1.9. Управління природним ризиком

Природний ризик зумовлений законами природи і негативним впливом антропогенних чинників на природне середовище.

На Землі природа знаходиться в постійній і тісній взаємодії зі своїм власним породженням — людиною та збудованою нею техносферою. Вона створює умови для продовження роду й існування всього живого на планеті, забезпечує в певних межах стійкість цих умов, служить витоком усіх ресурсів для розвитку людства. Разом з тим природні процеси та явища час від часу досягають своїх екстремальних станів, породжують негативні для життя події і призводять до природних катаклізмів.

Природні катаклізми є складною сукупністю різноманітних природних явищ і процесів, несприятливих і небезпечних для людини. Саме це термінологічне словосполучення найбільш узагальнено, повно і точно відображає коло негативних природних явищ, які залежно від їх масштабу та інтенсивності підрозділяються на несприятливі природні явища, стихійні лиха і природні катастрофи.

Під несприятливим природним явищем розуміється стихійна подія природного походження, яка за своїми інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю може викликати негативні наслідки для життєдіяльності людей та розвитку економіки. Для цих явищ характерні порівняно незначні відхилення стану природного середовища від нормального діапазону природних умов, оптимальних для життя людини та її господарської діяльності. Такі явища частіше за все не ініціюють надзвичайні ситуації.

Стихійним лихом називається руйнівне природне або природно-антропогенне явище, в результаті якого може виникнути (виникла) загроза життю і здоров’ю людей, відбутися (відбулося) зруйнування або знищення матеріальних цінностей і компонентів навколишнього природного середовища. Стихійні лиха є основним джерелом надзвичайних ситуацій природного характеру, оскільки вони виникають досить часто та мають значний масштаб поширення.

Під природною катастрофою розуміється стихійне лихо особливо великих масштабів і з найважчими наслідками, що супроводжуються не оберненими змінами ландшафту й інших компонентів довкілля. Такі події є рідкісними, але вкрай руйнівними.

Більшість несприятливих і небезпечних природних явищ або процесів ініціює виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру, тобто вони є їх джерелами.

Класифікація несприятливих і небезпечних природних явищ і процесів здійснена за ознакою середовища, в якому вони формуються і поширюються. Виділено три класи таких процесів: атмосферні, гідросферні і літосферні. В кожному з них за умовами та характером причин виникнення виділяються по три групи процесів: природні, техногенні (антропогенні) і комбінаційні.

В класі атмосферних природних процесів у групі природних явищ і процесів існує три типи: температурні, такі, що пов’язані з опадами, й зумовлені циркуляцією повітряних мас.

Аналогічно клас гідросферних процесів і явищ у групі природних подій поділяється на два типи: морські і континентальні.

В групі літосферних природних явищ і процесів виділено два типи — ендогенні й екзогенні. Ендогенні процеси поділяються на глибинні і поверхневі підтипи. Екзогенні процеси мають підтипи, зумовлені різними чинниками: змінами термодинамічних умов середовища, динамікою поверхневих і підземних вод, дією сили тяжіння, вітру тощо.

У даній класифікації окрему групу літосферних явищ становлять негативні техногенні процеси, що провокуються будівельно-господарською діяльністю людини та є аналогами природних геологічних процесів. За причинами виникнення й умовами розвитку вони умовно поділяться на два типи: будівельні (технологічні), виникаючі в процесі будівництва, та експлуатаційні.

Таблиця 1.6

СПРОЩЕНА КЛАСИФІКАЦІЯ НАДЗВИЧАЙНИХ ПОДІЙ ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

Розглянемо зміст основних завдань, рішення яких необхідне для управління природними ризиками.

1. Ідентифікація небезпек на даній території полягає у виявленні джерел природних небезпек у вигляді природних явищ і процесів. Сукупність джерел небезпеки є складовою частиною умов землекористування і життєдіяльності населення, які доцільно задавати двома групами негативно діючих факторів: ? постійно або тривало діючими негативними факторами малої інтенсивності (наприклад, знижені або підвищені температури, рівні ґрунтових вод та ін.), пристосованість до яких у населення є високою. Завдання управління природними ризиками стосовно цих чинників розв’язується переважно при ухваленні рішення на освоєння території, планування розвитку інфраструктури; ? короткочасно діючими вражаючими факторами значної інтенсивності, що утворюються у випадкові моменти часу.

2. Прогнозування просторового розподілу негативно діючих факторів щодо об’єктів дії (населення, об’єктів техносфери).

3. Довгостроковий (на 50—100 років) прогноз загроз на заданий момент часу. Для вирішення цього завдання необхідно мати моделі динаміки показників (характеристик) небезпеки.

4. Оцінка ризику надзвичайних ситуацій на даній території і його прогноз на заданий момент часу. Значення ризику в цьому випадку визначається як добуток імовірності реалізації загрози за певний інтервал часу на розмір можливих негативних наслідків.

5. Аналіз індивідуального ризику для населення. При розгляді цього питання природний ризик означає індивідуальну ймовірність смерті від сукупності природних небезпек з урахуванням просторових і часових чинників розміщення індивідуумів на даній території.

6. Порівняння індивідуального ризику з прийнятним ризиком. Прогноз індивідуального ризику порівнюється з величиною прийнятного ризику, яка обґрунтовується з урахуванням економічних та соціальних факторів. На підставі такого зіставлення стає відомим стан безпеки життєдіяльності на даній території. Окрім індивідуальної ймовірності смерті у деяких випадках доцільно використовувати такий показник безпеки, як середня очікувана тривалість життя, а також вартість людини.

7. Обґрунтовування заходів захисту. Для зниження ризику до прийнятного рівня приймаються рішення про здійснення превентивних заходів захисту. При цьому, враховуючи вплив на індивідуальний ризик різних чинників, а також витрати на реалізацію заходів щодо зменшення негативного впливу окремих факторів, обґрунтовуються раціональні заходи, які дозволяють знизити природний ризик до мінімально можливого рівня.