підприємства і галузі, окремі домогосподарства — з акцентом на вивчення виробничих відносин і дії економічних законів та закономірностей при виробництві конкретних видів продукції чи прийнятті економічних рішень на рівні згаданих суб’єктів. При цьому аналізуються дохід і витрати окремих підприємств і домогосподарств, формування цін на конкретні продукти, поведінка трудових колективів підприємств, вдале або невдале використання їхніх можливостей та ін.
На цьому рівні, за висловом американських економістів, «вивчається вже не ліс, а окремі дерева» з метою побачити зблизька деякі дуже специфічні компоненти економічної системи. Таким чином, між політекономією і макроекономікою, з одного боку, та мікроекономікою та економікою підприємства — з другого, існує таке співвідношення, як між загальним і окремим: перші з названих наук вивчають загальне, другі — окреме.
Проте між мікроекономікою і економікою підприємств також є принципові відмінності. Мікроекономіка досліджує діяльність окремих економічних суб’єктів усіх галузей національного господарства. На основі теоретичного аналізу вона пояснює, як і чому приймаються відповідні економічні рішення окремими підприємствами чи іншими економічними суб’єктами — робітниками, споживачами, власниками акцій, домогосподарствами.
Крім того, мікроекономіка розкриває відносини суб’єктів економіки в ході створення ринків у різних галузях національного господарства, пояснюючи при цьому взаємодію споживачів та виробників на конкурентному ринку певного товару та механізм встановлення цін на цей товар. Ця наука досліджує також коло питань, що пов’язані з впливом на ринки окремих товарів політики урядів і змін економічної кон’юнктури в інших країнах світу. Як бачимо, мікроекономіка теоретично аналізує економічні явища на нижчому рівні, спираючись на макроекономічну теорію.
Економіка підприємств є більш конкретною наукою. Предмет її дослідження
— виробничі відносини й економічні закони та закономірності, що виникають і діють лише в аграрних і переробних підприємствах та в агропромислових формуваннях і враховують особливості агропромислового виробництва в цілому.
Таким чином, предмет економіки підприємств як науки звужується до вивчення процесу розширеного відтворення в агропромисловому виробництві й організаційних формах його функціонування — аграрних і переробних підприємствах та АПФ.
Основною організаційною ланкою ринкової економіки є підприємство. Тому однією із головних складових предмета даної дисципліни є вивчення теорії підприємств і основ підприємництва, а також видів підприємств в агропромисловому комплексі, особливостей їх організаційної будови та організаційної структури управління. Значна увага приділена дослідженням причин та умов промислових формувань як цілісних підприємств, вияву їх переваг і загроз функціонування.
До предмета дисципліни входить і вивчення ринку сільськогосподарської продукції і продовольства, особливостей його будови, з’ясування причин формування цього ринку як ринку олігопсонії, визначення напрямів переходу до біполяризованої будови ринку та вжиття заходів із забезпечення чіткої структуризації ринку сільськогосподарської продукції та продовольства через виокремлення окремих продуктових ринків зі своєю системою регулювання відносин між їхніми учасниками.
Економіка підприємств як наука орієнтує на створення сучасної інфраструктури ринку — бірж, гуртових ринків, торгових домів, які не ставлять за мету одержання прибутку, а створюють умови для забезпечення справедливої конкуренції, формування прозорих ринкових цін, вільного просування сільськогосподарської сировини і продовольства для формування єдиного ринкового простору. Вона орієнтує підприємства на прийняття обґрунтованих рішень в умовах зміни кон’юнктури ринку з урахуванням еластичності цінового попиту на відповідні види сільськогосподарської продукції і продовольства.
Рушійною силою виробництва є потреби суспільства, і щоб їх задовольнити, потрібні ресурси — матеріальні, земельні, людські. Лише з їхньою допомогою можна виробити необхідні товари і задовольнити вимоги людей. Ресурси — це продуктивні сили, які існують у тісній взаємодії з виробничими відносинами і в цій єдності створюють спосіб виробництва.
До предмета «Економіка підприємств» не входить безпосереднє вивчення продуктивних сил агропромислового виробництва як таких. Це завдання природничих, технічних і технологічних наук. Економіка підприємств як наука досліджує продуктивні сили з погляду їх впливу на виробничі відносини на рівні підприємств, внаслідок чого ці відносини змінюються і вдосконалюються. Керувати таким процесом, впливати на його результат, досліджувати вплив виробничих відносин на розвиток продуктивних сил — одне із завдань цієї науки.
У розвиток сказаного зазначимо, що продуктивні сили (ресурси) обмежені, тому важливо досягти максимально можливого задоволення потреб суспільства за наявних обмежених ресурсів. Звідси стає очевидною необхідність раціонального використання їх як важливої умови збільшення виробництва товарів. Вивчення цієї проблеми, обґрунтування можливостей для повнішого використання наявного виробничого потенціалу підприємств в умовах ринкових відносин — основного та оборотного капіталу, землі, персоналу — важливий сегмент предмета дослідження цієї науки.
Особливою складовою цього сегмента є вивчення земельних ресурсів як основного засобу виробництва в сільському господарстві, засвоєння методики аналізу та оцінки ефективності їх використання, методики визначення грошової оцінки землі, динамізму розвитку земельних відносин в Україні, у тому числі у зв’язку з прийняттям законодавства про ринок земель сільськогосподарського призначення. талу підприємств, їх структури, вартісної оцінки та джерел формування. Дана наука орієнтує на правильне розуміння суті позичкового капіталу, обґрунтовує критерії доцільності його залучення з урахуванням специфіки агропромислового виробництва, дає рекомендації щодо оцінки фінансово-економічного стану підприємств та розкриває основні методичні підходи до оцінки рівня ефективності використання авансованого та власного капіталу, обґрунтовує рекомендації для її подальшого підвищення.
Важливою складовою предмета науки «Економіка підприємств» є вивчення витрат виробництва і собівартості продукції. При цьому акцентується увага на розкритті суті собівартості продукції і на методиці її визначення, обґрунтуванні критеріїв розподілу витрат на постійні і змінні, аналізі співвідношення «фактор
— продукт» і використанні його результатів для вибору виробничих альтернатив за різного ступеня забезпеченості певним змінним ресурсам, на обґрунтуванні рекомендацій щодо зниження собівартості продукції й одержанні найбільшої економічної вигоди на основі впровадження сучасних методів управління витратами, таких як кайдзен-костинг, таргет-костинг, бенчмаркінг.
Предметом науки «Економіка підприємств» є також дослідження причин зміни обсягу виробництва продукції та її впливу на ціни і доходи підприємств. Ця наука вивчає якість сільськогосподарської продукції і продовольства, обґрунтовує можливі методи її виміру і ступінь впливу на прибутковість виробництва, спрямовує на засвоєння основних методів управління якістю — всеосяжного менеджменту якості TQM, концепції постійного поліпшення якості KAIZEN, методу структурування функцій якості, концепції будинку якості, методології «шість сигм» і, врешті-решт, дає відповідь на запитання: як можна підвищити конкурентоспроможність продукції і підприємства в цілому.
Наука дає відповідь і на запитання, які зараз існують моделі розвитку підприємства, як визначити економічний тип розвитку підприємств і які діють у сучасних умовах фактори формування інтенсивного типу, що забезпечує істотне підвищення ефективності виробництва.
Наука орієнтує на засвоєння фундаментального положення, що розвиток підприємств здійснюється через їх трансформацію і що найбільш істотно вона відображається в бізнес-структурах і реінжинірингу бізнес-процесів, а її результативність досягається через впровадження відповідної системи управління бізнесом. До предмета науки входить і детальне вивчення проблеми реструктуризації підприємств як засобу підвищення їх конкурентоспроможності і результативності діяльності.
Значне місце відводиться вивченню спеціалізації підприємств, насамперед аграрних. При цьому увага зосереджується на виробленні вміння правильно визначати галузеву структуру цих підприємств, їх виробничий напрям, обґрунтовано оцінювати ефективність зрушень у співвідношенні окремих виробництв і здійснювати економічно доцільний добір галузей при формуванні перспективної галузевої структури підприємства з орієнтацією на задоволення потреб ринку і максимізації власних доходів. Дана наука дає змогу з’ясувати, чому і як впливає на ефективність підприємств підвищення рівня інтенсивнос-потреб ринку.
Наука «Економіка підприємств» орієнтує на прийняття підприємствами правильних рішень з економічної оцінки і вибору інновацій, зокрема, здійснення нових капітальних проектів, впровадження нових технологій, техніки і обладнання, придбання мінеральних добрив і застосування біологічних методів і хімічних засобів боротьби з бур’янами, шкідниками, хворобами сільськогосподарських рослин і тварин та ін. Спираючись на цю науку, підприємства мають можливість проаналізувати альтернативні напрями інвестицій, керуючись критерієм максимізації доходу.
Ця наука дає відповідь на запитання, чому дає ефект агропромислова інтеграція, які існують її організаційні форми, як підвищити синергічний ефект у конкретних умовах поєднання сільськогосподарського і промислового виробництва. Економіка підприємств розкриває суть прибутку як економічної категорії і методику його визначення на різних стадіях формування цього найважливішого кінцевого результату діяльності підприємств, дає рекомендації, як можна визначити ефективність виробництва на базі використання прибутку та здійснити її факторний аналіз, як збільшити масу прибутку завдяки мобілізації внутрішніх резервів і раціонального використання чинників зовнішнього середовища, як розподілити доходи підприємства і оцінити його конкурентоспроможність, як визначати і яка сфера застосування в економічному аналізу ряду важливих фінансово-економічних видів ефекту, таких як чистий грошовий потік, вільний грошовий потік для власного капіталу, вільний грошовий потік для всього капіталу, економічний прибуток.
Наука «Економіка підприємств» широко користується узагальненнями і понятійним апаратом макроекономіки, політичної економії та макроекономіки, але водночас напрацювала і власні категорії та економічні принципи. Це дає змогу здійснювати чіткий аналіз, систематизацію й оцінку фактів, що притаманні внутрішньому і зовнішньому середовищу підприємства, знаходити його місце в системі економічних координат.
Згадані категорії й економічні принципи широко використовуються іншими конкретними економічними науками, як, наприклад, виробничий менеджмент, організація виробництва, планування та матеріальне стимулювання на підприємствах, і тому щодо цих дисциплін наука «Економіка підприємств» виступає методологічною основою.
