В статті розглянуто концепцію розвитку вітчизняної системи бухгалтерського обліку з урахуванням глобалізації економіки світу, виділено основні задачі та проблеми сучасного обліку на національному рівні.
Ключові слова: економіка, облік, система обліку, проблеми розвитку, фінансові показники, глобалізація.
Актуальність розробки концепції розвитку вітчизняної системи обліку в умовах глобалізації економіки. Становлення нової економіки на початку ХХI століття в розвинених країнах
Заходу розглядається як передумова переходу до принципово нової парадигми економічного розвитку та супроводжується формуванням нової системи поглядів на подальший розвиток суспільства. Зміни у сфері економіки супроводжуються трансформацією бізнес-процесів та інформаційних систем. Як наслідок, відбувається формування єдиного світового фінансово-інформаційного простору. Для забезпечення ефективності уже сформованих бізнес-процесів і тих, що формуються, необхідна адекватна система управління, яка б опиралась на повноцінне інформаційне забезпечення прийняття управлінських рішень. Існуюча криза економіки України обумовлена значною мірою кризою управління. Проблеми ж в управлінні є причиною і наслідком недосконалості інформаційної системи, важливою складовою якої є вітчизняний облік, досі не пристосований до вирішення сучасних економічних проблем. За цих умов виникає необхідність розробки концепції подальшого розвитку вітчизняної системи обліку в умовах невизначеності та глобалізації економіки.
Протягом останніх років задачам менеджменту в XXI столітті приділяється значна увага як зарубіжними так і вітчизняними авторами, зокрема П. Друкером, Л. Абалкіним, В. Єфремовим [1, 2, 3]. Проте, розробка сучасної парадигми вітчизняної системи обліку залишається поза увагою. Спроба ж вирішити економічні проблеми на основі традиційної системи обліку, не забезпечила позитивних результатів. Однією з причин цієї ситуації є, поперше, неспроможність старих управлінських кадрів ефективно працювати в ринкових умовах і, по-друге, бухгалтерський облік ще не став засобом формування майбутньої моделі розвитку підприємства та оцінки перспектив бізнесу.
У зв’язку з цим у статті сформульовано висновок щодо існування нової моделі економічного розвитку. На основі розглянутих задач і проблем сучасного обліку автором запропоновано власне бачення концепції сучасної системи обліку.
Нова інтелектуально-інформаційна модель економічного розвитку. В сучасний період, який увійшов в історію як перехід від індустріальної економіки до постіндустріальної, економічний успіх підприємств залежить від питомої ваги продукції, яка містить прогресивні знання та сучасні рішення, тобто включає значну долю інтелектуального капіталу. Нова парадигма спрямована на трансформацію мислення у напрямку підвищення вартості інтелекту. Рішення сучасних проблем здійснюється переважно не на базі натуральних ресурсів, а на основі зростання особистост-них якостей, майстерності, інформаційних ресурсів, електронних технологій та лідируючих позицій. Відбуваються кардинальні зміни пов’язані з мобілізацією інтелектуальних ресурсів. Це в свою чергу призвело до переходу від механічних технологій до електронних, від авторитету прибутку до максимального задоволення попиту споживачів, від контролю над діяльністю підприємства в цілому до контролю центрів відповідальності, від стану стабільності до невизначеності та постійної зміни форм і методів контролю.
Промислове століття змінилось інформаційним, що викликало зміну в структурі ресурсів, а отже у підходах системи менеджменту. Так, сучасні системи менеджменту, крім уже відомих ресурсів (фінансових, трудових, матеріальних та нематеріальних) додатково включають інформацію, яка є принципово новим ресурсом і здатна створити найбільш вагомі конкурентні переваги. Якщо в минулому столітті основні конкурентні переваги складали технології, що містились у матеріальних активах, то в сучасний період базою для створення конкурентних переваг є найбільш динамічний із усіх ресурсів — ключова інформація.
Постіндустріальна економіка має свої особливості, які не характерні для індустріальної економіки і створюють значні проблеми. Проте нам їх доведеться розв’язувати. Серед них — сповільнення темпів зростання продуктивності праці при одночасній стрімкій появі нових технологій та прискоренні темпів упровадження інновацій, невідповідності балансової і ринкової вартості активів суб’єктів господарювання тощо. Сьогодні ми стоїмо перед вибором системи вимірювання результатів діяльності підприємств. Імовірно, стане необхідним пошук зовсім нових критеріїв оцінки ефективності цієї діяльності та внеску інтелектуального, людського та структурного капіталу в результати бізнесу. Про це свідчать також сучасні дослідження: збільшення розриву між ринковою та балансовою вартістю пояснюється зростанням ролі нематеріальних активів таких як репутація, незавершені науково-дослідницькі розробки, джерелом генерації яких є інтелектуальний капітал. Відсутність методології оцінки нематеріальних активів, непристосованість стандартів обліку (GAAP) для рішення проблем, відображення нематеріальних активів у балансі — одна з головних причин початку пошуку нових інструментів оцінки вартості та ефективності діяльності фірм» [4]. Отже, для сучасного періоду характерна нова інтелектуально-інформаційна модель еко-номічного розвитку, яка потребує адекватних змін в системі менеджменту і відповідно в системі обліку.
Задачі і проблеми сучасного обліку. Проблеми недосконалості інформаційної системи, важливою складовою якої є вітчизняний облік, пояснюються непристосованістю останнього до вирішення сучасних економічних проблем. Щоб вийти з кризового стану і спрямувати систему обліку на вирішення нових економічних проблем, необхідно докорінно переосмислити принципи формування інформація в системі обліку, місце та його значення в системі управління та визначити його стратегію. Одним із центральних моментів нової концепції обліку повинно стати його відповідність потребам управління з одночасним забезпеченням стійкого розвитку вітчизняних підприємств.
Спроба вирішити сучасні економічні проблеми на основі традиційної системи обліку не забезпечила позитивних результатів. Це можна пояснити тим, що існуюча система обліку складається з набору практично не пов’язаних між собою локальних задач — окремих об’єктів бухгалтерського обліку. Внаслідок цього виникають інформаційні бар’єри між підрозділами, а отже інформація має фрагментарний характер, існує на локальних джерелах, безпосередній доступ до яких надається не всім співробітникам, які потребують її використання в чітко зазначені терміни. Існування таких модулів не орієнтує на підтримку горизонтальних бізнеспроцесів, які відбуваються в різноманітних підрозділах, що приводить до порушення основного принципу системи управління
— принципу управлінського циклу. Крім того, найчастіше такі модулі сприяють вирішенню виключно облікових завдань (окремих бізнес-процесів), що не дає можливості на основі облікових даних реалізувати управлінський контур. Це можна пояснити не лише технічними причинами, але й необґрунтованою вимогою окремих осіб обмежувати доступ до інформації та можливістю впливати на прийняття рішень і використовувати монополію на критичний інформаційний ресурс, як гаранту власного стабільного становища. Існуючі проблеми і вузькі місця інформаційно-комунікаційного характеру приводять до того, що керівники підприємств і окремих підрозділів при прийнятті управлінських рішень змушені використовувати неповну, суперечливу й недостатньо актуальну інформацію. Як наслідок — несвоєчасне та неякісне прийняття управлінських рішень, що підвищує ризик і негативно позначається на досягненні цільових показників діяльності підприємства.
Критика на адресу фінансових показників, джерелом яких є традиційна система бухгалтерського обліку та фінансова звітність, пояснюється тим, що інвестори та акціонери акцентують свою увагу на майбутніх результатах, тоді як фінансова звітність дає уявлення про результати діяльності минулих періодів і фінансового стану компанії. Ретроспективний характер цих показників суттєво зменшує їх цінність для прийняття оперативних, поточних та стратегічних управлінських рішень.
Сьогодні управлінці не обмежуються традиційними моделями, а все більше звертаються до інформації, яка має нефінансовий характер. Для менеджерів не має особливого значення в якій системі виникла інформація, значно важливіше, щоб вона була корисною для прийняття оптимальних управлінських рішень. Тому в останні роки все більшого поширення набувають стратегічні системи управлінського обліку, як результат намагання розширити інформаційну базу шляхом включення показників нефінансового характеру.
В нових економічних умовах, суттєвою характеристикою яких є нестабільність, підприємства вимушені постійно змінювати концепції. Відсутність адекватного механізму реагування на несприятливе зовнішнє середовище приводить підприємства до банкрутства. Сучасна криза вітчизняної економіки обумовлена, в першу чергу, невмінням адекватно реагувати на реалії сьогоднішнього дня. Вказуючи на системне походження сучасних кризових явищ в розвитку світової цивілізації, Ауреліо Печчеї пише: «Всі безладдя та кризи нашого часу є одночасно і причиною, і наслідком непристосованості людства до нових реалій нашого часу» [5].
За останні роки відбулась переорієнтація від світу виробника (коли попит значно перевищував пропозиції) до світу споживача (коли пропозиція перевищує попит). В цих умовах найбільш прийнятною є концепція диференціації, тобто створення більшої цінності, ніж у конкурентів. Цінність продукції чи послуг — це можливість задовольняти пріоритети споживача. Враховуючи, що виявлення потреб споживачів здійснюється не на підприємстві, а у зовнішньому середовищі, а отже ключова інформація знаходиться за межами підприємства. У світі, де постійно відбувається міграція цінностей, виникає необхідність формування ключової інформації у зовнішньому середовищі. Отже, традиційні підходи про те, що система обліку повинна включати лише внутрішню інформацію, є в сучасний період неприйнятними. При цьому ключовим питанням для створення моделі бізнесу, орієн-
тованої на споживача, є не споживчі пріоритети сьогодення, а ті, якими ці пріоритети будуть завтра.
Отже, система вітчизняного обліку повинна бути зорієнтована не на виробництво, а на ринок. Мислення, зорієнтоване на продукцію, повинно змінитись на мислення, зорієнтоване на вирішення проблем споживачів, генеруючи одночасно високі прибутки. У нових економічних умовах, суттєвою характеристикою яких є динамічність, пріоритети споживачів і зони прибутку весь час мігрують. Вже не можна уникнути змін, тому необхідно звикнути до думки, що постійні зміни — це вже норма для сучасного періоду. Отже, необхідно виходити з того, що фундаментом економіки будь-якого підприємства є керована організація, а облік
— це специфічний інструмент, який є частиною системи управління, що існує для досягнення організацією бажаних стратегічних цілей.
Концепція сучасної системи обліку в умовах глобалізації. Сучасний облік повинен базуватись на пізнанні розвитку його функціональної корисності для системи управління. Його існування можливе саме завдяки тому, що системі управління потрібна його функція. Щоб оцінити потребу та можливості розвитку обліку, необхідно усвідомити його невід’ємним елементом управління.
Бухгалтерський облік, як одна із найбільш традиційних інформаційних систем, повинна розширити свої межі й сприяти не лише інформаційному забезпеченню оперативних бізнес-процедур виконавчого рівня, але й потреб менеджерів різних підрозділів і рівнів підприємства.
Відомо, що система бухгалтерського обліку та фінансова звітність спрямована переважно на задоволення потреб зовнішніх користувачів. Відомо також, що фінансова звітність складається за загальноприйнятими правилами на основі норм- положень (стандартів) бухгалтерського обліку П(С)БО, які визначають методологічні засади формування інформації в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності для співставлення даних різноманітних підприємств та є базою для оцінки інвестиційної привабливості підприємств. Проте вони не сприяють прийняттю управлінських рішень з метою оперативного, тактичного та стратегічного управління. Проте бухгалтерський облік слід розглядати не лише як потужний важіль інтенсифікації поточної господарської діяльності, але й у якості засобу оцінки перспектив бізнесу. Бухгалтерський облік, який традиційно нагромаджував інформацію про господарські факти та явища, що вже відбулись, тобто маввиключно ретроспективний характер, починаючи з другої половини ХІХ століття поступово почав розширювати свій часовий горизонт. Цьому сприяли різноманітні концепції, які були сформовані ще в минулому столітті. Часовий горизонт бухгалтерського обліку почав розширюватись лише тоді у напрямі майбутнього, коли почали розроблятися і використовуватися в управлінні кошториси (бюджети). У цих документах відображалася планова інформація, і це було першим кроком як на шляху розширення прогностичної функції бухгалтерського обліку, так і на шляху поступової інтеграції обліку, планування і контролю. Адже принцип управлінського циклу включає планування майбутньої діяльності, реалізацію планів, облік діяльності підприємства, аналіз та розробку коригувальних дій (зворотний зв’язок). Це означає, що по кожному об’єкту управління (бізнес-процесу) повинні бути присутні всі перелічені стадії. Отже, система обліку, з одного боку, повинна виступати засобом досягнення успіху, а з іншого — не повинна порушувати основний принцип системи управління — принцип управлінського циклу, реалізації якого в повній мірі відповідає управлінський облік, основною метою якого є забезпечення інформацією менеджерів всіх рівнів управління для ефективнішого планування, контролю та прийняття управлінських рішень. Проектування схеми управління з точки зору управлінського циклу в системі управлінського обліку дозволить пов’язати процеси планування і аналізу різноманітних підрозділів, а крім того сприятиме:
• удосконаленню параметрів інформації, що забезпечує менеджерам прийняття своєчасних і якісніших управлінських рішень;
• рішенню якісно нових управлінських завдань;
• скороченню трудомісткості операцій і, відповідно, скороченню витрат і ефективнішому використанню ресурсів.
Таким чином, глобалізаційні процеси викликали необхідність розробки та запровадження нової концепції обліку як цілісної, ефективно діючої підсистеми управління національною економікою з сучасним нормативно-правовим, інформаційно-методичним, методологічним та програмно-технологічним потенціалом, який підлягатиме постійному удосконаленню та динамічному розвитку. Ця підсистема повинна на рівні існуючих вимог створити надійне інформаційне забезпечення для вирішення принципово нових завдань суспільно-господарського розвитку, що постійно ускладнюються, стаючи помітними рушіями розвитку економіки в Україні.
ЛІТЕРАТУРА
1. Друкер Питер Ф. Задачи менеджмента в ХХI веке.: Пер. с англ.: Уч. пос. — М.: Издательский дом «Вильямс», 2001. — С. 103.
2. Абалкін Л. Экономическая теория на пути к новой парадигме // Вопросы экономики. — 1993. — № 1.
— С. 4—14.
3. Ефремов В. С. Стратегическое планирование в бизнес- системах. — М.: Финпресс, 2001.
— С. 61.
4. http://www/cfin. ru.
5. Печчеи А. Человеческие качества. — М.: Прогрес, 1980.
—С. 11
—12. Стаття надійшла до редакції 06.02.2006 р. УДК 657.1 О. В. Небильцова, канд. екон. наук, доцент Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
