Posibniki.com.uaМікроекономікаЕкономіка аграрних підприємств22.2. Регіональні агропромислові формування


< Попередня  Змiст  Наступна >

22.2. Регіональні агропромислові формування


Серед регіональних агропромислових формувань відносно найбільшого поширення свого часу в умовах плановоцентралізованої економіки набули агропромислові комбінати, життєздатність яких значною мірою залежала від ступеня адаптації їх до ринкових умов і раціональності побудови організаційної структури. Проте ці агропромислові формування, що були створені на базі 34 адміністративних районів, не змогли адаптуватися до нових умов господарювання і припинили своє існування.

 

У 90і роки набула поширення така регіональна організаційна форма агропромислової інтеграції, як агропромислові асоціації з виробництва, переробки і реалізації м’яса та молока. Так, у 2001 р. функціонувало 62 асоціації в молочній промисловості і 30 — у м’ясній. До складу цих асоціацій входять, крім головного підприємства — молокозаводу чи м’ясокомбінату — сільськогосподарські товаровиробники і торговельні організації.

 

Агропромислові асоціації є добровільним об’єднанням підприємств на базі головного підприємства — м’ясокомбінату або молокозаводу (маслозаводу), за якими зберігається господарська самостійність і право юридичної особи. Мета створення асоціації — поєднання інтересів аграрних та переробних підприємств й досягнення на цій основі збільшення виробництва м’яса і м’ясопродуктів, молока і молокопродуктів та одержання більшого прибутку.

 

Асоціації — це юридичні особи, основними функціями яких є координація діяльності учасників у виробництві, переробці і реалізації кінцевої продукції, організація фірмових підприємств торгівлі, створення економічних умов для взаємовигідного об’єднання зусиль при виробництві, переробці й зберіганні та реалізації готової продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, кооперація фінансових і виробничих ресурсів з метою задоволення потреб господарствучасників.

 

Вищим органом управління асоціації є загальні збори уповноважених представниківучасників, а в період між зборами повноважні функції покладаються на Раду, що засідає не менше одного разу у квартал. Виконавчим органом асоціації є дирекція, яка формується Радою. Дирекцію очолює директор, призначений Радою асоціації. Вступаючи до асоціації, учасники перераховують внесок на її рахунок у статутний та інші фонди. Їх розміри визначаються необхідними витратами на діяльність асоціації в інтересах її учасників.

 

Спектр функцій, які делегуються підприємствами агропромисловій асоціації, може бути різним. Наприклад, господарства — виробники сировини, що входять до асоціації, створеної на базі м’ясокомбінатів, делегують її такі функції, як визначення порядку приймання, вивезення, забезпечення, зберігання і переробка худоби, встановлення порядку проведення розрахунків за прийняту худобу, а також створення фондів для підтримки господарств, що мають тимчасові фінансові труднощі. Ці функції делегує асоціації і м’ясокомбінат. Крім того, підприємство делегує асоціації і таку функцію, як погодження рівня рентабельності при виробництві й реалізації м’яса.

 

Засновники — учасники асоціації встановлюють договірні ціни на худобу, виходячи з економічних умов, і систематично переглядають їх із зміною останніх. Головним фактором в економічних взаємовідносинах членів агропромислової асоціації, який повинен об’єднувати їх матеріальні інтереси, є розподіл частини прибутку м’ясокомбінатів (птахокомбінатів) між сільськими товаровиробниками, одержаної понад рівень рентабельності, що узгоджений Радою асоціації. При цьому 50 % такого прибутку направляється м’ясокомбінату (птахокомбінату) і 50 % — господарствам — постачальникам сировини.

 

Завдяки такій інтеграції сільськогосподарського і агропромислового виробництва деякі асоціації досягли вищих результатів виробничофінансової діяльності порівняно з іншими м’ясокомбінатами й обласними організаційними структурами м’ясної чи молочної промисловості — відкритими акціонерними товариствами, асоціаціями акціонерних товариств обласного рівня або іншими обласними структурами. Прикладом може бути агропромислова асоціація «Червоний промінь», створена на базі Червонопроменевого м’ясокомбінату Луганської області в 1992 р., «Бердичівський молокозавод», АТ «Ритм» (м. Чернігів, головне підприємство — птахокомбінат). Асоціація надає допомогу сільськогосподарським підприємствам — учасникам асоціації в придбанні паливномастильних матеріалів, запасних частин, будівельних матеріалів тощо.

 

Проте в цілому ефективність роботи створених асоціацій досить низька. Це пояснюється не лише наслідком кризи в народному господарстві України, в тому числі й в аграрному секторі, а й недосконалим економічним механізмом функціонування цієї організаційної структури. Головний недолік даного механізму полягає в тому, що він ставить у привілейоване становище м’ясоі птахокомбінати. Очевидно, що ці переробні підприємства будуть «погоджувати» з асоціацією такий рівень рентабельності, за якого одержати прибуток понад цей рівень було б важко або взагалі неможливо. Тобто переробному підприємству за цих умов вигідно завищувати нормативноплановий рівень рентабельності, оскільки не досягнувши його, весь прибуток залишиться в розпорядженні такого підприємства.

 

У другій половині 90х років виник такий новий напрям агропромислової інтеграції, що набув поширення за останні роки (2000—2002), як оренда агропромисловими підприємствами землі і виробництва на ній сільськогосподарської продукції, в тому числі сировини для переробки на такому підприємстві. Вперше у великих розмірах став орендувати землю Саливонківський цукровий завод. Прикладом агропромислової інтеграції з орендними відносинами є Кам’янецьПодільський плодоовочеконсервний завод ВАТ «Адамс» з річною потужністю 80 туб консервів, який орендує землю і, крім того, забезпечує сільськогосподарських товаровиробників, які згідно з договором продають заводу плодоовочеву продукцію, насінням, добривами, отрутохімікатами. Завод здійснює збирання врожаю власною технікою, тобто надає комплекс технікотехнологічних послуг для виробництва необхідної йому сільськогосподарської продукції.

 

Новою формою агропромислової інтеграції, що стала розвиватися в 2000—2001 рр., є виробничі структури, які набувають рис холдингу. Так, агрофірма «Світанок» Васильківського району викупила 59,2 % акцій Саливонківського цукрового заводу. Вона одержала можливість безпосередньо впливати на прийняття рішень цукрозаводом з орієнтацією на одержання максимальної обопільної економічної вигоди. Утворився єдиний технологічний цикл виробництва цукрових буряків та їх переробки. У 2000 р. агрофірма поставила заводу 120 тис. т цукрового буряку, що становило 49,4 % від усіх перероблених буряків. Крім того, завод на орендованих ним землях виростив 90 тис. т цієї сировини або 37 % від обсягу переробки за неповного використання потужності (54 %). Завдяки такій інтеграції завод став працювати значно ефективніше. Якщо з 1996 по 1999 р. він працював збитково, то у 2000 р. одержав 2409 тис. грн прибутку. Звичайно, певну позитивну роль тут відіграла і сприятлива кон’юнктура на ринку цукру, проте головним фактором прибутковості стала інтеграція.

 

Описана на прикладі агрофірми «Світанок» форма агропромислової інтеграції не є винятком. Станом на 1.11.2001 р. ТОВ СГП «Цукрове» володіло 64,2 % акцій цукрового заводу «Цукрове». Окремі аграрні підприємства, хоч і не володіють контрольним пакетом акцій цукрових заводів, проте їх частка в акціонерному капіталі цих підприємств є досить великою, що дає їм можливість істотно впливати на процес виробництва і збуту кінцевої продукції. Скажімо, агрофірма «Анбуко» володіє 43,5 % акцій Кирнасівського цукрового заводу, ТОВ «Агрофірма Угродіївська» — 35,9 % акцій Угродіївського цукрового заводу, ПСП ім. Цюрупи — 24,6 % акцій цукрового заводу ім. Цюрупи. Має місце і перехресне володіння акціями, коли цукровий завод і аграрне підприємство володіють пакетами акцій одне в одного.

 

Агропромислова інтеграція з орендними відносинами має і такий різновид, за якого землю орендує промислове підприємство, що технологічно зовсім не пов’язане з переробкою сільськогосподарської продукції. Прикладом такого різновиду інтеграції є агропромисловий комплекс шахти ім. Засядька. Тут організовано виробництво сільськогосподарської продукції на 30 тис. га землі. В цей комплекс входить птахофабрика світового зразка, створюється молочнотоварна ферма більш ніж на 1000 голів корів чорнорябої породи. В селах набула розвитку фірмова торгівля. Фірма «Артеміда» в Кіровограді у 2000 р. орендувала близько 200 тис. га землі, повністю забезпечуючи себе необхідними ресурсами сільськогосподарського походження.

 

Слід зазначити, що агропромислова інтеграція з орендними відносинами відіграє поки що локальне значення і не охоплює більшості агропереробних підприємств. Функцію охоплення інтеграційним процесом усієї переробної промисловості, в якому органічно поєднувалися б економічні інтереси аграрних і агропереробних підприємств з орієнтацією на досягнення ними максимального кінцевого результату, можуть виконати агропромислові асоціації, але за умови впровадження в них принципово нового економічного механізму взаємовідносин між учасниками цього процесу. Розглянемо один з можливих варіантів такого механізму.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
22.4. Агропромислові підприємства та агрофірми
Тема 23. КОНЦЕНТРАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ДИВЕРСИФІКАЦІЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
23.2. Економічна концентрація та захист економічної конкуренції
23.3. Диверсифікація аграрних підприємств, її форми і види
23.4. Переваги і загрози диверсифікації виробництва та методика визначення її рівня
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki