1.1. Об’єкт і предмет навчальної дисципліни «Регіонально-просторовий розвиток
України».
1.2. Місце курсу «Регіонально-просторовий розвиток України» в системі дисциплін економічного спрямування.
1.3. Роль регіонально-просторового підходу в дослідженнях економічних процесів.
1.4. Методологічні основи дисципліни «Регіонально-просторовий розвиток України».
1.5. Основні завдання навчальної дисципліни «Регіонально-просторовий розвиток
України».
Вивчивши матеріал цієї теми, студент знатиме: ? що є об’єктом і предметом дослідження дисципліни «Регіонально-просторовий розвиток України»; ? роль і місце навчальної дисципліни в системі економічних наук; ? сучасні напрями та тенденції в регіонально-просторових дослідженнях економічних процесів; ? методологічні основи та основні завдання навчальної дисципліни «Регіональнопросторовий розвиток України». а також умітиме:
• визначати передумови регіонально-просторового розвитку економіки країни;
• аналізувати чинники формування та функціонування регіонально-просторових господарських систем;
• окреслювати коло завдань дисципліни «Регіонально-просторовий розвиток України» порівняно з іншими економічними дисциплінами.
1.1. Об’єкт і предмет навчальної дисципліни «Регіонально-просторовий розвиток України»
Однією з найважливіших теоретичних і прикладних проблем сучасності є забезпечення просторового розвитку суспільства, пошук найбільш досконалої моделі його просторової організації. Основними факторами, які зумовлюють особливості просторової організації суспільства є природно-ресурсні переваги тих чи інших територій країни, економічні передумови, які визначають з позицій економічної доцільності напрями виробничої діяльності, особливості соціально-інфраструктурного розвитку, забезпечення найбільш повної та надійної безпеки з боку негативних зовнішніх впливів та ін.
Просторовий розвиток суспільства зумовлюється багатьма чинниками, серед яких регіональне ресурсне забезпечення відтворювального процесу в межах єдиного економічного простору держави є визначальним.
Таким чином, визначаючи передумови регіонально-просторового розвитку, слід виокремити насамперед наявність різноманітних ресурсів як природної бази господарської діяльності. До них належать:
• мінеральні, земельні, водні, лісові, фауністичні, рекреаційні та інші ресурси регіонів;
• кількісні та якісні властивості населення, яке проживає в межах регіонів.
До створених людиною передумов регіонально-просторового розвитку належать: ? виробничий потенціал регіонів; ? форми суспільної та територіальної організації господарства; ? суспільні й, насамперед економічні відносини як у регіональних, так і національних і міжнародних межах; ? соціальна інфраструктура регіонів, що забезпечує інтелектуальний, фізичний і духовний розвиток населення як головної продуктивної сили.
Регіон необхідно розглядати як частину цілого (усього) простору країни. Без цілого сутність регіону втрачається. Діалектика окремого й загального розкриває взаємозв’язок між ними, згідно з яким окреме неможливе без загального, як і загальне неможливе без окремого, що слугує субстратом загального. Загальне завжди пов’язане з конкретним, а конкретне перебуває під впливом загального. Ця єдність і залежність, а водночас й особливість як філо-
софські категорії повною мірою виявляються у взаємовідносинах регіону й країни загалом. Усе це особливо актуалізує дослідження регіонально-просторового розвитку суспільства, адже з просторового погляду, регіон завжди є частиною певної території, що за масштабами перевищує регіон.
Економіка регіону є найважливішою складовою господарського комплексу країни. У сучасних умовах зростання інтеграційних процесів, що об’єктивно відбуваються, економічний регіон може формуватись у межах кількох країн як міжнаціональне утворення (прикладом можуть слугувати єврорегіони), що ґрунтується на врахуванні найбільш ефективної дії місцевих факторів виробництва — ресурсів, робочої сили, економічних взаємозв’язків тощо.
Економіці регіону найбільш притаманні ознаки саморегуляції через попит і пропозицію на регіональному та міжрегіональному рівнях, конкуренцію в межах регіону, форми власності, тобто фактори, які домінують у механізмі економічного зростання й розвитку конкретної території.
Економіка регіону визначається широкою взаємодією між усіма суб’єктами господарювання, що відображає інтеграційний процес і характеризує комплексність і збалансованість його розвитку. Таким чином, економічний регіон є, по суті, частиною економічного простору країни та формує регіональний простір, що об’єднує виробників і споживачів товарів і послуг в єдину цілісну економічну систему в межах регіонів країни.
Регіонально-просторовий аспект аналізу дає змогу найповніше визначити й вивчити взаємодії суспільства та природи, найбільш достовірно представити сферу діяльності людей, розкрити її елементи й особливості функціонування як єдиної системи та отримати знання про особливості та характер взаємодії між людиною та середовищем її існування. Виходячи з цього, надзвичайно актуальним і своєчасним є впровадження курсу «Регіональнопросторовий розвиток України» в навчальні плани Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана як вибіркової дисципліни, оскільки озброює майбутніх фахівців-економістів, які працюватимуть у різних сферах економіки, найсучаснішими знаннями в нинішній непростий історичний період, що характеризується зростанням частоти екстремальних ситуацій у розвитку суспільств — швидкими економічними й соціальними змінами типів систем, збільшенням складності відносин, підвищенням їх гостроти, активної глобалізаційної трансформації, появою геоекономічних регіонів, регіонально-просторових систем і мереж, головною ознакою яких є інтернаціоналізація економічних і соціальних процесів. Глобалізація та регіоналізація нині є визначальними в соціально-економічному розвитку не лише країн чи їх блоків, а й окремих регіонів, мікропідприємств і конкретної людини, і врахування цього феномену вимагає нових знань і нових наукових підходів до дослідження економічних і соціальних трансформацій.
Підсумовуючи сказане, визначимо, що об’єктом дослідження навчальної дисципліни «Регіонально-просторовий розвиток України» є об’єктивні процеси формування взаємозумовлених регіонально-просторових систем, що відбуваються на основі суспільного й територіального поділу та інтеграції праці.
Предметом вивчення курсу «Регіонально-просторовий розвиток України» є методологічні та прикладні аспекти просторової організації економіки, умови та фактори стійкого розвитку регіонально-просторових систем і механізми його забезпечення, стратегічні напрями та концептуальні пріоритети регіонально-просторового розвитку України в контексті інтеграції її регіонів у світовий економічний простір.
Сучасний етап ринкових реформ в Україні загострив проблему регіоналізації, оскільки не визначені пріоритети регіонального розвитку в післякризовий період, наявна неготовність регіонів до зростаючого конкурентного тиску на внутрішньому та зовнішньому ринках, неефективно використовується геоекономічне положення регіонів, відсутні реальні, а не декларативні стратегії розвитку регіонів. Не вирішеними залишаються питання взаємодії регіонів і місцевого самоврядування, які є ключовими в забезпеченні соціально-економічного розвитку локальних систем, зменшенні їх надмірної диференціації, внутрішньорегіональної та міжрегіональної взаємодії, збалансованого розвитку регіонів різних типів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
