Своп-контракт (від англ. swap — обмін) — це угода між контрагентами про обмін певної кількості базових інструментів на визначених умовах у майбутньому. Свопи укладаються в розрахунку на умовну суму, що передбачає лише обмін різницями в цінах базових активів, а не самими активами. За умовами угоди проводиться серія зустрічних платежів протягом періоду дії або од ин обмін у момент відкриття контракту з умовою проведення зворотної операції під час закінчення свопу. Основною особливістю свопів є взаємовигідність, коли завдяки проведенню операцій обміну обидві сторони досягають мети, яку вони перед собою поставили. Угоди своп укладаються тоді, коли потенційні учасники мають намір скористатися такими можливостями іншої сторони, яких самі вон и не мають.
Основними типами своп-контрактів є «ванільний» своп та своп «з начинкою». «Ванільні» свопи є найпростішими і можуть бути відсотковими, валютними, свопами акцій, товарними і кредитними.
Відсотковий своп-контракт
— це угода між двома контрагентами про обмін відсотковими платежами в розрахунку на визначен у суму з метою зниження витрат запозичення. Він являє собою спосіб зміни загального рівня чутливості активів чи пасивів контрагентів до ринкових ставок, тобто зміни умов укладених раніше угод через операції обміну фіксованих відсоткових ставок на змінні, і навпаки. Своп також дає змогу досягти точнішої відповідності між строками дії активів і зобо в’язань, а отже, одержати такі грошові потоки, які задовольняють контрагентів.
Розрізняють два типи відсоткових свопів: прості та базисні.
Простими є відсоткові свопи, які передбачають обмін фіксованої відсоткової ставки на змінну чи змінної ставки на фіксовану. Базисні свопи передбачають обмін змінної ставки також на змінну, але розраховану на основі іншої ба зової ставки.
Для здійснення своп-операцій необхідна значна різниця в кредитних рейтингах учасників, причому вона має становити не менше 0,75% від рівня відсоткових ставок за кредитом. Як правило, учасник з вищим рейтингом виплачує відсотки за змінною ставкою, а від сторони з нижчим кредитним рейтингом — одержує фіксовані відсоткові платежі.
Відсоткові свопи також використовуються для подолання дисбалансів між строками погашення активів і зобов’язань, що є
найбільш характерним для діяльності банківських установ. Банк може мати короткострокові активи, видані під змінну ставку, які фінансуються за рахунок довгострокових зобов’язань, залучених під фіксовану ставку. В такому разі банк остерігається зниження ринкових ставок, що призведе до зменшення доходів. Інший учасник (банк або компанія), якому належать довгострокові активи з фіксованою ставкою доходу та зо бов’язання коротших строків дії, остерігається зростання відсоткових ставок. Такі учасники ринку є кандидатами на укладення угоди своп про обмін відсотковими ставками.
Коли укладаються базисні своп-контракти, змінюється базис розрахунку змінних відсоткових платежів за позичками. На міжнародних фінансових ринках найпопулярнішими ставками, що застосовуються в базисних свопах, є LIBOR, ста вка першокласного позичальника, ставка міжбанківського кредиту в США, композитні ставки за депозитними сертифікатами і комерційними векселями, ставка за казначейськими векселями.
Для уникнення валютного ризику банки, компанії та інші учасники ринку вдаються до валютного свопу, за якого дві сторони погоджуються надати рівновеликі позички з однаковим строком погаше ння місцевому позичальнику і в місцевій валюті. Операції з укладання своп-контрактів часто є конфіденційними, і тому клієнти банків можуть не здогадуватися про існування свопу, адже кредитний договір укладається з банком клієнта, а не з іншою стороною свопу.
Своп акцій нагадує відсотковий своп у тому аспекті, що існує фіксована осн овна сума, а також одна сторона, яка сплачує фіксовану відсоткову ставку, тоді як друга сторона сплачує змінну.
Різниця полягає у тому, що змінна ставка визначається нормою доходу за індексом акцій.
Наприклад, менеджер портфеля акцій вартістю 100 млн дол. вклав кошти в індексний фонд, який базується на індексі S&P 500. Якщо менеджер портфеля за йме позицію «ведмедя», він матиме можливість запобігти ризику падіння індексу шляхом використання свопа акцій. Він укладе своп-контракт, за яким сплачуватиме дохід за S&P 500 за кожний період та одержуватиме фіксований відсотковий платіж у 2,5%, причому обидва платежі базуватимуться на основній сумі 100 млн дол. Якщо індекс S&P 500 зріс на 3% у пе вному кварталі, вартість нерозподіленого портфеля менеджера зросте на 3%, оскільки портфель базується на значенні індекса. Таким чином, змінна ставка становитиме 3% від загальної суми і її буде сплачено другій стороні контракту без зміни вартості портфеля, в
обмін на платіж 2,5%. Якщо індекс S&P 500 принесе дохід у 5%, то менеджер не повинен буде сплачувати нічого, а одержить платіж
7,5%. Цей потік у 7,5%, разом зі зниженням у вартості портфеля 5%, загалом дасть чисту дохідність портфеля у 2,5%.
Сторони товарних своп-контрактів виконують платежі, що базуються на ціні відповідної кількості визначеного товару; одна сторона сплачує фіксовану цін у за товар, а інша сторона сплачує змінну ціну. Наприклад, фермер щорічно виробляє 200 т рису. Він хоче запобігти коливанню цін на спотовому ринку, але не бажає використовувати ф’ючерсний контракт через невизначене майбутнє. Він укладає своп-контракт, згідно з яким одержує фіксовану сторону угоди. Він погоджується одержувати фіксовані платежі за кожну тон ну рису впродовж наступних кількох років і зобов’язується сплачувати ринкову ціну рису.
Кредитний своп є позабіржовим деривативом, за допомогою якого кредитний ризик трансформується від однієї сторони до іншої. Дохід за кредитним свопом залежить від кредитних характеристик базового активу.
Своп кредитного дефолту відбувається тоді, коли дві стор они підписують контракт, згідно з яким компанія А виконує відповідні платежі компанії Б за весь період дії даного договору. Компанія Б не виконує платежів до того моменту, поки не станеться відповідна кредитна подія. Кредитна подія зазвичай визначається, як неможливість вчасно виконати платіж через банкрутство, реструктуризацію боргу, необхідність підтр имки зовнішнього кредитного рейтингу. У разі настання такого роду подій, друга сторона виконує платіж першій, і своп закінчується.
У свопі загальної суми доходів дві сторони укладають угоду про своп періодичних платежів під час дії договору. Компанія А (покупець захисту) виконує платежі, які базуються на загальному доході — купони плюс капітальні прибутки, або зб итки від певного актива або групи активів. Компанія Б (продавець захисту) виконує фіксовані або змінні платежі подібно свопу відсоткових ставок. Періодичні платежі обох компаній виконуються відповідно до суми, зазначеної в угоді.
Широке використання своп-контрактів фінансовими установами з метою хеджування кредитних ризиків певною мірою сприяло трансформації їх кредитної політик и. Своп-контракти, зокрема кредитні свопи, дають банкам можливість повністю мінімізувати кредитний ризик щодо позичок, наданих клієнтам, зі збереженням відповідних активів на власному балансі. Сьогодні все більше банків купують кредитні свопи, оскільки ці операції в
багатьох випадках є більш вигідними, ніж, наприклад, участь у синдиковано наданих кредитах. Операції з кредитними свопами стимулюють банки кредитувати більшу кількість клієнтів, оскільки вони мають можливість укласти своп-контракт і мінімізувати ризики, пов’язані з наданням інших кредитів. Збільшення обсягів операцій зі свопами певною мірою позитивно впливає на рівень ділової ак тивності в країні, оскільки розширює коло позичальників, які мають можливість отримати позички у банках. Шляхом зниження обсягів ризикових кредитів банки мають можливість збільшити обсяги діяльності на інших сегментах ринку. За даними агентства Fitch Ratings, у третьому кварталі 2002 р. у світовій банківській системі відбулася трансформація кредитного ризику активів на суму 97 млрд до л. США шляхом купівлі своп-контрактів з метою захисту від кредитного ризику.
Певною мірою завдяки цьому якість банківських активів залишилася досить високою, незважаючи на дефолти багатьох корпорацій. Хеджування кредитного ризику завдяки використанню свопів дало можливість багатьом компаніям отримати позички навіть в умовах тимчасового погіршення економічної ситуації у країні.
Разо м з тим, продаж своп-контрактів банками має і негативний бік, оскільки розголошує конфіденційну інформацію про позичальників, які прагнули б зберегти цю інформацію як комерційну таємницю. Багато великих компаній, обговорюючи умови надання кредитів комерційними банками, обумовлюють неможливість продажу своп-контрактів на дану позичку з метою захисту конфіден ційності. Однак на практиці банки не мають можливості утримувати 100% наданих позичок на власних рахунках через значний кредитний ризик. Крім того, продаж свопконтрактів приносить банкам значні прибутки, оскільки премії від продажу своп-контрактів значно вищі, ніж відсотки за позичками. Таким чином, банківська діяльність з використання свопконтрактів з метою хеджува ння кредитного ризику є певною мірою суперечливою.
Свопи «з начинкою» можуть бути амортизованими, нагромаджувальними, сезонними, форвардними, подовжуваними тощо.
Амортизований своп передбачає зменшення номінальної суми з плином часу. Це означає, що фіксовані відсоткові платежі зменшуються, і те ж саме відбувається зі змінними платежами, якщо відсоткові ставки стабільні. Амортизова ний своп є ефективним інструментом управління відсотковим ризиком, пов’язаним з іпотечними позичками.
Нагромаджувальні свопи передбачають збільшення основної суми під час дії контракту. Такі свопи частіше за все використовуються у фінансуванні будівельної галузі. Наприклад, згідно з проектно-кошторисною документацією будівельна компанія одержуватиме 10 млн дол. додаткових інвестицій в кінці кожного з 7 років будівельного проекту. В більшості випадків додаткові позички під такий проект буд уть видаватися за змінною відсотковою ставкою. У разі запровадження фіксованої відсоткової ставки шляхом укладання контракту нагромаджувального свопу сума фінансування збільшуватиметься на 10 млн дол. щороку.
Шляхом комбінування амортизованого та нагромаджувального своп-контрактів можна створити відсотковий своп зі змінними основними сумами, які збільшуються або зменшуються в процесі дії договору.
У сезонному свопі основна су ма змінюється відповідно до чітко визначеного плана. Такий вид свопу може бути корисний роздрібним продавцям. Наприклад, він може бути структурованим з метою забезпечення великої потреби в готівці на сезонній базі в
4-му кварталі для роздрібних фірм-посередників.
У форвардному своп-контракті сторони погоджуються на те, що гро шові потоки почнуться в певний момент часу у майбутньому і що вони можуть бути відсотковими, валютними або товарними свопами. Наприклад, дві сторони можуть укласти угоду про обмін ставки LIBOR на фіксовану ставку через два роки.
У подовжуваному своп-контракті угода укладається з метою розширення терміну дії чинного с вопу. Наприклад, якщо одна сторона відсоткового свопу сплачує ставку LIBOR і одержує фіксовану ставку, сторони можуть погодитися щодо подовження свопу на три або більше роки.
Останнім часом перелік своп-контрактів, що укладаються з прив’язкою до ставки LIBOR, значно розширюється.
Своп з диференційованими відсотковими ставками, або дифсвоп, прив’язаний до ку рсів двох різних валют, але всі платежі виконуються в одній валюті. Наприклад, диф-своп може бути утворений з усіма платежами в доларах, коли одна сторона сплачує 3-місячну ставку LIBOR у доларах, а інша — 3-місячну ставку Euribor, але також у доларах.
Коридорний своп утворюється таким чином, що платіжні зобов’яза ння виникають тільки тоді, коли ставка знаходиться у відповідному коридорі. Наприклад, одна сторона уклала угоду про
отримання фіксованої ставки і сплату 6-місячної ставки LIBOR тільки за умови, що LIBOR вища на 3% і нижча за 5%.
Валютний ануїтетний своп є схожим на «ванільний» валютний своп, але без обміну основної суми у момент закінчення терміну дії свопу. У даному разі одна сторона може виконати кілька платежів, що базуються на 3-місячн ій ставці Euribor, тоді як інша виконуватиме платежі, які базуються на 3-місячній ставці LIBOR.
Валютний ануїтетний своп вимагає від однієї сторони сплатити додатковий спред іншій або виконати додатковий платіж підчас дії свопу. CIRCUS-своп — це фіксований валютний своп, створений шляхом комбінування «ванільного» відсоткового свопу з «ванільним» валютним свопом. Наприклад, фірма ук ладає «ванільний» валютний своп. За умовами такого свопу фірма одержує фіксований курс фунта і сплачує ставку LIBOR у доларах. Фірма також укладає «ванільний» відсотковий своп на долари з метою виконання фіксованих платежів. Разом ці контракти становлять своп CIRCUS.
Макросвоп прив’язує змінну ставку до макроекономічного показника або індексу, на приклад, показника зростання ВВП. Для компаній, обсяги продажів та прибутки яких чітко залежать від економічного циклу, макросвопи можуть використовуватися для врахування ризиків циклічного розвитку економіки країни.
Свопи мають багато переваг. По-перше, обидві сторони контракту отримують можливість досягти поставленої мети: хеджування ризику або зниження витрат на залучення коштів. Вар тість свопу значно нижча за вартість інших інструментів хеджування.
У разі взаємної домовленості комісійні можуть взагалі не сплачуватися. Крім того, ці угоди укладаються на будь-який період і базовий інструмент, на відміну, наприклад, від ф’ючерсів. Ринок свопів добре розвинутий, і тому процедура укладання свопконтрактів легко реалізується, умо ви обговорюються, як правило, по телефону. Оскільки більшість свопів укладається на умовну суму, це значно знижує ризик за даним видом операцій. У разі невиконання зобов’язань однією зі сторін втрати іншої сторони обмежуються контрактними відсотковими платежами або різницями відсоткових курсів, а не поверненням основної суми боргу.
Невиконання зобов’язань за свопа ми на практиці трапляється рідко.
Недоліками свопів є існування кредитного ризику. Якщо угода укладається за умови реального обміну сумами, ризик значно збільшується. Оскільки свопи — це довгострокові похідні фінан
сові інструменти, то рівень ризику протягом дії контракту безперервно змінюється і потребує постійного контролю. З метою зниження кредитного ризику використовуються гарантії третьої сторони, резервні акредитиви, застава або інші види забезпечення. Існує багато напрямів використання свопів у хеджуванні. Вони є ефективним засобом управління відсотковим, валютним ризиком, ризиком зміни цін на активи, цін на акції. Свопи час то використовуються з метою зміни природи відповідних активів та зобов’язань, які знаходяться на балансі компанії. Коли кінцеві користувачі використовують свопи з метою зміни структури їх заборгованості, вони, як правило, звертають увагу на відсоткову чутливість своїх активів, намагаються знизити витрати з їх фінанс ування та підвищити можливості зовнішнього запозичення.
У випадку, коли кінцеві користувачі використовують свопи з метою зміни структури своїх активів, вони намагаються підвищити дохідність, а також захистити власний портфель від ризику відсоткових ставок та зміни курсу акцій. В обох випадках, кінцеві користувачі свопів застосовують свопи з метою створення синтетичних інструментів, за допо могою яких виконуються операції хеджування.
Свопи також часто використовуються з метою зниження підпадання грошових потоків фірми під ризик волатильності валютних курсів, відсоткових ставок, зміни цін на реальні активи. В деяких випадках суб’єкти господарювання потребують виконання операцій хеджування доходу за допомогою свопів, в інших хеджуют ься витрати, або одночасно як доходи, так і витрати (макрохедж).
Важливим напрямом використання свопів є їх застосування з метою отримання доступу до ринків боргового фінансування. Іноді через надмірний фінансовий ризик фірмі відмовляють у борговому фінансуванні, тоді вона не отримує доступу до фінансового ринку. За цих обставин свопи мож уть стати ефективним інструментом доступу до фінансування інвестицій.
?
