5.1. Недобросовісна конкуренція у взаємовідносинах банків.

5.2. Промислове шпигунство в банківській діяльності.

Резюме

Терміни і поняття

Питання для перевірки знань

Завдання для індивідуальної роботи

Література для поглибленого вивчення

Вивчивши матеріал цього розділу, ви будете знати: суть недобросовісної конкуренції та її місце у взаємовідносинах банків; основні види та форми недобросовісної конкуренції в банківській діяльності; правову оцінку недобросовісної конкуренції за вітчизняним і міжнародним правом; суть, об’єкт та форми діяльності промислового шпигунства в банках; методи роботи промислових шпигунів щодо залучення банківських працівників до шпигунських дій, а також уміти: виявляти ознаки дій з недобросовісної конкуренції і промислового шпигунства при роботі в банку; розпізнавати дії, спрямовані на вас з метою залучення до шпигунської діяльності в банку.

5.1. Недобросовісна конкуренція у взаємовідносинах банків

У системі взаємовідносин суб’єктів ринку існують різні за суттю, взаєморозумінням і напруженістю стосунки. Залежно від становища суб’єкта ринку, зміни його інтересів, кон’юнктури ринку ці стосунки можуть перебувати у площині як повного порозуміння, так і антагоністичного протиборства. Визначають кілька видів взаємовідносин, які відбивають стан стосунків суб’єктів ринку у пр оцесі їх комерційної діяльності, серед них:

• співпраця ? спільні і тісні ділові відносини суб’єктів господарювання на основі загальних інтересів з метою удосконалення методів роботи, направленої на збільшення прибутків;

• взаємодія ? узгоджені дії суб’єктів господарювання щодо мети, місця (регіону) і часу для досягнення максимального ефекту в отриманні вигоди і прибутку;

• конкуренція ? змагання суб’єктів господарювання з метою здобуття переваг над іншими суб’єктами ринку завдяки власним досягненням;

• суперництво ? антагоністичні дії суб’єктів господарювання, побудовані на непримиримості позицій, інтересів і методів роботи щодо отримання переваг на ринку;

• протиборство ? гостра антагоністична боротьба суб’єктів господарювання за завоювання і монопольне володіння ринком, у процесі якої застосовуються дуже жорсткі заходи впливу на суперників.

Конкуренція займає центральне місце у взаємовідносинах суб’єктів ринку і характеризується переходом від їх спільних, партнерських дій на ринку до дій, пов’язаних із обмеженням можливостей конкуруючих с уперників як через вплив на умови функціонування ринку, так і на самих суперників та середовище їхньої діяльності.

Розглядаючи конкуренцію як обов’язковий атрибут ринкових відносин та рушійну силу розвитку економіки, слід звернути увагу на те, що виробнича діяльність в умовах конкуренції, повинна відповідати таким вимогам: підвищення якості товарів і послуг;

зниження цін і надання пільг; розвиток до- і післяпродажного обслуговування; розроблення нових видів товарів і послуг з використанням наукових і технічних досягнень тощо.

Отже, конкуренція — важливий інструмент ринку і основна складова взаємовідносин його суб’єктів. Водночас вона є потужним засобом удосконалення виробництва і якості товарів та послуг, розвитку економіки країни і задоволення споживчого попиту. Разом з тим ринок ? це насамперед екон омічна свобода. Ринкова діяльність регулюється кон’юнктурою ринку та відповідними правовими і моральними нормами. Правові засади регулювання ринкової поведінки (конкуренції) визначаються державою через установлення відповідних норм здійснення підприємницької діяльності. Моральні норми складають у процесі взаємовідносин суб’єктів ринку, і зазвичай базуються вони на певних традиціях.

Водночас в основі ринкових відносин знаходяться в игода суб’єктів ринку. У боротьбі за досягнення вигоди суб’єкти ринку вдаються до різних дій і поведінки, у тому числі і таких, що не зовсім відповідають нормам права та ринкової моралі. Так, поряд з конкуренцією, започаткованою на чесних, добросовісних відносинах, з’являється і недобросовісна конкуренція.

Згідно з Законом України «Про захи ст від недобросовісної конкуренції» під недобросовісною конкуренцією розуміють будьякі дії у конкуренції, що суперечать торговельним та іншим чесним звичаям у господарській діяльності [56]. Міжнародна ж практика недобросовісну конкуренцію визначає як будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових та торговельних справах [34]. Порівняння суті визначення недобросовісної конкуренції та її зміст у за вітчизняним і міжнародним правом дається на рис. 5.1.

Рис. 5.1. Недобросовісна конкуренція згідно з вітчизняним і міжнародним правом

Метою недобросовісної конкуренції є забезпечення або закріплення своїх позицій чи переваг на ринку за рахунок послаблення можливостей конкурентів. Оскільки така діяльність руйнує конкурентні відносини і завдає істотної шкоди конкуренції і конкурентам ? суб’єктам підприємницької діяльності, а також споживачам вона заборонена законом і стосовно неї встановлюється певна відповідальність. Законодавство забороняє недобросовісну (нечесну) по ведінку підприємців, яка завдає шкоди інтересам інших підприємців і водночас створює загрозу суспільним інтересам у забезпеченні ефективних конкурентних процесів в економіці в цілому. Водночас вітчизняне законодавство не встановлює вичерпного змісту порушень конкуренції, як недобросовісних дій конкуруючих суб’єктів, оскільки з розвитком ринкових відносин можуть з’являтись і нові види ан тиконкурентної їх поведінки.

Заборона недобросовісної конкуренції зафіксована у ст. 42

Виходячи з визначення недобросовісної конкуренції та змісту дій, пов’язаних з нею можна вважати, що основним у виявленні ознак недобросовісної конкуренції є будь-яка поведінка, засіб конкурентної боротьби, які суперечать звичаям чесної підприємницької практики, пов’язані з порушенням прийнятих на ринку норм і правил, що ма ють місце у відносинах між конкуруючими суб’єктами.

Отже, недобросовісна конкуренція стосується насамперед сфери моральних (а не правових) відносин. Водночас виходячи із суті визначення поняття недобросовісної конкуренції вона може виникати лише між конкуруючими суб’єктами незалежно від об’єкта конкуренції.

Невідповідність же чесним звичаям підприємницької діяльності є нічим іншим як обманом, то му будь-який обман як нечесна поведінка суб’єкта може вважатись і недобросовісною конкуренцією.

Конституції України [24]. Безпосередній перелік заборонених дій, що визначаються недобросовісною конкуренцією, дається у главах 2–4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Зокрема, у законі визначено три види правопорушень: а) неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання; б) створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг; в) неправомірне збирання, розголошення та використання коме рційної таємниці (рис. 5.2) [56]. Вид итафо рминедобросовісноїк о нкуре нці ї

Рис . 5.2.Обман у взаємовідносинах суб’єктів ринку виникає, як правило, коли останні перебувають у стані суперництва або протиборства. Але якщо об’єктом недобросовісної конкуренції у суперництві є зазвичай споживач, клієнт прихильність якого прагнуть завоювати суперники, то у протиборстві об’єктом стають самі суперники, їхні дії спрямовуються на приниження можливостей одним одного. У пе ршому випадку, як правило, проводиться широка агітаційна та контрагітаційна робота, у тому числі й із застосуванням дезінформації щодо якостей, переваг власної продукції (послуг), і навпаки, щодо низьких характеристик, слабких можливостей суперника. У другому ж протиборство відбувається по двох напрямах: економічному й інформаційному. Тут можливе переманювання працівників, клієнтів, викрадення, копіювання розробок, нових зразків проду кції, несанкціонований доступ до інформації з обмеженим доступом, бойкот тощо. Щодо інформаційного напряму, то тут здійснюється поширення інформації про порушення законодавства конкурентом, злочинні його дії, різке зниження фінансових можливостей стосовно виконання зобов’язань перед кредитором, клієнтами, всіляко ініціюється проведення перевірок, відплив клієнтів. За всіх умов інформаційна складова протиборства конкурентів спря мовується на дестабілізацію їхньої діяльності. Звичайно, і в першому, і в другому випадках широко використовуються обман, дезінформація, поширення негативної та неправдивої інформації про конкуруючих суперників.

Водночас, даючи недобросовісній конкуренції правову оцінку, необхідно зазначити, що певна частина її дій має прямо протизаконний характер. Тут слід звернути увагу на те, що в практиці конк урентних відносин існує таке поняття, як кримінальна конкуренція. З погляду підприємців та правоохоронних структур кримінальна конкуренція розуміється як участь певних організацій чи окремих фізичних осіб у суперництві з економічними суб’єктами задля досягнення поставленої мети в різних сферах життєдіяльності з використанням заборонних законом методів і засобів діяльності. Тобто основною відмінністю тут є таке: якщо дії з недо бросовісної конкуренції зосереджуються переважно в економічній та інформаційній сфері (демпінг, зловживання монопольним становищем, поширення неправдивої, негативної інформації, недотримання стандартів вироблення продукції, надання послуг, таємна домовленість і т. п.), то основною ознакою кримінальної конкуренції є порушення законодавства

(використання заборонених законом методів і засобів діяльності: незаконна, фіктивна діяльність, легалізація незаконно отриманих доходів і їх використання в економічному суперництві, незаконне отримання кредитів або умисне їх неповернення, корупція тощо).

Основними методами кримінальної конкуренції можуть бути промислове шпигунство, шантаж, залякування, крадіжки, підкуп та ін. Як правило, в такій конкуренції беруть участь не економі чно потужні суб’єкти, а структури, які мають достатній тіньовий капітал, корумповані зв’язки, а то й зв’язки з кримінальним світом. Звичайно, такі дії порушують етику бізнесу, знижують його ділову активність, утискують цивілізоване підприємництво.

Основними ознаками кримінальної конкуренції можуть бути:

• порушення закону в конкурентних відносинах суб’єктів ринку;

• однобічний характер кримінальної конкуренції, оскільки кримінальні методи і засоби конкурентних відносин застосовує лише одна сторона;

• у кримінальній конкуренції беруть участь не тільки економічні суб’єкти, їм можуть сприяти кримінальні елементи, корумповані чиновники, мафіозні структури;

• кримінальна конкуренція діє, як правило, досить цілеспрямовано, зосереджуючи свої зусилля проти конкретного економічного суб’єкта;

• у результаті дій кримінальної конкуренції економічним суб’єктам завдається не тільки матеріальна шкода, а й шкода іміджу їхньої діяльності;

• у кримінальній конкуренції не так важливі витрати на заходи, що вживаються, як мета, заради якої вона проводиться.

На сьогодні поняття кримінальна конкуренція не має офіційного тлумачення, як правило, використання незаконних методів і засобів у конкурентній боротьбі трактується як недобросовісна конкуренція, але суть таких дій, безумовно, має кримінальний характер і отримує відповідну пр авову оцінку.

Беручи до уваги ситуацію, що склалася на ринку банківських послуг можна вважати, що сьогоднішні її особливості загострили конкурентну боротьбу банків. Практично всі операції, які проводять банки, здійснюються в умовах підвищеного ризику, пов’язаного не тільки зі складною економічною ситуацією, а й з посиленням агресивної поведінки банків у взаємовідносинах між собою. У деяких випадках такі взаємо відносини набувають антагоністичного, безкомпромісного характеру і здійснюються в умовах жорсткої конфронтації. Поряд з взаємовизнаними

методами конкуренції, направленими на удосконалення банківського виробництва, вироблення ефективніших форм і способів отримання прибутку, досить часто використовуються методи недобросовісної конкуренції.

Особливо такі взаємовідносини загострились і в період останньої кризи, коли банки опинились в умовах обмежених можливостей щодо формування своїх фінансових ресурсів через розорення підприємств і втрату роботи громадянами.

Основною метою недобросовісної конкуре нції в банківській сфері є прагнення банку-конкурента поліпшити або закріпити своє становище чи здобути перевагу на ринку за рахунок послаблення позицій конкуруючих банків і введення в оману клієнтів. Жертви недобросовісної конкуренції відчувають її результати, як правило, через зміни на ринку банківських послуг, насамперед як несподівані для себе негативні умови.

Недобросовісну конк уренцію проти банків можуть вести як самі конкуруючі банки, так і за допомогою клієнтів, партнерів, кримінальних елементів, інших суб’єктів.

Особливістю недобросовісної конкуренції через клієнтів можуть бути неправомірні вимоги створення більш вигідних або сприятливих для них умов укладання угод, отримання кредитів, проведення інших операцій та обслуговування в банку. Крім того, чере з клієнтів можуть поширюватися неправдиві, неточні або неповні відомості про банк, особливо у випадках простроченої заборгованості йому, та ін. Характерним є вплив клієнтів на службовців банку з метою запоруки та позитивного вирішення вигідних для клієнтів справ, утягування банківських працівників у протиправну діяльність. Клієнти можуть здійснювати збір інформації про діяльність банку, у то му числі таємної та конфіденційної, наглядати за окремими працівниками та організовувати їх підкуп, знаходити канали витоку інформації, вивчати характер і особливості діяльності банку.

Серед дій недобросовісної конкуренції, що можуть застосовуватися банками-конкурентами, можна вважати такі:

• зманювання клієнтів і співробітників з одного банку до іншого;

• зрив угод і договорів через поширення неправдивої інформації;

• незаконне отримання конфіденційної і таємної інформації та її використання з метою завдати шкоди банку;

• шантаж і компрометація керівництва і провідних співробітників банку;

• поширення неправдивих, неточних або перекручених,

• зловживання домінуючим становищем банку на ринку банківських послуг та ін.

У деяких випадках прийоми недобросовісної конкуренції можуть застосовуватись і через партнерів банку. Насамперед — це передання інформації щодо клієнтів, акціонерів, а також інших партнерів.

Відомі випадки проведення дій недобросовісної конкуренції кримінальними елементами, зокрема з метою просування на ринок «своїх» суб’єктів господарювання, а також пра гнення встановити контроль над окремими банками. Як правило, у таких випадках спочатку створювалися різноманітні перешкоди діяльності банків, а потім надавались умови і пропозиції щодо їх усунення.

Причинами, які обумовлюють недобросовісну конкуренцію, у тому числі і на ринку банківських послуг, є корупція і тінізація економіки, вузькість ринків діяльності суб’єктів господарювання, розходження інтересів ділових пар тнерів, недостатня професійна підготовка спеціалістів і керівників комерційних структур, неефективні технології виробництва та застаріле обладнання, що використовуються підприємствами та банками, жорстка податкова політика, значна криміналізація всіх сфер життя і діяльності населення.

Говорячи про недобросовісну конкуренцію на ринку банківських послуг, необхідно звернути увагу на більш прихований її характер порівняно з іншими економі чними ринками. Насамперед це пов’язано з довірою до банків взагалі, коли будь-яка боротьба між банками або за участі інших структур однозначно призводить до різкого відпливу клієнтів, зниження фінансового ресурсу, настороженості всіх суб’єктів ринку, і хвиля негараздів, яка спрямована на банк ? жертву недобросовісної конкуренції, обов’язково віді б’ється на інших банках. Тому дії з недобросовісної конкуренції дуже важко розпізнавати та виокремлювати їх серед інших загроз. Тут важливо мати на увазі ознаки дій недобросовісної конкуренції, які можуть вказувати на те, що причина негараздів, які спіткали той чи інший банк випливають саме з недобросовісної конкуренції. Перелік так их ознак вказано в Додатку 1.

Розглядаючи конкурентні відносини, не можна залишити поза увагою зловживання окремих банків домінуючим становищем на ринку банківських послуг, що може створювати істотні загрози

банківській діяльності. Аналіз поведінки банків на вітчизняному ринку банківських послуг показує, що такі дії мають місце, хоча вони і не мають активного характеру, але все ж таки за певних умов завдають шкоди деяким банкам. Тут мова може йти про встановлення банками певних умов надання послуг, які неможливо було б установити за умов існув ання значної для них конкуренції, особливо на регіональному рівні, установлення різних умов банківського обслуговування для рівнозначних клієнтів без об’єктивно обґрунтованих причин; відсутність компромісів у взаємовідносинах з іншими банками; штучне обмеження доступу до необхідної інформації про банк суб’єктам, які не можуть отримати подібні послуги в інших банках через недостатню конку ренцію; створення перешкод виходу інших банків у нові регіони, сфери економіки, виробленню нових банківських продуктів.

Основними ознаками, які можуть вказувати на монопольні тенденції в діяльності окремих банків, слід вважати:

• активне вироблення та якісне надання банківських послуг, великий асортимент послуг, прагнення банку до тісної співпраці з клієнтами;

• постійне просування своїх послуг у різні сфери економіки та на різні регіони, розширення мережі банківських установ;

• активна реклама, пропаганда і агітація;

• лобіювання своїх інтересів в органах влади;

• недоброзичливе, зверхнє ставлення до діяльності інших банків, незалежна поведінка на ринку, агресивність у відносинах при вирішенні спірних питань з іншими банками.

Звичайно, що такі ознаки не обов’язково вказуватимуть на зловживання банком монопольним становищем, але за їх наявності слід вважати, що така можливість потенційно існує.

За вчинення дій, що визнаються недобросовісною конк уренцією, законодавство передбачає санкції, які мають різну галузеву належність.

Розмір санкцій і порядок обчислення їх залежить від суб’єкта правопорушення, а саме: є він суб’єктом господарювання чи ні. Вчинення дій, визначених чинним законодавством як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України відповідних стягнень.

Стаття 164-3 Кодексу України про а дміністративні правопорушення [23] встановлює, що незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця,

самовільне використання його імені тягне за собою накладення штрафу від 30 до 44 неоподатковуваних мінімумів доходу громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої. За умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, передбачається накладення штрафу від 5 до 9 неоподатковуваних мінімумів дохо дів громадян. Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця тягне за собою накладення штрафу від 9 до 18 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 229 Кримінального кодексу України [27] незаконне використання чужого товарного знака для товарів і послуг фірмового (зареєстрованого) найменування, ма ркування товару, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах, карається штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виго товлення. Використання товарного знака визнається незаконним і створює склад злочину, якщо таке завдало шкоди інтересам суб’єкта підприємницької діяльності (власникові знака або іншим суб’єктам) або такі дії були пов’язані з отриманням доходу у великих розмірах (300 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян). Незаконне використання чужого товарного знака вч иняється умисно з метою отримання прибутку.

За умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також за незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, ст.231 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді штрафу від двохсо т до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років [27].

Згідно зі ст. 232 Кримінального кодексу України за умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною чи службовою діяльністю, якщо вон о вчинене з корисливих чи з

інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк [27 ].

Цивільно-правовою санкцією за недобросовісну конкуренцію є відшкодування збитків. Особи, яким завдано шкоди внаслідок вчинення дій, визначених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» [56] як недобросовісна конкуренція, можуть звернутися до суду з позовом про її відшкодування.

За ст. 26 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у разі встановлення факту диск редитації суб’єкта господарювання органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, визначені законодавством або цим рішенням. Отже, санкцією є спонукання порушника до провадження дій щодо офіційного спростування зазначених відомостей за його рахунок [56].

Отже, вчин ення таких дій, як недобросовісна конкуренція тягне за собою адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність. Важливим є те, що при кваліфікації певної поведінки суб’єктів господарювання як недобросовісної конкуренції треба довести, що суб’єкти господарювання:

• виробляють однакові або схожі товари (роботи, послуги);

• діють на одному ринку;

• між ними існує конкурентна ситуація.

Лише в разі доведення існування сукупності цих ознак у відносинах між суб’єктами господарювання, можна говорити про те, що між ними існують саме конкурентні взаємовідносини і в разі порушення ведення чесних правил цих відносин можливе притягнення винного суб’єкта до юридичної відповідальності, згідно із законодавством України.