8. Методологія науки «Економіка підприємств». Ключові слова і терміни: суб’єкт господарювання, господарська діяльність, некомерційне господарювання, теорія фірми, підприємництво, форми підприємництва, види підприємництва, інтрапренерство, мале підприємництво, малий бізнес, підприємець.
Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете ЗНАТИ: хто в Україні може бути згідно з вітчизняним законодавством суб’єктами господарювання і яку нішу вони займають у глобальній соціально-економічній системі; сутність та еволюцію розвитку основних теорій підприємства, їх спільні риси і відмінності; сутність опортунізму у відносинах між економічними суб’єктами і форми його вияву у вітчизняній практиці економічних взаємовідносин між підприємствами в агропромисловому комплексі; сутнісні і правові аспекти підприємництва, його відмітні ознаки та принципи успішного здійснення; організаційні форми підприємництва в АПК та їх специфіку в аграрній сфері; значення малого підприємництва в економіці, зокрема в агропромисловому виробництві, та основні проблеми розвитку на сучасному етапі, а також УМІТИ: ? логічно оцінювати значущість і роль основних видів підприємництва і можливості надання пріоритетності в розвитку окремим з них; ? розрізняти мале підприємництво і малий бізнес за ключовими ознаками і відповідно оцінювати їх місце в розвитку економіки.
2.1. Підприємство як економічний суб’єкт і його місце в соціально-економічній системі
Розвиток економіки передбачає створення та функціонування різноманітних інституціональних утворень, які виробляють необхідні для людства матеріальні блага, здійснюють їх транспортування, зберігання, продаж, післяпродажне обслуговування тощо. дарським кодексом України є учасниками господарських відносин і які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб’єктами господарювання в Україні є господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.
Підприємства належать до першої групи суб’єктів господарювання. Це основна організаційно відокремлена та економічно самостійна ланка ринкової економіки, що продукує товари (надає послуги) відповідно до попиту на них і наявності доступних економічних ресурсів.
Підприємства, інші суб’єкти господарювання здійснюють господарську діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Основною рисою господарської діяльності є та обставина, що це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність, яка здійснюється з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Втім окремі суб’єкти господарювання, у тому числі і підприємства, можуть здійснювати некомерційне господарювання як самостійну систематичну господарську діяльність, спрямовану на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
З наведених визначень не важко побачити, що між господарською діяльністю і некомерційним господарюванням є багато спільного (самостійна, систематична діяльність, орієнтована на одержання певних результатів), але водночас існує і принципова відмінність — вона полягає в діаметрально протилежній меті здійснення такої діяльності: отримання або неотримання прибутку.
У глобальній соціально-економічній системі суб’єкти господарювання, у тому числі підприємства, займають свою нішу. Її позиціонування доцільно здійснювати відповідно до чотирирівневої ієрархії інституціональних утворень: глобального, макроекономічного, мезоекономічного і мікроекономічного.
На глобальному рівні в економічній літературі виокремлюють світову економіку з її світовими економічними інститутами (ЄС, СНД, АСЕАН та ін.). На макроекономічному рівні виділяють національні економіки (економіка окремих держав) і економіку територіальних, або регіональних, комплексів та об’єднань, наприклад, вільні економічні зони, різні територіальні об’єднання. номіку окремих ринків (фінансовий, праці, аграрний тощо) та економіку ринкових підсистем (біржі, страхові компанії банки тощо).
Що ж стосується мікроекономічного рівня, то тут доцільно виокремити локальну економіку (підприємств, компаній, різних об’єднань — асоціацій, концернів тощо) та індивідуальну економіку (домашніх господарств, індивідуального підприємництва).
