Ключові поняття і терміни: концентрація агропромислового виробництва, економічна концентрація, диверсифікація, виробнича диверсифікація, маркетингова диверсифікація, фінансова диверсифікація, галузева диверсифікація, продуктово-асортиментна диверсифікація, горизонтальна диверсифікація, вертикальна диверсифікація, диференціація товару.

Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете ЗНАТИ: сутність концентрації агропромислового виробництва, показники її виміру, тенденції розвитку та вплив на економіку підприємств; зміст і напрями здійснення економічної концентрації в АПК, сучасний її стан і загрози надконцентрації агропромислового виробництва і земельних ресурсів; трактування концентрації (монополізації) товарних ринків, методичні підходи до її виміру та законодавчі акти щодо захисту економічної конкуренції; сутність диверсифікації, її форми і види в аграрних і переробних підприємствах, переваги і загрози здійснення, тести щодо доцільності подальшого урізноманітнення виробництва; методичні підходи до визначення й аналізу рівня диверсифікації підприємств; методичній підхід до оцінки ситуацій щодо впливу диверсифікації на економіку підприємств (матриця «прибутковістьдиверсифікація»), а також УМІТИ: ? визначати абсолютний і відносний рівень концентрації виробництва за показником середнього розміру аграрних і переробних підприємств, а також показники розміру окремих галузей рослинництва і тваринництва та здійснювати їх оцінку; ? оцінювати рівень економічної концентрації агропромислового холдингу за кількістю дочірніх підприємств різного профілю і масштабами їх діяльності; ? розраховувати й оцінювати ступінь концентрації ринку певного виду продовольчих товарів за коефіцієнтом концентрації, наприклад, чотиричастковим, коефіцієнтом Херфінделя — Хіршмана та іншими; ? визначати й оцінювати інтегральний показник диверсифікації підприємства за двома методичними підходами, здійснювати аналіз такого показника з позиції зміни кількості товарних галузей і/або їх внеску у формування грошового доходу такого підприємства; переробного підприємства (на прикладі організації власного виробництва таропакувальних або інших матеріалів, що раніше закуповувались у постачальників).

22.1. Концентрація виробництва та її вплив на економіку підприємств

Концентрація агропромислового виробництва — це зосередження землі, засобів виробництва, робочої сили і обсягу виробництва продукції на одних і тих же підприємствах, що зумовлює збільшення їх розмірів.

Отже, показники розміру аграрних і переробних підприємств, що розглянуті в параграфі 3.3, водночас розглядаються як показники концентрації сільськогосподарського та переробного виробництва.

Для поглибленого аналізу рівня концентрації можна залучати показники вартості основного і оборотного капіталів підприємства. За умови відображення в активах аграрних підприємств та агропромислових формувань як цілісних підприємств вартості землі основними показниками концентрації виробництва можна вважати розмір авансованого капіталу та обсяг виробництва товарної продукції.

Поняття концентрації виробництва має окремі спільні риси з поняттям інтенсивності, але не є тотожним з ним. Спільним є те, що в обох визначеннях йдеться за зосередження (концентрацію) авансованого капіталу на підприємствах і про виробництво ними продукції. Відмінність виявляється в тому, що концентрація виробництва вимірюється загальним розміром авансованого капіталу та обсягом виробництва продукції, а суть інтенсивності зводиться до зосередження авансованого капіталу в аграрних підприємствах — на одиницю земельної площі, а в переробних — на одиницю потужності.

Отже, ці два поняття взаємодоповнюють одне одного і разом дають змогу більш глибоко аналізувати чинники формування ефективності агропромислового виробництва.

Слід розрізняти абсолютний і відносний рівні концентрації виробництва. Абсолютний рівень концентрації характеризується середнім розміром аграрних і переробних підприємств за певним показником. Для аграрних підприємств його доцільно визначати в розрізі окремих типів таких підприємств: фермерських господарств, сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю та інших видів товариств, приватних аграрних підприємств, виробничих сільськогосподарських кооперативів як в цілому по країні, так і по окремих адміністративних регіонах.

Відносний рівень концентрації виробництва визначається часткою великих підприємств за відповідним показником розміру в загальній кількості аграрних підприємств певного юридично-правового статусу або переробних під-лькості підприємств такої підгалузі.

У вузькоспеціалізованих аграрних підприємствах — птахо- і бройлерних фабриках, тваринницьких свино- і скотовідгодівельних комплексах, тепличних комбінатах, а також у переробних підприємствах, абсолютний рівень концентрації виробництва доцільно визначати за показниками їх потужності. Для названих аграрних підприємств — річним об сягом виробництва продукції або умовноресурсним показником — кількістю птахо- і ското-місць, площею закритого ґрунту, а для переробних — за добовим, сезонним чи річним обсягом переробки сировини.

Рівень концентрації виробництва можна визначити і для окремих галузей сільськогосподарського виробництва. Так, у рослинництві для цієї мети можуть бути використані такі два показники: площа посіву к ультури та обсяг виробництва продукції даної культури по підприємству. Допоміжний показник — питома вага культури в загальній посівній площі підприємства. У тваринництві — поголів’я певного виду тварин на одне підприємство та обсяг виробництва тваринницької продукції певного виду по підприємству. Доповнюючий показник

— щільність поголів’я тварин на 100 га відповідних земе льних угідь.

Концентрація виробництва справляє істотний вплив на його ефективність. З її підвищенням зростають важливіші економічні показники господарської діяльності підприємств за рахунок позитивної дії фактора масштабів виробництва. Досягається, як нам відомо з теми 3, економія на постійних витратах (постійні витрати, скажімо, на зерновий комбайн за площі посіву зернових 300 га бу дуть вдвічі більшими на 1 га збиральної площі, ніж за площі їх посіву 600 га), зменшуються питомі капіталовкладення, досягається вища маневреність матеріальних ресурсів і завдяки цьому зростає ефективність їх використання, підвищується продуктивність праці і прибутковість виробництва.

Проте підвищення рівня концентрації виробництва справляє позитивний вплив на економіку лише до певної межі, пере хід за яку призводить до зниження ефективності. У надмірно великих підприємствах ускладнюється процес управління виробництвом, зростають транспортні витрати, погіршується контроль за якістю виконання робіт і дотримання технології.

Протидіючим фактором надмірної концентрації є й екологічні вимоги. Особливо це стосується великих тваринницьких комплексів, які справляють негативний вплив на довкіл ля. Тому важливою є проблема досягнення оптимального рівня концентрації сільськогосподарського виробництва, розв’язання якої в кінцевому підсумку зводиться до визначення раціональних розмірів аграрних підприємств різної спеціалізації з урахуванням їх юридичного статусу і вітчизняних зональних особливостей.

Залишається актуальною проблема концентрації переробного виробництва. Малопотужні переробні підприємства не конкурентоспроможні, тому ба гато з них збанкрутували або втратили юридичний статус, ставши відокремленими підрозділами великих підприємств. Разом з тим переробні підприємства з надмірною концентрацією нерідко справляють негативний вплив на довкілля, особливо за відсут-молокопереробні підприємства).

Для періоду реформування сільського господарства нашої країни з грудня 1999 — 2000 рр. включно характерним був процес деконцентрації виробництва, коли на базі колишніх КСП нерідко створювалося два, а то й більше нових підприємств, що функціонують на засадах приватної власності.

У цілому цей процес мав об’єктивний характер з орієнтацією на одержання позитивних результатів за рахунок задіяння фактора приватної власності. У подальшому рівень абсолютної концентрації виробництва став зростати за рахунок зміцнення матеріально-технічної бази багатьох аграрних підприємств, але особливо у зв’язку з виникненням великих агропромислових формувань холдингового типу та у формі цілісних підприємств.

Про надшвидкі темпи зростання концентрації в агропромислових холдингах можна судити на прикладі трьох таких структур, що відзначаються стрімкою динамікою розвитку (табл. 22.1).

Таблиця 22.1

ПОКАЗНИКИ КОНЦЕНТРАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

ТА ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ В ОКРЕМИХ АГРОПРОМИСЛОВИХ ХОЛДИНГАХ

Дані табл. 22.1 переконливо ілюструють масштаби концентрації в агропромисловому комплексі. По суті, відбувається не просто концентрація, а надкон-на звітність відсутня) в нашій країні станом на початок 2012 р. функціонувало 65 холдингових структур із площею орендованих земель 30 і більше тисяч гектарів кожна.

У зв’язку з цим актуальною постає проблема державного регулювання розвитку агропромислових холдингів з метою недопущення монополізації на ринку оренди землі (латифундизм) і на ринку сільськогосподарської продукції та продовольства. Зазначимо, що такий рівень ресурсної концентрації сформовано за одночасного її поєднання з економічною концентрацією, про яку йтиметься в наступному параграфі цієї теми.

У перспективі слід очікувати і зміни розміру земельної площі, що припадатиме на одне звичайне підприємство. Цей процес прискориться із введенням повноцінного ринку землі і появою реальних можливостей придбання окремими аграрними підприємствами (а не лише АПФ) землі у приватну власність. Підвищення концентрації здійснюватиметься і за рахунок злиття підприємств або приєднання одного з суб’єктів господарювання до іншого.

Розглянута концентрація виробництва є ресурсною концентрацією, оскільки головним чином зводиться до зосередження ресурсів на одних і тих же підприємствах. Крім ресурсної для ринкової економіки характерна й економічна концентрація. Розглянемо це питання детальніше.