Сучасні процеси глобалізації та регіоналізації незмінно приводять до формування великих інтеграційних угруповань, основною метою яких стає системний захист внутрішнього ринку, реалізація спільних секторальних та горизонтальних політик, синергізм економічного та соціального розвитку. Характерним прикладом таких мегарегіональних об’єднань може слугувати Європейський Союз, який пройшов доволі непростий і багато в чому суперечливий шлях своєї внутрішньої консолідації від зони преференційної торгівлі до економічного та монетарного союзу — найвищої на цей час форми мегарегіональної інтеграції.
Успіхи сучасного ЄС є беззаперечними, адже кількість країн, які б хотіли стати його повноправними членами, значно перевищує реальні можливості цього інтеграційного угруповання. Водночас системні кризи світової економіки останніх років виявили чимало перешкод до повної інтеграції, передусім політичної, в самому Європейському Союзі. «Вибухоподібне» розширення числа його учасників 2004—2007 років, формування економічного та монетарного союзу у 2002 році з подальшим збільшенням кількості членів зони євро, провал референдумів у Франції та Нідерландах щодо нової моделі політичного устрою ЄС та багато інших подій останніх років наочно продемонстрували необхідність еволюційних змін у Європі, які мають прийти на зміну революційним підходам, адже ефект інтеграції останньої хвилі виявився доволі різним для «нових» і «старих» членів.
Попри все розширений Європейський Союз (2007) є найбільшим у світі на сьогоднішній час інтеграційним угрупованням, у якому виробляється найбільший (порівняно з іншими країнами) ВВП, а його системні політики в соціальній та інших сферах господарства можуть вважатися взірцем гармонійного, хоча й далеко не завжди безконфліктного поєднання інтересів капіталу, праці та урядових програм, які в умовах посилення європейського інституціалізму, як правило, мають мегарегіональний (наддержавний) характер.
Україна, яка на теперішній час має значні кордони на заході з країнами ЄС (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія) і прагне пришвидшити свій рух до повноправного членства в цій європейській спільноті, повинна мати велике коло фахівців, які достеменно знають усю «європейську модель управління», добре обізнані з особливостями реалізації політик Європейського Союзу, чітко знають його інституційні основи, розуміються на теоріях європейської інтеграції, що доволі швидко реалізуються в житті. Сучасний економістміжнародник, що спеціалізується на європейській інтеграції, повинен вільно володіти всіма категоріями ЄС, але насамперед обраною для себе сферою «Acquiscommunautaire» (спільного доробку), загальний обсяг якого на цей час вже перевищує 80 000 сторінок машинописного тексту . Навчити, як користуватися всім цим інструментарієм і як у ході переговорів з Європейським Союзом професійно обстоювати національні інтереси України, автори даного навчального посібника вважають своєю головною місією.
Чотири роки тому в ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» на базі факультету міжнародної економіки та менеджменту була відкрита магістерська програма «Європейська інтеграція», головна мета якої полягала у тому, щоб підготувати фахівців для роботи у відповідних департаментах Міністерства економіки України, МЗС України та інших урядових структур, а також для вітчизняних компаній, які мають значний інтерес до масштабної діяльності на ринках Європейського Союзу. Зазначена програма ввібрала чимало новітніх як зарубіжних (європейські студії), так і вітчизняних підходів щодо організації навчання. Розробники відмовилися від традиційної лекційносемінарської системи, замінивши її інтерактивними лекціями, кейсстаді, міжпредметним тренінгом та професійними консультаціями. Цьому також передувала велика й копітка робота викладачів кафедри міжнародної економіки КНЕУ над змістом курсу та його структурою. Значною мірою цьому сприяло стажування авторів посібника, яке містило бінарну основу, адже, з одного боку, воно проходило у провідних університетах Бельгії, Великої Британії, Німеччини, Нідерландів, Польщі, з другого — у цілій низці європейських інституцій (Європейська Комісія, Європарламент, Європейський Центральний банк тощо). Частина авторів цього посібника також мала можливість пройти стажування в ряді урядових структур та громадських організацій у Польщі, Македонії та Чехії для того, щоб достеменно з’ясувати спільні та відмінні риси інтеграційних стратегій цих країн, що й дозволило створити новий курс «Європейська інтеграційна політика», аналогів якому поки що в Україні немає.
Курс «Європейська інтеграційна політика» є фундаментальним курсом магістерської програми «Європейська інтеграція»1. Головною особливістю його викладання є наявність, з одного боку, базових знань, що отримали бакалаври при вивченні вибіркового курсу «Європейська інтеграція», з другого — оригінальність структури, яка тісно пов’язана з блоком інших дисциплін, що їх вивчають магістранти за обраною ними програмою, зокрема європейського бізнесу, права Європейського Союзу, стратегій інтеграції, які разом узяті забезпечують цілісність і наступність у викладанні.
Метою курсу «Європейська інтеграційна політика» є формування знань, умінь та навичок щодо визначення сутності європейських горизонтальних, секторальних, зовнішніх і громадянських політик, виявлення особливостей застосування механізмів та інструментів їх реалізації у державах ЄС, а також напрямів і стратегій імплементації «Спільного доробку ЄС» в Україні.
Завданнями курсу є:
- виявлення особливостей еволюції інтеграційної моделі ЄС та засвоєння магістрантами правил, норм та інших форм наддержавного регулювання в межах Митного Союзу, Спільного ринку, Економічного і Монетарного союзу ЄС;
- формування знань щодо складання, процедур затвердження та виконання бюджету Європейського Союзу;
- визначення суті, механізмів та інструментів регулювання горизонтальних політик ЄС і основних напрямів їх імплементації
- економічну модель України;
- виявлення сутнісних характеристик, формату й механізмів реалізації секторальних політик ЄС та можливості співучасті України в реалізації спільних проектів у селективних галузях;
- засвоєння особливостей реалізації зовнішніх політик Європейського Союзу та політик захисту прав громадян; виявлення напрямів конвергенції України з ЄС;
- формування навичок роботи з документами Євросоюзу в економічних галузях.
Предметом курсу «Європейська інтеграційна політика»єсуть, механізми та інструменти реалізації основних політик Європейського Союзу, що випливають з його цілей, завдань і принципів, а також виявлення напрямів зближення України з ЄС, співучасті нашої держави в європейських інтеграційних проектах у межах створюваного спільного європейського економічного простору.
Автори виражають велику вдячність усім колегам, які брали участь в обговоренні структури та змісту окремих розділів і параграфів цього навчального посібника, щиро ділилися своїми думками щодо організації навчання за магістерською програмою «Європейська інтеграція», давали цінні поради щодо методики викладання та створення нового покоління посібників, до яких, можливо, буде віднесена й пропонована читачам книга. Велика вдячність і рецензентам, принциповість та професіоналізм яких також сприяли створенню повноцінного «навчального продукту».
Автори щиро вдячні можливості обміну думками з провідними професорами, докторами наук з Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАНУ (Україна ), Лондонського Метрополітан університету (Велика Британія), фонду «InWent» (Німеччина), Краківського економічного університету (Польща), Кошицького університету (Словаччина) та багатьох інших навчальних закладів та установ, співробітництво з якими дозволило створити «міцній команді з КНЕУ» цей навчальний посібник.
