Знизити вимоги до необхідного обсягу статистичних даних дозволяє поєднання наявної статистичної інформації та додаткових даних, у тому числі знань і досвіду експертів. Так, за відсутності статистики даних про аварії за деякий проміжок часу для оцінки ймовірності реалізації негативної події використовують такі експертні методи, як метод Делфі, метод аналізу ієрархій, морфологічний аналіз, методи нечіткої логіки тощо. Крім того, розрахунок ризику аварій здійснюють з використанням теоретико-ймовірнісного методу, який застосовують для оцінки частот або ймовірностей рідких негативних подій з важкими наслідками, статистична інформація про яких практично відсутня.
Ризиком можна та необхідно управляти. Управління ризиком — це цілеспрямована діяльність щодо реалізації найефективнішого з можливих способів зменшення ризиків до рівня, який суспільство вважає прийнятним при заданих обмеженнях на ресурси і час. Воно включає розробку та обґрунтовування оптимальних програм діяльності, покликаних ефективно реалізувати рішення в галузі забезпечення безпеки. Головний елемент цих зусиль становить процес оптимального розподілу обмежених ресурсів, що витрачаються заради зниження різних видів ризику, з метою досягнення такого рівня безпеки населення, соціальних, політичних і господарських інститутів, навколишнього природного середовища, якого можна досягти лише в існуючих реаліях. Управління безпекою при загрозі і виникненні надзвичайних ситуацій є широким поняттям, яке включає не тільки заходи щодо запобігання надзвичайним ситуаціям зменшення їх наслідків, але й підготовку до відвернення загроз, що можуть реалізуватися.
Управління ризиком базується на комплексному підході, коли враховується максимально можливе число значущих компонентів і їх взаємозв’язків. Тому перед ухваленням управлінських рішень завжди здійснюють системний аналіз, що є сукупністю методів і засобів досліджень складних, багаторівневих і багатокомпонентних утворень, об’єктів, процесів.
Управління ризиком і безпекою починається із збору даних і аналізу ризику. Збір даних та аналіз ризику (або ризик-аналіз) є процесом ідентифікації небезпек і оцінки ризику для окремих осіб, груп населення, соціальних, політичних, господарських структур, елементів навколишнього природного середовища й інших об’єктів.
Аналіз ризику має низку універсальних особливостей: ? загальною метою аналізу є визначення допустимого рівня ризику, стандартів безпеки різних об’єктів; ? визначення допустимого рівня ризику здійснюється в умовах дефіциту або низької достовірності початкової інформації; ? в процесі аналізу розв’язуються задачі вірогідності, що призводить до розбіжностей у результатах; ? оскільки в процесі аналізу ризику вирішуються багатокритеріальні задачі, необхідний компроміс між сторонами, що формують початкові дані і використовують результати аналізу.
Найважливішим етапом аналізу ризику є ідентифікація небезпек. Головне завдання цього етапу — виявлення й опис усіх властивих системі небезпек, оскільки невиявлені небезпеки не піддаються подальшому розгляду і зникають з поля зору. На цьому етапі, крім вияв-
лення небезпек, проводиться їх попередня оцінка з метою вибору подальшого напряму діяльності. Тут можливо: ? припинити подальший аналіз, зважаючи на незначущість небезпек; ? провести детальніший аналіз ризику; ? виробити рекомендації щодо зменшення рівня небезпек.
Процес ризик-аналізу може закінчитися вже на етапі ідентифікації небезпек. У зворотному випадку другим етапом є оцінка ризику. Оцінка ризику — це процес, що здійснюється з метою визначення величини ризику небезпеки для людини, втрат матеріальних цінностей, впливу на навколишнє природне середовище та інші об’єкти. Вона включає: ? аналіз частоти; ? аналіз наслідків і їх синергізму (поєднань).
На даному етапі ідентифіковані небезпеки повинні бути оцінені на основі критеріїв прийнятного ризику з метою виділення небезпек з неприйнятними рівнями. Ця робота служить основою для розробки рекомендацій і заходів щодо зменшення збитків від реалізації небезпек. При цьому і критерії прийнятного ризику і результати оцінки ризику можуть бути виражені як якісно, так і кількісно. Існують чотири підходи до оцінки ризику: ? аналітичний: інженерно-розрахунковий, змодельований; ? якісний: експертний, одержаний шляхом соціологічного опитування.
Нарешті, останній етап аналізу ризику — розробка рекомендацій щодо зменшення його рівня у випадку, якщо ступінь ризику вищий за прийнятний.
Багатоваріантність результатів аналізу та можливість компромісних рішень дають підстави вважати, що аналіз ризику не є строго детермінованим процесом, який піддається перевірці об’єктивними, науковими методами. Аналіз небезпеки та ризику аварій, негативних явищ і подій включає такі основні послідовні дії:
1) постановку завдання аналізу небезпеки та оцінки ризику;
2) аналіз небезпеки та умов виникнення аварій, негативних явищ і подій;
3) оцінку ризику (ймовірності) виникнення аварій, негативних явищ і подій;
4) аналіз умов і оцінку ймовірності розвитку аварій, негативних явищ і подій;
5) визначення масштабів аварій, негативних явищ і подій;
6) оцінку ймовірних наслідків аварій, негативних явищ і подій;
7) оцінку прийнятності ризику і прийняття рішень щодо його зниження.
Постановка завдання аналізу небезпеки та оцінка ризику включають: ? визначення мети і завдань дослідження ризику; ? виділення об’єктів, для яких необхідно, виходячи з мети і завдань дослідження ризику, виконати аналіз небезпеки та ризику; ? визначення реципієнтів і виділення з них об’єктів «турботи» суспільства.
Завданнями дослідження ризику є: ? встановлення рівня ризику, зумовленого зруйнуванням (будь-яким шляхом і способом) об’єкта підвищеної небезпеки; ? управління ризиком шляхом зіставлення визначеного рівня ризику з прийнятним його значенням і вибір серед запропонованих оптимального рішення щодо його зниження.
Для того щоб виділити об’єкти, для яких при виконанні дослідження ризику здійснюється аналіз небезпеки й ризику, необхідно: ? визначити природні утворення та штучні об’єкти, на (у) яких можливі аварії, протікання процесів та явищ з найбільшим викидом небезпечних речовин (води, небезпечних хімічних, радіоактивних, пожежо-вибухонебезпечних речовин, біологічних засобів тощо); ? виділити об’єкти, на яких зруйнування устаткування призведе до ураження людей і нанесення їм збитків за межами підприємства; ? встановити зони максимального ураження, вид і масштаб можливих наслідків негативних впливів; ? визначити об’єкти «турботи» та реципієнтів, що потрапляють у зону ураження.
Головним об’єктом «турботи» є людина. Тому потрібно оцінити загрози негативних впливів, перш за все, на людей, для чого виділити місця їх проживання, підприємства й організації, що потрапляють у зону можливого ураження.
З урахуванням особливостей небезпечних речовин, що використовуються на об’єктах підвищеної небезпеки, апаратурного та технологічного їх оформлення, географічного розташування, рельєфу й кліматичних умов, місцеві ради можуть встановлювати прийнятний ризик і для інших реципієнтів (крім людей).
Для кожного об’єкта аналізу, виходячи з особливостей місця його розташування, оцінюється можливість негативного впливу зовнішніх чинників, що призводять до порушення умов безпечної експлуатації та зруйнування об’єкта, аналізуються технологічне середовище і наявність небезпечних речовин, їхні фізико-хімічні, теплофізичні, токсичні та інші властивості, що свідчать про їх небезпеку. При цьому розглядається можливість не тільки прояву негативних властивостей при виході речовин за межі устаткування та контакті з атмосферою, але й протікання небезпечних процесів в апаратах і трубопроводах, у тому числі втрата контролю за ними. Складається перелік подій та явищ, що ініціюють виникнення аварії.
Оцінка ймовірності виникнення аварій як наслідок впливу ініціюючої події на потенційне джерело небезпеки, виконується для періоду в один рік. Якщо така ймовірність є неприйнятною величиною, то відшукуються рішення щодо її зниження.
Наступним етапом оцінки ризику є аналіз умов і оцінка ймовірності та розвитку аварій. Якщо реалізується хоча б одна з можливих ініціюючих аварію подій, запобігти їй за допомогою контролю і регулювання параметрів технологічного процесу стає неможливим. Розвиток небезпечних неконтрольованих процесів може призвести до всіляких напрямів розвитку аварій з різними масштабами ураження і наслідками, залежно від того, які засоби стримування аварії (проти аварійного захисту та локалізації аварії) застосовуються. На цьому етапі ризиканалізу визначається ймовірність різноманітних наслідків аварії.
Для кожного результату встановлюються можливі умови реалізації (параметри витікання або інші умови викиду, час витікання чи викиду, маса викиду, площа протоки, погодні умови і т. ін.), за яких моделюються аварії та визначаються значення параметрів уражаючих факторів, зони їх дії та можливі наслідки.
Визначення масштабів наслідків аварій включає аналіз можливих впливів на людей, майно і довкілля. Для цього необхідно моделювати аварію для кожного можливого її результату, визначеного при виконанні аналізу.
Якщо в районі (на підприємстві) є декілька об’єктів підвищеної небезпеки і кожний з них має кілька джерел, на яких можливі аварії з виходом негативних факторів за межі території цього підприємства, повинні бути оцінені наслідки всіх можливих аварій на даних джерелах.
Оцінка територіального ризику за одержаним при моделюванні аварії значенням уражаючого фактора в певній точці простору передбачає розрахунок умовної ймовірності летального результату для людини у випадку її перебування в цій точці, для чого необхідна інформація щодо ймовірності знаходження людини в певній точці простору в час дії негативного фактора.
Підсумовуючи індивідуальні ризики по всій території розглянутого регіону, визначають індивідуальний ризик проживання в ньому, зумовлений можливими аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки.
За значенням територіального ризику у виділеному регіоні та щільності населення в ньому обчислюється очікувана кількість загиблих протягом одного року чи ймовірність загибелі в регіоні протягом одного року більше певної кількості людей, що зумовлено можливими наслідками аварії на об’єкті підвищеної небезпеки.
Стосовно об’єкта «турботи» розраховується сумарний ризик небажаних наслідків від впливу уражаючих факторів різних аварій з відповідними наслідками всіх виділених джерел аварії.
У разі потреби розглядаються рішення щодо зниження оцінених ризиків до прийнятного рівня. Для визначення рівня ризику на всіх етапах його аналізу допускається застосування будь-яких відомих у науково-технічній, довідковій, нормативній і методичній літературі алгоритмів розрахунку й оцінок небезпек, наслідків і ризику для об’єктів «турботи» за умови наявності обґрунтування їх застосування.
Всі припущення під час оцінки масштабів аварії у випадку виникнення невизначеностей у процесі оцінки ризику повинні орієнтуватися на найгірші наслідки: ? якщо виникає невизначеність у можливих значеннях параметрів процесу, то для оцінки умов виникнення аварій приймаються найнижчі з можливих; ? у випадках невизначеності можливих значень мас викиду небезпечних речовин у розрахунках приймається найбільша маса з можливих; ? щодо погодних і кліматичних умов, то для оцінок ризику повинні вибиратися найнесприятливіші; ? при здійсненні статистичних оцінок вибирається найнесприятливіше відхилення від середньостатистичного значення при довірчій імовірності, що не менша 0,95;
? якщо є інші невизначеності, то приймаються інші найнижчі припущення, за яких можливі найгірші наслідки з найбільшою ймовірністю.
Для життя людини рекомендується вважати неприйнятним:
W т > 10 –5
— для територіального ризику за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має у своєму складі хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки; W і > 10 –6 — для індивідуального ризику загибелі людини, яка знаходиться в конкретному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має у своєму складі хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки (у місті, селищі, селі, на території промислової зони підприємств і організацій тощо); W с > 10 –5 — для соціального ризику загибелі понад 10 людей протягом одного року у виділеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має у своєму складі хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки (у місті, селищі, селі, на території підприємств і організацій).
Як критерій соціального ризику може використовуватися також очікувана кількість загиблих у виділеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства (у місті, селищі, селі, на території підприємств та організацій, що знаходяться у промисловій зоні), на 1000 мешканців М з > 10 –3 .
В усіх випадках ризик аварій на об’єкті підвищеної небезпеки для населення рекомендується вважати абсолютно прийнятним при рівнях: ? територіального ризику W т < 10 –7 ; ? індивідуального ризику W і < 10 –8 ; ? соціального ризику W с < 10 –7 чи М з < 10 –5 .
Місцеві органи виконавчої влади з урахуванням особливостей регіону можуть встановлювати інші значення верхнього та нижнього рівнів ризику. Значення верхнього рівня кожного з указаних критеріїв прийнятного ризику можуть встановлюватися в 100 разів нижчі за їх аналоги, які пов’язані з небезпекою повсякденного життя й ризиком проживання в регіоні (дорожньо-транспортні пригоди, нещасні випадки в побуті, пожежі, вибухи газу тощо). W і > 10 –6 — для індивідуального ризику загибелі людини, яка знаходиться в конкретному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має у своєму складі хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки (у місті, селищі, селі, на території промислової зони підприємств і організацій тощо); W с > 10 –5 — для соціального ризику загибелі понад 10 людей протягом одного року у виділеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має у своєму складі хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки (у місті, селищі, селі, на території підприємств і організацій).
Як критерій соціального ризику може використовуватися також очікувана кількість загиблих у виділеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства (у місті, селищі, селі, на території підприємств та організацій, що знаходяться у промисловій зоні), на 1000 мешканців М з > 10 –3 .
В усіх випадках ризик аварій на об’єкті підвищеної небезпеки для населення рекомендується вважати абсолютно прийнятним при рівнях: ? територіального ризику W т < 10 –7 ; ? індивідуального ризику W і < 10 –8 ; ? соціального ризику W с < 10 –7 чи М з < 10 –5 .
Місцеві органи виконавчої влади з урахуванням особливостей регіону можуть встановлювати інші значення верхнього та нижнього рівнів ризику. Значення верхнього рівня кожного з указаних критеріїв прийнятного ризику можуть встановлюватися в 100 разів нижчі за їх аналоги, які пов’язані з небезпекою повсякденного життя й ризиком проживання в регіоні (дорожньо-транспортні пригоди, нещасні випадки в побуті, пожежі, вибухи газу тощо). W с > 10 –5 — для соціального ризику загибелі понад 10 людей протягом одного року у виділеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має у своєму складі хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки (у місті, селищі, селі, на території підприємств і організацій).
Як критерій соціального ризику може використовуватися також очікувана кількість загиблих у виділеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства (у місті, селищі, селі, на території підприємств та організацій, що знаходяться у промисловій зоні), на 1000 мешканців М з > 10 –3 .
В усіх випадках ризик аварій на об’єкті підвищеної небезпеки для населення рекомендується вважати абсолютно прийнятним при рівнях: ? територіального ризику W т < 10 –7 ; ? індивідуального ризику W і < 10 –8 ; ? соціального ризику W с < 10 –7 чи М з < 10 –5 .
Місцеві органи виконавчої влади з урахуванням особливостей регіону можуть встановлювати інші значення верхнього та нижнього рівнів ризику. Значення верхнього рівня кожного з указаних критеріїв прийнятного ризику можуть встановлюватися в 100 разів нижчі за їх аналоги, які пов’язані з небезпекою повсякденного життя й ризиком проживання в регіоні (дорожньо-транспортні пригоди, нещасні випадки в побуті, пожежі, вибухи газу тощо). мешканців М з > 10 –3 .
В усіх випадках ризик аварій на об’єкті підвищеної небезпеки для населення рекомендується вважати абсолютно прийнятним при рівнях: ? територіального ризику W т < 10 –7 ; ? індивідуального ризику W і < 10 –8 ; ? соціального ризику W с < 10 –7 чи М з < 10 –5 .
Місцеві органи виконавчої влади з урахуванням особливостей регіону можуть встановлювати інші значення верхнього та нижнього рівнів ризику. Значення верхнього рівня кожного з указаних критеріїв прийнятного ризику можуть встановлюватися в 100 разів нижчі за їх аналоги, які пов’язані з небезпекою повсякденного життя й ризиком проживання в регіоні (дорожньо-транспортні пригоди, нещасні випадки в побуті, пожежі, вибухи газу тощо). ? територіального ризику W т < 10 –7 ; ? індивідуального ризику W і < 10 –8 ; ? соціального ризику W с < 10 –7 чи М з < 10 –5 .
Місцеві органи виконавчої влади з урахуванням особливостей регіону можуть встановлювати інші значення верхнього та нижнього рівнів ризику. Значення верхнього рівня кожного з указаних критеріїв прийнятного ризику можуть встановлюватися в 100 разів нижчі за їх аналоги, які пов’язані з небезпекою повсякденного життя й ризиком проживання в регіоні (дорожньо-транспортні пригоди, нещасні випадки в побуті, пожежі, вибухи газу тощо). ? індивідуального ризику W і < 10 –8 ; ? соціального ризику W с < 10 –7 чи М з < 10 –5 .
Місцеві органи виконавчої влади з урахуванням особливостей регіону можуть встановлювати інші значення верхнього та нижнього рівнів ризику. Значення верхнього рівня кожного з указаних критеріїв прийнятного ризику можуть встановлюватися в 100 разів нижчі за їх аналоги, які пов’язані з небезпекою повсякденного життя й ризиком проживання в регіоні (дорожньо-транспортні пригоди, нещасні випадки в побуті, пожежі, вибухи газу тощо). ? соціального ризику W с < 10 –7 чи М з < 10 –5 .
Місцеві органи виконавчої влади з урахуванням особливостей регіону можуть встановлювати інші значення верхнього та нижнього рівнів ризику. Значення верхнього рівня кожного з указаних критеріїв прийнятного ризику можуть встановлюватися в 100 разів нижчі за їх аналоги, які пов’язані з небезпекою повсякденного життя й ризиком проживання в регіоні (дорожньо-транспортні пригоди, нещасні випадки в побуті, пожежі, вибухи газу тощо). W т > 10 –5
— для територіального ризику за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має у своєму складі хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки; W і > 10 –6 — для індивідуального ризику загибелі людини, яка знаходиться в конкретному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має у своєму складі хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки (у місті, селищі, селі, на території промислової зони підприємств і організацій тощо); W с > 10 –5 — для соціального ризику загибелі понад 10 людей протягом одного року у виділеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має у своєму складі хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки (у місті, селищі, селі, на території підприємств і організацій).
Як критерій соціального ризику може використовуватися також очікувана кількість загиблих у виділеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства (у місті, селищі, селі, на території підприємств та організацій, що знаходяться у промисловій зоні), на 1000 мешканців М з > 10 –3 .
В усіх випадках ризик аварій на об’єкті підвищеної небезпеки для населення рекомендується вважати абсолютно прийнятним при рівнях: ? територіального ризику W т < 10 –7 ; ? індивідуального ризику W і < 10 –8 ; ? соціального ризику W с < 10 –7 чи М з < 10 –5 .
Місцеві органи виконавчої влади з урахуванням особливостей регіону можуть встановлювати інші значення верхнього та нижнього рівнів ризику. Значення верхнього рівня кожного з указаних критеріїв прийнятного ризику можуть встановлюватися в 100 разів нижчі за їх аналоги, які пов’язані з небезпекою повсякденного життя й ризиком проживання в регіоні (дорожньо-транспортні пригоди, нещасні випадки в побуті, пожежі, вибухи газу тощо).
