Будь-якому підприємству, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність, необхідно мати визначений капітал, що представляє собою сукупність коштів і матеріальних цінностей, фінансових вкладень і витрат на придбання ресурсів, необхідних для здійснення його господарської діяльності.
Актуальність теми зумовлена визначальним місцем власного капіталу у створенні підприємства будь-якої форми власності та подальшого його ефективного функціонування та розвитку.
Питання обліку власного капіталу, його структури, формування і використання розглянуті у наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених, таких як Ф.Ф. Бутинець, Я.В. Соколов, В.М. Пархоменко, С.Ф. Голов, В.Ф. Палій, В.В. Сопко, Э.С. Хендриксен, М.Ф. Ван Бреда та інші автори.
Відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», власний капітал — це частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань [1].
На відміну від національних положень, у міжнародних стандартах не використовується такий термін, як «власний капітал», натомість використовується поняття «чисті активи».
Власний капітал складається з таких елементів:
— зареєстрованого капіталу;
— капіталу у дооцінках;
— додаткового капіталу;
— резервного капіталу;
— нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);
— неоплаченого капітал;
— вилучений капіталу [2].
У цих складових розкривається інформація про внески власників до капіталу підприємства, суму нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) за звітний період.
В економічній літературі виділяють різноманітні напрямки класифікації власного капіталу, це спричинило відмінності в методиках бухгалтерського обліку власного капіталу.
У світовій практиці власний капітал підприємства за часом таі джерелами утворення може бути розділений на дві складові:
1) вкладений (інвестований) капітал;
2) зароблений капітал:
— доходи і витрати, що відносяться безпосередньо на капітал;
— накопичений нерозподілений чистий прибуток;
— резерви, створені з чистого прибутку.
Складові власного капіталу за національними стандартами:
1) вкладений інвестиційний капітал:
— статутний капітал;
— додатково вкладений капітал;
2) накопичений капітал:
— нерозподілений прибуток (непокритий збиток);
— резервний капітал;
— інший додатковий капітал.
Класифікація власного капіталу за джерелами його утворення є досить важливою при визнанні його елементів, тому враховуючи різницю у джерелах формування у міжнародній і вітчизняній практиці, також існують відмінності у компонентах фінансової звітності за МСФЗ і НП(С)БО [3].
Організація обліку власного капіталу має певні недоліки:
— не розроблено окремий стандарт, який би мав регламентувати облік власного капіталу;
— аналітичний облік за окремими елементами власного капіталу є недосконалим;
— не розроблено нормативно-методичні рекомендацій щодо обліку власного капіталу.
Зважаючи на проблеми, які виникають при обліку власного капіталу,можна запро понувати наступні шляхи їх вирішення: продовження гармонізації міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку; вдосконалення фінансової звітності із обліку власного капіталу; розробка стандартизованих форм первинних документів для обліку операцій із власним капіталом; визначення оптимального співвідношення між власним та залученим капіталом, який необхідний для фінансування активів суб’єкта господарювання; підприємства повинні чітко визначати порядок та умови збільшення або зменшення власного капіталу, порядок формування резервного капіталу, додаткового капіталу, порядок використання нерозподіленого прибутку.
Література
1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 р. № 73.
2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань, і господарських операцій підприємств і організацій: Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, зі змінами та доповненнями.
3. Власний капітал: облік та представлення в звітності в контексті національних та міжнародних стандартів [Електронний ресурс] / Л. В. Коваль, В. В. Горбатюк // Економічні науки. Cер.: Облік і фінанси. — 2013. — Вип. 10(3).
— С. 310—318. Ковальчук В.В., студент ОЕФ, 5 курсу, спеціальність 8.030509 «Облік і аудит», ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», науковий керівник — Супрович Г.О., к.е.н., ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності