В разі банкрутства аграрного підприємства і продажу в зв’язку з цим об’єктів нерухомості сільськогосподарського при-значення переважне право на придбання цих об’єктів за однако-вих інших умов належить аграрним підприємствам, у тому числі і селянським (фермерським) господарствам, розташованим у даній місцевості.
Комітет кредиторів приймає рішення про звернення з кло-потанням до арбітражного суду про санацію аграрного підпри-ємства з обов’язковою участю представника органу місцевого самоврядування. Санація аграрного підприємства здійснюється на строк до завершення відповідного періоду сільськогоспо-дарських робіт. При цьому враховується час, необхідний для реалізації виробленої та переробленої сільськогосподарської продукції. Але цей термін не може перевищувати 15 місяців. Проте арбітражним судом він може бути продовжений на один рік, якщо протягом строку санації через стихійне лихо (епізоо-тію, інші несприятливі умови) погіршилося фінансове стано-вище підприємства-боржника.
Законом передбачаються особливості банкрутства селянсь-кого (фермерського) господарства. Зокрема, передбачено, що підставою до визнання СФГ банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповід-ного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та виконати зобов’язання щодо сплати обов’язкових платежів. У двомісячний термін з дня при-йняття арбітражним судом рішення про порушення справи про банкрутство голова СФГ може подати до вказаного суду план відновлення платоспроможності господарства. Якщо реалізація плану дасть змогу погасити боржнику вимоги за грошовими зо-бов’язаннями і вимоги по обов’язкових платежах, то арбітраж-ним судом вводиться процедура розпорядження майном СФГ на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації виробленої і переробленої сільськогосподарської продукції. Але цей строк не може перевищувати 15 місяців. Проте у випадку стихійного лиха і погіршення в зв’язку з цим фінансового стану СФГ тер-мін процедури розпорядження майном може бути продовжений на один рік.
За умови, що арбітражний суд прийняв рішення про відкриття ліквідаційної процедури до СФГ-банкрута, до складу ліквідаційної маси цього господарства включають нерухоме майно, яке знахо-диться у спільній власності членів СФГ, в тому числі багаторічні насадження, сільськогосподарська та інша техніка, робоча і продук-тивна худоба, господарські будівлі, різні споруди, в тому числі й меліоративні, обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, набуте для СФГ на загальні кошти його членів, а також майнові права цього СФГ, що мають грошову оцінку. Законом пе-редбачається, що нерухоме майно і майнові права щодо такого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси, можуть бути продані тільки за конкурсом за умови збереження їх цільового сільськогосподарського призначення.
На завершення даного питання зазначимо, що забезпечення дієвості механізму банкрутства підприємств є важливим чинни-ком оздоровлення економіки держави в цілому. Головний акцент у цьому механізмі робиться на фінансове оздоровлення суб’єктів підприємницької діяльності, відновлення їх платоспроможності через здійснення реструктуризації в різних її формах, а отже, на організацію ефективного виробництва конкурентоспроможної про-дукції, що користується попитом і знаходить споживача. Важли-во, що здійснення процедури санації підприємств, крім розв’язання зазначених завдань, дає змогу прискорити структур-ну перебудову економіки і досягти завдяки цьому загального по-зитивного ефекту.
Проте не виключається, що підприємства-банкрути будуть фізично закриті. Це призведе до звільнення їх працівників.
Останні працевлаштовуються згідно з вимогами Закону «Про зайнятість населення». Цей процес пов’язаний з виплатою тим-часово непрацюючим середньої заробітної плати, здійсненням витрат на їх перекваліфікацію, фінансуванням навчальних пунк-тів, створенням нових робочих місць. Ці витрати досить істотні, але вони менші за фінансову підтримку державою неефектив-них, збиткових підприємств.
Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що існує ряд радикальних заходів боротьби з безробіттям. Найваж-ливішим з них є розвиток підприємництва, особливо малого біз-несу. За даними В.Черняка, в США з десяти нових робочих місць дев’ять створюють на підприємствах малого бізнесу, в Угорщині з десяти — всі десять. Створенню нових робочих місць сприяти-ме широке залучення іноземних інвестицій, будівництво автомо-більних і залізничних шляхів, розвиток служб сервісу тощо.
5.5. Методичні підходи до оцінки і прогнозу передбанкрутного стану підприємств
Негативний вплив на підприємство неконтрольованих сил зо-внішнього середовища, прорахунки у виборі його тактики і стра-тегії, недостатньо ефективний менеджмент у процесі прийняття поточних рішень можуть призвести до виникнення тенденції по-гіршення фінансово-економічного стану такого підприємства і появи загрози його банкрутства. Щоб запобігти банкрутству, вкрай важливо правильно оцінювати і прогнозувати передбанк-рутний стан підприємства, визначати ту критичну межу, за якої загроза банкрутства перетворюється в його реальність. Така оці-ночна інформація дає змогу власникам і менеджерам своєчасно приймати систему заходів щодо оздоровлення економіки підпри-ємств і досягнення їх стійкого фінансово-економічного стану. У світовій практиці з цієї метою нерідко використовують індекс Альтмана, визначення якого базується на використанні кола еко-номічних показників, що є важливими індикаторами фінансового стану підприємства, ступеня його незалежності від зовнішніх джерел фінансування. Для розрахунку індексу Альтмана (Z) ви-користовуються методи кластерного і дискримінантного аналізу. Їх практична реалізація дає змогу кількісно визначити «вагу» ко-жного економічного показника у формуванні інтегрального показника — індекса Z1. Останній указує на граничну межу фінансо-вого економічного стану підприємства, за якою наступає реальна загроза банкрутства. В результаті проведених досліджень Альт-маном була запропонована наступна модель прогнозування банк-рутства2:
Z = 3,3 К1 + 1,0 К2 + 0,6 К3 + 1,4 К4 + 1,2 К5,
де К1 — норма прибутку на авансований капітал, визначається діленням прибутку від звичайної діяльності до оподаткування на авансований капітал (активи) підприємства;
К2 — віддача авансованого капіталу за товарною продукцією, розраховується діленням вартості цієї продукції на величину вка-заного капіталу;
К3 — коефіцієнт фінансового лівериджу, обчислюється ділен-ням позичкового капіталу на власний капітал підприємства;
К4 — величина реінвестованого прибутку на одиницю авансо-ваного капіталу, розраховується діленням прибутку підприємст-ва, направленого на збільшення статутного капіталу підприємст-ва, а також його резервного капіталу на активи підприємства;
К5 — питома вага власних оборотних засобів у авансованому капіталі, визначається діленням цих засобів на авансований капі-тал підприємства. Сума власних оборотних засобів розраховуєть-ся відніманням від оборотних активів усіх короткострокових (по-точних) зобов’язань підприємства.
Коефіцієнти зважування 3,3; 1,0; 0,6; 1,4 і 1,2 відображають «вагу» (значущість) кожного з показників у формуванні величи-ни показника Z. Їх абсолютне значення є адекватним відображен-ням фінансово-економічного стану тих підприємств, які дослі-джувалися Альтманом за згаданий раніше період.
Критичне значення індексу Z, розраховане Альтманом за да-ними статистичної виборки, становить 2,675. З ним зіставляється його фактичне значення. Якщо Z факт. < 2,675, то в недалекому майбутньому можливе банкрутство підприємства за умови, що не будуть прийняті необхідні заходи щодо зміцнення його фінансо-во-економічного стану. В разі, коли Z факт. > Z крит. фінансово-економічний стан підприємства задовільний або ж міцний залежно від ступеня перевищення фактичного значення коефіцієнта Z над його критичним значенням.
Слід зазначити, що застосування Z критерію, визначеного Альманом, для прогнозу банкрутства вітчизняних підприємств, особливо аграрних, було б некоректним, оскільки коефіцієнти при фінансово-економічних показниках розраховувалися в іншо-му ринковому середовищі і для інших типів підприємств. Тому для вітчизняних дослідників, економістів та менеджерів одер-жана Альтманом модель прогнозування банкрутства має лише пізнавально-методичне значення. Цінною насамперед є методи-ка побудови моделі прогнозування банкрутства, яка може бути використана з урахуванням сучасних умов функціонування віт-чизняних підприємств. Є уже ,зокрема, перші спроби визначен-ня індексу Z по аграрних підприємствах України. Проте одер-жані результати поки що не мають практичного значення, оскільки фактична інформація про фінансово-економічний стан аграрних підприємств за останні роки не відповідає вимогам побудови даного інтегрального показника. Адже більшість аг-рарних підприємств були збитковими, перебуваючи на межі або поза межею банкрутства, а тому неможливо одержати об’єктивну кількісну характеристику ступеня впливу («ваги») окремих важливих фінансово-економічних параметрів на показ-ник Z. Є підстави вважати, що з повним подоланням кризових явищ в АПК і зміцненням економіки аграрних підприємств сфо-рмується необхідна інформаційна база для побудови всебічно обґрунтованої моделі прогнозування банкрутства і широкого використання її в практиці.
