Валютний ризик
Валютний ризик — це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали. Валютний ризик можна поділити на:
- ризик трансакції;
- ризик перерахування з однієї валюти в іншу (трансляційний ризик);
- економічний валютний ризик.
Ризик трансакції полягає в тому, що несприятливі коливання курсів іноземних валют впливають на реальну вартість відкритих валютних позицій. Оскільки цей ризик, як правило, випливає з операцій маркетмейкерства, дилінгу і прийняття позицій в іноземних валютах, вінрозглядається в рекомендаціях щодоринковогоризику.
Ризик перерахування з однієї валюти в іншу (трансляційний) полягає в тому, що величина еквівалента валютної позиції у звітності змінюється в результаті змін обмінних курсів, які використовуються для перерахування залишків в іноземних валютах у базову (національну) валюту.
Економічний валютний ризик полягає у змінах конкурентоспроможності фінансової установи або її структур на зовнішньому ринку через істотні зміни обмінних курсів.
Компоненти системи управління ризиками щодо валютного ризику
Система управління валютним ризиком банку складається з регламентних документів — політик, положень, процедур, процесів тощо, які затверджуються відповідно до обраної форми корпоративного управління з урахуванням розміру банку та складності його операцій.
Система управління ризиками щодо валютного ризику охоплює:
- політику та положення щодо управління валютним ризиком, які мають бути розглянуті та затверджені відповідно до обраної банком форми корпоративного управління. Цю політику та положення потрібно періодично переглядати;
- механізм управління валютною позицією банку відповідно до затверджених політик та положень з валютних операцій та управління валютним ризиком;
- форми звітності для спостережної ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо валютної позиції за валютами на індивідуальній та сукупній основі.
Крім того, для ефективнішого управління валютним ризиком необхідно:
- здійснювати періодичний аналіз відкритої валютної позиції банку за допомогою ризикмоделі «вартість/надходження» для вимірювання чутливості до змін валютних курсів;
- застосовувати для зменшення величини валютного ризику методи хеджування.
Банкам також необхідно враховувати найкращий світовий досвід управління ліквідністю, який, зокрема, викладено в положенні Базельського комітету з банківського нагляду «Наглядові вказівки щодо управління ризику на здійснення розрахунку за операціями в іноземній валюті» (№ 73, вересень 2000 р.).
