Ключові поняття і терміни: функціонування підприємства; розвиток підприємства; антирозвиток; всеосяжний розвиток; вузькоспекторний розвиток; організаційний розвиток; техніко-технологічний і соціальний розвиток; економічний розвиток; діловий розвиток; економічний тип розвитку; інтенсивний та екстенсивний типи розвитку; інтенсивно-екстенсивний та екстенсивно-інтенсивний типи розвитку; інтенсифікація; фонд відшкодування; фонд споживання і фонд нагромадження; трансформація підприємств; компетенції; бізнес-культура; реінжиніринг; бізнеспроцес; оперативна реструктуризація; стратегічна реструктуризація; випереджальна реструктуризація; реорганізація підприємств; поділ; злиття; поглинання; виділення, перетворення підприємств.

Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете ЗНАТИ: сутність поняття «розвиток підприємства», види розвитку та основні теорії і моделі розвитку підприємства; чинники розвитку і форми його вияву. Причини, що можуть призвести до антирозвитку підприємства; сутність економічного типу розвитку підприємства, його різновиди і характер впливу на результати виробництва; методичні підходи до визначення коефіцієнта обороту сукупних ресурсів і механізм впливу його величини на збільшення обсягу виробництва продукції та формування інтенсивного типу розвитку підприємства; сучасний економічний підхід до розподілу валового продукту підприємств різних форм власності і форм господарювання та умови, за яких такий розподіл спроможний впливати на забезпечення інтенсивного типу розвитку; сутність трансформації підприємств та умови її успішного здійснення; сутність і види реструктуризації підприємств, умови за яких виникає необхідність у здійсненні оперативної, стратегічної та випереджальної реструктуризації; методичні підходи до визначення вартості підприємства; способи реорганізації підприємств і причини прискореного розвитку в країнах світу ринку злиття/поглинання — M&A, особливості розвитку такого ринку в АПК, ? визначати економічний тип розвитку підприємства, здійснювати його оцінку, відшуковувати можливості посилення інтенсивного фактора у формуванні найефективнішого з його різновидів; ? визначати й аналізувати коефіцієнт обороту сукупних ресурсів і оцінювати можливості зростання обсягу виробництва продукції і формування інтенсивного типу розвитку завдяки задіянню резервів прискорення обороту даних ресурсів; ? розраховувати показники, що характеризують розподіл чистої продукції та здійснювати їх оцінювання з огляду на можливості формування інтенсивного типу розвитку підприємства; ? визначати за системою показників фінансово-економічний стан підприємства, за якого необхідно здійснювати його оперативну реструктуризацію.

23.1. Поняття розвитку підприємства і характеристика основних теорій розвитку

Для характеристики діяльності підприємства вживаються такі поняття, як «функціонування підприємства» і «розвиток підприємства».

Функціонування підприємства здійснюється в умовах виконання ним стандартних (усталених) операцій, що необхідні для подальшого існування його як юридичної особи. У такому разі підприємство використовує звичайні технології і методи виробництва, реалізує вироблену продукцію на звичних ринках, використовує випробуване організаційне і ресурсне забезпечення за усіма наявними параметрами виробничої системи, підтримує партнерські взаємовідносини, що вже склалися.

Розвиток підприємства — це незворотні, цілеспрямовані та закономірні зміни господарської системи, послідовність переходу її з одного стану в якісно інший на основі удосконалення техніки, технології та організації праці, впровадження новацій в управлінні.

Отже, розвиток означає не просто зміни, а зміни прогресивні, що удосконалюють бізнес-процеси підприємства. Для розвитку характерні такі параметри, як випуск нової продукції і освоєння нових ринків збуту, використання нової техніки, обладнання, новітніх технологій, впровадження нових форм організації й оплати праці та методів управління виробництвом, удосконалення наявних партнерських відносин і формування нових.

Розвиток підприємства — це процес об’єктивний. Джерелом розвитку є суперечності між обмеженими економічними ресурсами та дедалі зростаючими потребами людства.

Розвиток може бути двох видів: еволюційний, коли якісні зміни відбуваються поступово, повільно, і революційний, коли відбувається стрибкоподібний перехід від одного стану господарської системи до іншого, якісно нового. Революційний функціонування підприємства, які досягаються в процесі його реструктуризації.

На підприємстві можуть відбуватися і регресивні зміни (в літературі це явище часто називають регресивний розвиток підприємства, хоча ліпше було б назвати «антирозвиток»). За регресивних змін відбувається перехід до нижчого рівня якісного стану господарської системи. Про причини їх виникнення йтиметься далі. А тут зазначимо, що підприємства можуть розвиватись і за іншими сценаріями.

Економічною наукою узагальнено такі сценарії і на цій основі сформульовано три концепції (теорії) розвитку підприємства: теорія спрямованого розвитку підприємства, теорія циклічного розвитку і теорія життєвого циклу підприємства.

Перша з названих теорій — спрямованого розвитку — передбачає, що траєкторія розвитку підприємства індивідуальна і залежить від його адаптивності до змін зовнішнього середовища та здатності розв’язувати внутрішні суперечності своєчасно і раціонально. В процесі такого розвитку підприємство переходить від одного стану в інший, намагається досягти необхідної рівноваги для довготривалого існування як суб’єкта господарювання.

Зміна стану на якісно новий вимагає додаткових витрат матеріальних і фінансових ресурсів, інтелектуальних зусиль і часу. Отже, існують бюджетні обмеження на послідовність переходу підприємства з одного стану в інший (рис. 23.1). Розвиток науки і здатність підприємств використовувати її результати у виробництві істотно визначають ефективність їхньої діяльності, а отже, і розвитку.

Рис. 23.1. Розвиток підприємства за теорією спрямованого розвитку: І

1, І 2 , І 3 , …, І n

— ізокости — відображують послідовність переходу підприємства з одного стану в інший залежно від його бюджетних обмежень; S

1 , S

2 , S

3 — ізокванти — відображують можливості підприємства виробляти продукцію за різних рівнів організації виробництва, забезпеченості ресурсами тощо пції Н. Д. Кондратьєва і його послідовників. Суть цієї теорії зводиться до такого: оскільки світова економіка розвивається хвилеподібно — зі спадами та піднесеннями, то й підприємства, як первинні осередки економіки, розвиваються циклічно через коливання ефективності: її пониження і підвищення.

Відповідно до сучасних положень цієї теорії циклічний розвиток підприємства набуває форми спірального розвитку, за якого коливання ефективності соціально-економічної системи супроводжуються якісними змінами (рис. 23.2).

Рис. 23.2. Розвиток підприємств за теорією «циклічного розвитку»: S

1 , S

2 , …, S n

— окремі цикли розвитку підприємства, його перехід з одного стану в інший

Це означає, що вектор розвитку підприємства має висхідний характер, як це і відображено на рис. 23.2.

Теорія життєвого циклу підприємств ґрунтується на законі спадної віддачі економічних ресурсів з урахуванням характеру розвитку ринків. По суті, життєвий цикл підприємства за формою аналогічний життєвому циклу товару, оскільки динаміка розвитку підприємства аналізується й оцінюється за критерієм витрат і одержаних результатів з моменту його створення до фази ліквідації (рис. 23.3).

Для недопущення переходу підприємства із фази стабілізації у фазу спаду необхідно здійснити якісні зміни, які були б спроможні дати новий імпульс для його дальшого розвитку. З урахуванням цієї обставини модель розвитку підприємства, як варіант життєвого циклу діяльності підприємства, за Леоном Данко, можна представити таким чином (рис. 23.4). Рис. 23.3. Життєвий цикл розвитку підприємства

Рис. 23.4. Модель розвитку підприємства (за Л. Данко)

У світовій економічній літературі наводяться й інші теоретичні концепції і моделі розвитку підприємств, які розкривають цю складну проблему за деякими іншими важливими аспектами. Так, компанією «Мак-Кінсі» в контексті розроб-його розвитку: ? горизонт І — розвиток основних напрямів діяльності, що генерують основну частку прибутку; ? горизонт ІІ — створення нових напрямів бізнесу; ? горизонт ІІІ — формування реальних перспектив майбутнього.

Підприємства, які перебувають у першому горизонті, концентрують увагу на забезпеченні успішної діяльності в межах основних напрямів виробництва, мають необхідний потенціал для їх подальшого нарощування, але з часом ефективність такої діяльності стабілізується, перестає зростати, хоча може підтримуватися на достатньо високому рівні завдяки раціональному управлінню.

Підприємства другого горизонту основні інтелектуальні та матеріальногрошові ресурси спрямовують на створення і розвиток нового значно більш прибуткового бізнесу. Стабільно прибутковими такі підприємства стають, як правило, лише в середньостроковому періоді. В найближчій перспективі можливе навіть зниження ефективності їх діяльності.

Підприємства третього горизонту розвитку також створюють новий альтернативний бізнес, але при цьому головна увага зосереджується на повній реалізації його потенційних можливостей. На думку розробників даної методики не завжди всі підприємства цього горизонту будуть спроможними ефективно функціонувати в довгостроковій перспективі. Значна частина таких підприємств під тиском ендогенних та екзогенних чинників змушені будуть відступити і далі вести свою діяльність за умовами другого або навіть першого горизонтів. І загалом, фахівці компанії «Мак-Кінсі» вважають небажаним або навіть небезпечним обмежувати діяльність підприємства межами лише одного якогось горизонту. Цього вимагає потреба в забезпеченні збалансованого розвитку підприємства, а також та обставина, що кожен із горизонтів забезпечує належну віддачу на певному часовому відрізку неоднакової тривалості і характеризується певним рівнем нестабільності. Саме з урахуванням зазначеного даною методикою виокремлюються шість моделей розвитку підприємства. Для прикладу наведемо кілька з них: ? модель «втрата права на розвиток» формується тоді, коли інтелектуальні та фінансові ресурси надмірно концентруються на майбутньому розвиткові, внаслідок чого недофінансовуються основні напрями діяльності, що може призвести до їх занепаду; ? модель «бізнес видихається» має місце за зворотних умов: надмірні зосередження зусиль на існуючих основних напрямах діяльності придушує майбутнє підприємства, тобто не створюються можливості для створення нового високоприбуткового бізнесу в перспективі; ? модель «генерування ідей за відсутності нового бізнесу» характеризується тим, що генеровані ідеї розвитку підприємства не можуть бути реалізовані менеджерами, а отже, посилити довгострокові можливості такого розвитку.