На конституційному рівні термін «місцеве самоврядування» в

Україні було застосовано в Конституції Української Народньої

Республіки (Статуті про державний устрій, права і вільності

УНР), розробленої 09.01.1918 року Українською Центр альною

Радою: «5. Не порушуючи єдиної своєї власти, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи принципу децентралізації», «20. Лише громадяне

УНР користуються з усієї повноти громадянських і політичних прав, беруть участь в орудуванню державним і місцевим життям

16через активну і пасивну участь у виборах до законодатних установ і органів місцевого самоврядування.»

У Конституції Української Народньої Республіки не було дано єдиного визначення поняття місцевого самоврядування, проте положення Конституції визначали органи місцевого самоврядування — губернські, повітові та сільські комітети, а також регламентували широкий спектр повноважень органів місцевого самоврядування в Українс ькій Народній Республіці, в тому числі право внесення законодавчих проектів органами самоврядування, які об’єднують не менше 100 тисяч виборців; на розгляд Всенародніх Зборів (п. (д) п. 39 Конституції).

Конституція УРСР 1923 року передбачала місцеві органи влади — з’їзди районних та окружних рад та їх виконавчі комітети.

Конституція УРСР 1937 року органами місцевої влад и визначала обласні, районні і сільські Ради народних депутатів.

Згідно з Конституцією УРСР місцеві органи самоврядування на той час відносилися до органів державної влади й управління, і, по суті, функцію самоврядування з належними самоврядними (власними) повноваженнями не виконували.

Необхідно також приділити увагу системі органів місцевого самоврядування УРСР, зокрема то му, що в ній був відсутній основний первинний елемент місцевого самоврядування — територіальна громада.

Формальна роль відводилась органам самоорганізації громадян, у Конституції 1978 р. про них навіть не згадується.

Громадяни, які проживають на відповідній території, відповідно до норм Конституції УРСР 1978 р. мали право реалізовувати свої права як суб’єкти місцевого са моврядування практично лише в рамках участі у місцевих виборах.

Саме поняття «місцеве самоврядування» вживається в Конституції 1978 року лише у 1990 р. у зв’язку з прийняттям Закону «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» та внесеними на той час змінами та доповненнями до К онституції.

Лише з прийняттям Конституції України 28 червня 1996 р. вперше в історії України найвищим законодавчим актом дається визначення поняттю «місцеве самоврядування». Так, ст. 140 Конституції України регламентує, що «місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати п итання місцевого значення в межах Конституції і законів України.»

17Також уперше в Україні на законодавчому рівні вводиться поняття «територіальна громада». Конституцією України визначається, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

З прийняттям Конституції України у 1996 р. починається новий ет ап реформування місцевої влади в Україні, починається відлік функціонування місцевого самоврядування у якісно новій формі на демократичних засадах.

1.4. Законодавство про місцеве самоврядування

Систему законодавства про місцеве самоврядування складають:

— Конституції (Конституція України);

— Хартії (Європейська хартія місцевого самоврядування);

— Закони України про місцеве самоврядування (Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

— Закони України, що регу люють відносини у сфері місцевого самоврядування (Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», Закон України «Про столицю України — місто-герой Київ»);

— Декрети Кабінету Міністрів України (Декрет КМУ «Про місцеві податки і збори»);

— Положення Верховної Ради України (Положення про за гальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затверджене Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 р. №3748);

— Постанови Кабінету Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 3 грудня 1997 р. № 1349 «Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування»);

— Положення Кабінету Міністрів України (Положення про державну реєстрацію статутів територіальних громад, зат верджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1150);

— Укази Президента України (Указ Президента України від

18 червня 1998 р. № 655/98 «Про впорядкування внутрішніх та зовнішніх запозичань, що провадяться органами місцевого самоврядування»);

— інші підзаконні акти.