Агропромислова інтеграція, як було показано раніше, своєрідно впливає на процес формування агропромислового виробництва. Тому слід відрізняти економічні міжгалузеві зв’язки, що складаються на верхньому рівні управління економікою і основою яких є суспільний поділ праці та економічні зв’язки, які виникають між суб’єктами інтеграційного процесу, і на мікроекономічному рівні, тобто рівні підприємств та їх об’єднань. Якщо на верхньому рівні зв’язки носять загальний характер, що матеріалізується в підходах до управління, планування і координації дій галузей економіки, їх співвідношення в процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання за загальноприйнятими макроекономічними критеріями, то на нижньому, мікроекономічному рівні ці зв’язки трансформуються в первинну форму організації агропромислового виробництва у вигляді таких специфічних структур замкнутого чи відкритого характеру, які одержали назву агропромислових формувань.
Агропромислові формування, таким чином, являють собою ланку суспільного поділу праці, в якій організаційно і технологічно поєднуються певні елементи технологічного Агропромислові формування слід відрізняти від організації індустріальних методів одержання сировини, коли поєднуються суто аграрні і промислові прийоми та операції вирощування (виробництва) сільськогосподарської сировини. У формуваннях ця сировина стає першою, необхідною ланкою синтезу з переробною промисловістю з метою одержання кінцевого продукту.
Оцінювати значення агропромислових формувань лише з позицій ефективності переробки і реалізації сировини недостатньо. Без сумніву, завдяки поєднанню біологічної та технологічної стадій проходження сировини вдається максимально скоротити розрив між ними у просторі і часі, що й гарантує високу суспільну ефективність. Водночас, для переробних і аграрних галузей важливе значення має комбінування виробництва, яке забезпечує всебічну переробку сировини, що й досягається в агропромислових формуваннях. Переробка ж сировини на вузькоспеціалізованих підприємствах не завжди є ефективною, оскільки значна частина цінних компонентів формує побічні продукти і відходи виробництва. В загальних рисах особливості агропромислових формувань можна подати так:
| Особливість |
Короткий зміст, характер, прояв |
| Взаємозалежність ланок технологічного процесу |
Виробничо-технологічна та організаційна обумовленість, зворотний зв’язок між окремими ланками технологічного процесу |
| Обов’язковість поєднання виробництва, переробки і реалізації продукції |
Неможливість автономного розвитку. Створення умов для скорочення втрат за рахунок виграшу у просторі і в часі |
| Взаємна зацікавленість сторін |
Реальна можливість створення певної міжгалузевої структури конкретного виробничого спрямування |
| Можливість вибору напряму діяльності |
Агропромислове формування може бути вузькоспеціалізованим чи багатопрофільним |
| Ступінь охоплення міжгалузевих зв’язків |
Формування може бути в рамках підприємства, між підприємствами, між регіонами |
| Статус підприємств |
Юридична особа або виробничий підрозділ формування |
| Можливість управління |
Централізовано-корпоративне, автономне |
Рис. 3.1. Характерні риси агропромислових формувань
В інтегрованих структурах, де в цілому досягається збалансованість між обсягами виробництва сировини, в тому числі комплексної (зерно, овочі, фрукти, цукрові буряки, молоко, жива вага тварин) і потужностями переробки, створення і впровадження нових виробництв і видів переробки (основаних на комплексному використанні біологічної якості сировини) полегшується пристосуванням для цієї мети діючої промислової бази, кадрового потенціалу і виробничої інфраструктури. Агропромислові формування, на відміну від окремих, неінтегрованих виробничих структур, мають свої специфічні особливості (рис. 3.1). З наведеної на рисунку схеми можна зробити наступні висновки, що характеризують особливості агропромислових формувань.
1. Обов’язковою умовою їх створення і функціонування є організація забезпечення виробничого зв’язку між окремими ланками технологічного процесу одержання кінцевого продукту.
2. Сама побудова формування залежить від реальної наявності сировинних і переробних потужностей та можливостей збуту кінцевої продукції.
3. Основою агропромислового формування слід вважати не лише сформоване агропромислове виробництво, а й бажання аграрних, переробних і торгових підприємств на добровільних засадах створити таку інтегровану структуру.
4. Агропромислове формування може мати вузькоспеціалізований (однопрофільний) і багатогалузевий (багатопрофільний) характер, тобто складатись з однієї чи кількох продуктових вертикалей.
5. Завершений вид агропромислової інтеграції у формі інтегрованого аграрного і промислового виробництва може складатись в рамках окремо взятого підприємства, групи підприємств або ж на регіональному рівні. 6. Підприємства, що входять до агропромислового формування, можуть зберігати свою господарську і юридичну самостійність, а можуть перетворюватись на внутрішньогосподарські виробничі підрозділи.
7. В будь-якому випадку агропромислове формування потребує створення централізованого менеджментського органу, який би спрямовував його діяльність і координував взаємодію інтегрованих об’єктів.
Зазначені тут особливості агропромислових формувань обумовлені самою природою агропромислової інтеграції, тими об’єктивними чинниками, що складаються в окремих галузях і на міжгалузевому рівні агропромислового виробництва.
Агропромислові формування мають чітке соціально-економічне призначення. Суть такої їх місії можна звести до наступного:
1) саме в агропромислових формуваннях створюються умови і відповідне організаційноекономічне середовище, в якому реалізуються засади і комплексні пропорції такого великого міжгалузевого формування як АПК;
2) агропромислові формування, в основі яких складаються та функціонують продуктові підкомплекси, є тою організаційною формою міжгалузевої інтеграції, в якій досягається високий синергічний ефект, оскільки визначальною рисою такого формування є максимальне скорочення розриву у просторі і часі щодо надходження сировини та інших ресурсів і реалізації кінцевої продукції;
3) незалежно від організаційно-правової форми агропромислові формування створюють базу для вирішення цілої низки соціально-економічних питань, пов’язаних із розвитком соціальної інфраструктури і відтворенням та розвитком людського капіталу.
Все це зайвий раз переконує у важливості створення в АПК України спонукальних умов щодо поглиблення інтеграційного процесу та залучення підприємств переробних і сервісних галузей до організаційно-економічного синтезу із сільським господарством.
