Графічне зображення будьяких взаємозв’язків звичайно є більш наочним , ніж їх простий опис у вигляді формул і дозволяє поліпшити розуміння характеру залежностей, що аналізуються.
При підготовці графіків слід ураховувати наступні факти: інколи точку беззбитковості доречно визначити за допомогою формул ще до побудови графіка; якщо не має інформації про максимальний обсяг реалізації, то в якості «робочого» обсягу для проведення розрахунків доречно обрати будьякий достатньо високий обсяг діяльності, який перевищував би точку беззбитковості. Це дозволить окреслити можливий діапазон запасу міцності (1).
Оскільки аналіз «витрати — обсяг діяльності — прибуток» охоплює різноманітні зв’язки, то для їх відображення застосовують кілька графіків:
- графік маржинального доходу;
Призначення та порядок формування графіків розглянемо за допомогою наступного прикладу.
Приклад 6. Ціна продажу одиниці продукції підприємства «Азалія» дорівнює 100 грн, а змінні на одиницю — 60 грн. Загальні постійні витрати складають 20 000 грн. За таких умов точка беззбитковості підприємства становитиме 500 од. [20000 / (100 – 60)], або 50 000 грн (500 × 100).
Графік беззбитковості демонструє рівень постійних та змінних витрат і величину доходу від продажу за різних обсягів діяльності підприємства і відповідно динаміку зміни величини прибутку. За допомогою цього графіку можна одержати повне уявлення про залежність між доходами й витратами господарюючого суб’єкта. Для його формування необхідно послідовно відобразити три лінії:
- лінію постійних витрат, що наноситься паралельно горизонтальній осі;
- лінію загальних витрат, яка створюється шляхом додавання до величини постійних витрат змінної складової. В свою чергу, лінія змінних витрат будується з початку координат з використанням ще одного значення обсягу діяльності;
- лінію доходу від реалізації, яка також формується за допомогою двох значень обсягу діяльності.
Слід зазначити, що обсяг діяльності на горизонтальній осі звичайно відображають у натуральних вимірниках (метрах, тонах, літрах тощо). Це необхідно для того, щоб уникнути впливу цінових змін на оцінку доходів та витрат. Відображення обсягу діяльності за допомогою грошової одиниці може спричинити ситуацію коли графіки різних звітних періодів показуватимуть не взаємозв’язок між витратами й обсягом, а тенденцію зростання виручки і витрат унаслідок дії інфляції. Графік беззбитковості наведено на рис. 6.4.
Лінія доходу від реалізації та лінія загальних витрат перетинаються в точці беззбитковості. За всіх значень обсягу діяльності праворуч від точки беззбитковості підприємство отримує прибуток, оскільки лінія доходу перевищує лінію загальних витрат. Будьякий обсяг діяльності , менший за поріг рентабельності, приносить збитки внаслідок розташування лінії загальних витрат вище за лінію доходу. Перевагою цього графіка є той факт, що він характеризує динаміку витрат і виручки за різних обсягів реалізації. Його недолік — це неможливість безпосередньо показати значення змінних витрат, маржинального доходу й прибутку за різних обсягів діяльності (16). Наприклад, величина фінансового результату визначатиметься довжиною вертикального відрізку між лініями доходу від реалізації та загальних витрат.
Слід підкреслити, що при визначенні порога рентабельності по реальних функціях виручки та витрат можна одержати дві точки беззбитковості (див. рис 6.1). Більше того, поведінка витрат і доходів може виявитися настільки складною, що призведе до виникнення багатьох точок беззбитковості.
Для побудови графіка маржинального доходу спочатку відображають лінію змінних витрат, потім — паралельно до неї лінію загальних витрат і, нарешті, лінію доходу від реалізації (див. рис. 6.5). При цьому маржинальний дохід визначається вертикальною відстанню між лініями виручки від реалізації та змінних витрат. Данний графік дозволяє здійснити аналіз динаміки приросту прибутку підприємства, тотожний приросту маржинального доходу. Швидкість такого приросту, як було зазначено вище, характеризується величиною коефіцієнта маржинального доходу, тобто кутом між лініями виручки й змінними витратами. Як видно з рис.6.5, загальний маржинальний дохід збільшується прямопропорційно обсягу продажу.
Інколи в економічній літературі зустрічається посилання на спрощений графік маржинального доходу (1), який подано на рис. 6.6.
Данний графік містить лише дві лінії: лінію маржинального доходу, що дозволяє визначити його величину для різних обсягів реалізації, та лінію постійних витрат. При цьому точка беззбитковості розташована на перетині зазначених ліній. Але її значення можна встановити лише в кількісному виразі. Порівняно з традиційним графіком маржинального доходу спрощений графік має такі переваги. Поперше, він є простішим і зрозумілішим, оскільки чітко показує залежність величини загального маржинального доходу від зміни обсягу діяльності. Подруге, цей графік дає можливість наочно продемонструвати сутність порога рентабельності: точка беззбитковості виникає тоді, коли маржинальний дохід дорівнює постійним витратам, а перевищення цієї точки сприяє виникненню у підприємства прибутку. Проте графіки маржинального доходу, як і графік беззбитковості не дозволяють прямо визначити величину прибутку.
Графік прибутку показує очікуваний зв’язок між загальною сумою витрат та виручкою за різних обсягів продажу Він складається лише з однієї лінії — лінії прибутку, що будується на підставі значень прибутку за двох обсягів діяльності. Як видно з рис. 6.7, точка беззбитковості знаходиться на перетині лінії прибутку з горизонтальною віссю координат. У цій точці маржинальний дохід дорівнює величині постійних витрат. Праворуч від точки беззбитковості маржинальний дохід перевищує постійні витрати і формує прибуток. На графіку прибутку коефіцієнт маржинального доходу являє собою кут лінії прибутку. Чим більший даний коефіцієнт, тим ближче до початку координат буде розташована точка беззбитковості.
Графік прибутку можна сформувати як у цілому по підприємству, так і для окремих підрозділів підприємства або навіть видів продукції. Його зручно застосовувати для здійснення аналізу чутливості, тобто за його допомогою можна визначити, як впливатимуть на рентабельність продукції чотири основні види змін параметрів діяльності підприємства — зменшення змінних витрат на одиницю продукції, скорочення загальних постійних витрат, збільшення ціни та зростання обсягів діяльності. Тому цей графік часто називають графіком рентабельності.
Процес побудови графіків є достатньо трудомістким. Одержані на їх підставі залежності можуть містити ряд неточностей. Для подолання цих недоліків доцільно застосовувати прикладні комп’ютерні програми.
