Актуальність використання інформаційного підходу до аналізу закономірностей і тенденцій поступального розвитку сучасної економіки, суспільства, визначається низкою чинників, серед яких можна насамперед виокремити такі:
1) стрімке зростання ролі та функцій інформації в економічному житті сучасного світу, особливо із зародженням науково-технічної революції. Матеріальною основою таких змін стали:
— невпинне зростання швидкості передавання повідомлень;
— зростання обсягу інформації, що передається;
— прискорення обробки інформації;
— широке використання зворотних зв’язків в інформаційному полі;
— постійне та значне збільшення обсягу нової інформації та прискорення процесів її запровадження й використання в усіх сферах людської діяльності;
— наочне відображення інформації людині в процесах управління;
— стрімке зростання оснащеності як управлінської праці, так і праці безпосередніх виробників продукту;
2) потреби великого капіталу і, насамперед, транснаціональних корпорацій (ТНК). В умовах розгортання науково-технічної революції ці потреби активізували процеси розвитку соціальних форм функціонування постіндустріальної господарської системи, у тому числі інформаційного суспільства. Адже великі корпорації перемагають сьогодні у конкурентній боротьбі завдяки викори-ст анню науки, знань, інформаційних технологій, усесвітніх інформаційних сіток, як основної умови та джерела економічного зро-стання;
3) нові підходи до розуміння сутності та внутрішніх важелів розвитку науково-технічної революції.
Традиційно сутність НТР визначалась як сукупність докорінних якісних змін у продуктивних силах суспільства, технологіях виробництва, знаряддях і предметах праці, в організації управління та характері трудової діяльності людей на основі прискорення процесів взаємодії науки із виробництвом. Головними відмінностями нового етапу розвитку суспільного виробництва вважалися: використання принципово нової техніки і технологій, автоматизація, атомна енергетика, широке застосування синтетичних матеріалів тощо.
Такий підхід можна вважати в основному правильним. Однак він, на думку деяких вчених, не ви значає головного важеля, ланцюга, який забезпечує реальну зміну потреб і можливостей су-спільства у використанні досягнень науки для розвитку виробництва, вдосконалення системи управління цим виробництвом, якісні зміни у характері праці та у системі трудових відносин.
Особливості нового підходу щодо визначення сутності та можливостей використання НТР суспільством полягають у визначенні та визнанні основою кардинальн их змін у технологічному способі виробництва, в управлінні відтворювальними процесами соціально
68економічного розвитку стрибкоподібного зро-стання ролі та функцій інформаційних процесів. Тому початком сучасної науково-технічної революції вважають появу та стрімке поширення ЕОМ, комп’ютерної техніки та комп’ютерних технологій. Саме поява ЕОМ і комп’ютерних технологій, на думку багатьох вчених, забезпечила системний характер використання досягнень НТР і подальший її розвиток в ус іх галузях суспільного виробництва й суспільного життя. Отже, саме інформаційний вибух 50—70-х рр. ХХ ст. вважається початком системного розвитку НТР та формування інформаційного суспільства.
Сутність поняття інформаційне суспільство досить складна для розуміння, хоча, здавалося б, вона лежить на поверхні — це суспільство, у якому кількісні зміни у сфері інформації привели до вин икнення якісно нового типу соціального устрою.
Відомий учений Френк Уебстер виокремлює п’ять різних критеріїв, або підходів, що використовуються дослідниками у ході аналізу інформаційного суспільства: технологічний; економічний; пов’язаний зі сферою зайнятості; просторовий; культури. І лише поєднання кожного з цих підходів на основі системного аналізу різних форм проявів інформаційного впливу на зм іни у технологічному способі виробництва, у системі економічних і соціальних зв’язків між суб’єктами господарювання у процесі їх взаємодії дає синергетичний ефект — розуміння справжньої природи тих якісних змін, що формують інформаційне суспільство.
Одна з головних проблем у визначенні природи, форм та кордонів інформаційної економіки полягає у складності встановлення ті єї межі у взаємодії кількісних та якісних змін у потоках інформації, які викликають до життя саме нову якість суспільства — перехід його до інформаційної стадії та форми розвитку, визначення кількісних обсягів, вартості сукупного продукту, який створюється саме на базі ІКТ (інформаційно-комунікативних технологій), механізмів безпосереднього впливу на соціальну спрямованість розвитку суспільства.
Для того щоб ро зібратись у цій проблемі, визначимо для себе, що ж являє собою інформація як поняття, явище, форма розвитку продуктивних сил і соціально-економічних відносин.
Насамперед, інформація (лат. повідомляти, надавати відомо-сті, інформацію про щось) це: 1) повідомлення про щось; 2) відомості, що є об’єктом збереження, переробки та передавання; 3) у мате матиці, кібернетиці — кількісна міра ліквідації невизначеності (ентропії), міра організації системи; інформативний — такий, що містить інформацію, характеризує її насиченість; інформативність — насиченість змістом, інформацією; кількість відомостей, знань.
Як бачимо, з таких загальних визначень поняття інформація випливають кілька (як мінімум два) підходів до напрямів його аналізу. Весь докібернетичний період (а це тисячі років існ ування суспільства) домінувало розуміння інформації як повідомлення про щось. За умов НТР, з її можливостями щодо збереження, нагромадження, обробки, переробки, передавання інформації, останню почали розглядати як самостійне явище, як середовище, здатне забезпечити новий характер рішень під час розроблення наукових та прикладних проблем, проблем політичного, управлінського, соціального характеру не на рівні окремого локального об’єкта інте ресів, а в масштабах регіону, країни, планети у режимі реального часу.
Серед значної кількості визначень сутності інформації найцікавішим її розуміння як відбиття різноманітності. На думку філософів, різноманітність та відбиття у процесі розвитку матерії нерозривно пов’язані та взаємно визначають одне одного. Чим більша внутрішня різноманітність системи, тим адекватніше відбиття нею зовнішнього світу, а чим більше мо жливостей відбиття, тим скоріше система може удосконалюватися, збільшуючи свою різноманітність.
Мабуть, саме цим значною мірою пояснюються гнучкість, стійкість і стабільність економічної системи, системи господарювання та суспільства загалом, у сучасних розвинутих країнах. Адже вони, маючи значну різноманітність внутрішньої структури, основу якої складають різноманітність форм власності, економічна свобода діяльнос ті, принципи демократії, як основи взаємодії громадян і влади, не лише першими створили засоби системного використання інформації в усіх сферах економічного та суспільного життя, а й першими зрозуміли, оцінили величезну роль інформації для збереження та розвитку основ самої системи, забезпечення ефективного економічного розвитку, конкурентної боротьби, розв’язання наявних економічни х, соціальних, екологічних суперечностей і проблем. (Недаремно Нойберт Вінер, батько кібернетики, вбачав наявність прямого зв’язку між нестачею або втратою інформації та процесами, що викликають та збільшують ентропію, тобто викликають тенденцію до розпаду системи.)
Відомо, що кількісне визначення інформації, зокрема у бітах, означає вірогідність частотності символів. Зручне для математиків та опера торів інформаційних мереж, оскільки за цих умов будьяка інформація може бути закодована та передана споживачу у будь-яке місце, таке визначення інформації з позицій аналізу її впливу на соціально-економічні процеси у суспільстві, веде до
69втрати її суті та якості, адже інформація завжди опредмечена, вона «завжди — про щось». Тобто слід розрізняти форму передавання інформації та власне інформацію (відомості, повідомлення про щось).
Отже, на першому плані має стояти якість інформації, оскільки саме вона забезпечує обґрунтованість і спрямованість прийняття рішень у сфері економіки та соціальних відносин. Цю особливість інф ормації відзначав і видатний дослідник проблем інформаційного суспільства Мануель Кастельс. У своїй тритомній праці «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура» (1996—1998 рр.) він наголошував, що інформація в сучасних умовах симво- лізує абсолютно нові відносини, а інформаціоналізм означає вплив знання на знання як основне джерело продуктивності.
М. Кастельс, до речі, вводить у науковий обіг таки й термін, як інформаційний капіталізм, визначаючи особливості його виникнення, форм функціонування, ефективності та нових суперечно-стей, що народжуються у процесі цього функціонування. Зокрема, початок інформаційної епохи вчений пов’язує із світовою кризою 70-х рр. ХХ ст., яка кардинально порушила системний стан повоєнної системи господарювання, основними елементами якої були повна зайнятіст ь, життєві стандарти, що постійно зростали, державні системи соціального забезпечення тощо.
Криза, прискоривши процеси реструктуризації капіталістичного підприємництва (яскравий приклад — реформи Тетчер, Рейгана), збігалася з виникненням інформаційного способу розвитку на базі швидкого зростання потоків інформації та комунікаційних технологій. Такий стан капіталістичного господарства ініціював нові форми та інструменти боротьби за виживання, насамперед з бок у ТНК та урядів. Зокрема, інформаційні технології, засновані на широкому застосуванні комп’ютерних систем, стали підґрунтям швидкої глобалізації світової економіки, вони забезпечили розвинутим країнам, передусім транснаціональним корпораціям, глобальну присутність та колосальну гнучкість у будь-яких національних економічних системах. Водночас ці процеси, на думку М. Кастельса, прискорили та поглибили процеси соціального поділ у країн, регіонів, людей.
Основним інструментом домінування ТНК у глобалізованій економічній системі стали інформаційні мережі як у забезпеченні виробничого процесу, так і в маркетинговій діяльності у межах усієї планети. Адже глобальні інформаційні сіті ліквідують такі чинники ускладнення бізнесу, як національні кордони, оскільки для електронних потоків інформації, сітьового маркетингу, виробництва та ро зповсюдження товару ці кордони більше не є перепоною на шляхах їх руху. Як стверджують дослідники даної проблеми, інформаційні технології дозволяють корпораціям виконувати операції по всьому земному шару, звертаючи мінімум уваги на введені місцевою владою обмеження, оскільки навіть суверенні держави не можуть відстежити потоки повідомлень, якими, за допомогою приватних телекомунікаційних мереж та комп’ютерів, що пр ацюють у реальному масштабі часу, обмінюються між собою корпорації.
Отже, важливим чинником, що забезпечує переваги капіталу, який функціонує у системі інформаційних мереж, є те, що ділова активність тут відбувається у реальному часі без просторових обмежень, чого не можна уявити без розвинених ІКТ (інформаційнокомунікативних технологій).
Виникнення сітьового суспільства су проводжується трансформацією окремих елементів організаційно-економічних та соціально-економічних відносин. Зокрема, ТНК трансформуються у горизонтальні корпорації, що пов’язано з необхідністю швидкої реакції на запити глобального ринку та потребою в адаптації до умов, що постійно змінюються. Суворо ієрархаізована корпорація поступово перетворюється на павутину різнонаправлених мереж — мережевих організаційних одиниць, які самопрогра муються, самоуправляються на основі принципів децентралізації, участі та координації.
Саме така структура, на думку Кастельса, може забезпечити необхідний рівень гнучкості у конкурентній боротьбі та в процесі адаптації до потреб ринку, що постійно змінюються. Механізм становлення таких форм досить простий та відпрацьований: 1) на рівні підприємств у будь-якій країні відбувається подрібнення виробничого ланцюжка; 2 ) деякі ланки стають самостійними підприємствами та переводяться в інші країни; 3) у країнах із сприятливими географічними та виробничими умовами локалізуються різні стадії виробництва, науководослідницька діяльність, штаб-квартири; 4) з інтегрованої виробничо-сервісної структури виникає гнучка та реверсивна мережа децентралізовано об’єднаних між собою центрів компетенцій, які можуть частково бути або не бути взагалі власністю прямого інвестор а (віртуальне підприємство).
Отже, інформаційні технології спрощують здійснення корпораціями стратегії децентралізації, забезпечуючи водночас оперативний і тотальний контроль за діяльністю окремих виробничих підрозділів у будь-якому місці планети.
70До речі, мікропроцесорна революція створила також передумови для швидкого розвитку малого і середнього бізнесу, орієнтованого на інноваційні проекти. Широкий оперативний доступ його до інформації з будь-якого питання, пов’язаного із розробленням, виробництвом та збутом високотехнологічної продукції; можливо-сті встановлення безпосередніх зв’язків із суб’єктами економічної діяльності у будь-яких ре гіонах планети; здешевлення та спрощення механізмів отримання кредитів, що дозволило значній кількості малих та середніх фірм визначити як пріоритетний саме інноваційний напрям у своїй економічній діяльності; поглиблення спеціалізації внаслідок поширення гнучких форм проникнення на національні ринки транснаціональних корпорацій стали основою знаходження малим і середнім бізнесом своєї ефективної економічної ніші на св ітових ринках виробництва та реалізації високотехнологічної продукції, отже основою поширення поля та потреб функціонування висококваліфікованої робочої сили.
Організовані за принципами мережевих структур ТНК нового покоління не мають явно визначеного національного центру, змінюючи усталені уявлення про природу міжнародного поділу праці, коли «щезає не тільки поняття американської (або британської, французької, японської, західнонімецької) корпорації, а й пон яття американської (або британської, французької, японської, західнонімецької) продукції». Значні обсяги продукції можуть успішно вироблятися у різних місцях, а потім у найрізноманітніших сполученнях з’являтися у вигляді кінцевого блага, призначеного для задоволення потреб людей у будь-якому місці на Земній кулі. Інтелектуальний і фінансовий капітал може надходити із будь-якого джерела, зр остаючи буквально миттєво. Недарма одне із найцікавіших визначень ТНК (яке сформулював президент англійської корпорації «Хоккер-Сідлей» А. Холл) розглядає її як компанію, що розміщує свій адміністративний центр в одній країні, виробництво — в іншій, де дешева робоча сила, а прибутки оголошує у тих країнах, у яких низькі податки.
У рамках подібних глобальних стру ктур продукція виступає як міжнародні складові компоненти. Предметом торгівлі між націями, зазначає автор книги «Праця націй. Готуючись до капіталізму ХХІ століття» Р. Райх, служать не стільки закінчені продукти, скільки послуги, що пов’язані з виявленням проблем (маркетинг, реклама, споживчий консалтинг), їх розв’язанням (наукові дослі-дження, розроблення продукції, її в иготовлення) та посередництвом (фінансування, пошук, укладання контрактів), а також певні компоненти та послуги традиційного характеру, і все це у своїй сукупності забезпечує створення вартості продукції.
Домінування ТНК у високотехнологічних промислових галузях, свідоме та ефективне використання вимог закону порівняльних витрат, координація діяльності за допомогою гнучкої інформаційної технології та гнучкого виробництва, інтегров аних у єдину мережу внутрішньофірмового бухгалтерського обліку тощо, сприяли, як вже зазначалося, в останні десятиліття ХХ ст. стрімкому розвитку нового, глобалізованого, інституціонального середовища , поглибленню діалектики згуртування і відокремлення, поєднання і розмежування, сплетення у тугий вузол залежностей національних агентів світового економічного процесу.
Взагалі, інформаційне суспільство, сутність якого пов’язана із «здатністю трансформувати наукові знання у кінцевий продукт «високих технологій» (Д. Белл), продукує кілька напрямів у розвитку системи потреб: з одного боку це потреби народного господарства у зна ннях, інтелектуальних технологіях, отже у новому, інтелектуальному типі працівника, який може забезпечити створення та впровадження таких технологій, забезпечуючи реально високий рівень конкурентоспроможності країни, галузі, окремого бізнесу. З другого боку — це якісно нова система, отже структура потреб самого працівника, оскільки перетворення високого професіоналізму окремих, або не багатьох спеціалістів у масове явище в ум овах ринкової економіки та НТР веде до якісних змін соціального характеру, збагачення системи цілей діяльності багатьох найманих працівників.
