Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 23.2. Чинники розвитку підприємства і форми його вияву


< Попередня  Змiст  Наступна >

23.2. Чинники розвитку підприємства і форми його вияву


Виділяють також і деякі інші моделі, наприклад, «оборотну модель», коли підприємство перебуває на межі занепаду, не формує нових видів діяльності, невизначені довгострокові перспективи його розвитку. Розвиток підприємств необхідно розглядати у контексті забезпечення сталого, стійкого розвитку на всіх щаблях ієрархічної структури суспільства, починаючи від стійкого розвитку людства в цілому. Всесвітня комісія з екології і розвитку ООН такий розвиток трактує як здатність задовольняти сьогоденні потреби людей без звуження можливостей задовольняти свої потреби майбутнім поколінням.

Стосовно сільського господарства і сільської місцевості їх стійкий розвиток, до якого безпосереднє відношення повинні мати аграрні і переробні підприємства, за визначенням ФАО, означає підвищення рівня виробництва продуктів харчування сталим способом і забезпечення продовольчої безпеки. Наголошується при цьому, що для розв’язання даного завдання необхідно підтримувати освітні ініціативи; використовувати економічні інновації і розвиток прийнятних нових технологій, забезпечуючи у такий спосіб стабільний доступ до продуктів харчування, що відповідають потребам людей в елементах живлення, а також доступ до них для бідних груп населення; розвиток товарного виробництва; скорочення безробіття і підвищення рівня доходів з метою боротьби з бідністю; ефективне управління природними ресурсами і захист навколишнього середовища.

У розробленій Світовим банком стратегії сільського розвитку зазначається, що загальні завдання стратегії сільського розвитку полягають у скороченні бідності та збільшенні внеску сільського населення в економічне, соціальне й екологічне благополуччя країни, а зростання сільськогосподарської і несільськогосподарської сільської економіки є найбільш важливим елементом досягнення вказаних цілей.

Що ж стосується підприємств, то забезпечення їх розвитку — це сфера стратегічного управління. У даному випадку воно фокусується на концентрації зусиль менеджменту та їх спрямуванні на забезпечення довгострокового успіху підприємства.

За такого спрямування управління необхідно враховувати екзогенні та ендогенні чинники, що впливають на розвиток підприємства. З-поміж екзогенних чинників основна увага має бути звернута на загрозу проникнення на ринок нових конкурентів і на тенденції зміни інтенсивності конкуренції, темпи зростання ринку і можливості збільшення своєї ніші в ньому, ступінь ринкової влади постачальників, тенденції оцінки вартості компанії фінансовим ринком, зміни в інституціональному середовищі, стан і тенденції зовнішнього ринку.

Найбільш важливими ендогенними чинниками є досконалість організаційної структури і структури управління підприємством, їхня гнучкість і адаптивність, якість людського капіталу і, зокрема, компетентність управлінського персоналу, корпоративна культура, фінансовий стан компанії і її спроможність акумулювати власні, залучені та позичкові кошти для розвитку, імідж підприємства, техніко-технологічний рівень виробництва продукції та її конкурентоспроможність. суб’єктивні чинники, одні з яких сприяють розвиткові підприємства, інші — навпаки, перешкоджають такому розвитку. До перших із названих чинників можна віднести цілеспрямованість вищого керівництва і власника та психологічна готовність їх до змін; передбачуваність ними наслідків розвитку; помірне честолюбство керівництва і сприятлива атмосфера щодо сприйняття змін трудовим колективом.

Основними суб’єктивними чинниками, що гальмують розвиток, є невпевненість і побоювання керівництва, власників йти на відповідні зміни, неспроможність їх ризикувати за потреби здійснення нових перетворень, відсутність бажання здійснювати зміни через посилання на нестачу часу; самовдоволеність існуючим станом справ; недостатній рівень кваліфікації персоналу, насамперед управлінської ланки, і неспроможність побачити позитивні результати розвитку в майбутньому; авторитаризм керівництва і відсутність у зв’язку з цим загальної творчої атмосфери в колективі.

Для глибшого розкриття сутності розвитку важливо з’ясувати питання щодо форм його вияву в суспільно-економічній системі підприємства. В економічній літературі наводиться багато класифікаційних ознак процесу розвитку. З-поміж них на особливу увагу заслуговують форми вияву розвитку залежно від: 1) масштабу змін у соціально-економічній системі; 2) об’єкта змін; 3) фундаментальної основи і результативності змін у соціально-економічній системі.

За критерієм масштабу змін можна виділити всеосяжний загальнокорпоративний розвиток підприємства, який відображає зміни (більшою чи меншою мірою залежно від потреби) в усіх сферах його діяльності, і вузькоспекторний розвиток, що відображає якісні зміни лише в окремих елементах соціальноекономічної системи.

За об’єктами змін вирізняють організаційний розвиток, технікотехнологічний та соціальний розвиток. Останній відображається в якісних змінах соціально-психологічного клімату на підприємстві.

Організаційний розвиток являє собою сукупність змін, результатом яких є вдосконалення системи управління підприємством. Цей розвиток охоплює зміни в організаційній структурі і структурі управління підприємством, а також зміни в компетенції функціональних підрозділів.

Техніко-технологічний розвиток означає якісні зміни в технічній оснащеності підприємства, впровадженні більш досконалих ресурсо- й енергозберігаючих та екологічно безпечних технологій. За цим критерієм може бути виділений в окремий об’єкт і економічний розвиток, пов’язаний з якісними змінами у фінансово-економічній діяльності на підприємстві, наприклад, запровадження на підприємстві системи бюджетування.

Заслуговує на виокремлення і так званий діловий розвиток, який передбачає спрямування ресурсів і зусиль підприємства за такими напрямами і сферами діяльності, які спроможні забезпечувати вищу ефективність і конкурентоспроможність протягом тривалого періоду. Діловий розвиток характерний для наступальної стратегії, головною метою якої є розширення масштабів бізнесу й активізація основної діяльності підприємства за рахунок внутрішній резервів. такими як самозростання, придбання (поглинання) інших компаній чи їх підрозділів, поєднання цих двох напрямів у різних комбінаціях, вихід в інші сфери бізнесу з більшими можливостями для досягнення поставлених цілей. Безумовно, забезпечення самозростання масштабів бізнесу свідчить про здатність підприємства швидко адаптуватися до змін зовнішнього середовища і розвиватися на інноваційній основі за рахунок власних джерел і накопичених ресурсів, дотримання оптимальних пропорцій капіталу.

Разом з тим для посилення динаміки зростання масштабів бізнесу багато підприємств, великих компаній йдуть шляхом купівлі інших підприємств, відокремлених підрозділів (філій). Нині — це найпоширеніший спосіб зростання компаній, який дає змогу вирішувати проблему збільшення масштабів виробництва швидкими темпами, тоді як самозростання бізнесу вимагає значно тривалішого часу. Нам уже відомі причини створення великих агропромислових холдингів.

Доцільно ще раз наголосити, що найпоширенішими є створення на засадах спільної власності єдиного технологічного ланцюга із замкненим циклом виробництва, нерідко і торгівлею, та інвестування надлишкового капіталу в придбання конкурентних підприємств чи підприємств постачальників із метою оволодіння більшою часткою ринку і зменшення трансакційних витрат.

Важливим завданням менеджменту є забезпечення сталого поступального розвитку підприємства. Що стосується аграрних підприємств, то сталість їх поступального розвитку значною мірою залежить від економічного стану галузей тваринництва. Тут спостерігаються такі тенденції: зменшення частки продукції рослинництва в структурі валової (товарної) продукції сільського господарства за рахунок підвищення частки в ній продукції тваринництва, супроводжується, по-перше, збільшенням темпів економічного зростання підприємств, по-друге, підвищенням стабільності зростання.

Стабільність економічного зростання може бути визначена за допомогою коефіцієнта залишкової варіації К зв : К: звзв ??де — фактичне значення результативного показника в і-му році; i фi yy

y, ?? n yy ii ? ? ?

2 ф зв ~ ? , ~

— розрахункове значення результативного показника, визначене за рівнянням тренда в і-му році; y — середнє значення показника за досліджуваний період.

Розвиток підприємства через сукупність несприятливих зовнішніх і внутрішніх чинників може призупинитися і, врешті-решт, призвести до «антирозвитку» — переходу від вищого якісного стану економіки до нижчого і навіть до кризового.

Основними внутрішніми чинниками «антирозвитку» можуть бути прорахунки в операційній, інвестиційній та фінансовій діяльності. Скажімо, основними операційними чинниками можуть бути низький рівень виробничого менеджменту, неефективний маркетинг, низька якість продукції та прорахунки в кий рівень інтенсивного використання обладнання та екстенсивного завантаження його, неефективна логістика (логістика постачання, виробнича і розподільча (збутова). Істотними фінансовими та інвестиційними чинниками можуть бути недостатня обґрунтованість інвестиційних проектів і неекономне використання інвестиційних ресурсів, прорахунки у формуванні фондового портфеля, нераціональна структура авансованого капіталу, значне перевищення позичкового капіталу над його критичним рівнем, зростання дебіторської та кредиторської заборгованості за випереджальних темпів останньої, збільшення резерву сумнівних боргів, уповільнення оборотності капіталу, зростання частки важколіквідних активів.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
23.4. Розподіл валового продукту та його вплив на формування інтенсивного типу розвитку підприємств
23.5. Трансформація підприємств
23.6. Вартість підприємства як результат його розвитку та методичні підходи до її визначення
23.7. Реструктуризація і реорганізація підприємств
Тема 24. ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ТА АНТИКРИЗОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВТ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)