Posibniki.com.ua Фінанси Фінансовий ринок Первинний та вторинний ринки


< Попередня  Змiст  Наступна >

Первинний та вторинний ринки


Залежно від того, відбувається (а) первинний випуск (емісія) цінного папера чи (б) подальші його купівля та продаж, розрізняють первинний та вторинний фінансові ринки.

Емісія (випуск) цінних паперів та первинне розміщення їх, здійснюване шляхом (а) передплати (андерайтинг, underwriting) або (б) безпосереднього обміну на грошовий капітал, є сферою первинного фінансового ринку. Цінні папери, емітовані на первинному ринку, зокрема акції та облігації, є базовими цінними паперами (базовими фінансовими інструментами). Базові фінансові інструменти є різновидом базових активів.

На первинному фінансовому ринку (primary market) емітент в обмін на цінний папір залучає на ринку необхідний йому грошовий капітал. Первинний ринок цінних паперів є своєрідним регулятором економіки, позаяк значною мірою визначає обсяги накопичень та інвестицій у країні. На цьому ринку продаж цінних паперів їх першим утримувачем здійснюється за єдиною ціною.

Після розміщення на первинному ринку фінансові інструменти починають, так би мовити, «власне життя», тобто стають предметом купівлі-продажу на вторинному фінансовому ринку — ринку, на якому обертаються раніше випущені фінансові інструменти. Розвиток первинного ринку цінних паперів немож-

ливий без розвитку вторинного ринку, оскільки саме розвиненість другого є показником ліквідності фінансового ринку.

Факт обігу фінансового інструменту на вторинному ринку є певною запорукою ліквідності цього інструменту. На вторинному ринку окрім базових фінансових інструментів обертаються різноманітні похідні фінансові інструменти, серед яких опціони, варанти, свопи, ф’ючерси, форварди.

Отже, на вторинному ринку (secondary market) відбуваються подальші продаж та купівля емітованих раніше і ще непогашених цінних паперів. Вторинні торговельні операції з цінними паперами не збільшують загального обсягу фінансових активів, але підвищують ліквідність цінних паперів, а отже, сприяють розвитку первинного ринку. Компанії, акції якої добре продаються на вторинному ринку, легше розмістити новий випуск своїх цінних паперів серед зацікавлених інвесторів та кредиторів первинного ринку. Можливість реалізації цінних паперів на вторинному ринку є важливим чинником, на який зважають потенційні інвестори та кредитори при оцінюванні нових випусків цінних паперів.

Національні, регіональні та глобальний фінансові ринки

За ареалом, що його охоплює сегмент фінансового ринку, розрізняють національні (локальні) фінансові ринки, ринки регіональні та глобальний (світовий) фінансовий ринок.

Регіональний та глобальний фінансові ринки за контингентом інвесторів та емітентів є міжнародними ринками, оскільки на них акумулюються й інвестуються фінансові ресурси з країн, що розташовані різних куточках світу. Однією із тенденцій сучасного розвитку фінансового ринку є його поступова інтернаціоналізація та глобалізація, коли на національних ринках з’являється дедалі більше учасників з інших країн і відбувається переплив капіталів не лише в межах окремого регіону, а й на глобальному (планетарному) рівні.

Міжнародний фінансовий ринок не має певного місця, він функціонує через систему міжбанківських кореспондентських зв’язків. Угоди на ньому укладають через мережу Internet, телефоном або факсом. Узагальненим поняттям сучасних міжнародних фінансових ринків є поняття «євроринок», оскільки на ньому відбувається обіг фінансових інструментів, номінованих у євровалютах. Євровалютою є будь-яка валюта, що обертається поза межами країни її емітента.

Міжнародний фінансовий ринок представлений міжнародним ринком валют та ринком капіталів.

На міжнародному валютному ринку здійснюються депозитні та конверсійні (обмінні) валютні операції. Конверсійні операції позначаються словом «forex» або FХ (Foreign Exchange Operations) і поділяються на операції типу спот (spot) і строкові. Ринок Forex географічно представлений трьома регіонами: Азія із центром у Японії; Європа із центрами в Лондоні та Франкфурті-на-Майні; Америка із центром у США. У сучасному вигляді цей ринок існує з липня 1973 р., коли керівники центральних банків «Групи десяти» домовилися перейти на режим плаваючих обмінних валютних курсів. Цей ринок працює цілодобово, не припиняючи роботу навіть у вихідні та різдвяні свята.Міжнародний ринок капіталів почав стрімко розвиватися від кінця 1950-х років як наднаціональний механізм обігу довгострокових фінансових ресурсів, виражених у євровалютах. Значна частина його діяльності не регламентується державним законодавством жодної країни. В організаційному плані він являє собою діяльність першокласних банків (рейтинг не нижче АА). Він поданий такими сегментами, як (а) ринок єврооблігацій, (б) євроринок акцій, (в) ринок євровекселів, (г) євроринок банківських кредитів. На євроринку банківських кредитів надаються середньострокові та довгострокові кредити зі змінною (плаваючою) ставкою, що переглядається кожні три — шість місяців залежно від базової ставки.

Базовою ставкою в єврокредитах є середні ставки, за якими першокласні бавалютах шляхом розміщення в них депозитів, наприклад ставки LIBOR (London Interbank Offered Rate). Ставка, що реально сплачується позичальником на ринку банківських єврокредитів, розраховується додаванням до базової ставки маржі за ризик і комісійних за надання позики (спреду).

нки (банки з рейтингом ААА та ААА+++) надають один одному позики в євронки (банки з рейтингом ААА та ААА+++) надають один одному позики в євро

Резюме за змістом теми

Організаційні основи фінансового ринку визначаються інструментами, завдяки яким на ринку відбувається переплив капіталів, його учасниками та сегментацією ринку за низкою ознак.

Фінансові інструменти є юридично оформленими фінансовими документами, які містять інформацію про мінову вартість капіталу та операції, здійснювані з цим капіталом учасниками фінансового ринку. Вони можуть самі мати ціну і в ролі активу-посередника збільшувати ліквідність та ефективність такого ринку.

Фінансові інструменти класифікують за різними ознаками, серед яких форма їхнього існування, характер відносин, які вони представляють, потреби бухгалтерського обліку, за предметом контракту, за тривалістю обігу, за характером гарантованості дохідності, ризику тощо. Фінансові інструменти бувають також персоніфікованими та стандартизованими (деякі з них є цінними паперами).

Цінні папери можна класифікувати за такими ознаками: залежно від порядку розміщення (емісійні та неемісійні), за формою існування (документарні та бездокументарні), за формою випуску (на пред’явника, іменні, ордерні).

На фінансовому ринку існує три категорії суб’єктів господарювання: домогосподарства (фізичні особи), корпорації та держава. Важливу роль в організації діяльності фінансового ринку відіграють також його регулятори.

Учасників фінансового ринку поділяють на прямих, до яких належать ті, що здійснюють на ринку купівлю-продаж капіталу та (або) фінансових інструментів від імені своїх клієнтів чи за власний рахунок. Решта учасників є непрямими учасниками, вони користуються послугами прямих учасників.Фінансовий ринок є узагальненим поняттям, що об’єднує різноманітні ринки, які різняться між собою фінансовими інструментами та умовами їх обігу. Кожен з таких ринків є окремим сегментом фінансового ринку. Всі сегменти фінансового ринку тісно взаємопов’язані. Сегментація ринку є умовним поділом фінансового ринку.

Основні терміни та поняття до теми: актив-посередник, глобальний фінансовий ринок, інструмент фінансового ринку, національний фінансовий ринок, організаційні основи фінансового ринку, регіональний фінансовий ринок, сегмент фінансового ринку, сегментація фінансового

ринку, учасник фінансового ринку, цінний папір.

Запитання для самоконтролю

1. Якою є роль фінансових інструментів на фінансовому ринку?

2. За якими ознаками можна класифікувати інструменти фінансового ринку?

3. Хто належить до категорії інвесторів та кредиторів на фінансовому ринку?

4. Дайте визначення поняттю «цінний папір».

5. Які існують види цінних паперів на сучасному фінансовому ринку?

6. Хто є позичальниками (реципієнтами) на фінансовому ринку?

7. Що таке фінансові інструменти?

8. Хто належить до прямих і непрямих учасників фінансового ринку?

9. У чому полягає роль інвесторів та кредиторів на фінансовому ринку?

10. У чому полягає роль фінансових посередників на фінансовому ринку?

11. У чому полягає роль емітентів та кредиторів на фінансовому ринку?

12. Чим відрізняється ринок цінних паперів від ринку банківських кредитів?

13. За якими ознаками сегментується фінансовий ринок?

14. Які сегменти має сучасний фінансовий ринок?

15. Якою є роль вторинного фінансового ринку?

Тестові завдання

1. Фінансовий інструмент — це: а) цінні папери; б) юридично оформлений фінансовий документ, що містить інформацію про вартість капіталу та операції з ним; в) він може мати ціну; г) правильні відповіді б), в).

2. Фінансові інструменти для цілей бухгалтерського обліку в Україні поділяють на: а) фінансові активи;

б) фінансові зобов’язання; в) інструменти власного капіталу; г) похідні фінансові інструменти; д) складні фінансові інструменти; е) правильні відповіді а), б), в) і г); ж) правильні відповіді е), д).

3. Законодавство України класифікує такі групи цінних паперів: а) пайові цінні папери; б) боргові цінні папери; в) іпотечні цінні папери; г) похідні цінні папери; д) правильні відповіді а), б), в) і г); е) приватизаційні цінні папери; ж) товаророзпорядчі цінні папери; з) правильні відповіді д), е) і ж).

4. Учасники фінансового ринку: а) домогосподарства; б) корпорації; в) держава; г) правильні відповіді а), б) і в). д) міжнародні (міжурядові) фінансові організації; е) правильні відповіді г) і д).

5. Роль фінансових посередників на фінансовому ринку полягає у: а) забезпеченні ефекту масштабу; б) об’єднанні заощаджень та іншого капіталу клієнтів для здійснення великих інвестицій; в) диверсифікації ризиків; г) трансформації терміну первинного цінного папера в різні терміни погашення посередніх зобов’язань; д) правильні відповіді а), б), в) і г).

6. Форми інституціоналізації фінансового ринку: а) біржовий (організований); б) банківський; в) позабіржовий; г) правильні відповіді а), б) і в); д) правильні відповіді а) і в).

7. На сегменті фінансового ринку, що є ринком грошей, дата валютування визначається: а) не пізніше одного року від дня укладання угоди; б) не пізніше двох днів від дня укладання угоди; в) пізніше одного року від дня укладання угоди.

8. На первинному фінансовому ринку відбувається: а) емісія цінних паперів; б) розміщення цінних паперів шляхом андерайтингу; в) правильні відповіді а) і б);г) розміщення цінних паперів шляхом безпосереднього обміну на грошовий капітал; д) правильні відповіді в) і г).

9. На ринку банківського кредитування: а) не існує сегмента вторинного ринку; б) існує вторинний ринок.

10. Міжнародні фінансові організації (МФО): а) вони мають найвищі кредиті рейтинги; в) залучають на ринку капіталів кошти на дуже вигідних умовах; г) правильні відповіді а) і б); д) уряди держав та приватні компанії, які отримали фінансову підтримку від МФО, мають переваги при розміщенні своїх цінних паперів або при одержанні кредитів від банківських консорціумів на міжнародному ринку капіталів; е) правильні відповіді г) і д).

Тематика рефератів

1. Роль фінансових інструментів у функціонуванні фінансового ринку.

2. Розвиток інструментів фінансового ринку.

3. Фінансові інструменти ринку банківських кредитів.

4. Цінні папери як різновид інструментів фінансового ринку.

5. Роль держави на фінансовому ринку.

6. Роль недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку.

7. Роль страхових компаній на фінансовому ринку.

8. Роль комерційних банків на фінансовому ринку.

9. Особливості інвестиційних банків.

10. Сегментація сучасного фінансового ринку.

11. Сучасні регіональні фінансові ринки.

12. Особливості сучасного глобального фінансового ринку капіталів.

Література для поглибленого вивчення матеріалу

1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок». Від 23.02.2006 р., зі змінами та доповненнями, ст. 1.

2. Колісник М. К., Маслак О. О., Романів Є. М. Фінансовий ринок : навч. посіб. — Львів : Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2004.

— С. 7—25.

3. Міжнародний стандарт фінансової звітності № 32 «Фінансові інструменти: подання».4. Міжнародний стандарт фінансової звітності № 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка».

5. Рязанова Н. С. Міжнародні фінансові організації / Н. С. Рязанова, М. А. Гапонюк, А. А. Максименко. — К. : КНЕУ, 2010. — 230 с.; С. 19—20; 62

—64; 69—78.

6. Смолянська О. Ю. Фондовий ринок : навч. посіб. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — С. 9

—30.

7. Суторміна В. М., Дегтярева Н. В. Фінансовий ринок : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — Вид. 2-ге. — К. : КНЕУ, 2009. — С. 14—24.

8. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями : монографія / За наук. ред. В. Федосова. — К. : КНЕУ, 2002.

— С. 141

—227.

9. Шелудько В. М. Фінансовий ринок : навч. посіб. — К. : Знання-Прес, 2008.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Цілі та завдання регулювання фінансового ринку
Принципи регулювання фінансового ринку
Види регулювання: державне регулювання та саморегулювання
Моделі регулювання фінансового ринку
3.2. Світовий досвід організації регулювання та нагляду на фінансовому ринку
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)