Проблемним питанням більшості підприємств є ефективність використання різного роду ресурсів — людських, фінансових, матеріальних; нестача інформації, необхідної для прийняття правильних рішень та порушення з боку керівництва і персоналу. Уникнути цього можливо шляхом створення всередині самих підприємств ефективної системи внутрішнього контролю.
Метою системи внутрішнього контролю є вирішення низки завдань:
— надійність та повнота інформації;
— відповідність політиці, планам, законодавству;
— забезпечення збереження активів;
— економічне та ефективне використання ресурсів;
— досягнення підрозділами поставлених цілей та завдань. Існування системи внутрішнього контролю на підприємстві можна охарактеризувати наступним чином (рис. 1).
При створенні системи внутрішнього контролю керівництво повинно усвідомлювати мету її створення
— не як гаранта відсутності помилок, відхилень та неефективності в роботі, а як системи, що допоможе своєчасно їх виявляти та ліквідувати, підвищуючи ефективність роботи. Проте, будь-яка система внутрішнього контролю потребує оцінки своєї діяльності як з точки зору досягнення поставлених завдань, так і з точки зору економічності. Для цих цілей і слугує внутрішній аудит.
Сучасні умови господарювання визначають найактуальніший спосіб здійснення контролю витрат, а саме
— створення відділу внутрішнього аудиту. Створення такого відділу дає можливість підвищити всю систему управління на підприємстві, в точності, і ефективність управління витратами. На сьогодні вітчизняна література недостатньо наповнена інформацією відносно методики побудови внутрішнього аудиту. Ця проблема стосується і питань практичного впровадження цього виду контролю в окремих галузях економіки. Дослідженню методики контролю витрат на послуги водопостачання та водовідведення передує розгляд організаційних моментів, таких, як розробка органу, в компетенції якого є здійснення внутрішнього контролю.
В теорії та практиці аудиту виділяють існування певних чинників, що впливають на організацію системи внутрішнього аудиту. Так, зарубіжна практика при організації системи внутрішнього аудиту в її основу покладає, в першу чергу, потреби керівництва. За цієї умови організація системи внутрішнього аудиту на підприємствах може мати наступні вигляди:
— створення відділу внутрішнього аудиту як невід’ємного елементу організаційної структури підприємства (in — house internal audit service). Такий варіант передбачає залучення до відділу кваліфікованих спеціалістів, які є співробітниками підприємства;
— укладення угоди на здійснення послуг з внутрішнього аудиту незалежними компаніями (outsoureing). Залучення спеціалістів «зі сторони» забезпечує службу внутрішнього аудиту (далі СВА) більш якісними послугами на термін, який визначає саме підприємство;
— стратегічне партнерство (strategic partnering) — форма, яка передбачає створення СВА із залученням зовнішніх спеціалістів для виконання специфічних, проблемних завдань.
Побудова служби внутрішнього аудиту відбувається на основі розподілу за певними факторами. Так, адміністративне підпорядкування підприємства дозволяє виділити: лінійно-просту, лінійно-штабну та комбіновану структури апарату внутрішнього аудиту (рис. 2).
Рис. 2. Види структур апарату СВА
З рис. 2 видно, що найбільш складною є лінійно-штабна структура, яка характерна для великих підприємств зі складною організаційною структурою. Комбінована структура передбачає часткове наділення правами і обов’язками внутрішніх аудиторів працівників служб управління.
Розподіл обов’язків між працівниками щодо здійснення функцій контролю зумовлює виділення централізованих та децентралізованих форм
внутрішньогосподарського контролю. Перша передбачає підпорядкованість СВА спочатку головному бухгалтеру, а вже потім керівництву підприємства. Така форма на сьогодні не є ефективною, адже вона порушує одну з головних умов функціонування служб на підприємстві — незалежність внутрішніх аудиторів. Саме підпорядкованість внутрішніх аудиторів головному бухгалтеру позбавляє їх можливості об’єктивно оцінювати роботу бухгалтерії. Тому більш доцільним вважається побудова СВА на основі децентралізованої форми внутрішньогосподарського контролю. Вона передбачає підпорядкованість СВА безпосередньо керівництву підприємства.
На організаційну структуру СВА впливає і такий чинник як загальна організаційна структура підприємства. Залежно від цього фактору вітчизняні підприємства організовують відділи внутрішнього аудиту по типу (рис. 3).
Дивізіональна організаційна структура передбачає наявність так званих дивізіонів, т. б. підприємств, які сформовані в дивізіони залежно від сфери діяльності. Основою її існування є ріст корпорацій, що викликає за собою зміни організаційної структури через децентралізацію функцій управління корпорації. При дивізіональній організаційній структурі кожний дивізіон повинен мати відділ внутрішнього аудиту. Підприємства, що входять в дивізіон також повинні мати в своїй структурі відділи внутрішнього аудиту. Останні підпорядковуються керівнику служби внутрішнього аудиту дивізіону.
Комбінований варіант є менш складним та розрахований на відносно просту організаційну структуру. За даного методу організації на підприємстві створюється служба внутрішнього аудиту, що підпорядкована керівнику фінансово — економічної служби.
М. О. Никонович та Л. І. Савченко виділяють три варіанти організації системи внутрішнього контролю:
1. контрольні функції здійснюються певними робочими місцями централізованого підрозділу;
2. тотальний внутрішній контроль, який передбачає здійснення контрольних функцій шляхом розділення їх між посадовими особами або здійснення одним підрозділом, що централізовано наділений цими повноваженнями;
3. існування підрозділу внутрішнього контролю із паралельним делегуванням функцій контролю між окремими підрозділами підприємства.
Таким чином, при розгляді питання щодо створення відділу внутрішнього аудиту, то слід трохи відійти в минуле, і зазначити, шо ще десять років потому на КП «Кривбасводоканал» існував контрольно — ревізійний відділ (КРВ). В обов’язки цього відділу було покладено функцію здійснення внутрішньогосподарського контролю. КРВ очолював керівник (старший ревізор), якому підпорядковувались двоє молодших ревізори. Він мав централізовану форму, тобто спочатку підпорядковувався головному бухгалтеру. Якщо сьогодні ми пропонуємо даному підприємстві створити відділ внутрішнього аудиту, то, в першу чергу, слід звернути увагу на вибір форми внутрішньогосподарського контролю. Вона обов’язково повинна бути децентралізованою, що припускає додержання такого принципу як «незалежність» від думки головного бухгалтера.
ЛІТЕРАТУРА
1. Теорія фінансово — господарського контролю: Опорний конспект лекцій / М. О. Никонович, Л. І. Савченко (уклад.); І. Й. Рассказова (ред.); Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К.: КНТЕУ, 2003. — 248 с.
2. Аудит: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / В. Я. Савченко, В. О. Зотов, С. А. Кириленко та ін. — К.: КНЕУ, 2003. — 268 с.
3. Нектиша О. Організація служби внутрішнього аудиту та її роботи на підприємстві // Бухгалтерський облік і аудит. Науково-практичний журнал. — 2004. — № 7. — С. 61—65.
4. Білуха М. Т. Курс аудиту: Підручник. — К.: Вища школа — Знання, 1998. — 574 с. О. М. Старенька, аспірантка, Одеський державний економічний університет
