ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ ЗІ ЗБОРУ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПЕРЕСУВНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ ЗАБРУДНЕННЯ

В даній статті висвітлено методику обліку розрахунків зі збору за забруднення навколишнього середовища і подані рекомендації щодо вдосконалення методики розрахунку даного збору та відображення в обліку.

Ключові слова: податки, збори, платники, об’єкти збору за забруднення навколишнього середовища, пересувні джерела забруднення, нормативи збору.

На сьогодні обліку розрахунків за податками і платежами в науковій і навчальній літературі приділяється недостатня увага, в той час як обчислення суми податків, зборів (обов’язкових платежів), порядок їх звітності і сплати є не лише важливим практичним завданням для будь-якого підприємства, організації, установи, а й обов’язком відповідно до чинного законодавства України. І жорсткий контроль з боку держави за правильністю обчислення, сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) та складання і подання податкової звітності (адже податкові надходження — основна складова державних доходів) спонукає суб’єктів підприємницької діяльності, установи, організації чітко дотримуватись вимог ведення податкового обліку та складання і подання податкової звітності, встановлених податковим законодавством.

Порядок обчислення, звітності і сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) регламентується законодавчими актами і нормативно-правовими документами, проте недивлячись на це, деякі моменти обчислення, звітності і сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), в тому числі і збору за забруднення навколишнього середовища, потребують уточнення як через динамічність змін законодавчих і нормативно-правових документів, що регламентують порядок обліку і складання звітності, так і через недосконалість податкового законодавства.

Чільне місце серед загальнодержавних податків, зборів (обов’язкових платежів) займає збір за забруднення навколишнього середовища. Об’єкти обчислення вказаного збору чинним податковим законодавством встановлено для стаціонарних і пересувних джерел забруднення. При цьому пересувні джерела забруднення (вантажні автомобілі, легкові автомобілі, інші транспортні засоби) використовує переважна більшість підприємств, установ, організацій тощо. Тому з’ясування порядку обчислення, звітності і сплати збору за забруднення навколишнього середовища пересувними джерелами забруднення, а також висвітлення обліку розрахунків за вказаним збором є достатньо актуальним.

Варто зазначити, що в науковій і навчальній літературі приділяється незначна увага обліку збору за забруднення навколишнього середовища пересувними джерелами забруднення. Навчальна література обмежується лише загальною характеристикою рахунка, на якому ведеться облік податків, іноді згадуються такі загальнодержавні податки як податок на додану вартість, податок на прибуток, фіксований сільськогосподарський податок. Стосовно наукових праць, то серед них є достатньо грунтовні, і присвячені вони, як правило, податковому обліку збору за забруднення навколишнього середовища. Серед авторів таких наукових праць можна виокремити О. Самарченко, О. Петриченко.

Тому автор даної статті має на меті з’ясувати порядок обчислення збору за забруднення навколишнього середовища пересувними джерелами забруднення, розкрити порядок звітності і сплати вказаного збору, висвітлити облік розрахунків зі збору за забруднення навколишнього середовища пересувними джерелами забруднення.

На території України єдині правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також порядок його стягнення визначено Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного се-

редовища і стягнення цього збору, що затверджений постановою КМУ (далі — Порядок) [1].

Платниками збору за забруднення навколишнього середовища є суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи їх об’єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Об’єктами обчислення збору за забруднення навколишнього середовища є:

• для стаціонарних джерел забруднення —

1) обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря (викиди);

2) обсяги забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водний об’єкт (скиди);

3) обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах;

• для пересувних джерел забруднення — обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища [2] суми збору за забруднення навколишнього середовища, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення (П вп ), обчислюються платниками самостійно щоквартально, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди і коригуючих коефіцієнтів, визначених за місцем реєстрації платників, і визначаються за формулою: ,ККНМЕП фнас п

1 вп ???= = біі і де М і — кількість використаного пального і-того виду, у тоннах (т);

Н бі — норматив збору за тонну і-того виду пального, який наведено в табл. 1.4—1.6 додатка 1 до Порядку у гривнях (грн/т) (табл. 1).

Таблиця 1

НОРМАТИВИ ЗБОРУ, ЯКИЙ СПРАВЛЯЄТЬСЯ

ЗА ВИКИДИ В АТМОСФЕРУ ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН

ПЕРЕСУВНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ ЗАБРУДНЕННЯ

К нас — коригуючий коефіцієнт, який враховує чисельність жителів населеного пункту, наведено в табл. 2.1 додатка 2 до Порядку (табл. 2);

Таблиця 2

КОРИГУЮЧИЙ КОЕФІЦІЄНТ, ЯКИЙ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ

ЗАЛЕЖНО ВІД ЧИСЕЛЬНОСТІ ЖИТЕЛІВ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ

250,1 — 5001,35

К ф — коригуючий коефіцієнт, який враховує народногосподарське значення населеного пункту, наведено в табл. 2.2 додатка 2 до Порядку (табл. 3).

Таблиця 3

КОРИГУЮЧИЙ КОЕФІЦІЄНТ, ЯКИЙ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ

ЗАЛЕЖНО ВІД НАРОДНОГОСПОДАРСЬКОГО

ЗНАЧЕННЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ

**Автономної Республіки Крим ** Якщо населений пункт одночасно має промислове значення та віднесений до курортних, застосовується коефіцієнт 1,65

Нормативи збору за забруднення навколишнього середовища пересувними джерелами забруднення, встановлені в гривнях за 1 тонну використаного пального (табл. 1). Проте платники вказаного збору придбавають пальне (бензин, дизельне паливо, зріджений нафтовий газ, стиснутий природний газ) не за масою, а за об’ємом. У зв’язку з цим відповідно до листа Міністерства екології і природних ресурсів України «Відносно розрахунку збору за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря автотранспортом» для переведення нафтопродуктів із одиниць об’єму в одиниці маси необхідно мати перевідний коефіцієнт. При виробництві, зберіганні і відпуску кожна партія нафтопродуктів повинна мати паспорт якості, в якому вказується показник «густина нафтопродуктів, кг/м ». Він залежить від марки нафтопродуктів і є обов’язковим для визначення відповідно до чинних стандартів на паливо. Тобто показник «густина нафтопродуктів» і є перевідним коефіцієнтом нафтопродуктів із одиниць об’єму в одиниці маси [3].

Відповідно до спільного листа ДПА України та Міністерства екології і природних ресурсів України «Відносно визначення обсягів палива» у випадку придбання пального не за масою, а за об’ємом і відсутності сертифікату на партію пального, з метою обчислення збору за забруднення навколишнього середовища визначення обсягів використаного пального платниками цього збору необхідно здійснювати відповідно до Методики розрахунку викидів забруднюючих речовин в повітря автотранспортом, що

використовується суб’єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності за формулою: ,

1000 KV M ? = де M

— маса використаного палива, тонни; V

— об’єм використаного палива, л або м ; K

— коефіцієнт переведення кількості використаного палива, що виражена в об’ємних одиницях (л або м ) у масові одиниці (тонни) [4].

Значення коефіцієнту (K):

• для бензину автомобільного — 0,74;

• для дизельного палива — 0,85;

• для зрідженого нафтового газу — 0,55;

• для стисненого природного газу — 0,59 [5].

Крім того, у відповідності з останнім абзацом додатка 1 до Порядку нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища у 2006 році розраховуються з коефіцієнтом 2,373 [1].

Таким чином, збір за забруднення навколишнього природного середовища пересувними джерелами забруднення обчислюється для кожного виду використаного палива як добуток кількості витраченого пального (л, м ), густини палива (нафтопродуктів) (кг/л, кг/м ), коригуючих коефіцієнтів та коефіцієнта, установленого в останньому абзаці додатка 1 до Порядку, розділений на 1000.

Щоквартально платники збору за забруднення навколишнього природного середовища складають податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища в гривнях наростаючим підсумком з початку звітного календарного року і подають його до органу державної податкової служби за своїм місцем податкової реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу [6].

Дані, наведені у вказаному розрахунку, мають підтверджуватись первинними документами обліку. Такими первинними документами є Подорожній лист вантажного автомобіля, Подорожній лист легкового автомобіля, Обліковий листок тракториста-машиніста тощо, на підставі яких використане пальне списується на витрати діяльності.

У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник збору самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданому ним розрахунку збору, такий платник зобов’язаний подати новий (уточнений) розрахунок збору, що містить виправлені показники.

Сплата збору здійснюється платниками за місцем податкової реєстрації протягом 10 календарних днів, наступних за останнімднем граничного строку подання розрахунку збору, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом [6]. Таким законом є Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким і встановлено порядок розподілу сум збору за забруднення навколишнього природного середовища між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами у 2006 р. [7]. Так, до джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2006 рік у частині доходів (п. 21 статті 11 вказаного закону) віднесено 65 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища. 35 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища, в тому числі: до місцевих (сільських, селищних, міських) — 10 відсотків, обласних та Автономної Республіки Крим — 25 відсотків, Київського та Севастопольського міських — 35 відсотків, і грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, є джерелом формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2006 році (п. 5 статті 64 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік») [8].

Збір, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, відноситься на валові витрати виробництва та обігу відповідно до пп. 5.2.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». [9] Фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності включають збір до складу витрат виробництва (обігу). Для платників — бюджетних організацій збір за забруднення навколишнього природного середовища відноситься на видатки і передбачається в кошторисі доходів і видатків.

Щодо бухгалтерського обліку збору за забруднення навколишнього середовища, перш за все необхідно керуватись Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій та Інструкцією про його застосування. Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету призначено рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами» [10, 11]. Він має субрахунки 641 «Розрахунки за податками», 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами». Саме до субрахунка 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами», на якому передбачено вести облік розрахунків за зборами (обов’язковими пла-тежами), доцільно відкрити аналітичний рахунок «Збір за забруднення навколишнього середовища пересувними джерелами забруднення». На суму нарахованого збору за звітний період кредитується вказаний аналітичний рахунок в кореспонденції з дебетом рахунка 15 «Капітальні інвестиції», 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» тощо в розрізі об’єктів обліку витрат в залежності від того, де використовується пересувне джерело забруднення (легкові та вантажні автомобілі, інші транспортні засоби). Оскільки використане пальне списується на витрати діяльності, то суми нарахованого збору за забруднення навколишнього середовища пересувними джерелами забруднення є також витратами діяльності. Проте з метою спрощення обліку суму нарахованого збору його платники іноді відносять або на рахунок 91 «Загальновиробничі витрати» чи на 92 «Адміністративні витрати», тобто без віднесення сум вказаного збору за відповідними об’єктами обліку.

Таким чином, збір за забруднення навколишнього середовища є загальнодержавним збором, що справляється на всій території України. Суми нарахованого збору за забруднення навколишнього середовища пересувними джерелами забруднення є витратами діяльності і відносяться на відповідні об’єкти обліку витрат в залежності від того, де використовується пересувне джерело забруднення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору. Затверджено постановою КМУ від 1 березня 1999 року № 303.

2. Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища. Затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19 липня 1999 р. № 162/379.

3. Відносно розрахунку збору за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря автотранспортом. Лист Міністерства екології і природних ресурсів України від 21 вересня 2001 р. № 8/4-4/857.

4. Відносно визначення обсягів палива. Лист ДПА України і Міністерства екології і природних ресурсів України від 23 жовтня 2003 р. № 9279/5/11-1316, № 10056/18-8.

5. Методика розрахунку викидів забруднюючих речовин в повітря автотранспортом, що використовується суб’єктами господарської дія-льності та іншими юридичними особами всіх форм власності. Затверджено наказом Держкомстату від 06 вересня 2000 р. № 293.

6. Інструкція щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища. Затверджено наказом ДПА України від 17 березня 2005 р. № 111.

7. Про особливості адміністрування ресурсних платежів у 2006 році. Лист ДПАУ від 19 січня 2006 р. № 865/7/15-0717.

8. Про Державний бюджет України на 2006 рік. Закон України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV.

9. Про оподаткування прибутку підприємств. Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями).

10. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

11. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р. № 291. Стаття надійшла до редакції 16.01.2006 р. УДК 657.1 В. Г. Козак, канд. екон. наук, доцент Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана