3.3. КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ. Частина 2

Таблиця 3.10

ЧАСТКА ПЕРСОНАЛЬНОГО ПРИБУТКОВОГО ПОДАТКУ

У ВВП У КРАЇНАХ ОЕСР ТА УКРАЇНІ у 2004–2012 рр., %

Джерело: Revenue statistics: Comparative tables, OECD Tax Statistics.

З даних, поданих у табл. 3.10, видно, що частка податку на доходи фізичних осіб у ВВП в Україні майже вдвічі менша проти середнього значення цього показника в країнах ОЕСР. Поступове зростання частки податку на доходи фізичних осіб в Україні обумовлене зростанням ставки податку на доходи фізичних осіб — з 13 % до 15 %. Слід зазначити, що запровадження у 2011 р. про

Аналог західного персонального прибуткового податку.гресивного оподаткування доходів громадян із застосуванням ставок 15 % і 17 % не сприяло збільшенню частки цього податку у ВВП. Це спричинено як низьким рівнем доходів громадян, так і високою мірою тінізації доходів населення.

Найвища частка персонального прибуткового податку у ВВП запроваджена в Данії — за досліджуваний період середнє її значення становило 25 % (без значних коливань, хоч відбулося суттєве зниження основної ставки персонального прибуткового податку). Нагадаємо, що Данія є однією з країн з найвищим рівнем добробуту населення та найнижчим рівнем корупції (рівень свободи від корупції за версією Heritage Foundation у 2013 р. був 94 із 100). В інтервалі від 10 до15 % є частки персонального прибуткового податку у ВВП у Бельгії, Швеції, Фінляндії та Ісландії. У Швеції та Фінляндії даний показник має стійку тенденцію до зниження, у Бельгії та Ісландії значних коливань за цей період не відбулося, хоч основна ставка персонального прибуткового податку у Бельгії була зменшена з 60,6 % у 2000 р. до 53,7 % у 2012 р. Загалом найвищі частки персонального прибуткового податку у ВВП характерні для країн скандинавської моделі розвитку економіки.

В Австралії, Швейцарії, Канаді, Італії, Норвегії, Великобританії частка персонального прибуткового податку у ВВП коливається на рівні 10–12 %. За розглядуваний період ставки персонального прибуткового податку підвищували Італія та Великобританія. Зазначимо, що для цих країн характерна більш розгалужена система податкових пільг і знижок зі сплати персонального прибуткового податку. Також ці країни характеризуються високим рівнем фіскальної свободи та низьким рівнем корупції, а Швейцарія та Австралія за рейтингом Heritage Foundation у 2013 р. віднесені до категорії вільних країн (за індексом економічної свободи таких країн лише п’ять). Це означає, що в даних країнах також низький рівень тіньової економіки та витрат на збір податків, висока ефективність регулювання бізнесу, що забезпечує за помірного податкового навантаження необхідний обсяг надходжень до бюджету.

У більшості країн західноєвропейської та компромісної європейської моделі розвитку частка персонального прибуткового податку у ВВП коливається на рівні 6–9 %, при цьому коливання за досліджуваний період відбуваються в межах 1 %, що свідчить про стабільність системи формування доходів бюджету за кошти персонального прибуткового податку.

Таблиця 3.11

ЧАСТКА КОРПОРАТИВНОГО ПРИБУТКОВОГО ПОДАТКУ

У ВВП У КРАЇНАХ ОЕСР у 2004–2012 рр., %

Бельгія3,13,33,53,53,32,52,73,03,1

Ізраїль3,44,04,94,53,52,82,93,72,7

Словенія1,92,83,03,22,51,81,91,71,3

Данія3,23,94,33,83,32,32,72,83,0

Фінляндія3,53,33,43,93,52,02,62,72,2

Естонія1,71,41,51,61,61,91,41,30,3

Іспанія3,43,94,14,72,82,21,81,82,2

Закінчення табл. 3.11

Джерело: http://www.oecd-ilibrary.org/taxation/taxes-on-corporate-income_207 58510-table5

У Словенії, Словаччині, Польщі та Чеській Республіці значення досліджуваного показника найнижчі, у Словенії та Словаччині за даний період воно практично не змінилося. У Чеській Республіці частка персонального прибуткового податку у ВВП має тенденцію до зменшення, у т. ч. завдяки зменшенню основної ставки персонального прибуткового податку з 32 % у 2000 р. до 15 % у 2012 р., у Польщі — до збільшення, хоч основна ставка персонального прибуткового податку також була зменшена з 40 % у 2000 р. до 32 % у 2012 р.

У країнах японської та азійської моделей розвитку значних коливань частки персонального прибуткового податку у ВВП за досліджуваний період не було, як і значних змін у ставках справляння цього податку. За визначений період ставки персонального прибуткового податку підвищили Греція (із 45 % до 49 %), Іспанія (із 48 % до 52 %), Португалія (із 40 % до 49 %), Швеція (із 51,5 % до 56,6 %), Великобританія (із 40 % до 50 %). Більшість випадків підвищення ставок персонального прибуткового податку були наслідком антикризових програм урядів цих країн. На 2013 р. зазначені країни (крім Іспанії та Португалії) знизили став-ки персонального прибуткового податку, однак передкризового рівня вони не досягли. Варто зазначити, що в Україні основна ставка справляння податку на доходи фізичних осіб є однією з найнижчих (нижча тільки в Болгарії), що свідчить про наявність нереалізованого фіскального потенціалу цього податку.

З табл. 3.11 видно, що частка корпоративного прибуткового податку у ВВП найвища в Норвегії (більше ніж 10 %), що обумовлено особливостями побудови податкової системи цієї країни, де нижчий рівень оподаткування передбачений для доходів фізичних осіб. Основна ставка корпоративного прибуткового податку в Норвегії протягом досліджуваного періоду не змінювалась і є відносно помірною (28 %), однак при цьому кількість податкових пільг та винятків мінімальна. У країнах скандинавської моделі розвитку частка корпоративного прибуткового податку у ВВП коливається від 2,7 % до 3,5 %, у Данії та Фінляндії цей показник має тенденцію до зниження, зокрема в результаті зниження основної ставки справляння податку з 32 % у 2000 р. до 25 % у 2012 р. у Данії та з 29 % у 2000 р. до 24,5 % у 2012 % у Фінляндії.

Практично в усіх досліджуваних країнах відбулося зниження основної ставки справляння корпоративного прибуткового податку, крім Угорщини, яка збільшила ставку на 1 %, Мальти і Норвегії, які не змінили основної ставки податку. Найбільш радикально основна ставка корпоративного прибуткового податку була знижена в Німеччині (з 51,6 % до 29,8 %), Болгарії (з 32,5 % до 10 %), Чеській Республіці (з 31 % до 19 %), Греції (із 40 % до 20 %), Польщі (з 30 % до 19 %). Це дало змогу названим країнам (крім Греції) поліпшити свої позиції в рейтингах глобальної конкурентоспроможності та економічної свободи. Так, Німеччина підвищила рівень фіскальної свободи з 38,6 до 61,8 пунктів, а індекс свободи ведення бізнесу — з 70 до 90,5 пунктів. Це свідчить про те, що зменшення податкового навантаження на капітал сприяє активізації бізнесу, а це, у свою чергу, дає можливість створювати нові робочі місця та в перспективі зменшувати видатки держави на фінансування соціальних виплат. З погляду теорії суспільного вибору такі тенденції забезпечують певну політичну стабільність, оскільки зростання суспільного добробуту є запорукою того, що політична сила залишиться при владі ще тривалий час.Середнє податкове навантаження на прибуток у країнах ОЕСР має чітку тенденцію до зменшення, що є свідченням загальної тенденції перенесення податкового навантаження з прибутку на інші об’єкти оподаткування. В Україні ж чітко визначеної тенденції до зниження фіскального значення податку на прибуток немає. Зменшення частки податку на прибуток у ВВП у 2009– 2010 рр. обумовлено наслідками економічної кризи.

В Україні проблема оподаткування прибутку не пов’язана лише з установленням величини основної ставки. По-перше, для зниження фіскальної значущості податку на прибуток необхідно віднайти альтернативу, яка компенсуватиме втрати бюджету від зменшення надходжень з податку на прибуток. В інших країнах такою альтернативою є індивідуальні прибуткові податки разом з податками на майно. Як уже зазначалось, фіскальний потенціал податку на доходи фізичних осіб в Україні обмежується високим рівнем тінізації доходів громадян та низьким рівнем доходів більшості населення, зайнятого в офіційному секторі економіки, а майнове оподаткування поки що перебуває в зародковому стані. По-друге, високий рівень тінізації економіки, який дає змогу виводити з-під оподаткування велику частину прибутків підприємств. По-третє, високі стандартні ставки оподаткування прибутку в інших країнах здебільшого компенсуються розгалуженою системою звільнень від сплати податку на прибуток, які мають інвестиційно спрямований характер. Така система є додатковим стимулом до вкладання заробленого прибутку в розвиток підприємства, оскільки це дає можливість не тільки збільшити прибутковість бізнесу в майбутньому, але й зекономити на сплаті податків. Висока стандартна ставка оподаткування прибутку виконує роль своєрідної санкції — підприємство заінтересоване розподіляти прибуток у такий спосіб, щоб не сплачувати податок на прибуток за максимальною ставкою. В Україні такого механізму немає.