За умов поліваріантності розвитку підприємства виникає необхідність визначення основних вимог щодо вибору управлінської технології розвитку, котра являє собою сукупність прийомів упровадження певної моделі розвитку організації. Технології розвитку підприємства можна розглядати в контексті трьох підходів (рис. 4.5).
Згідно з гуманітарним підходом організація розглядається як соціальна система. Методологічною базою формування технологій розвитку виступають соціологія і психологія. Розвиток організації здійснюється за рахунок самовизначення людей і створення ефективних комунікацій між ними. Такий підхід можна характеризувати як особистісно зорієнтований. Основним об’єктом і суб’єктом перетворень виступає особистість. Найрозвиненішими технологіями розвитку соціальних систем є самонавчання, менеджмент знань, коучінг, колективні форми організації праці на основі концепції робочих команд, еволюційні підходи, зокрема й концепція життєвого циклу. Інженерний підхід до розвитку організацій еволюціонував від методів створення складних технічних систем. Методологічну базу цього підходу утворюють теорія систем, системотехніка, системний аналіз, кібернетика. Розглядаючи організацію як систему, прихильники інженерного підходу концентрують увагу на
Типологія управлінських технологій розвитку організації розвитку технології і структури інформаційних потоків організації. Специфічною ознакою цього підходу є формалізація, регламентація діяльності до певної міри. Найбільшого поширення в межах інженерного підходу набули такі технології розвитку підприємства, як системний аналіз, наукова організація праці, всебічний менеджмент на основі якості (Total Quality Management, TQM), реінжинірінг бізнеспроцесів (Business-Process Reengineering, BPR).
Рис. 4.5. Типологія управлінських технологій розвитку компанії
Емпіричний підхід розглядає організацію як певний аналог успішних підприємств та полягає в поширенні галузевого чи функціонального досвіду. Найяскравіше технології емпіричного підходу виражені в системі освіти за стандартом MBA (Master of Business Administration), бенчмаркінгу. Здебільшого на емпіричних позиціях ґрунтується професійна сертифікація, наприклад за стандартами проектного менеджменту (Project Management, PM), інвестиційного аналізу (Certified Internal Investment Analyst, CIIA) тощо. Саме з емпіричних позицій використовується прецедентний досвід при ухваленні рішень, застосовуються типові органі-заційні й функціональні схеми, здійснюється добір персоналу, що «має успішний досвід аналогічної діяльності». Головною є теза про універсальність успішного досвіду вирішення конкретних ситуацій (кейсів). Система накопичення і передання цього досвіду ґрунтується на типових рішеннях у типових ситуаціях.
Визначаючи три підходи щодо розгляду управлінських технологій розвитку організації, необхідно зазначити, що системність забезпечується кожним із них, хоча й різною мірою. Гуманітарні підходи засновані на тезі про цілісність, системність взаємозв’язку уявлень (знань, досвіду і самовизначення), діяльності й комунікацій людей. Інженерні підходи, ґрунтуючись на природі інформаційнотехнічних систем, забезпечують цілісність проектних рішень стосовно перспективної структури устрій бізнес-організації. Емпіричні підходи базуються на цілісності сформованої економічної діяльності: системі професійної освіти й професійної практики (у тому числі розвитку й надання професійних послуг). Отже, можна стверджувати, що системність, закладена у згаданих підходах, певною мірою нівелює обмеженість їхньої спеціалізації. Узагальнення та систематизація управлінських технологій за різними підходами, на наш погляд, дістає яскраве відображення в комплексних концепціях розвитку еконо- мічної організації, наприклад, у збалансованій системі показників (Balanced Scorecard, BSC), управлінні компетенціями (Competence Management) тощо.
Очевидно, що кожен із підходів є ефективним при розв’язанні обмеженого переліку завдань. Для здійснення суттєвих перетворень у бізнес-організаціях доводиться використовувати різні комбінації кількох технологій. Тому, на наш погляд, одним із найперспективніших підходів щодо розвитку сучасного підприємства є проектний підхід, за яким якісні зміні в організації та її функціональному призначенні у макросередовищі можна реалізовувати як одноразовий комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямований на досягнення конкретних результатів за встановленого матеріального (ресурсного) забезпечення із чітко визначеними цілями впродовж заданого періоду [4, с. 14].
За результатами огляду моделей і технологій розвитку сучасних економічних організацій можемо зробити такий висновок. Розвиток підприємства можна реалізовувати за різними моделями, основні з яких доцільно розглядати попарно: «бізнес
Сфери поширення управлінських технологій розвитку організації розвиток — організаційний розвиток» і «внутрішній розвиток — зовнішній розвиток». Вибір та обґрунтування тієї чи іншої моделі розвитку підприємства залежить від багатьох чинників. Отже, вибір технології їх впровадження зумовлюється низкою чинників, серед яких провідну роль відіграє концептуальне уявлення про природу організації, що розвивається. Широкий спектр сучасних технологій розвитку організації створює об’єктивне підґрунтя подальшого дослідження умов успішного довгострокового розвитку підприємства і обґрунтування адекватних методів його реалізації.
