Другим етапом наглядової діяльності є попередній (пруденційний/документарний) нагляд, мета якого — забезпечити перевірку дотримання банками встановлених вимог, розумне (з оптимальним ризиком) ведення ними власних справ. Водночас під час його проведення реалізується заборона або обмеження Національного банку України щодо деяких видів банківської діяльності, здійснюється контроль за відрахуванням коштів до резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків, запроваджуються штрафні санкції щодо банків, які порушують економічні нормативи тощо.
Термін «пруденційний» запозичений із західної практики і в перекладі означає «обережний, м’який, розумний». На цьому етапі нагляд за діяльністю комерційних банків здійснюється на підставі статистичної звітності, яку Національний банк отримує від банків.
Як свідчить досвід, прийняття адекватного та зваженого рішення залежить не лише від оперативного аналізу поточної ситуації, що склалася в банку, а й від системного аналізу основних показників за тривалий час, виявлення тенденцій, проблем, банківських ризиків та чинників, які їх зумовлюють, за допомогою побудови аналітичних трендів, факторних моделей, прогнозування як основних показників діяльності банків, так і наслідків управлінських рішень.
Щоб розв’язати ці складні завдання, необхідно мати сформовану згідно із цілями й завданнями банківського нагляду ефективну інтегровану базу даних, з якою в реальному режимі часу могли б працювати відповідні структурні підрозділи центрального апарату й територіальних управлінь. Вони повинні володіти тією самою інформацією, мати можливість бачити не лише фінансовий стан і розвиток банку в динаміці, а й порівнювати його з іншими банками, отримувати якісні показники ефективності їх функціонування.
У Національному банку України діє інформаційна система банківського нагляду, яка містить:
- " статистичну звітність, отриману за допомогою системи «Newstat»;
- " автоматизовану інформаційну систему «Досьє банків» (надалі — АІС «Досьє банків»);
- " реєстр кореспондентських рахунків;
- " єдину інформаційну систему обліку позичальників (боржників), які мають прострочену заборгованість за банківськими кредитами (надалі — ЄІС «Реєстр позичальників»).
Статистична звітність надходить до Національного банку за допомогою системи «Newstat», яка дає змогу користувачам одночасно отримувати інформацію. Службою банківського нагляду впроваджено близько 30 форм статистичної звітності, які всебічно відображають діяльність банків, а саме:
- стан кредитного портфеля;
- регулювання діяльності банків: "
- дотримання нормативів;
- " застосування заходів впливу; "
- формування резервів;
- валютні операції;
- активи й пасиви за строками погашення;
- дані щодо акціонерів, афілійованих осіб, власників істотної участі;
- зобов’язання банків;
- інформація про роботу ліквідатора (ліквідаційної комісії) банку.
Основні способи поліпшення інформаційного забезпечення банківського нагляду такі:
1. Підвищення якості інформації щодо фінансового стану банків з метою виявлення проблем, системних ризиків у їхній діяльності на етапі раннього реагування.
2. Підвищення достовірності інформації, що сприятиме прийняттю правильних управлінських рішень.
3. Оптимізація кількості форм звітності шляхом об’єднання форм, близьких за економічним змістом, та формування їх як вихідних документів на базі існуючих файлів.
4. Уніфікація форм звітності. Значення і методика розрахунку того самого показника мають бути єдиними для всіх форм звітності.
5. Конструювання нових вихідних форм на базі існуючих файлів. Робота в цьому перспективному напрямі вже ведеться. З’явиться можливість значно збільшити обсяг інформації щодо фінансового стану банків без запровадження нових форм звітності. Застосування так званих «клієнтсерверних систем» сприяє подальшому розвитку автоматизованих систем оброблення інформації. Крім файлсервера вони містять спеціальний сервер бази даних, який працює з ними за запитом користувача. Запити повністю обробляються сервером бази даних. Ще одним плюсом таких систем є вмонтований механізм захисту інформації. У НБУ за цим принципом побудовано АІС «Досьє банків». Упровадження АІС «Досьє банків» дає змогу:
- " організувати накопичення і зберігання даних у єдиному інформаційному середовищі з використанням однакових засобів захисту, механізму доступу до даних, адміністрування бази даних, технології архівування тощо;
- " забезпечити користувачів — працівників центрального апарату повнофункціональними автоматизованими робочими місцями (АРМ) — клієнтськими місцями АІС «Досьє банків» для введення й отримання даних безпосередньо на сервер та із сервера. Це дає змогу об’єднати інформацію з локальних баз даних у різних підрозділах банківського нагляду та уникнути її дублювання на кожному робочому місці, створити в кожному підрозділі своє програмне забезпечення для вирішення внутрішніх завдань інформаційного забезпечення.
Способи введення вхідної інформації:
- АРМ інтерактивного введення (клієнтське програмне забезпечення встановлюється безпосередньо на робочих місцях у підрозділах);
- АРМ пакетного введення (шлюзове програмне забезпечення для завантаження інформації, що надходить від банків і територіальних управлінь Національного банку в стандартизованих форматах електронною поштою НБУ).
Способи отримання вихідної інформації:
- онлайн (застосовується в АРМах працівників центрального апарату НБУ);
- офлайн (застосовується для надання вихідної інформації на підставі запиту від територіальних управлінь та банків).
Розробляти АІС «Досьє банків» почали в 1995—1996 рр., коли постало питання щодо поліпшення інформаційного забезпечення системи банківського нагляду. З 1998 р. в НБУ почалася дослідна експлуатація АІС «Досьє банків», підготовленої на системі управління базами даних Informix.
У складі АІС «Досьє банків» у повному обсязі функціонують п’ять модулів:
1) «Реєстрація банків»;
2) «Ліцензування банків»;
3) «Інспектування банків»;
4) «Узагальнена інформація за системою банків»;
5) «Моніторинг банків».
Останній модуль містить такі блоки: «Фінансовий стан банку», «Найбільші кредитори банку», «Картотека великих кредитів, інсайдерських позик, кредитних ліній». Розроблений на основі системи «Newstat», цей модуль створено для забезпечення щоденного контролю за максимальними розмірами великих кредитних ризиків і ризику на одного позичальника, а також ефективного розподілу кредитних ресурсів і запобігання кримінальному використанню кредитів та їх неповерненню.
Блок «Фінансовий стан» містить основні показники діяльності банків у динаміці, обов’язкові економічні нормативи, показники раннього реагування, передбачає графічне зображення даних. Це сприяє здійсненню оперативного та стратегічного аналізу діяльності банків, формуванню ефективної політики нагляду за ними, вчасному застосуванню заходів впливу.
Основними завданнями щодо функціонування та розвитку АІС «Досьє банків» є створення нових модулів, розширення обсягів інформації, деталізація показників і застосування їх для виявлення системних ризиків, ефективності (результативності) діяльності банків, забезпечення доступу територіальних управлінь до інформаційних ресурсів АІС «Досьє банків» та ін.
З метою захисту інтересів вкладників і кредиторів і забезпечення фінансової надійності комерційних банків Національний банк України, відповідно до визначеного ним порядку, встановлює для них обов’язкові економічні нормативи. Функція нормативу — визначити ступінь захищеності від певного виду ризику. При цьому слід ураховувати, що захист від одного виду ризику не є гарантією загальної стійкості банку (інакше кажучи, добрий кредитний портфель не компенсує проблем із ліквідністю).
Постановою НБУ № 368 від 28.08.2001 затверджено Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні, розроблену відповідно до ст. 2, 4, 7—12, 30—36, 47—50, 52, 69, 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також згідно з рекомендаціями Базельського комітету з банківського нагляду.
Цією Інструкцією Національний банк установив такі економічні нормативи, що є обов’язковими до виконання всіма банками:
- нормативи капіталу — мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1), адекватність регулятивного капіталу (Н2), адекватність основного капіталу (Н3);
- нормативи ліквідності — миттєва ліквідність (Н4), поточна ліквідність (Н5), короткострокова ліквідність (Н6);
- нормативи кредитного ризику — максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великий кредитний ризик (Н8), максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);
- нормативи інвестування — інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальна сума інвестування (Н12);
- норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13).
Базою для розрахунку економічних нормативів є регулятивний капітал банку.
