Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ВАРТОСТІ ЯК ОБ’ЄКТА ОЦІНКИ


< Попередня  Змiст  Наступна >

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ВАРТОСТІ ЯК ОБ’ЄКТА ОЦІНКИ


В статье рассматривается экономическая сущность категории «стоимость предприятия» как объекта оценки. Предложенная классификация может быть положена в основу разработки системы учетно-аналитического обеспечения оценочной деятельности. The economic essence of the term «value of a company» as an object of valuation is reviewed in the article. The proposed classification may be taken as a basis of the accounting and analytical system of valuation activity.

Ключові слова: ринкова вартість, справедлива вартість, нормативна вартість, первісна вартість, залишкова вартість, відновна вартість, ліквідаційна вартість, інвестиційна вартість, страхова вартість, утилізаційна вартість

Оціночна діяльність активно розвивається, проникаючи в усі сфери майнових відносин в Україні, що потребує розвитку її теоретичних засад. Значний вклад в розробку методологічних засад теорії оцінки внесли такі російські вчені, як А. Г. Грязнова, М. А. Федотова, В. В. Григор’єва, С. В. Валдайцев, В. І. Кошкін, А. П. Ковалев, Ф. Б. Риполь-Сарагосі, Н. Е. Сіміонова, Г. І. Сичова, Є. Б. Колбачев, В. А. Сичев. В Україні дослідженням цих питань присвячені роботи українських вчених Н. П. Лебідя, О. Г. Мендрула, П. В. Круша, С. В. Поліщук, О. С. Пшенишнюк, О. В. Павловської та ін.

В умовах ринкової економіки оціночна діяльність є важливішим інструментом регулювання відносин власності. З’ясування понятійного апарату, що застосовується для дослідження усталених ринкових процесів, пов’язаних з відносинами вартості, дозволяє грунтовніше визначити сутність управління, орієнтованого на вартість, фактори формування вартості i ключові параметри управління. Економічна категорія «вартість підприємства» як об’єкт оцінки потребує детального дослідження.

В економічній теорії дефініції категорії «вартість» мають деякі розбіжності, проте в більшості визначень закладена загальна єдина сутність. Наприклад, А. Г. Грязнова та М. А. Федотова під вартістю розуміють грошовий еквівалент, який покупець може обміняти © І. М. Парасій-Вергуненко, І. І. Бродська, 2006

250 УДК 657.1:657.92І. М. Парасій-Вергуненко, канд. екон. наук, проф. кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу

Таким чином, вартість виступає як загальна категорія, особливими по відношенню до вартості є її окремі типи та види. Ціна виступає похідною від вартості, проте вони співпадають між собою лише в умовах досконалого ринку. Вартість у застосуванні до майна представляє собою очікувану ціну, яка має бути результатом конкретних умов [2, с. 68].

Оцінка вартості майна завжди проводиться з певною метою (визначення ціни продажу, отримання іпотечного кредиту, страхування майна тощо). Згідно з Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка вартості майна підприємства проводиться в наступних випадках [4, ст. 7]: створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності; реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна); виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна); приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності; переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку; оподаткування майна та визначення розміру державного мита згідно з законом; передачі майна під заставу; визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом; в інших випадках за рішенням суду або у зв’язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Теж саме майно може мати різну вартість при використанні різних видів вартості та цілей оцінки. Так, наприклад, оцінка вартості для цілей страхування від пожежі відрізняється від оцінки вартості для цілей іпотечного кредитування. В першому випадку величина вартості визначається витратами на відтворення елемен-

Рис. 1. Класифікація видів вартості

на будь-який предмет або об’єкт [1, с. 21]. Аналогічне трактування цієї категорії наводиться в підручнику за редакцією В. І. Кошкіна: «Вартість — це міра того, скільки покупець (інвестор) буде готовий заплатити за власність, що оцінюється» [2, с. 68]. О. Г. Мендрул пов’язує категорію вартості з функціонуванням ринку: «Вартість є економічною категорією, що характеризує грошовий зв’язок між товарами та покупцями (продавцями) і відзеркалює погляди ринку на вигоди від володіння товаром»[3, с. 10]. У національному стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» вартість трактується як «еквівалент цінності об’єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей» [6, п. 1].

Рис. 1. Класифікація видів вартості

тів споруд, що притаманні відповідним ризикам, а в другому випадку — найбільш ймовірною ціною, по якій об’єкт може бути проданий на ринку у випадку припинення сплати за кредитом. Таким чином, одне й теж майно може мати різні вартості залежно від призначення оцінки, об’єкта оцінки кількості та факторів, що враховуються при оцінці. Класифікація основних видів вартості залежно від різних класифікаційних ознак представлена на рис. 1.

По відношенню до ринку розрізняють ринкову вартість та нормативну вартість. У Міжнародних стандартах та національному стандарті № 1 під ринковою вартістю розуміють розрахункову величину, за яку передбачається перехід «з рук в руки» на дату оцінки в результаті комерційної угоди між добровільним покупцем та добровільним продавцем після адекватного маркетингу; при цьому передбачається, що кожна сторона діяла компетентно, розмірковано та без примусу [1, с. 22; 6, п. 1]. Вважається, що ринкова вартість представлена ціною, що характерна для даного виду майна на конкурентному відкритому ринку. На практиці ціни конкретних угод відрізняються від обґрунтованої ринкової вартості під впливом таких факторів, як особливі умови фінансування, вимушені обставини купівлі-продажу, недостатня інформованість сторін, деформація ринку, продаж під примусом [2, с. 70]. Слід зазначити, що ринкова вартість визначається без врахування витрат, пов’язаних з трансакцією. Ринкова вартість набуває форми оціночної вapтоcтi, тобто тієї, що вираховується професійним оцінювачем, а будучи зафіксованою у балансі підприємства — стає переоціненою сумою.

Заслуговує на увагу зауваження О. Г. Мендрула, що терміни «ринкова вартість» i «справедлива ринкова вapтicть» не є тотожними. Другий передбачає продаж, що може здійснюватися за обставин та умов відмінних від переважаючих на ринку активів та акцій. Kaтeгopiя «справедлива ринкова вартість» застосовується при визначенні вартості для компенсації чи запобігання фінансовим ускладненням або врегулювання майнових претензій i характеризує відносини між конкретними суб’єктами ринку; тому за своєю сутністю вона подібна ціні [3, с. 11].

Прикладом неринкової вартості є нормативно розрахована вартість. Нормативно розрахована вартість — це вартість об’єктів власності, що розраховується на основі затверджених відповідними органами управління методик та нормативів [1, с. 22; 2, с. 70]. Зазвичай, нормативно розрахована вартість не співпадає з величиною ринкової вартості, проте нормативи періодично оновлюються у відповідності з базою ринкової вартості.

З погляду системи бухгалтерського обліку розрізняють вартість балансову, що поділяється на первісну, залишкову, відновлювану та ліквідаційну. Для цілей оподаткування може бути розрахована податкова вартість, яка визначається як база оподаткування.

Балансова вартість підприємства являє собою вартість активів, що відображені в балансі, за винятком нематеріальних активів, зобов’язань і номінальної вартості привілейованих акцій. Основою розрахунку балансової вартості є бухгалтерські дані; якщо

Згідно с національним П(С)БО 7 «Основні засоби» первісна вартість — це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів [5, п. 4, с. 158]. Первісна вартість відображається в облікових документах на момент вводу об’єкта в експлуатацію на даному підприємстві. Об’єкт майна, що знаходиться в експлуатації, обліковується за первісною вартістю до моменту, коли він підлягає реконструкції або модернізації, або до моменту офіційно призначеної переоцінки фондів [2, с. 70].

Залишкова вартість визначається шляхом вирахування з первісної вартості суми зносу. Залишкова вартість може мати ринковий характер, якщо її оцінку проводять по цінах вторинного ринку. Відновна вартість являє собою вартість відтворення раніше створених основних засобів у сучасних умовах. Оцінником розраховується повна відновлювальна вартість елементів основних фондів методом заміщення, тобто по сучасній ринковій вартості аналогічних об’єктів. Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією) [5, ст. 4].

Залежно від порядку оцінки та характеру аналога розрізняють вартість відтворення та вартість заміщення. Вартість відтворення — це вартість об’єкта власності, що створюється або придбавається до діючих цінах та з тих же або дуже схожих матеріалів. Визначення вартості відтворення дуже часто буває неможливим внаслідок зміни технології, матеріалів, сировини, стандартів. Тому на практиці використовується вартість заміщення. Вартість заміщення являє собою вартість виробництва аналогічного об’єкту власності, що має еквівалентну корисність щодо оцінюваного об’єкту. Наведені види вартості широко використовують в сфері страхування.

Залежно від ситуації (мети) оцінки розрізняють ринкову, інвестиційну, страхову, утилізаційну вартість (вартість ліквідації).

При оцінки власності як об’єкту продажу на відкритому ринку використовується ринкова вартість. При обґрунтуванні інвестиційних проектів розраховується інвестиційна вартість. Інвестиційна вартість об’єкта оцінки використовується з метою врахування умов угоди, у зв’язку з укладанням якої проводиться оцінка, в частині необхідності додаткового інвестування або виконання інших вимог, що потребує додаткових матеріальних ви-

вони фіксують витрати на придбання підприємства, то виступають у вигляді історичної вартості.

Утилізаційна вартість (або вартість ліквідації) — це вартість матеріальних активів, що досягли непридатного стану внаслідок повного зносу або надзвичайної події та втратили свою первісну корисність і тому підлягають утилізації [6, п. 1]. Утилізаційна вартість являє собою вторинну вартість маси матеріалів, що містяться в об’єкті оцінки, без додаткового ремонту.

В літературі за цією класифікаційною ознакою зустрічаються й інші види вартості, такі як споживча вартість [2, с. 72] та податкова вартість [1, с. 23]. При цьому під споживчою вартістю розуміють вартість або важливість об’єкта власності для конкретного власника, який може і не має намірів виставляти його на відкритому ринку. Вартість у використанні визначається як вартість економічного товару для його власника-споживача та заснована на ефективності його використання у вигляді доходу, корисності, зручностей. Податкова вартість — це вартість, що розраховується на базі визначень, що містяться у відповідних нормативних документах, що стосуються оподаткування власності.

трат [6, п. 25]. Фактично це вартість власності для конкретного інвестора при відповідних цілях інвестування. На відміну від ринкової вартості, яка визначається поведінкою типового покупця та продавця, інвестиційна вартість залежить від індивідуальних вимог до інвестицій, що висуваються конкретними інвесторами. Вона є суб’єктивним поняттям і її величина є різною для різних інвесторів, оскільки вони мають індивідуалізовані наміри щодо використання інвестиційних механізмів. Окремим випадком інвестиційної вартості є скоригована поточна вартість — чиста поточна вартість, яка визначається при фінансуванні за рахунок пайових внесків і є скоригованою на розмір чистої поточної вартості додаткових ефектів від інших форм фінансування. Інвестиційна вартість розуміється як приріст ринкової вартості майнового комплексу в результаті інвестицій у даний інвестиційний комплекс. Основними причинами розбіжностей між інвестиційною та ринковою вартістю можуть бути: різниця в методах оцінки майбутньої прибутковості, в оцінці ступеня ризику; в податковій ситуації; в узгодженості з іншими об’єктами, що належать власнику або контролюються ним. Страхова вартість — це вартість власності, що визначається для цілей страхування і відображається в страховому контракті або полісі. Страхова вартість розраховується по елементах, що необхідно для оцінки страхового заміщення. Як правило, страхова вартість визначається як вартість заміщення, оскільки після страхового випадку застрахованій особі доводиться відтворювати своє майно, шляхом придбання нового.

Залежно від перспектив розвитку та функціонування підприємства розрізняють вартість діючого підприємства та ліквідаційну вартість непрацюючого підприємства. Вартість діючого підприємства — це вартість сформованого підприємства, що функціонує як єдине ціле, а не якоїсь його складової частини. Оцінка функціонуючого підприємства передбачає, що бізнес має сприятливі перспективи розвитку, тому можна очікувати збереження підприємства як системи, а цінність цілого як правило, завжди більше, ніж проста сума вартостей окремих елементів. Якщо ж передбачається закриття підприємства та реалізація активів бізнесу відокремлено, то важливо визначити його ліквідаційну вартість.

На наш погляд, систему класифікації видів оцінки доцільно доповнити такою класифікаційною ознакою як альтернативність оцінки. Це пов’язано з можливістю оцінки вартості компанії при альтернативних варіантах розвитку бізнесу на основі існуючого підприємства. Наприклад, якщо підприємство викуплено інвесторами і продовжує розвивати бізнес (діяльність), який був раніше, прибуток може бути нижче (або вище), ніж новий напрям діяльності підприємства. Наприклад, якщо при купівлі магазину оцінку здійснювати на основі доходного методу, то вартість буде визначатись рівнем рентабельності торгівлі. Якщо ж цей магазин буде використовуватись з метою надання торгівельних площ в оренду, то вартість об’єкту буде визначатись вартістю оренди приміщень у даному районі міста, і може бути значно вищою (або нижчою). За цією ознакою ми пропонуємо розподіляти вартість на інертну (консервативну) та альтернативну (оновлену, змінену).

Оскільки оцінка вартості здійснюється, як правило, на певну дату, а вартість змінюється під впливом умов зовнішнього середовища, ми пропонуємо ввести таку класифікаційну ознаку як період функціонування об’єкта оцінки. За цією ознакою вартість можна поділити на теперішню (сучасну) та перспективну.

Сучасна вартість визначається на основі оцінки на даний момент часу, перспективна — має враховувати зміни в кон’юнктурі ринку в майбутньому, зміни політичних, екологічних, демографічних та інших факторів зовнішнього середовища в майбутньому на основі прогнозних даних.

Отже, наведені міркування дозволяють зробити висновок, що єдиного поняття «вартість» не існує і, відповідно, оцінка вартості компанії буде суттєво відрізнятися залежно від цілі оцінки та факторів впливу. Важливим напрямом дослідження є розробка системи принципів, методів оцінки та поправочних аналітичних коефіцієнтів, що мають враховувати вид вартості та об’єкт оцінки.

Література

1. Оценка бизнеса: Учебник /Под ред. А. Г. Грязновой, М. А. Федотовой. –М.: Финансы и статистика, 1998.

— 512 с.

2. Организация и методы оценки предприятия (бизнеса): Учебник / Под ред. В. И. Кошкина — М.: ИКФ «Экмос», 2002. — 944 с.

3. Мендрул О. Г. Управління вартістю підприємств: Монографія. — К.: КНЕУ, 2002. — 272 с.

4. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р. № 2658-111.

5. П(С)БО 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92 (зі змінами і доповненнями).

6. Національний стандарт 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440.

Стаття надійшла до редакції 19 квітня 2006 р. УДК 336.763.264С. П. Поліщук, здобувач кафедри обліку, аудиту та аналізу у кредитних та бюджетних установах

КНЕУ імені Вадима Гетьмана, начальник управління розрахунків платіжними картками Ощадного банку України


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ПРАВИЛА ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПЛАНУВАННЯ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ
ОБҐРУНТУВАННЯ ПРИБУТКУ З МЕТОЮ ОБЛІКУ
ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ АУДИТУ В КОНТЕКСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ У ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ
ПРАВИЛА, МЕХАНІЗМ ТА ПОРЯДОК БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ІНДЕКСАЦІЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)