Рис. 12.4. Процес взаємодії консультантів із клієнтською організацією у процесі трансферу знань в нематеріальний актив У подальшому під повним консалтинговим циклом ми будемо розуміти роботи, в яких консультаційна фірма бере участь в усіх його фазах — підготовки до консультування, діагностування компанії та її проблематики, розроблення рекомендацій і плану їх упровадження, реалізації консалтингових рекомендацій, оцінювання консультаційних заходів та забезпечення зворотного зв’язку.
1. Управлінське консультування справляє двобічний вплив на національну економіку: 1) опосередковано — через створення інформаційного простору, що забезпечує економічним суб’єктам доступ до нових управлінських технологій; 2) безпосередньо — через внесок консалтингової галузі у створення валового національного продукту, що є кількісним параметром рівня інтелектуального розвитку національної економіки країни.
2. Історія становлення і розвитку управлінського консультування свідчить про активну дослідницьку діяльність консультантів з пошуку нових управлінських інструментів і технологій, що сприяють посиленню ефективності діяльності підприємств, доводить зростання ролі у формуванні нових принципів управління підприємствами, які розробляють і активно просувають консалтингові компанії.
3. Сучасна практика функціонування успішних компаній засвідчує, що значна частка лідерів бізнесу забезпечує утримання і посилення конкурентних позицій завдяки плідній співпраці з консалтинговими компаніями на постійних засадах. Спільна діяльність менеджменту компаній з консультантами в пошуку напрямів і моделей розвитку сприяє появі прогресивних управлінських інструментів, що зумовлює досягнення якісних незворотних змін на підприємстві, які забезпечують його сталий довгостроковий успіх. Рівень впливу управлінського консультування на розвиток підприємства визначається мірою розробленості, впровадження та розвитку консалтингових продуктів і технологій.
4. Основними завданнями управлінського консультування в процесі розвитку підприємств є 1) створення й поширення нових актуальних методів, технологій та управлінських інструментів з метою підвищення ефективності функціонування та забезпечення розвитку підприємств; 2) навчання персоналу клієнтських організації новим управлінським технологіям, підвищення рівня управлінської культури; 3) проведення незалежного діагностування проблематики підприємства для формування альтернативних шляхів подолання виявлених проблем та напрямів його розвитку; 4) надання експертної допомоги клієнтам з розв’язання ними управлінських та ділових проблем, оптимізації їхнього бізнесу, підвищення ефективності функціонування клієнтської організації; 5) сприяння посиленню інноваційності клієнтських компаній, допомога в реалізації рекомендацій та впровадженні управлінських новацій.
5. Дедалі впливовішою стає роль управлінського консультування в процесі управління знаннями компанії через: 1) придбання готових інтелектуальних продуктів, використання яких можливе без залучення зовнішніх фахівців; 2) залучення експертів, які володіють унікальними знаннями, для створення нових знань. У процесі співпраці з консультантами формується певний інформаційний простір компанії, в якому консалтингові компанії стають активними співучасниками продукування імпліцитних знань підприємства, комунікаторами в процесі трансферту їх у середовищі компанії.
6. Взаємодія консультантів та клієнтських організацій відбувається за різними напрямками й набуває різноманітних форм. Під час консультування по-різному розподіляються сфери повноважень і відповідальності між консультантом та клієнтом. Такий розподіл залежить передусім від обраної моделі взаємовідносин у парі «клієнт-консультант». Домінантним принципом виокремлення форм консультування є міра залучення й відповідальності за результати між клієнтом і консультантом на різних фазах (етапах) співпраці. Традиційно консалтингова співпраця здійснюється за однією із трьох моделей: експертна модель, модель «лікар
—пацієнт» і «співпраця».
