Для кожного підприємства важливо знати, чи перебуває воно в стані економічної безпеки, чи ні. Економічною наукою розроблено загальну методологію оцінювання рівня економічної безпеки підприємства через інтегральний показник, який відображає співвідношення можливої величини шкоди підприємству за певним видом (підвидом) його діяльності та ефективності заходів із запобігання такій шкоді.
1
Мак-Мак В. П. Служба безопасности предприятия / В. П. Мак-Мак.
— М. : Баярд, 2001.
— С. 41. відверненої шкоди і витратами на такий захід і поділена на зазначені витрати. Для обчислення цього показника може братись до уваги і розмір уже заподіяної або невідворотної шкоди, якщо вона мала (матиме) місце. Застосування на практиці цього підходу є бажаним, але достатньо складним, оскільки не завжди можна передбачити вихідні параметри для визначення зазначеного інтегрального показника.
З цієї причини стає вкрай необхідним використання низки показників (індикаторів), які б давали змогу достатньо всебічно судити про стан економічної безпеки підприємства і водночас, щоб для обчислення таких показників могла б бути використана доступна і достовірна фактична інформація.
Загальними індикаторами, які дають досить повне уявлення про фінансовоекономічний стан підприємства, а отже, і про його економічну безпеку, є рентабельність авансованого капіталу RОА, рентабельність інвестованого капіталу RОІС, рівень рентабельності операційної діяльності підприємства, коефіцієнт незалежності, показники ліквідності, частка підприємства на ринку та її динаміка, ринкова капіталізація (для акціонерних підприємств), загальна вартість підприємства та на одиницю земельної площі чи одиницю потужності переробних підприємств, співвідношення між вартістю підприємства і EBІTDA (Earning before Interest, Taxes Depreciation and Amortization) — прибуток до виплати від
сотків, податків + амортизація). сотків, податків + амортизація).
Разом з тим для оцінки стану економічної безпеки необхідно використовувати і низку інших показників, які б більш конструктивно (актуалізовано) характеризували його з позицій окремих сторін діяльності підприємства.
Одним із важливих таких показників є коефіцієнт економічної безпеки. Для його визначення потрібно знати величину маржинального та операційного прибутку підприємства. Нагадаємо, що перший із них визначається як різниця між обсягом продажу продукції і змінними витратами, а операційний прибуток — як результат від зменшення маржинального прибутку на суму постійних витрат.
Далі потрібно розрахувати коефіцієнт маржинального прибутку з виразу
МП мп ?К , де МП — маржинальний прибуток; ГВ — обсяг продажу (грошова виручка від реалізації продукції). Звідси обсяг беззбиткового виробництва у грошовому виразі можна визначити так: п м . Тепер є можливість визначити коефіцієнт економічного безпеки підприємства за операційною діяльністю:
ГВ
ПВ
ОБ
К ?
ОБГВ еб ? ?К.
ГВ
Зі збільшенням коефіцієнта економічної безпеки зростає і економічна безпека підприємства в сфері операційної діяльності. Його величина вказує, наскільки відсотків може бути знижено обсяг виробництва і реалізації продукції, щоб не перейти межу безприбуткового виробництва продукції. то це означатиме, що лише за зниження обсягу реалізації на 59 % підприємство досягне порогу беззбитковості.
Таким чином, коефіцієнт економічної безпеки по суті є мірою операційного ризику, а отже, важливим економічним параметром підприємства. Зауважимо також, що грошову виручку для визначення показника еб потрібно брати за 100%-го використання потужності. Тоді різниця між таким обсягом грошової виручки і беззбитковим обсягом виробництва вкаже на запас фінансової безпеки підприємства в абсолютному виразі.
К
Для характеристики економічної безпеки підприємства доцільно використовувати і показник виробничого важеля
А . Із теми 15 нам відомо, що цей показник вказує, наскільки відсотків зміниться прибуток за зміни обсягу виробництва (продажу) на 1 %, тобто
ВВ
ДГ:ДВВ???? ? , де ? — відсоткове зростання операційного прибутку; ? — те ж грошової виручки. Нагадаємо, у разі коли виробничий важіль становить, скажімо, 1,15, то це означатиме, що за зміни обсягу виробництва на 1 % прибуток зросте на 1,15 %. ??Д???
ВА
Знаючи величину виробничого важеля, можна визначити, наскільки відсотків зросте прибуток за відповідного відсоткового зростання обсягу продажу і яка буде величина цього прибутку ??1
ОП: ?? ??
ОПВВВГВ
А
1 ? ? ? ? ? ? ? ?? ?, де ВГВ — відсоткове зростання грошової виручки, %.
ОП
ОП
100
Рівень економічної безпеки підприємства зростає за більшої величини виробничого важеля, бо це дає змогу йому швидко збільшити прибуток і здійснити необхідні реінвестиції для підвищення конкурентоспроможності виробництва.
Проте такий висновок є справедливим тоді, коли підприємство має необхідні зовнішні і внутрішні передумови для подальшого нарощування обсягу продажу продукції: зростаючий на ринку попит на продукцію, яку виробляє підприємство, стабільна цінова кон’юнктура, внутрішні можливості нарощування виробничих потужностей, відсутність перешкод у забезпеченні сировиною в необхідній кількості і потрібній якості.
Високий коефіцієнт виробничого важеля є позитивним індикатором економічної безпеки підприємства в разі стабільної його роботи з орієнтацією на збереження досягнутого обсягу виробництва і своєї ніші в ринку.
У разі нестабільної роботи підприємства, прорахунків у менеджменті, несприятливого зовнішнього середовища високий рівень виробничого важеля із позитивного фактора, що підвищував його економічну безпеку, перетворюється на свою протилежність, бо зі зменшенням обсягу виробництва продукції стрімко падатиме прибуток у такому ж відсотковому відношенні, яке було характерним для умов збільшення обсягу продажу. Тому зусилля таких підприємств ня виробництва і на пошук можливостей для зміцнення позиції на ринку, тобто на недопущення трансформації виробничого важеля в негативний фактор виробництва.
Важливим показником, що характеризує економічну безпеку підприємства, є показник граничної беззбитковості виробництва продукції, обчислений за умов невизначеності з використанням інструментарію теорії нечітких множин.
Прикладне застосування цього показника передбачає, що при розробці виробничої програми для провідної галузі (провідних галузей) чи для підприємства в цілому розраховуються ймовірні постійні витрати, визначені в інтервалі, скажімо, [1600, 1680] тис. грн, у тому числі амортизаційні відрахування — в інтервалі [320, 336] тис. грн. Змінні витрати на одиницю продукції передбачаються в інтервалі [280, 296] грн, а ціна реалізації одиниці товару — [500, 550] грн.
Методика визначення граничної беззбитковості виробництва така. Спочатку потрібно визначити інтервал межі беззбитковості
Б за умови, що береться до уваги вся сума постійних витрат, включаючи й амортизацію. Для цього використовується така формула: N ?? ???? ?? ?? ??? ?? ? ? ?? ? ? ? од.12од.21
ПВ,ПВ
ПВ,ПВ N ?????? ?? .Б,БЗВЦ:ПВ,ЗВЦ:ПВ
21 од.2од.121
21
Б
ЗВЦ,ЗВЦ
ЗВ,ЗВЦ,Ц
21од.212од.121 ????
У даному випадку
Б,Б
21 — це межа беззбитковості в інтервалі, наприклад, 11 500 і 13 200 од. продукції. Таке відхилення в межах беззбитковості можна структурувати з метою більш однозначного підходу до прийняття рішення. З цією метою визначається очікувана точка беззбитковості як середньоарифметична величина із мінімальної і максимальної меж беззбитковості, за умови, що є однакова ймовірність оптимістичного і песимістичного варіантів діяльності підприємства.
У нашому прикладі інтервал межі беззбитковості з урахуванням усієї суми постійних витрат ??1
Б N буде становити ?? ?? ?? ?? ?? ?? ???? ?? ? ?? ? ? ?
0006801000,6001
0006801000,6001
1
Б N ?? ?? ?? .82355926,
280550,296500
296280,440400,
0006801 ,
0006001
0006801000,6001 ? ? ? ? ? ? ? ??
204
270
270204,
Отже, межа беззбитковості виробництва перебуває в інтервалі між 5926 і 8235 од. продукції. За однакової ймовірності песимістичного та оптимістичного
варіантів очікувана точка беззбитковості становитиме (5926 + 8235) : 2 = 7080 од. варіантів очікувана точка беззбитковості становитиме (5926 + 8235) : 2 = 7080 од.
Для визначення граничної беззбитковості використовується аналогічний методичний підхід лише з тією особливістю, що постійні витрати за обома варіантами (песимістичного і оптимістичного) зменшується на суму амортизаційних відрахувань. ртизаційні відрахування не є витратами у формі грошових видатків, тобто для їх покриття не потрібна готівка. Таким чином, гранична беззбитковість розраховується на основі витрат, що пов’язані з реальними виплатами.
Відповідно до наведених вихідних даних гранична беззбитковість буде перебувати у межах ?? ?? ?????? ?? ?????? ?? ?? ?? .65584741,
0003441000,2801
0003360006801000,3200006001
2
Б ? ? ? ? ? ? ? ?? ? ?? ? ? ?? ?N
280550,296500
296280,440400,
0003441 ,
0002801
0003441000,2801
204
270
270204,
Отже, гранична беззбитковість в нашому прикладі перебуває в межах 4741 і 6588 од. продукції, а очікувана гранична беззбитковість за однакової ймовірності песимістичного і оптимістичного варіантів становить 5665 од. продукції [(4741 + 6588) : 2].
Різниця між межею беззбиткового виробництва і межею граничної беззбитковості виробництва становить 1415 од. продукції. Це означатиме, що за такого зменшення обсягу виробництва порівняно зі беззбитковим підприємство не нестиме збитки, для покриття яких потрібна готівка, а отже, йому не обов’язково потрібно шукати додаткових джерел для продовження процесу виробництва в наступному циклі. Але це — гранична межа, за яку відступати нікуди, бо підприємство витрачає, за умови повторення такої економічної ситуації, можливість здійснювати просте відтворення основних засобів у майбутньому.
Чим меншою є межа беззбиткового виробництва за обома варіантами їх визначення, тим вищим є ступінь економічної безпеки функціонування галузі чи підприємства в цілому. Для підприємства також важливо, щоб гранична беззбитковість на більший відсоток відрізнялася від беззбиткового виробництва за умови врахування усіх постійних витрат.
У разі коли, на думку спеціалістів, ймовірність настання оптимістичного і песимістичного варіантів очікуваної межі беззбиткового виробництва є неоднаковою, то очікувану точку беззбитковості визначають з урахуванням цього фактора.
Наприклад, якщо межа граничної беззбитковості виробництва перебуває в інтервалі [4322, 6008], а ймовірність настання нижньої межі 0,45, а верхньої
0,55, то очікувана точка беззбитковості буде становити 4321 · 0,45 + 6008 · 0,55 = = 5249 од. продукції. = 5249 од. продукції. 0,55, то очікувана точка беззбитковості буде становити 4321 · 0,45 + 6008 · 0,55 = = 5249 од. продукції.
Як нам уже відомо, складовою економічної безпеки підприємства є його фінансова безпека, що характеризується таким рівнем забезпеченості фінансовими ресурсами та їх формування й організацією використання, за якого досягається стабільний розвиток виробничої і соціальної сфер суб’єкта господарювання, а також забезпечується захист його фінансових інтересів від внутрішніх і зовнішніх загроз.
Оцінювати рівень фінансової безпеки підприємства можна за показниками рентабельності власного капіталу порівняно з показником ефективності альтер-чення приросту рентабельності власного капіталу завдяки такому залученню, а також за рентабельністю фінансових інвестицій .
Р
Ф.І.
Для визначення показника рентабельності фінансових інвестицій, роль якого в оцінці фінансового стану істотно посилюється з розвитком фондового ринку, потрібно брати до уваги ту обставину, що фінансові інвестиції, з одного боку, пов’язані з відповідними інвестиційними витратами (купівля цінних паперів, вклади у статутні фонди інших підприємств тощо), а з другого — з формуванням гро шового потоку, що повертається. До складу останнього входять, поперше, кошти, що виплачуються по цінних паперах у вигляді відсотків за облігаціями та іншими борговими цінними паперами, а також за депозитними вкладами у банках; по-друге, дивіденди по акціях та по інших пайових цінних паперах; по-третє, суми від пога шення боргових цінних паперів в кінці обумовленого фіксованого строку їх обігу або від продажу відповідних цінних паперів за цінами, що склалися на момент такого продажу.
За кожним з видів цінних паперів може бути визначений прибуток як різниця між отриманими відсотками або дивідендами і сумою витрат, що пов’язані з операцією володіння цими паперами. Ця частина грошового потоку, що повертається, повинна безпосередньо враховуватися при оцінці ефективності фінансових інвестицій.
Тимчасом суми коштів від погашення боргових зобов’язань за економічним змістом є формою відшкодування раніше понесених інвестиційних витрат, а тому при визначенні їх ефективності вони не повинні братися до уваги.
Що ж стос ується акцій, то підприємство може продавати чи придбавати їх у будь-який прийнятний для нього час. Але в результаті операції купівлі-продажу може виникнути різниця в цінах, яка повинна враховуватися при визначенні загальної суми прибутку від фінансових інвестицій за таким принципом: перевищення ціни продажу акцій над ціно ю їх купівлі збільшує інвестиційний прибуток, а зниження ціни — зменшує його.
З урахуванням викладеного вище ефективність фінансових інвестицій у відповідному звітному році за показником рівня рентабельності можна визначити за формулою
ПЗЦП
ДЦВДНПРДП ????
Р ?? ?, де — депозитний прибуток від депозитних вкладів в банках; ПР — одержані відсотки за володіння борговими цінними паперами; ДН — одержані дивіденди по акціях та по інших пайових цінних паперах; — витрати, що пов’язані з волоперів; — суми пайових внесків до статутного фонду інших суб’єктів господарювання.
Ф.І.
ВВСНВ
ЦПФЦ
ДП
В
ЦП
дінням цінними паперами;
ПЗ — перевищення (+), зниження (–) ціни продажу акцій у звітному році над ціною їх придбання; — ціна придбання цінних па
НВ
ДЦ
Ц дінням цінними паперами;
ПЗ — перевищення (+), зниження (–) ціни продажу акцій у звітному році над ціною їх придбання; — ціна придбання цінних па
НВ
ДЦ
Ц
ВС
Ф
Зауважимо, що в разі придбання підприємством облігацій з «нульовим купоном» прибуток по них дорівнюватиме різниці між номінальною ціною цих акцій і ціною купівлі їх інвестором. фінансових інвестицій. Умовою забезпечення бажаного, але реального рівня ефективності фінансових інвестицій, є придбання надійних цінних паперів і здійснення виваженої диверсифікації портфеля цих інвестицій.
